Постанова

від 05.05.2011 по справі 5008/59/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5008/59/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

05.05.11                                                                                           Справа  № 5008/59/2011

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                 Якімець Г.Г.,

суддів:                                       Зварич О.В.,

                                                  Юрченка Я.О.,

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача –не з'явився

від відповідача (скаржник) –не з'явився

Розглядається апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Санаторій «Поляна», вих.№199 від 13.04.2011 року

на рішення  господарського суду Закарпатської області від 04.04.2011 року, суддя Ремецькі О.Ф.

у справі №5008/59/2011

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровакс», м.Свалява

до відповідача Дочірнього підприємства «Санаторій «Поляна», с.Поляна

про  стягнення 150913,98 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.04.2011 року по справі №5008/59/2011 позов задоволено, стягнено з ДП «Санаторій Поляна»на користь ТзОВ «Ровакс»: 120913,88грн., з яких: 100000грн. - заборгованість за поставлений товар, 15994,20 грн. - інфляційні втрати, 4919,68грн. - 3% річних. В решті частині позовних вимог провадження у справі припинено.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст.173, 175 ГК України та умови договору №5 від 15.05.2009 року. Поряд з цим, суд беручи до уваги ст.625 ЦК України, вважає правомірними заявлені до стягнення з відповідача інфляційні та 3% річних нараховані за період з липня 2009 року по грудень 2010 року. В частині стягнення 30000 грн. –провадження у справі припинено на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України, в зв'язку із сплатою відповідачем суми боргу у вказаному розмірі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «Санаторій «Поляна», подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 04.04.2011 року по справі №5008/59/2011, прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача –100000 грн. заборгованості. В решті позову відмовити. Зокрема, на думку скаржника, судом безпідставно стягнено з відповідача на підставі ст.625 ЦК України інфляційні та 3% річних, оскільки такі не передбачені умовами договору.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Від відповідача (скаржника) до суду надійшли листи (вих.№230 від 27.04.2011 року та вих.№239 від 04.05.2011 року), в яких останній вимоги апеляційної скарги підтримує та просить про розгляд справи за відсутності свого представника.

Позивачем направлено до суду телеграму, в якій останній просить про відкладення розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

З матеріалів справи  вбачається, що 15.05.2009 року між ТзОВ «Ровакс»(в тексті договору –продавець) та ДП “Санаторій “Поляна”(в тексті договору - покупець) укладено договір №5, згідно умов якого, а саме п.1.1 позивач зобов'язується передати відповідачу, а останній прийняти та оплатити замовлений ним товар в кількості та за цінами вказаними в супроводжуючих документах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору передбачено, що товар поставляється покупцю згідно замовлення за цінами вказаними в видаткових накладних, покупець приймає товар на складі продавця. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання первинних документів.

На виконання вказаного договору, позивачем відпущено відповідачу товар на загальну суму 258796,11 грн., згідно накладних: №1 від 14.07.2009р., №2 від 22.07.2009р., №3 від 24.07.2009р., №1796 від 28.08.2009р.,  №1241 від 28.08.2009р. №1240 від 28.08.2009р., №1239 від 21.08.2009р., №1238 від 20.08.2009р., №1237 від 20.08.2009р., №1236 від 20.08.2009р., №1235 від 18.08.2009р., №1233 від 14.08.2009р., №1232 від 12.08.2009р., №1231 від 12.08.2009р., №1230 від 11.08.2009р., №1228 від 07.08.2009р., №1227 від 07.08.2009р., №1226 від 04.08.2009р., №1224 від 04.08.2009р., №1225 від 04.08.2009р., №1798 від 08.09.2009р., №1797 від 04.09.2009р., №1799 від 09.09.2009р., №1800 від 09.09.2009р., №1801 від 11.09.2009р., №1802 від 15.09.2009р., №1803 від 15.09.2009р., №1804 від 17.09.2009., №1805 від 18.09.2009р., №1806 від 23.09.2009р., №1808 від 23.09.2009р., №1807 від 23.09.2009р., №1808 від 24.09.2009р., №1809 від 25.09.2009р., №1812 від 01.10.2009р., №1813 від 02.10.2009р., №1814 від 02.10.2009р., №1815 від 07.10.2009р., №1816 від 07.10.2009р., №1817 від 09.10.2009р., №1818 від 14.10.2009р., №1819 від 15.10.2009р., №1820 від 1б.10.2009р., №2541 від 16.10.2009р., №2544 від 22.10.2009р., №2542 від 19.10.2009р., №2543 від 21.10.2009р., №2545 від 23.10.2009р., №2547 від 30.10.2009р., №2548 від 30.10.2009р., №2549 від 06.11.2009р.

Згідно із пунктами 3.1, 3.2 встановлено, що оплата за товар проводиться шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця. Оплата за товар проводиться не пізніше 14-ти банківських днів.

Проте, відповідач оплату за поставлений товар у визначений договором строк в повному обсязі не здійснив. Станом на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становила 130000,11 грн.

Після порушення провадження у даній справі, відповідачем погашено частину суми основного боргу в розмірі - 30000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №97 від 01.02.2011 року на суму 20000 грн. (арк. справи 49) та №110 від 08.02.2011року (арк. справи 59), в зв'язку з чим, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення суми 30000 грн. у відповідності до вимог п.1.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю спору.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          З огляду на наведене, судом першої інстанції правомірно стягнено з відповідача на користь позивача  –100000 грн. заборгованості.

Слід зазначити, що відповідач (скаржник) наявність заборгованості у вказаному розмірі  не заперечує, рішення в частині стягнення суми основного боргу не оскаржує.

Відповідач не погоджується із стягненими судом: 15994,20 грн. – інфляційних та  4919,68грн. - 3% річних, посилаючись при цьому на те, що такі не передбачені умовами договору. Проте, вказане твердження скаржника не приймається судом до уваги, з огляду на нижченаведене:

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 р. у справі №10/557-26/155).

Як встановлено судом, відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання за договором, тому з урахуванням норм ст.625 ЦК України, господарський суд правомірно задоволив позов в частині стягнення 15994,20 грн. –інфляційних та  4919,68грн. - 3% річних, нарахованих за період з липня 2009 року по грудень 2010 року, враховуючи наведені у позовній заяві розрахунок інфляційних, в якому зазначено період, індекс інфляції, суму заборгованості та розмір інфляційних та розрахунок 3% річних, в якому наведено суму заборгованості, періоди прострочення, кількість днів прострочення та розмір відсотків.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,                                                         

                                                      постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 04.04.2011 року по справі №5008/59/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Санаторій «Поляна»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                                                                  Якімець Г.Г.

Судді:                                                                                                          Зварич О.В.

Юрченко Я.О.