Постанова

від 27.02.2008 по справі 2/562-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2008 року                                                                           

Справа № 2/562-07

Колегія суддів

Харківський апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді   Карбань І.С.,

                        судді    Бабакової Л.М.,

                       судді  Гончар Т.В.,

при

секретарі - Михайлюк О.І., 

за участю

представників сторін:

прокурора -Мірошниченко М.Л.,

позивача -не прибув,

1-го відповідача -Ліквідатор ОСОБА_1.,

2-го відповідача -  ОСОБА_2,

      розглянувши у відкритому судовому

засіданні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну

скаргу (вх. № 54 С/2) Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду Сумської області від

13.12.2007р.  по справі № 2/562-07

за

позовом Прокурора

Ковпаківського району м. Суми в інтересах держави в особі Сумської міської

ради, м. Суми,

до 1. Підприємства Сумської облспоживспілки житлово-експлуатаційна

дільниця, м. Суми,

    2. Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Суми

про визнання недійсним

договору купівлі-продажу, -

встановила:

            12.10.2007 р.оку прокурор

Ковпаківського району м. Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради

звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, та , в якому

просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від

28.02.2007р., укладений між Підприємством Сумської облспоживспілки житлово-експлуатаційна

дільниця в  особі арбітражного керуючого

ОСОБА_1. та приватним підприємцем ОСОБА_2.

12.12.2007р. зі

заявою про зміну позовних вимог, в якихій просив визнати недійсним договір

купівлі-продажу нерухомого майна від 28.02.2007р., укладений між Підприємством

Сумської облспоживспілки житлово-експлуатаційна дільниця, в  особі арбітражного керуючого ОСОБА_1., та

суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, а також

застосувати правила ст. 216 ЦК України, згідно яким, у разі недійсності правочину  кожна із сторін зобовязаназобов'язана

повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього

правочину.

Рішенням

господарського суду Харківської області від 13.12.2007 р. по справі №2/562-07

(суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено частково, визнано недійсним з моменту

вчинення дДоговір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.02.2007 р.,

укладенийий між Підприємством Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційної

дільниці, в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1., та сСуб'єктом

підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2,  визнано недійсним з моменту його вчинення. в

іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Підприємства Сумської

облспоживспілки Житлово-експлуатаційної дільниці в особі арбітражного керуючого

ОСОБА_1. на користь держбюджету України 42,50 грн. держмита та 59 грн. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з СПД ФО

ОСОБА_2 на користь держбюджету України 42,50 грн. держмита та 59 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Фізична особа -

підприємець ОСОБА_2, з рішенням господарського суду Сумської області в частині

задоволення позову не погодилася, звернулася до Харківського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою та додатковими пояснення до неї, в

яких просилать рішення господарського суду Сумської області від 13.12.2007 р.

скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю,  посилаючись на неповне з'ясування судом

першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм

матеріального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на ст. 4

Житлового кодексу УРСР, відповідно до якої до складу житлового фонду не входять

нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торгівельних, побутових та

інших потреб непромислового характеру. Апелянт вважає, що придбані за спірним

договором приміщення загальною прощено 331,5 кв. м. в гуртожитку є нежитловими

згідно положень ст. 4 Житлового кодексу УРСР, про що також зазначено в самому

договорі купівлі-продажу та на витязі про реєстрацію права власності на

нерухоме майно, тому дані нежитлові приміщення були правомірно включені до

ліквідаційної маси банкрута, 

Підприємства Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційної дільниці,

і продані за договором купівлі-продажу від 28.02.2007р. Приміщення, зазначені у

спірному договорі, з початку функціонування гуртожитку використовувалися

спочатку виробничо-курсовим комбінатом облспоживспілки як навчальні класи, що

підтверджується постановою правління Сумської облспоживспілки № 3 від

20.02.1992 р. В подальшому ці приміщення надавалися в оренду, про що свідчить

зокрема договір оренди нежитлових приміщень від 01.06.1998 р., укладений між

ЖЕД Сумської облспоживспілки та ТОВ «Електропостачсервіс».

Також, апелянт

вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про порушення відповідачами

державних інтересів в сфері управління житловим фондом, оскільки факт надання

Сумською міськрадою згоди на прийняття гуртожитків до комунальної власності

територіальної громади міста Суми, ще не свідчить про перехід цих об'єктів до

складу комунального майна територіальної громади міста Суми.

Договір-2

нотаріально не посвідчений, як того вимагає ст.ст. 1131, 209 ЦК України та п.

13.1 Договору-2, а позивач про наявність фактів ухилення відповідача від

нотаріального посвідчення угоди в позовній заяві не зазначає, то на думку

апелянта, відсутні підстави для визнання Договору-2 дійсним.

Апелянт також

зазначає, що відповідно до пункту 4.4 Договору-2 та листа Мінагрополітики

України про погодження договорів про спільну діяльність від 19.12.2006

№37-11-3-15/19084, право переоформлення прав власності на майно боржника

набувають інвестори після надання інвестицій ДПНДГ „Докучаєвське",

підтверджених бухгалтерською звітністю. Відчуження майна проводиться за згодою

уповноваженого органу управління майном за ціною незалежної експертизи з

відповідною рецензією звіту оцінки майна у Фонді державного майна України.

Таким чином, апелянт вважає, що відчуження зазначених основних засобів було

проведено без погодження з ним, як з органом управління майном та рецензії

звіту відповідного регіонального відділення ФДМУ шляхом постановлення судового

рішення є неправомірним.

Прокурор

Ковпаківського району м. Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради

надав відзив на апеляційну скаргу, Позивач письмові заперечення на апеляційну

скаргу не надав, представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної

скарги заперечував,в якому просив рішення господарського суду Сумської області

від 13.12.2007р. по справі № 2/562-07 вважає законним та обґрунтованим,

просивть залишити його без змін, а апеляційну скаргу залишити- її без

задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2007р.

по справі №40/461-07 залишити без змін. Свої заперечення прокурор обґрунтовує

тим, що ліквідатор Підприємства Сумської облспоживспілки

Житлово-експлуатаційної дільниці, неправомірно 

включив до ліквідаційної маси, а потім продав, приміщення в гуртожитку,

розташованому за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1, оскільки відповідно до ст. 26

Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його

банкрутом»вказані приміщення підлягають передачі до комунальної власності

територіальної громади м. Суми.

В Сумська міська радаПерший

відповідачідповідач, Підприємство Сумської облспоживспілки

Житлово-експлуатаційної дільниці, письмові заперечення на апеляційну скаргу

також не надавнадала, представника в судове засідання апеляційної інстанції

господарського суду не направляла, про дату, час і місце апеляційного розгляду

належним чином була повідомлена, про що свідчить відповідне поштове

повідомлення. Про причини неприбуття представника в судове засідання не

повідомила. Враховуючи, що неприбуття 

представника Сумської міської ради у судове засідання не перешкоджає

судовому розгляду справи, справа розглядається за наявними у справі

матеріалами. ., представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної

скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення

господарського суду Харківської області від 08.11.2007р. по справі №40/461-07

залишити без змін.

Представник

третьої особи, Міністерства аграрної політики України, у судове засідання не

з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи

апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої

інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів колегією

суддів встановлено, що при ухвалені оскаржуваного рішення господарський суд

Сумської області виходив з наступногое вважає, що апеляційна скарга не підлягає

задоволенню, виходячи із наступного.

Постановою

господарського суду Сумської області від 19.04.2005р. у справі №7/116-04

визнано банкрутом Підприємство Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційна

дільниця і призначено   ліквідатором

арбітражного керуючого ОСОБА_3, якого зобов'язано подати до суду звіт та

ліквідаційний баланс. Ухвалою суду від 31.10.2005р. повноваження ОСОБА_3.

припинено та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_1. Ухвалою

господарського суду Сумської області від 31.01.2008 р. по справі №7/116-04

продовжено строк ліквідаційної процедури до 01.03.2008 р.

Рішенням

Сумської міської ради від 30.11.2005р. за № 1467-МР “Про надання згоди на

прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми

гуртожитків за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2 

згідно ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом” надано згоду на прийняття до комунальної власності

територіальної громади м. Суми гуртожитків, що належать боржнику в тому числі і

гуртожитку по АДРЕСА_1.

Відповідно до

ст. 59 та ч. 1 ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”,

акти міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для

виконання всіма розташованими на відповідній території підприємствами,

установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які

постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до

ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом”  усі види майнових

активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності

або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та

виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної

маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих

дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства

підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до

комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і

фінансуються в установленому порядку.

Поняття

гуртожитків визначено ст. 127 ЖК України, в якій зазначено, що для проживання

робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період

роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки

надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної,

міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до

ст. 4 ЖК України житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших

будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі

приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним

організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям

(громадський житловий фонд) тощо. До житлового фонду не входять нежилі приміщення

в жилих будинках, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб

непромислового характеру.

Згідно ст. 6

Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів

УРСР № 208 від 03.06.1986р., у гуртожитках повинні забезпечуватися необхідні

умови для проживання, занять, відпочинку. Ст. 16 вказаного Положення

передбачено, що всі мешканці гуртожитку мають право користуватися приміщеннями

культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та

комунально-побутовими послугами.

За висновками

господарського суду першої інстанції в порушення вищенаведених норм арбітражним

керуючим Шевченком І.В. 16.08.2006р. було укладено з суб'єктом підприємницької

діяльності -фізичною особою ОСОБА_2. договір купівлі-продажу нерухомого майна,

розташованого за адресою: м. Сум, АДРЕСА_1, предметом якого є приміщення,

розташовані у будівлі гуртожитку, в наслідок чого суттєво порушені державні

інтереси в сфері управління житловим фондом  

Стосовно вимоги

прокурора про застосування правил ст. 216 ЦК України,   господарський суд першої інстанції вважав її

такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з того, що відповідно до ч. 2 ст.

16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема,

відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку

в натурі тощо. Прокурор, змінюючи позовні вимоги, просив суд застосувати

правила ст. 216 ЦК України, а такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів

Кодексом не передбачений.

З зазначеними

висновками господарського суду Сумської області колегія судів Харківського

апеляційного суду погодитися не може виходячи з наступного.

Відповідно до

витягу про реєстрацію права власності нерухомого майна Комунального

підприємства «Сумське міське БТІ»нерухоме майно -будівля гуртожитку,

розташований в м. Суми, по АДРЕСА_1 належить на праві власності Підприємству

Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційній дільниці.

Рішенням

Сумської міської ради від 30.11.2005р. за № 1467-МР “Про надання згоди на

прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми

гуртожитків за адресами: АДРЕСА_1; пр. Лесі Українки, 2А ”  згідно ст. 26 Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” було надано згоду на

прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Суми гуртожитків,

що належать боржнику в тому числі і гуртожитку по АДРЕСА_1. Цим же рішенням

було доручено управлінню комунального майна та приватизації Сумської міської

ради і управлінню житлово-комунального господарства Сумської міської ради  здійснити прийняття вказаних гуртожитків у

порядку, встановленому чинним законодавством та оформити право власності на

гуртожитки, з видачею свідоцтво про право власності територіальної громади м. Суми.

Вказане рішення

Сумської міської ради виконане не було, що підтверджено також постановою Вищого

господарського суду України від 12.06.2007 р. по справі № 7/116-04, якою

встановлено, що спірна будівля гуртожитку до комунальної власності

територіальної громади м. Суми передано не було.

  Згідно спірному договору купівлі-продажу від

28.02.2007 р. Підприємство Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційній

дільниця зобов'язувалося передати, а фізична особа -підприємець ОСОБА_2

прийняти у власність і оплатити нежитлові приміщення, які ним придбано з

публічних торгів, а саме: приміщення 1 тамбур площею 13,3 кв. м., приміщення 5

умивальник площею 6,1 кв. м., приміщення 6 туалет площею 3,4 кв. м., .

приміщення 7 туалет площею 1,3 кв. м., приміщення 8 туалет площею 1,3 кв. м.,

приміщення 9 умивальник площею 2,0 кв. м., приміщення 10 туалет площею 1,3 кв.

м., приміщення 11 складова  площею 3,7

кв. м., приміщення 12 кабінет площею 6,2 кв. м.,. приміщення 13 кабінет площею

10,3 кв. м., приміщення 14 кабінет площею 32,4 кв. м., приміщення 24 архів площею

6,6 кв. м., приміщення 25 коридор площею 18,0 кв. м., приміщення 26 коридор

площею 11,1 кв. м.,  приміщення 27

коридор площею 12,2 кв. м., . приміщення 30 складова площею 4,4 кв. м.,

приміщення 31 майстерня площею 26,1 кв. м., приміщення 34 коридор площею 15,7

кв. м., приміщення 35 кабінет площею 47,2 кв. м.,  приміщення 36 кабінет площею  17,8 кв. м., приміщення 37 кабінет площею

17,1 кв. м., приміщення 41 коридор площею 13,2 кв. м., приміщення 42 кабінет

площею 17,4 кв. м., приміщення 1 склад площею 12,10 кв. м., приміщення 2

роздягальня площею 18,0 кв. м., приміщення 3 туалет площею 1,5 кв. м.,

приміщення 4 душова площею 3,0 кв. м., приміщення 28 умивальник площею 2,0 кв.

м., приміщення 29 коридор площею 6,8 кв. м., всього 331,5 кв. м., що складають  6/100 частин нерухомого майна (гуртожитку)

під літерою «А-5»(матеріали стін, будівель та споруд - цента) загальною площею

5801,6 кв. м. розташованого за адресою: м. Суми, вул. Л. Українки, 14.

Статтею 4 ЖК

України встановлено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в  житлових будинках, призначені для  торгівельних, побутових та інших потреб

непромислового характеру.

Як вбачається з

матеріалів справи, відчужені за спірним договором приміщення є нежитловими і,

як зазначив в судовому засіданні ліквідатор ОСОБА_1., ніколи не

використовувались мешканцями гуртожитку, оскільки були адміністративним  приміщенням першого відповідача, яке мало

окремий вхід від гуртожитку та було відокремлено від житлової зони гуртожитку.

Надані

відповідачем додаткові документи свідчать, що приміщення, зазначені у спірному

договору купівлі-продажу від 28.02.2007 р., є нежитловими і не

використовувалися як житлові, так згідно постанови правління Сумської

облспоживспілки № 3 від 20.02.1992 р. спірні приміщення використовувалися

виробничо-курсовим комбінатом облспоживспілки як навчальні класи, в подальшому

ці приміщення надавалися в оренду, про що свідчить договір оренди нежитлових

приміщень від 01.06.1998 р., укладений між ЖЕД Сумської облспоживспілки та ТОВ

«Електропостачсервіс».

Таким чином,

відчужені за спірним договором нежитлові приміщення не входять до житлового

фонду, в зв'язку з чим на них не поширюється дія ст. 26 Закону України «Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до

ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації та інші юридичні особи

мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або

оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до

ст. 2 ГПК України господарський суд порушує 

справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються до

господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно

визначає в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує

необхідність їх захисту.

Враховуючи, що

прокурором не надано доказів прийняття спірного гуртожитку  до комунальної власності і набуття

територіальною громадою м. Суми права власності на будівлю спірного гуртожитку,

тому укладання спірного договору купівлі-продажу від 28.02.2007 р. не може порушувати  будь-які права або і охоронювані законом

інтереси Сумської міської ради. 

Посилання

прокурора на те, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено в

порушення рішення Сумської міської ради від 30.11.2005р. за № 1467-МР “Про

надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади

міста Суми гуртожитків за адресами: АДРЕСА_1; пр. Лесі Українки, 2А ”  та ст. 26 Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, є безпідставним, оскільки

вказаним рішенням не заборонялося здійснювати продаж нежитлових приміщень

розташованих у приміщеннях гуртожитку. Крім того, за спірним договором було

здійснено продаж частини нежитлових приміщень, які розташовувалися у

підвальному приміщенні зазначеного гуртожитку.

З огляду на

викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду

Сумської області від 13.12.2007 р. 

прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи

та  з порушенням норм матеріального та

процесуального права, у зв'язку з чим 

вказана рішення підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню.

На підставі

наведеного та керуючись п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про

державне мито»,  статтями 99,101, пунктом

2 статті 103, пунктами 1 та 4  статті

104, статтями 105, 106 ГПК України колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Міністерства

аграрної політики України залишити задовольнитиення.

Рішення

господарського суду Харківської Сумської області  від 

13.12.2007р. по справі № 40/4612/562-07 

залишити без змін.скасувати, та прийняти нове.

         В позові відмовити.

         Стягнути з Державного бюджету України

на користь  фізичної особи - підприємця

ОСОБА_2, (м. Суми, АДРЕСА_3, 

ідентифікаційний номерНОМЕР_1) 42,50 грн. державного мита за подання

апеляційної скарги.

Зобов'язати  господарський суд Сумської області на

виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Головуючий суддя:                                                                      

Карбань І.С.

                       суддя                                                                       

Бабакова Л.М.

                               суддя                                                                       

Гончар Т.В.