Вирок від 17.06.2009 по справі 1-33/09

Справа № 1-33/09

ВИРОК

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2009 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючого - судді Орла А.С., при секретарях Качан В.М., Мазепі Т.В., за участю:

прокурора Котяша А.І., захисника ОСОБА_1,

підсудного ОСОБА_2, законного представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Славутича Київської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, працюючого у ПП «Союз-Славутич старшим охоронцем, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого, - у вчиненні злочину, передбаченого ст. 198 КК України,

УСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2 придбав майно, завідомо здобуте злочинним шляхом, за наступних обставин.

16 січня 2008 року близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля кафе « Атланта» м. Славутича Київської області шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, відкрито заволодів мобільним телефоном «Motorola L7» вартістю 657 гривень 69 копійок, який належить ОСОБА_6, після чого разом з ОСОБА_7 вирішили збути викрадений телефон і з цією метою пішли містом в пошуках можливого покупця. Близько 20 години тієї ж доби, знаходячись біля магазину «Айнур» в м. Славутичі побачили наглядно знайомого їм ОСОБА_2, якому запропонували купити мобільний телефон «Motorola L7», повідомивши йому про його походження. Усвідомлюючи, що запропонований мобільний телефон одержаний злочинним шляхом, ОСОБА_2 погодився його купити, заплативши ОСОБА_8 та ОСОБА_5 200 грн., тобто придбав майно, завідомо здобуте злочинним шляхом.

Вироком Славутицького міського суду від 12 травня 2008 року, який набрав законної сили у частині засудження ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, визнано винними та засуджено: ОСОБА_5 за ст. ст. 296 ч.2, 186 ч.2 КК України, ОСОБА_9 за ч.2 ст. 296 КК України, ОСОБА_7 за ст. 198 КК України.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину не визнав та показав, що дійсно купив у ОСОБА_8 та ОСОБА_5 мобільний телефон, однак при цьому не знав, що він був одержаний злочинним шляхом, оскільки зі злів продавців зрозумів, що він знайдений або несправний.

Проте суд дійшов висновку про доведеність вини підсудного в інкримінованому злочині дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив показання під час досудового слідства, уточнив їх і суду показав, що у січні 2008 року біля кафе «Атлант» відкрито заволодів мобільним телефоном «Motorola L7», який належить ОСОБА_6 Викрадений мобільний телефон разом із ОСОБА_7 в цей же день біля магазину

«Айнур» м. Славутича запропонували купити в них ОСОБА_2 за 200 грн., на що останній нецензурним словом запитав їх, де вони його взяли і чи крадений він. ОСОБА_7 відповів, так, після чого ОСОБА_2 поцікавився чи не зі школи № 3 вкрали цей телефон, що ОСОБА_7 заперечив. Після цього ОСОБА_2 погодився купити телефон і заплатив за нього 200 грн..

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердив показання під час досудового слідства, уточнив їх і суду показав, що біля кафе « Атлант» бачив, як ОСОБА_5 відкрито заволодів мобільним телефоном «Motorola L7», який належить ОСОБА_6. Після цього ОСОБА_5 домовився з ОСОБА_7 продати цей телефон кому-небудь і з цією метою вони пішли до магазину «Айнур». Біля магазину ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_2 купити телефон, на що останній поцікавився чи не крадений цей телефон. Подальшу їх розмову він не чув, оскільки разом з ОСОБА_9 знаходився від них на відстані 5-ти метрів. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 продали ОСОБА_2 телефон за 200 грн..

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердив показання під час досудового слідства, уточнив їх і суду показав, що з ОСОБА_2 навчався в одній школі, стосунків не підтримував. В січні 2008 року близько 20 години ОСОБА_5 відкрито заволодів мобільним телефоном «Motorola L7», який належить ОСОБА_6. В цей же день біля магазину «Айнур» вони зустріли ОСОБА_2 та запропонували купити телефон за 200 грн.. На запитання ОСОБА_2, звідки телефон і чи не крадений він, він відповів нецензурним словом, яке означало, що телефон крадений, після чого ОСОБА_2 поцікавився, чи не в школі № 3, що він заперечив. Він попередив ОСОБА_2, що телефон крадений, щоб той його не «світив». За викрадений телефон вони взяли у ОСОБА_2 190 грн..

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні підтвердив свої показання під час досудового слідства і суду показав, що знаходився біля магазину «Айнур» разом із ОСОБА_2, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 В цей час до них підійшли двоє хлопців, які покликали ОСОБА_2 Про що вони розмовляли з ОСОБА_2 не чув. Через деякий час ОСОБА_2 повернувся та спитав, чи не має в кого грошей, оскільки хоче купити телефон. На питання звідки телефон, останній відповів, що знайдений. Телефон ОСОБА_2 показав пізніше, колір не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що разом з ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_2 знаходилися біля магазину «Айнур» м. Славутича. В цей час до них підійшли двоє хлопців, які покликали до себе ОСОБА_2 Про що вони розмовляли з ОСОБА_2 не чув. Через деякий час ОСОБА_2 повернувся та попросив 200 грн. у бор г. На його питання для чого, останній відповів, що хоче купити телефон « Motorola». Всі відповіли, що грошей не має. Телефон він побачив пізніше, він був у робочому стані, але без зарядного пристрою.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показання під час досудового слідства підтвердив частково і суду показав, що разом з ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ОСОБА_2 знаходились біля магазину «Айнур», коли до них підійшли двоє хлопців, один з яких був ОСОБА_5 і покликали ОСОБА_2. Про що вони розмовляли - чув частково. ОСОБА_2 питав чи немає грошей, щоб купити телефон. Потім знову зустрілися біля магазину «Союз», де ОСОБА_2 показав куплений телефон. Показання у протоколі допиту в тій частині, що ОСОБА_2 просив його не говорити про ту розмову, що телефон крадений, слідчому дав не точно. ОСОБА_2 просив його сказати в міліції правду.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показання під час досудового слідства підтвердив частково і суду показав, що після того, як біля магазину «Атланта» ОСОБА_15 побив ОСОБА_6 і забрав у нього мобільний телефон, вони пішли його продавать до магазину «Айнур». Телефон був у ОСОБА_7. Там вони підійшли до ОСОБА_2 і запропонували купити телефон. Розмову між ними він не чув, оскільки стояв в стороні.

Показання під час додаткового допиту як обвинуваченого стосовно розмови між ними дав під тиском.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що ОСОБА_12 дав саме такі показання, які записані у протоколі. Після допиту через підгодини він зателефонував і запропонував змінити показання в частині розмови про те, що телефон крадений, пояснивши це тим, що не хоче давати такі показання. ОСОБА_9 також давав у присутності адвоката такі показання, які записані у протоколах допитів і очних ставок.

Оцінюючи показання свідків, суд бере до уваги як докази, які викривають підсудного, показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7, оскільки вони були послідовними як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні. Свідок ОСОБА_7 пояснив, що сказавши ОСОБА_2 про те, що телефон крадений, він попередив його, щоб той його «не світив». Показання цих свідків містять такі деталі розмови з ОСОБА_2, які вони не могли вигадати. Зокрема з’ясування ОСОБА_2 можливого зв’язку власника телефона зі школою № 3, де він навчався у той час, що пояснюється побоюванням можливого викриття, якщо у школі у нього побачать цей телефон. Крім того, їх показання підтвердив свідок ОСОБА_10 в тій частині, що чув початок розмови між ними і підсудним щодо з’ясування можливості злочинного походження мобільного телефону. Показання свідка ОСОБА_11 про те, що зі слів підсудного телефон знайдений, є не прямим і не достатнім доказом відсутності вини підсудного, оскільки підсудний не був зацікавленим у розголошуванні цієї інформації і міг сказати йому неправду. Показання свідка ОСОБА_9 у судовому засіданні суд вважає неправдивими і відкидає, а бере до уваги його показання під час додаткового допиту як обвинуваченого, оголошенні у судовому засіданні, згідно яких ОСОБА_7 і ОСОБА_5 попереджали ОСОБА_2, що телефон крадений, оскільки ці показання давались у присутності захисника, що виключає умови для одержання їх під тиском (а.с. 112-114). Крім того, ці показання ОСОБА_9 підтвердив і на очній ставці з ОСОБА_2 (а.с. 115-117). Показання свідка ОСОБА_12 у судовому засіданні суд вважає неправдивими і відкидає з тих мотивів, що вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_16 у судовому засіданні. ОСОБА_12 не звертався до прокуратури із скаргою на дії слідчого. У зв’язку з цим суд бере до уваги як доказ, який викриває підсудного, показання свідка ОСОБА_17 під час допиту як свідка під час досудового слідства, оголошені у судовому засіданні, згідно яких приблизно через тиждень після купівлі телефону ОСОБА_2 розповів, що телефон вилучили як крадений і хтось чув розмову з ним під час купівлі телефону про те, що він крадений, у зв’язку з чим просив дати показання про те, що телефон був знайдений (а.с. 184-186).

Показання підсудного про необізнаність щодо злочинного походження мобільного телефона суд вважає неправдивими і до уваги не приймає з таких мотивів. Пояснюючи свої дії, підсудний у судовому засіданні показав, що нецензурне висловлювання ОСОБА_7 щодо походження телефона він зрозумів так, що він або кимось загублений або несправний. Разом з тим підсудний показав, що телефон був без сім-карти, в пам’яті телефона не було збережено будь-якої інформації і не було зарядного пристрою. Після перевірки телефона він виявився технічно справним, майже новим і він погодився його купити, оскільки продавався задешево. Суд вважає, що купуючи за таких обставин мобільний телефон, підсудний не міг не усвідомлювати, що він одержаний злочинним шляхом.

Крім показань свідків, вина підсудного підтверджується дослідженими письмовими доказами:

•   -     актом вилучення у підсудного ОСОБА_2 мобільного телефону «Motorola L7» чорного кольору, який належить ОСОБА_6 (а.с. 52);

•   -     рапортом про виявлення ознак злочину у діях ОСОБА_2 (а.с. 54);

•   -     протоколом огляду речових доказів - мобільного телефона «Motorola L7», вилученого у підсудного ОСОБА_2 (а.с. 261);

•   -    

- постановою про приєднання до справи як речових доказів мобільного телефона, вилученого у ОСОБА_2 та переданого на зберігання ОСОБА_6 Оцінивши всі досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності та

взаємозв’язку, суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні інкримінованого злочину.

Дії підсудного органами досудового слідства кваліфіковані правильно за ознаками придбання майна, одержаного злочинним шляхом, тобто заздалегідь не обіцяного придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, оскільки доведені у судовому засіданні дії підсудного відповідають кваліфікуючим ознакам злочину, передбаченого ст. 198 КК України.

‘ Призначаючи покарання підсудному відповідно до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, яке буде справедливим і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує, що злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, вчинений підсудним вперше, він характеризується позитивно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, проживає з батьками, має нормальні житлово-побутові умови, до адміністративної відповідальності не притягався.

Як обставину, що пом’якшує покарання підсудного відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує вчинення злочину неповнолітнім.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

З урахуванням ступеню тяжкості злочину, особи винного, обставини, що пом’якшує покарання, суд вважає за можливе виправлення підсудного без відбування покарання і вважає за можливе призначити підсудному покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком із застосуванням ст. 75, 104 КК України та покладенням певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Речовий доказ - мобільний телефон за правилами ст. 81 КПК слід повернути власнику.

На підставі викладеного, керуючись ст. 223-224, 232-235 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 198 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на 6 місяців, від відбування якого на підставі ст. 75, 104 КК України засудженого звільнити з випробуванням з встановленням іспитового строку один рік та покладенням на підставі ст. 76 КК України таких обов’язків:

•   -     не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

•   -     повідомляти ці органи про зміну місця проживання;

•   -     періодично з’являтись на реєстрацію у визначені ними дні та години. Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишити у виді

підписки про невиїзд з місця проживання.

Речові докази - мобільний телефон «Motorola L7» повернути власнику ОСОБА_18.

На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд протягом п’ятнадцяти днів.