Рішення

від 19.09.2006 по справі 40/290

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/290

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.09.06 р.                                                                               Справа № 40/290                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пальчак О.М.    

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „Підшипник”  м. Київ

до відповідача державного підприємства “Дзержинськвугілля” м.Дзержинськ

про  стягнення 46628 грн. 10 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача Липовой І.В. - представник

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 28154 грн. 11 коп., пені в сумі 9829 грн. 69 коп., інфляційних в сумі 7046 грн. 13 коп., 3 процентів річних в сумі 1598 грн. 17 коп. згідно договорів постачання № 10 від 25.06.05р., № 134 від 20.03.06р.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що на виконання п. 1.1 укладеного між сторонами договору поставки № 10 від 25.06.05р. позивач здійснив постачання на адресу відповідача товару на загальну суму 136725 грн. 86 коп.

Факт постачання товару підтверджується видатковими накладними № П-0002020 від 26.08.06р., № П-0002303 від 20.09.05р., № П-0002521 від 25.10.05р., № П-0003118 від 26.12.05р., актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.06р.

Згідно п. 2.4 договору строк оплати поставленого товару становить 30 днів з моменту його отримання відповідачем.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, товар отримав на загальну суму 136725 грн. 86 коп., однак оплатив лише 110000 грн., внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 26725 грн. 86 коп., який позивач намагається стягнути.

Згідно п. 6.3 укладеного між сторонами договору відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченного товару за кожний день прострочення.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивачем пред'явлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 9829 грн. 69 коп., інфляційних в сумі 7046 грн. 13 коп., 3 процентів річних в сумі 1598 грн. 17 коп., нарахування яких позивач здійснив окремо по кожній накладній на отримання та оплату товару.

Крім того, між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання № 134 від 20.03.06р., згідно якого позивач здійснив постачання одного підшипника на загальну суму 1428 грн. 25 коп., що підтверджується видатковою накладною № П-00606 від 21.03.06р.

Згідно п. 5.1 договору оплата за отриманий товар повинна бути здійснена на протязі 60 днів з моменту поставки.

Відповідач свої зобов'язання не виконав повністю, товар отримав на загальну суму 1428 грн. 25 коп., однак його оплату не провів, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 1428 грн. 25 коп., який позивач також намагається стягнути.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договори поставки і сторони досягли істотних їх умов щодо предмету, ціни, строку їх дії, тому в розумінні п. 2 ст. 180 ГК України вони вважаються укладеними, а саме, подія та прагнення сторін на їх укладення відбулися.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом та звичаїв ділового обігу та припинятися  за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До прийняття рішення по справі позивач згідно ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог відносно стягнення пені в сумі 9829 грн. 69 коп. і це є його волевиявленням та намагається стягнути з відповідача пеню в сумі 8340 грн. 37 коп.

До прийняття зменшення розміру позовних вимог позивачу роз'яснені його процесуальні права, у т.ч. те, що держмито у цій частині поверненню не підлягає і покладається на нього.

З урахуванням обставин справи та правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що своє  господарське зобов'язання відповідач своєчасно не виконав. Тому позов щодо стягнення з нього  28154 грн. 11 коп. боргу обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Оскільки мало місце прострочення  виконання зобов'язання, позов щодо стягнення з відповідача пені в сумі 8340 грн. 37 коп., інфляційних в сумі 7046 грн. 13 коп., 3 процентів річних в сумі 1598 грн. 17 коп. також обґрунтовано та підлягає задоволенню.

У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1489 грн. 32 коп. слід відмовити.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних  вимог за приписами частини п'ятої ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  526, 599, ч. 2 ст. 712 ЦК України 2003 року, ст. ст.  193, 202, 230, 232, 264, 265 ГК України, ст. ст. 22, 44, частиною п'ятою ст. 49, ст. ст.78, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

             В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства “Дзержинськвугілля”, 85200, м. Дзержинськ, Донецька область, вул. 50-річчя Жовтня, 19, ід. код 32411707, р/р 26007308556321 в ЦМВ ПІБ м. Горлівка, код банку 334464, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „Підшипник”, 03040,  м. Київ, вул. Васильківська, 1, ід. код 23518975, р/р 260040102720 в  ЗАТ „Про кредит Банк” м. Київ, код банку 320984, борг в сумі 28154 грн. 11 коп., пеню в сумі 8340 грн. 37 коп., інфляційні в сумі 7046 грн. 13 коп., 3 проценти річних в сумі 1598 грн. 17 коп., витрати по держмиту в сумі 451 грн. 39 коп.,  витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 114 грн. 23 коп., видавши наказ.

3.  У задоволенні позову щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1489 грн. 32 коп. відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                         Підченко Ю.О.