Ухвала

від 27.04.2011 по справі 22/143пд

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-20833/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Бившевої Л.І.

                                        Ланченко Л.В.

                                        Усенко Є.А.

                                        Федорова М.О.

при секретарі                    Кравченко В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження  

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську

на постанову Господарського суду Донецької області від 29.05.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007

у справі № 22/143пд

за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську

до  1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом-Брок»,

     2. Приватного підприємства «Саларі»

про визнання угоди недійсною, -

          ВСТАНОВИВ:

          Постановою Господарського суду Донецької області від 29.05.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007, у задоволенні позову відмовлено повністю.  

ДПІ у м. Краматорську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволенні позову повністю.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

          Між відповідачами 12.04.2005 укладено договір № 12/04 про надання консультативних послуг, згідно якого ТОВ «Дом-Брок»взяло на себе зобов’язання надати ПП «Саларі»послуги з індивідуальних консультацій з питань бухгалтерського і податкового обліку. Факт надання ТОВ «Дом-Брок»обумовлених спірним договором консультаційних послуг підтверджується актом прийому-передачі від 28.04.2005 № 293 на суму 3000 грн., в тому числі ПДВ 500 грн., та податковою накладною від 28.04.2005 № 293, оплати вартості послуг –платіжним дорученням від 18.04.2005 № 128.

Постановою Господарського суду Луганської області від 27.01.2006 у справі № 8/756пн-ад визнано недійсним запис про державну реєстрацію ТОВ «Дом-Брок».

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових та фактичних підстав вважати вчинення сторонами договору господарського зобов’язання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Необхідними умовами для визнання господарського зобов’язання недійсним є його вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання протиправних наслідків.

Державна реєстрація ТОВ «Дом-Брок»скасована після укладення та виконання спірного договору.

Судами попередніх інстанцій не було виявлено доказів, які б підтверджували те, що укладення спірного договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися  від оподаткування внаслідок виконання саме спірного договору.

Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням суду про скасування державної реєстрації підприємства після укладення та виконання спірного договору, оскільки предметом  дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, дотримання вимог законодавства при створенні підприємства, а не наявність протиправного умислу при укладенні конкретної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб’єкта.

Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою безумовних висновків про недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Утім, суди не врахували, що вимоги про визнання недійсним правочину (угоди, господарського зобов’язання), яке завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову з огляду на таке.

За змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який  порушує публічний порядок, є нікчемним.   

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

За недоведеністю існування такої мети, відсутністю підстав вважати угоду нікчемною, відсутні підстави для задоволення позову в частині застосування санкцій, встановлених за вчинення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За таких обставин, суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав вважати спірне господарське зобов’язання таким, що вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а відтак, і вважати його недійсним, вважає, що провадження у справі щодо розгляду позовних вимог про визнання господарського зобов’язання недійсним підлягає закриттю із скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій у цій частині, а в решті оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську задовольнити частково.

          Постанову Господарського суду Донецької області від 29.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007 у частині відмови у позові про визнання угоди недійсною скасувати із закриттям провадження у справі в цій часині, а в решті дані судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.І. Бившева

                                                                      Л.В. Ланченко

                                                                      Є.А. Усенко

                                                                      М.О. Федоров