Постанова

від 16.03.2007 по справі 20-4/389

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 15 березня 2007 року  

 Справа № 20-4/389

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гонтаря

В.І.,

суддів                                                                      Сотула

В.В.,

Горошко Н.П.,

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився - суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_1;

представник відповідача - не

з'явився - Управління кооперативної торгівлі та ринків

"Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки;

розглянувши апеляційну скаргу

Управління кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг"

Кримспоживспілки на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Остапова К.А.) від 29.01.2007 у справі №

20-4/389

за позовом           Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

до           Управління кооперативної торгівлі та ринків

"Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки (вул. Самокіша,

30,Сімферополь,95011)

про усунення перешкод в

користуванні майном                             

       ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до

Управління кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг"

Кримспоживсоюзу про усунення перешкод в користуванні майном.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

Севгоркоопринкторг створює позивачеві перешкоди у користуванні не житловим

приміщенням, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2, та належить йому на праві

приватної власності, а саме: ворота ринку зачиняються на замок, за проїзд на

територію ринку до місця торгівлі стягується плата.

Позивач вважає, що дії

Севгоркоопринкторгу, які створюють перешкоди в користуванні майном,

безпідставні, оскільки відповідач не є власником або користувачем земельної

ділянки, на якій розташований ринок.

                    Відповідач у відзиві на

позов заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень

відповідач зазначає на необхідність закриття воріт в нічний час з 20-00 до

07-00 год. з метою охорони значних матеріальних цінностей, які знаходяться на

території ринку. Плата за проїзд на територію ринку вантажних автомобілів в

сумі 2,50 грн. встановлена наказом директора Севгоркоопринкторгу про

затвердження тарифів ринкових послуг.

                    Рішенням господарського

суду міста Севастополя від 29.01.2007 (суддя Остапова К.А.) позов задоволено.

                    Усунуті перешкоди в

користуванні земельною ділянкою та нежитловим приміщенням, що знаходиться на

ньому та належить на праві власності позивачу, за адресою: АДРЕСА_2, шляхом демонтажу

воріт центрального ринку з боку АДРЕСА_2.

                    З відповідача на користь

позивача стягнуто 85грн. - витрат по сплаті державного мита та 118грн. - витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Не погодившись з вказаним

судовим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати.

                    Заявник апеляційної скарги

вважає, що рішення господарського суду прийнято при неправильному застосуванні

норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з'ясуванні

всіх обставин, що мають значення для справи.

                    Відповідно до розпорядження

в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2007,

суддю Прокопанич Г.К. було замінено на суддю Горошко Н.П.

                    Розглянувши матеріали

справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд

встановив наступне.

Позивач на підставі договору

купівлі-продажу від 22.10.1996 укладеного між ним та  закритим акціонерним товариством

"Експрес" зареєстрованого у реєстрі за НОМЕР_1 набув право власності

на кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташоване в АДРЕСА_2, площею 46,7 кв.м.

05.05.2001 підприємцю ОСОБА_1 на

підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації

НОМЕР_3, договору купівлі-продажу земельної ділянки НОМЕР_2, зареєстрованого в

Севастопольському міському управлінні земельних ресурсів за НОМЕР_4, видано

Державний акт на право власності на земельну ділянку несільськогосподарського

призначення площею 0,0101 га, у межах, визначених на плані, яка знаходиться на

території АДРЕСА_2для обслуговування кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Вказана земельна ділянка, та,

відповідно, розташоване на ній приміщення, що належить позивачеві, знаходяться

на  території Центрального ринку міста

Севастополя.

Як випливає з пояснень відповідача,

та не заперечується відповідачем, ворота Центрального ринку, що розташовані на

виході з ринку з боку АДРЕСА_2 зачиняються на замок, за проїзд вантажного

транспорту та рішенням адміністрації ринку стягується плата в сумі 2,50 грн.

Судова колегія вважає

необґрунтованими доводи відповідача щодо правомірності дій адміністрації

Севміськкоопторгу, а також щодо відсутності перешкод для здійснення позивачем

права користування приміщенням та відсутністю у позивача права вимагати

усунення воріт Центрального ринку з посиланням на необхідність здійснення

заходів, направлених на охорону території ринку та на те, що земельна ділянка

площею 2,422 га по АДРЕСА_2, на якому розташований майновий Комплекс

Центрального ринку Кримспоживспілки в місті Севастополі, був відведений для

розташування ринку  12.08.1953 рішенням

Севастопольської міської Ради № 20.

Севастопольський міський ринковий

торг Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки не є юридичною

особою і відповідно до Положення входить до складу Управління

"Кримкоопринкторга" Крипспоживспілки як структурний підрозділ.

Відповідач - Управління

"Кримкоопринкторга" Кримспоживспілки, надав суду Акт на право

постійного користування земельною ділянкою площею 2,4220га, який виданий

25.08.1999 відповідно до розпорядження Севастопольської міської державної

адміністрації НОМЕР_4.

Постановою господарського суду

міста Києва від 06.12.2005 по справі № 30/184, залишеним без змін постановою

Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 вищевказані

розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації НОМЕР_5 та

Державний Акт НОМЕР_6, виданий Севастопольською міською державною адміністрацією,

зареєстрований в книзі записів актів за НОМЕР_7 "Про відведення в постійне

користування Севастопольському Міськоопринкторгу" земельної ділянки площею

2.4220 га по АДРЕСА_2, визнані недійсними та скасовані. 

Відповідно до пункту 1, 2 статті 4

Закону України "Про власність" № 697-ХІІ від 07.02.1991 власник на

свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать

закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не

забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату

у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Згідно з пунктами 2, 5 статті 48

Закону України "Про власність", власник може вимагати усунення

будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з

позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно приписів статті 391

Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у

здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом

цієї статті власник майна має право вимагати усунення перешкод у користуванні

цим майном за умови, якщо він має майно у своєму володінні, проте протиправна

поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати право користування та

розпоряджання ним.

Дії відповідача, який не є

власником чи користувачем земельної ділянки, із встановлення та закриття воріт

ринку, перешкоджає позивачеві повною мірою користуватися належним йому майном.

Все вищевикладене дає судовій

колегії право для висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог.

Відповідно до статей 33, 34

Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті

докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування.

                    Витрати позивача по оплаті

державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу віднести на відповідача згідно статей 44, 49 Господарського

процесуального кодексу України.

                    На підставі висловленого,

апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду прийнято при

правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно

встановлених обставинах, у зв'язку з чим воно підлягає залишенню без змін.

                    Керуючись статтями 101,

103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:          

                    Рішення господарського суду

міста Севастополя від 29.01.2007 у справі № 20-4/389 залишити без змін.

                    Апеляційну скаргу

Управління кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг"

Кримспоживспілки залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                 

В.І. Гонтар

Судді                                                                               

В.В.Сотула

                                                                                Н.П.

Горошко