Постанова

від 13.03.2008 по справі 20-4/389

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 13 березня 2008 р.                                                                                   

№

20-4/389 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

Кота

О.В., Шевчук С.Р. (доповідач), Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційну               скаргу

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи 

ОСОБА_1

на

постанову

Севастопольського

апеляційного господарського суду від 21.11.2007р.

у

справі

№20-4/389  господарського суду міста Севастополя

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи 

ОСОБА_1

до

Управління

кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг" Кримспоживсоюзу

в особі Севастопольського міського кооперативного торгу та ринків

"Міськкоопринкторг"

про

усунення

перешкод в користуванні майном

          В судовому засіданні взяли участь

представники:

-

позивача: не з'явились

-

відповідача: Бризгалов О.Ф., дов. №5 від 22.01.2008р.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді

2006р. суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до

господарського суду міста Севастополя з позовом до Управління кооперативної

торгівлі та ринків „Кримкоопринкторг” Кримспоживсоюзу про усунення перешкод в

користуванні майном.

Позовні

вимоги обґрунтовувались тим, що Севгоркоопринкторг створює позивачеві перешкоди

у користуванні нежитловим приміщенням, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та

належить йому на праві приватної власності, а саме: ворота ринку зачиняються на

замок, за проїзд на територію ринку до місця торгівлі стягується плата.

Рішенням

господарського суду міста Севастополя від 29.01.2007, яке залишено без змін

постановами  Севастопольського

апеляційного господарського суду від 15.03.2007 та Вищого господарського суду

України від 26.07.2007 позов задоволений повністю.

13

серпня 2007 відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд даного рішення

за нововиявленими обставинами в порядку статей 112-114 Господарського

процесуального кодексу України, в якій просив його скасувати.

Ухвалою

господарського суду міста Севастополя 

від 09.10.2007р. (суддя Остапова К.А.) в задоволенні заяви управління

кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг" Кримспоживсоюзу в

особі Севастопольського міського кооперативного торгу та ринків "Міськкоопринкторг"

про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено, рішення

господарського суду міста Севастополя від 29.01.2007р. залишено без змін.

Постановою

Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2007р.   вказану ухвалу суду скасовано, заяву

відповідача задоволено, рішення господарського суду міста Севастополя від

29.01.2007р. скасовано, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Не

погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до Вищого господарського

суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне

застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати

та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Перевіривши

доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин,

проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського

суду України вважає, що касаційна скарга  

підлягає задоволенню  виходячи з

наступного.

Господарський

суд відповідно до ст. 112 ГПК України, може переглянути прийняте ним судове

рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають

істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові. При цьому, до

нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення

для правильного вирішення спору або розгляду справи.

Отже,

нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в

установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового

рішення.

Відповідач,

звертаючись із заяву, в порядку ст. 112 ГПК України, в якості доказів наявності

підстав для перегляду рішення господарського суду міста Севастополя від  29.01.2007 за нововиявленими обставинами

посилався на договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, укладеного

30.03.2007 між Севастопольською міською Радою та Кримським республіканським

союзом споживчих товариств строком на 25 років та на постанову Вищого

адміністративного суду України від 24.04.2007 по справі №30/184, якою скасовані

постанова господарського суду міста Києва від 06.12.2005 та ухвала Київського

апеляційного господарського суду від 03.03.2006 про встановлення неправомірності

користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Місцевий

господарський суд, розглянувши заяву відповідача, дійшов висновку,  що наведені відповідачем обставини не є

нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК України, оскільки вони не спростовують

факти, які було покладено в основу судового рішення та не мають істотного

значення для справи, а договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 від

30.03.2007 взагалі є новою обставиною, яка виникла після прийняття рішення

господарським судом міста Севастополя.

Як

зазначив суд рішення господарського суду міста Севастополя від 29.01.2007

обґрунтовувалось тим, що позивач є власником земельної ділянки загальною площею

0,01 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 та нежитлових приміщень, що

розташовані на цій земельній ділянці і тому має право вимагати усунення

будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном

відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України. При цьому судом

встановлено, що відповідач перешкоджав позивачеві у здійсненні ним права

власності на земельну ділянку та розташовані на ньому приміщення шляхом

зачинення воріт, що знаходяться на виході ринку та встановлення плати за проїзд

вантажного транспорту.

Крім

того, суд зазначав, що у рішенні дійсно є посилання на ухвалу  Київського апеляційного господарського суду

від 03.03.2006 та постанову господарського суду міста Києва від 06.12.2005 по

справі №30/184, якими встановлено, що відповідач не є власником та користувачем

земельної ділянки, однак цей факт не було покладено в основу судового

рішення.

З

огляду на викладене, місцевий господарський суд відмовив в задоволенні заяви

відповідача та залишив рішення суду від 29.01.2007р. без змін.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками суду

першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та

чинному законодавству. Тоді як, висновки апеляційного господарського суду про

наявність підстав для перегляду рішення суду від 29.01.2007р. за нововиявленими

обставинами є помилковими, так як факт правомірності чи ні користування

відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1  

не було покладено в основу судового рішення.

За

таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова

Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2007р. скасуванню

як необґрунтована.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 

1119, 11111 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

задовольнити.

Постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2007р. у справі

№20-4/389 скасувати, а ухвалу господарського суду міста Севастополя від

09.10.2007р. у справі залишити без змін.

Головуючий                                                                         Кот

О.В.

С у д д я                                                                               

Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                         

      Владимиренко С.В.