Постанова

від 03.03.2008 по справі 3/625-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2008 р.                                                          

Справа № 3/625-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова

С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників

сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не

з'явився

розглянувши у

відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства

"Білопільський Житловик", м. Білопілля, Сумська область (вх. №

255 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 08.01.08р.

по справі № 3/625-07

за

позовом Комунального

підприємства "Білопільський Житловик", м. Білопілля, Сумська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.

Білопілля, Сумська область

про примусове укладення договору та стягнення

3102,97 грн., - 

встановила:

У листопаді

2007 року Комунальне підприємство "Білопільський Житловик" (м.

Білопілля, Сумська область) звернулось до господарського суду Сумської області

з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Білопілля, Сумська область)

про зобов'язання відповідача укласти

договір на

умовах типового договору. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на

свою користь борг в сумі 3102,97 грн. та судові витрати у справі.

Рішенням

господарського суду Сумської області від 08.01.08р. по справі № 3/625-07 (суддя

Левченко П.І.) позовні вимоги задоволені частково та зобов'язано    відповідача укласти договір на умовах

Типового договору № 29 участі суб'єктів підприємницької діяльності у

розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території від 03.10.2005 року,

проект якого знаходиться в матеріалах даної справи (а.с. 14), з  позивачем у справі -Комунальним підприємством

"Білопільський   житловик". В

задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 3102,97

грн. - відмовлено. Крім того, стягнуто з підприємця ОСОБА_1  на користь Комунального підприємства

"Білопільський Житловик" витрати по держмиту в розмірі 85,00 грн. та

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59,00

грн.

Позивач з даним

рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій

вважає висновки рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення з

відповідача боргу в сумі 3102,97 грн. необґрунтованим та безпідставним, а тому

просить рішення в цій частині скасувати та задовольнити зазначену вимогу.

Відповідач у

своїх запереченнях на апеляційну скаргу, вважає доводи позивача щодо стягнення

заборгованості в сумі 3102,97 грн. необґрунтованими, оскільки на їх

підтвердження позивачем не надано жодних доказів. Крім того, відповідач вказує,

що під приміщенням продовольчого магазину по АДРЕСА_1 в м. Білопілля, котрий

знаходиться в господарському використанні відповідача, знаходиться підвал, в

якому постійно течуть каналізаційні труби, а неприємний запах іде в магазин, де

псується товар. Постійна сирість і застоєння води може призвести до руйнування

будинку. Відповідач неодноразово звертався до позивача, міської ради,

санепідемстанції, але ніяких заходів з їхнього боку не вживається. Більш того,

з боку позивача не вживається ніяких заходів по проведенню ремонтних робіт у

вказаній будівлі. Також відповідач стверджує, що на прибудинковій території

прибирає його найма ний працівник, а поточні та капітальні ремонти в магазині

здійснюються відповідачем за власні кошти.

19.02.08р. від

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому відповідач

просить розглянути справу з урахуванням заперечень на апеляційну скаргу без

його участі, в зв'язку із хворобою та погіршенням стану здоров'я.  

Представник

позивача у судове засідання 26.02.08р. не з'явився, хоча  належним чином був повідомлений про день, час

та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення

рекомендованого поштового відправлення за №3946200 (в матеріалах справи), про

причини неявки свого представника позивач суд апеляційної інстанції не

повідомив.

Враховуючи ст.

43 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено,

що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності;

сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і

заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим

особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних

обставин справи і правильного застосування законодавства, а також беручи до

уваги те, що позивач належним чином був повідомлений про час, день і місце

розгляду справи, тому мав можливість скористатись своїми правами, передбаченими

ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Крім того,  позивач також не був позбавлений права надати

суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх

вимог і заперечень та мав на це достатньо часу.

За таких

обставин,  колегія суддів вважає, що у

матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по

суті без участі представників сторін.

Обговоривши

доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на

предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши

правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального

права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать

матеріали справи, предметом діяльності позивача є благоустрій прибудинкових

територій житлових будинків, виконання капітального і поточного ремонтів

житлового фонду, інженерних мереж, виконання ремонтно-будівельних робіт та

внутрішньобудинкового обслуговування, проведення аварійних робіт згідно поданих

заявок. Позивач діє на підставі свого Статуту, зареєстрованого Білопільською

райдержадміністрацією 07.09.2005 року за № 000149, та на підставі договору на

утримання та ремонт житлового фонду та прибудинкових територій від 17.01.2007

року,  укладеного між виконавчим

комітетом Білопільської міської ради та позивачем (а.с.  66, 67).

Знаходження

житлового будинку № АДРЕСА_1 в м. Білопілля на обслуговуванні позивача

підтверджується актом прийому-передачі від 30.09.2005 року, затвердженим

розпорядженням міського голови м. Білопілля № 52-р від 30.09.2005 року та

копією інвентарної картки № 8 обліку основних засобів (будівель і споруд) на

житловий будинок по АДРЕСА_1 в м. Білопілля ( а.с. 62-65).

Із матеріалів

справи вбачається, що відповідач є власником приміщення магазину на першому

поверсі в житловому будинку № АДРЕСА_1 в м. Білопілля, яке він придбав за

договором купівлі-продажу від 19.12.2002 року, укладеним з Виконкомом

Білопільської міської ради.

Приймаючи

оскаржене рішення господарський суд виходив з того, що згідно статті 1 Закону

України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за

несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання

прибудинкової території" від 20.05.1999 року № 686 - XIV, суб'єкти

підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення,

належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для

провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у

встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та

пропорційну частку витрат на утримання прибудинкових територій. Обов'язковою

умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових

територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного

законодавства України.

На виконання

вимог цього Закону Державний комітет будівництва, архітектури та житлової

політики України своїм наказом № 176 від 05.06.2001 року затвердив Методичні

рекомендації щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні

будинків і прибудинкових територій, пунктом 1.5. яких визначено, що всі умови

участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання

будинку,  прибудинкової території та

оплати комунальних послуг повинні передбачатись відповідним договором між ними

та власником житлового будинку в цілому або встановленою ним особою.

Таким чином,

господарський суд визначився, що відповідач зобов'язаний брати участь у

розрахунках за утримання будинку № АДРЕСА_1 в м. Білопілля, прибудинкової

території та оплати комунальних послуг на умовах, передбачених відповідним

договором між ним та позивачем.

Типовий договір

участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинку, прибудинкової

території та оплати комунальних послуг наведено у додатку до вищезгаданих

Методичних рекомендацій (п. 1.6. Методичних рекомендацій).

Вказані

обставини зумовили звернення Комунального підприємства  "Білопільський Житловик" до

господарського суду з позовом щодо зобов'язання 

відповідача укласти Типовий договір № 29 участі суб'єктів

підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової

території від 03.10.2005 року (а.с. 14).

Оцінивши доводи

позивача та відповідача у справі, а також те, що будь-які умови участі

відповідача у розрахунках за утримання будинку №АДРЕСА_1 в м. Білопілля,

прибудинкової території та оплати комунальних послуг повинні  передбачатись відповідним договором між

позивачем та відповідачем, господарський суд дійшов висновку про задоволення

позовних вимог щодо зобов'язання відповідача до укладення Типового   договору № 29 участі суб'єктів   підприємницької діяльності   у розрахунках за утримання будинку,

прибудинкової території від 03.10.2005 року, проект якого знаходиться в

матеріалах даної справи, з огляду на їх правомірність та правову

обґрунтованість.

Окрім того,

позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача боргу в сумі 3102,97 грн., з

посиланням на ст. ст. 509, 526, 527 Цивільного кодексу України, проте вказана

вимога визнана господарським судом безпідставною та такою, що задоволенню не

підлягає, оскільки будь-які умови участі відповідача у розрахунках за утримання

будинку №АДРЕСА_1 в м. Білопілля, прибудинкової території та оплати комунальних

послуг на момент прийняття судом оскарженого рішення не передбачені відповідним

договором між позивачем та відповідачем. При цьому, господарським судом

визначено відсутність у відповідача обов'язку сплати вказаної суми, оскільки

вимоги позивача також не містять ні вимог щодо відшкодування збитків, ні

будь-яких обґрунтувань як щодо збитків, так і щодо протиправності дій

відповідача, щодо причинного зв'язку між протиправністю поведінки відповідача

та настанням шкоди, а також щодо вини завдача шкоди.

Викладені вище

висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають

фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна

правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування

прийнятого по справі рішення колегія суддів не вбачає, оскільки відповідно до

статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом.

Відповідно до

ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до

ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень.

В силу вказаної

норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та

обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує

підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти

позову.

При цьому,

згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи,

які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач у своїй

апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржене рішення  в частині відмови в задоволенні позовних

вимог щодо стягнення суми боргу в розмірі 3102,97 грн. не відповідає вимогам

чинного законодавства, зокрема ст. 11 Цивільного кодексу України, в силу

положень якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені

актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими

актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; а підставами

виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та правочини. Заявник

апеляційної скарги вважає, що оскільки між позивачем та  відповідачем хоча і не був укладений

відповідний договір, але фактично він надавав відповідачу житлово-комунальні

послуги з початку роботи підприємства позивача (з 3 жовтня 2005 року), що

підтверджується переліком виконаних робіт (у справі), в зв'язку з чим

відповідач має сплатити їх вартість в сумі 3102,97 грн. Вказані обставини

позивач мотивує постійним користуванням відповідачем наданими позивачем

послугами і відсутністю відмови від їх прийняття, чим на думку скаржника

підтверджується фактичне існування договірних відносин між сторонами у справі.

Однак вказані

посилання заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги,

оскільки позивач не обґрунтував та належним чином не довів належними та

допустимими доказами правомірність цих вимог до відповідача. Разом з цим,

факти, викладені в апеляційній скарзі позивачем і його посилання на

незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли

свого підтвердження, оскільки не стосуються предмету доказування у даній

справі.

Згідно зі ст.

901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона

(виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати

послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної

діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу,

якщо інше не встановлено договором.

А відповідно до

ч. 1 ст. 903 цього ж Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за

плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки

та в порядку, що встановлені договором.  

Колегія суддів

вважає, що господарський суд при розгляді даного господарського спору по суті,

дав належну правову оцінку всім обставинам справи, згідно з якими правомірно

визначився, що підстави виникнення зобов'язань відповідача не врегульовані

відповідним договором, положення якого повинні 

застосовуватись до правовідносин даного виду.

Крім того,

позивач ні в процесі розгляду справи господарським судом ні в ході розгляду

його апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, не надав жодних  належних доказів надання ним будь-яких послуг

відповідачу та фактичного розміру їх вартості, що вказаний у позовній заяві.

Інших даних матеріали справи не містять.     

При цьому, вартість послуг з ремонту будівлі по АДРЕСА_1, визначена

позивачем в односторонньому порядку, а тому до уваги колегією суддів не

приймається.  

Разом з цим, не

представлено позивачем і доказів в підтвердження тих обставин, що відповідач

дійсно користувався послугами позивача, за які останнім нарахована заборгованість,

та їх об'єм. Слід зазначити, що оскільки сторони не досягли домовленості щодо

порядку оплати послуг, а їх розмір та вартість сторонами на момент прийняття

оскарженого рішення не були врегульовані відповідним договором, тому правові

підстави для стягнення суми боргу в розмірі 3102,977 грн., на думку колегії

суддів, відсутні.

Отже, колегія

суддів, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи,  погоджується з висновками суду першої

інстанції про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог в цій

частині, а факти, викладені в апеляційній скарзі позивачем і його посилання на

порушення судом першої інстанції норм матеріального права при розгляді справи,

не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до

уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що

обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому

рішення господарського суду Сумської області від 08.01.08 року по справі №

3/625-07 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а

доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не

можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі

викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського

апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну

скаргу Комунального підприємства "Білопільський Житловик", м.

Білопілля, Сумська область залишити без задоволення.

Рішення

господарського суду Сумської області від 08.01.08 року по справі № 3/625-07

залишити без змін.   

         Головуючий суддя                                                                   

Демченко В.О. 

                                 Судді                                                                    Такмаков

Ю.В. 

Барбашова С.В.