Постанова

від 22.01.2008 по справі 9/588пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.01.2008  року                                                           

Справа № 9/588пн

Луганський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Бойченка

К.І.

суддів                                                               Єжової С.С.

Журавльової Л.І.

секретар

судового

засідання:                               

Наумов Б.Є.

за участю

представників:

від заявника

позову:                    -повноважний

представник не прибув;

від 

позивача:                              

-Демченко Д.О., головний спеціаліст -юрисконсульт,

дов. №01-03-30/7020а від 15.11.07;

від  відповідача:                                -ОСОБА_1,

адвокат, дов. №10 від 19.11.07;

розглянувши у

відкритому

судовому

засіданні

апеляційну

скаргу                             

Виконавчого комітету Луганської

міської ради,

м. Луганськ

на рішення         

господарського

суду                    Луганської

області

від                                                  10.12.07

по справі                                       

№9/588пн (суддя -Ворожцов А.Г.)

за

позовом:                                       

Прокурора м. Луганська в інтересах держави

в особі

виконавчого комітету Луганської

міської ради,

м. Луганськ

до

відповідача:                             

Товариства з обмеженою відповідальністю

„Аква”, м.

Луганськ

про                                                 

звільнення приміщення

В С Т А Н О В И В:

          У листопаді 2007 року прокурор міста

Луганська (далі за текстом -заявник, прокурор) в інтересах держави в особі

виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ ( далі за текстом

-виконком Луганської міської ради, позивач), звернувся до господарського суду Луганської

області з позовною заявою від 29.10.07 №07/2271 вих з вимогами щодо прийняття

рішення про примусове звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю

„Аква”, м. Луганськ (далі за текстом -ТОВ „Аква”, відповідач) нежитлового

приміщення площею 78,1 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, вул.

Демьохіна, 23.

          Рішенням господарського суду

Луганської області від 10.12.07 у справі №9/588пн у задоволенні позову

відмовлено за безпідставністю та необгрунтованістю.

          Не погоджуючись з рішенням

господарського суду Луганської області від 10.12.07 у справі №9/588пн, позивач

подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від

25.12.07 №01-03-11/8077а, у якій просить згадане рішення скасувати та прийняти

нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

          В апеляційній скарзі апелянт

посилається на те, що, на його думку:

          -з твердженнями суду першої

інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, погодитись не можна, оскільки

вони є незаконними та необґрунтованими;

          -позивач належним чином довів та

обґрунтував свої позовні вимоги, як це передбачено ст.ст. 32, 33 Господарського

процесуального кодексу України;

          -під час розгляду даної справи у суді

першої інстанції представником виконкому Луганської міської ради була подана

заява про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору - відділення поштового зв'язку №16

Поштамт-центру поштового зв'язку №1 УДППЗ „Укрпошта”, оскільки ця особа може

дати необхідну інформацію щодо суті спору. Але ж при винесенні оскаржуваного

рішення суд першої інстанції не звернув уваги на цю заяву та не обґрунтував

відмови у її задоволенні;

          -відповідно до роз'яснень Вищого

арбітражного суду України від 10.12.96 №02-5/422 „Про судове рішення” рішення з

господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами

матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з

достовірністю встановленими господарським судом;

          -оскаржуване рішення господарським

судом Луганської області було винесено незаконно у зв'язку з невідповідністю

висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам

справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального

права. 

          Прокурор відзиву (пояснення) на

апеляційну скаргу позивача до Луганського апеляційного господарського суду не

надав, повноважні представники прокуратури               м. Луганська у судове засідання,

яке відбулося 22.01.08, не прибули, хоча усі сторони та прокурор у даній справі

були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та

місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної

справи.

          За відзивом від 28.12.07 №30, який

поданий до суду апеляційної інстанції, відповідач заперечив проти доводів

позивача, викладених у апеляційній скарзі, та просить відмовити у її

задоволенні.

          Розпорядженням голови Луганського

апеляційного господарського суду від 03.01.08 відповідно до ст. 28 Закону

України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Виконавчого

комітету Луганської міської ради, м. Луганськ, №01-03-11/8077а від 25.12.07 на

рішення господарського суду Луганської області від 10.12.07 у справі №9/588пн

призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Бойченко К.І., суддя -

Єжова С.С., суддя -Журавльова Л.І.

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України

апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку,

користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не

зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і

обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали даної справи,

заслухавши пояснення та доводи  

представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи

апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши

юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши

правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга

позивача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з

матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області,

виконавчий комітет Луганської міської ради, м. Луганськ, як орендодавець з

однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю „Аква”,           м. Луганськ,  як орендар з другої сторони, 01.10.02 уклали

договір № 44/05-Л оренди нежитлових приміщень (далі за текстом - договір), який

погоджений з Управлінням комунальним майном Луганської міської ради.

          Умовами п. 1.1 договору сторони за

ним визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає за актом (додаток №1)

в оренду нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, вул.

Демьохіна, 23, вбудоване приміщення №2 (технічний паспорт БТІ літера А2-3,

1-й поверх) загальною площею 78,1 кв.м, вартістю 24875 грн. 00 коп. (експертна

оцінка від 31.07.02). Приміщення, що орендується, не є пам'ятником архітектури.

          У розділі 4 договору визначені

обов'язки сторін.

          Згідно з п. 7.1 договору строк його

дії сторони за ним передбачили з 01.10.02 по 01.10.07.

          Пунктом 7.6 договору орендодавець та

орендар встановили, що при виконанні орендарем належним чином своїх зобов'язань

за даним договором і у випадку закінчення строку, на який був укладений договір

оренди, за відсутністю заяви однієї з сторін про припинення чи зміну договору

він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були

передбачені договором.

          Правовідносини за договором оренди

комунального майна регулюються Законом 

України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від

10.04.92 (далі за текстом  Закон -

№2269-ХІІ).

          Згідно з частиною 1 статті 2 Закону

№2269-ХІІ орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном,

необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

          Як вбачається з матеріалів справи, ні

прокурором, ні позивачем факт належного виконання відповідачем своїх

зобов'язань за договором не оспорюється.

          Юридична адреса відповідача є: м.

Луганськ, вул. Демьохіна, буд. 23,  яка

співпадає з адресою орендованого за договором нежитлового приміщення, і яка

зазначена за його реквізитами в договорі.

          Відомості щодо існування іншої

поштової адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.

          Згідно з частиною 2 статті 17 Закону

№2269-ХІ, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну

умов договору він вважається продовженим на той же самий термін і на тих

самих  умовах, які були передбачені

договором.

          Положення частини 2 статті 17 Закону

№2269-ХІІ викладені і у п. 7.6 договору.

          Судова колегія не заперечує проти

доводів апелянта відносно того, що Закон №2269-ХІІ не містить вказівок на те,

яким саме чином сторони повинні виявляти волю щодо припинення дії договору, та

що цей Закон не містить і норм, які б вимагали обов'язкового доказування факту

отримання іншою стороною будь-яких письмових повідомлень про припинення дії

договору після закінчення його терміну дії.

          Разом з тим, судова колегія

погоджується з висновком суду першої інстанції 

щодо недоведеності прокурором та позивачем факту волевиявлення останнім

про припинення договору по відношенню до відповідача, а саме: лист позивача від

02.10.07 №01-03-16/6019а, на який посилається прокурор та позивач в

обґрунтування заявлених вимог та в якому йдеться мова про те, що договір

продовжуватись не буде, відповідачу як не вручався нарочним, так і не

направлявся останньому поштою хоча б на одну з адрес -юридичну чи, що вказана у

договорі.

          Фактично зазначений лист позивач

спрямував за адресою: м. Луганськ,                     вул. Демьохіна, 33, яка не

має ніякого відношення до відповідача.

          Рішення суду не може ґрунтуватись на

припущеннях.

          У відповідності зі ст. 43

Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах

здійснюється на засадах змагальності.

          Сторони та інші особи, які беруть

участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду

доказами.

          Відповідач проти позову заперечує з

посиланням на те, що позивач не повідомляв йому про те, що договір

продовжуватись не буде, а тому, в силу умов п. 7.6 договору він є продовженим

на той же строк і на тих же умовах.

          Згідно зі ст. 33 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень.

Обставини

справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними

засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

(ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 43

Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд

оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для

господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Встановлені

Законом №2269-ХІІ вимоги до умов продовження договору оренди мають завданням

забезпечити сторонам за ними використати свої права на подальшу передачу та

отримання у строкове платне користування державного та комунального майна.

          З урахуванням викладеного,  судова колегія вважає, що відповідач на

законних підставах продовжує користуватись вказаним у договорі нежитловим

приміщенням, оскільки цей договір продовжив свою дію.

За таких

обставин, оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству та обставинам

даної справи, а тому залишається без змін.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. за подання апеляційної

скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на заявника

скарги (позивача у справі) -Виконавчий комітет Луганської міської ради, м. Луганськ. 

          У судовому засіданні за згодою

представників позивача та відповідача оголошені вступна та резолютивна частини

даної постанови.

Керуючись ст.

ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального

кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

                    1.Апеляційну скаргу

Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ, №01-03-11/8077а від

25.12.07 на рішення господарського суду Луганської області від 10.12.07 у

справі №9/588пн залишити без задоволення.

          2.Рішення господарського суду

Луганської області від 10.12.07 у справі №9/588пн залишити без змін.

          3.Витрати по сплаті державного мита у

розмірі 42 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського

апеляційного господарського суду покласти на заявника скарги (позивача у

справі) -Виконавчий комітет Луганської міської ради, м. Луганськ.   

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105

Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з

дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                            

К.І. Бойченко

Суддя                                                                               

С.С. Єжова

Суддя                                                                               

Л.І. Журавльова