Постанова

від 29.05.2007 по справі 22/143пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/143пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29.05.07 р.                                                                                 Справа № 22/143пд

Суддя господарського суду Донецької області Волошинова Л. В.

при секретарі судового засідання Калмиковій Л. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Краматорську

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дом-Брок” м. Луганськ

до відповідача 2: Приватного підприємства „Саларі” м. Краматорськ

про визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме угоди згідно договору від 12.04.2005 р. № 12/04 про надання консультаційних послуг на суму 3 000,00 грн., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю Дом –Брок” м. Луганськ та Приватним підприємством „Саларі” м. Краматорськ  

При участі представників:

від позивача: Черник А.О.–за довір.

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: Фоміна Ю.В. –за довір.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Краматорську, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дом-Брок” м. Луганськ та Приватного підприємства „Саларі” м. Краматорськ про визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме угоди згідно договору від 12.04.2005 р. № 12/04 про надання консультаційних послуг на суму 3 000,00 грн., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дом - Брок” м. Луганськ та Приватним підприємством „Саларі” м. Краматорськ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне господарське зобов'язання було укладене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з огляду на те, що постановою господарського суду Луганської області від 27.01.2006 р. по справі № 8/756пн-ад про державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „Дом - Брок” м. Луганськ був визнаний недійсним.

Відповідач 1, Товариство з обмеженою відповідальністю “Дом - Брок” м. Луганськ, у судові засідання не з'являвся, заперечень на позовну заяву не надавав.

Відповідач 2, Приватне підприємство “Саларі” м. Краматорськ, у запереченні на позов від 03 травня 2007 р. (вхід. № 02-41/17578) проти позову заперечує та зазначає, що на його думку, при укладанні угоди від 12.04.2005 р. № 12/04 про надання консультаційних послуг юридична особа – Товариство з обмеженою відповідальністю „Дом - Брок” м. Луганськ мало універсальну правоздатність та мало право укладати даний договір, при цьому, вимоги, передбачені ст. 203 ГК України не були порушені.

Відповідач 2 також посилається на те, що згідно договору від 12.04.2005 р. № 12/04 про надання консультаційних послуг Товариство з обмеженою відповідальністю “Дом - Брок” м. Луганськ належним чином виконало свої зобов'язання за договором, про що свідчить звіт про виконану роботу та акт прийому - передачі робіт (послуг) від 28.04.2005 р., а Приватне підприємство ”Саларі” м. Краматорськ прийняло та оплатило надані послуги, про що свідчить платіжне доручення від 28.04.2005 р. № 128.

Відповідач 2 звертає увагу суду на те,  що постановою господарського суду Луганської області від 27.01.2006 р. той факт, що всі угоди, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю „Дом - Брок” м. Луганськ до винесення рішення про припинення його діяльності, є недійсними не встановлювався.

Відповідач також не згоден з тим, що угода від 12.04.2005 р. № 12/04 укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та зазначає, що ним зі свого боку прийняті необхідні заходи для належного виконання договору.

Суд вважає, що відсутність відповідача 1 у судовому процесі не перешкоджає розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2004 р. відбулась державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю “Дом - Брок” м. Луганськ.

          02.12.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Дом - Брок” м. Луганськ було взяте на податковий облік в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська, 06.12.2004 р. зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Відповідач 2, Приватне підприємство “Саларі” м. Краматорськ, було зареєстроване як юридична особа 16.09.1997 р., про що в журналі реєстрації зроблено запис № 454, код ЄДРПОУ 25108997.

З 07.10.1997 р. Приватне підприємство “Саларі” м. Краматорськ перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську, до Реєстру платників податків на додану вартість підприємство було внесено 31.10.1997 р., свідоцтво № 06283062.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2005 р. між відповідачами була укладений договір № 12/04 про надання консультаційних послуг, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Дом - Брок” м. Луганськ прийняло на себе зобов'язання надати Приватному підприємству “Саларі” м. Краматорськ послуги з індивідуальних консультацій з питань бухгалтерського та податкового обліку.

Вартість зазначених послуг визначена договором та складає 3 000 грн. в тому числі податок на додану вартість – 500 грн.

Факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю “Дом - Брок” м. Луганськ обумовлених спірним договором консультаційних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актом прийому – передачі від 28.04.2005 р. № 293 на суму 3 000 грн., в тому числі податок на додану вартість  в сумі 500 грн., та податковою накладною від 28.04.2005 р. № 293 на суму 3 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 500 грн.

Платіжним дорученням від 18.04.2005 р. № 128 (одержано банком 28.04.2005 р.) на  суму 3 000 грн. (податок на додану вартість в сумі 500 грн.) Приватне підприємство “Саларі” м. Краматорськ сплатило вартість отриманих послуг.

За результатами розгляду матеріалів справи суду вважає, що Державній податковій інспекції у м. Краматорську у задоволенні позову повинно бути відмовлено за наступними підставами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.  

Зазначена норма передбачає необхідність встановлення умислу на укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, у однієї або у обох сторін угоди. Наявність умислу у сторін чи однієї сторони угоди означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. При цьому, достатньо умислу у однієї сторони на укладення угоди і настання відповідних наслідків її виконання.

Таким чином, із змісту наведеної норми права  випливає, що для застосування її вимог суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), укладаючи угоду, завідомо діяла з прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати  докази за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Постановою господарського суду Луганської області від 27.01.2006 р. по справі № 8/756пн-ад визнано недійсним запис від 27.10.2004 р. № 13821020000001447 про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Дом - Борк” м. Луганськ.

Під час розгляду цієї справи Господарським судом Луганської області було встановлено, що державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю “Дом - Брок” м. Луганськ здійснена внаслідок домовленості між невідомою особою і засновником підприємства Петроневич К.В., при цьому невідома особа ввела в оману засновника підприємства щодо мети і цілей створення підприємства та обманним шляхом заволоділа установчими документами Товариства з обмеженою відповідальністю ”Дом - Брок” м. Луганськ.

За даними свідчень Петроновича К.В. в судовому засіданні при розгляді справи № 8/756пн-ад – він, господарську діяльність не здійснював, ніяких фінансово-господарських документів діяльності підприємства не підписував, податкову звітність до органів державної податкової служби не надавав і нікому це не доручав, рахунків у банках не відкривав, з  Бочаловою Т.А. не знайом, директором підприємства її не призначав.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд не може прийняти вказану постанову як доказ спрямованості умислу та доведення мети, суперечної інтересам держави та суспільства, при здійсненні спірного господарського зобов'язання, оскільки Господарським судом Луганської області окремо не розглядався укладений між відповідачами договір від 12.04.2005 р. № 12/04 про надання консультаційних послуг та спірне господарське зобов'язання, виконане за вказаним договором, не робилися висновки відносно його мети та спрямованості.

Сама по собі договір про надання консультаційних послуг також не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такі послуги не виключено законом із цивільного обігу та не було законодавчих обмежень стосовно їх надання.

Як вбачається з довідки Головного управління статистики у Луганській області від 17.04.2007 р. № 13-48/1907, до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України включений суб'єкт господарської діяльності – Товариство з обмеженою відповідальністю “Дом - Брок” м. Луганськ.

Акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість – Товариства з обмеженою відповідальністю “Дом - Брок” м. Луганськ був складений та затверджений Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська лише 18.07.2006 р., тобто після здійснення спірної господарської операції.

За таких обставин Державній податковій інспекції у м. Краматорську у задоволенні позову повинно бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 158 – 163, 167 КАС України, суд

                                                          ПОСТАНОВИВ:

Державній податковій інспекції у м. Краматорську у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дом-Брок” м. Луганськ та Приватного підприємства „Саларі” м. Краматорськ про визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме угоди згідно договору від 12.04.2005 р. № 12/04 про надання консультаційних послуг на суму 3 000, відмовити повністю.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова складена у повному обсязі 04.06.2007 р.

Суддя