Рішення

від 31.03.2008 по справі 34/629

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/629

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовомКредитної спілки «Укркредитсервіс»

доВідкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

прозобов'язання вчинити дії та стягнення 2524,65 грн. пені.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Луговська В.В. (довіреність № 21 від 17.11.2007);

від відповідача –Чухраєнко Ю.О. (довіреність від 25.07.2007)

СУТЬ СПОРУ:

Кредитна спілка «Укркредитсервіс»(далі –Позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Центрального регіонального управління Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»про зобов'язання Відповідача зарахувати 29 918,76 грн. безпідставно списаних грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача та стягнення 2 524,65 грн. пені.

У судовому засіданні представник Позивача заявив клопотання, відповідно до якого просив суд замінити неналежного відповідача Центральне регіональне управління Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»належним відповідачем Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит», оскільки Центральне регіональне управління Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси не має статусу юридичної особи.

Ухвалою суду від 04.02.2008 було замінено неналежного відповідача по справі –Центральне регіональне управління Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»належним відповідачем –Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (далі –Відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем безпідставно списані грошові кошти у сумі 29 918,76 грн. з рахунку Позивача, а тому Відповідач відповідно до статті 1073 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) повинен зарахувати вказані кошти на розрахунковий рахунок Позивача.

11.02.2008 Позивач відповідно до статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив зобов'язати Відповідача зарахувати 29 918,76 грн. безпідставно списаних грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача та стягнути 4 164,04 грн. пені, 5 500 грн. витрат на юридичні послуги, всього 39 582,80 грн.

31.03.2008 Позивач відповідно до статті 22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить зобов'язати Відповідача зарахувати 29 918,76 грн. безпідставно списаних грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача та стягнути 4 180,42 грн. пені, 5 500 грн. витрат на юридичні послуги, які Позивач визначив за природою як збитки, всього 39 599,18 грн.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що він діяв відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі –Інструкція), а тому позовні вимоги Позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 04.02.2008, 11.02.2008 були оголошені перерви до 11.02.2008, 20.02.2008, відповідно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:  

Позивач є клієнтом Відповідача та має рахунок за № 26503201030980, відкритий у філії Київського регіонального управління Відповідача МФО 300937.

07.04.2006 Дарницький районний суд м. Києва постановою в кримінальній справі № 02-8795 наклав арешт на рахунки Позивача (ідентифікаційний код  33227955) в філії КРУ Відповідача в м. Києві, МФО 300937 №№ 26511203099803, 26503201030980, 26513202030980.

10.04.2006 вказана постанова була зареєстрована філією Відповідача за вхідним номером № 515.

15.03.2007 державна виконавча служба у Дарницькому районі м. Києва листом № 501/13 направила Відповідачу постанову про арешт коштів боржника № 501/13 від 15.03.2007 у сумі 29 918,76 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку Позивача № 26503201030980 в філії КРУ Відповідача в м. Києві, МФО 300937.

24.05.2007 Відповідач платіжною вимогою № 501/13 від 15.05.2007 списав 29 918,76 грн. з розрахункового рахунку Позивача № 26503201030980 в філії КРУ Відповідача в м. Києві, МФО 300937 на користь державної виконавчої служби у Дарницькому районі м. Києва.

25.09.2007 Позивач направив Відповідачу вимогу № 31 про повернення 29 918,76 грн. безпідставно списаних грошових коштів на арештований рахунок № 26503201030980 в філії КРУ Відповідача в м. Києві, МФО 300937.

01.10.2007 Відповідач листом № 5793 повідомив Позивача, що він відхиляє вказану вимогу, так як він діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження»та Інструкції.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 Інструкції якщо рішення суду про арешт коштів прийняте з метою забезпечення цивільного позову в межах кримінальної справи і надійшло до банку безпосередньо від суду або слідчого, а також в інших випадках надходження безпосередньо від суду рішення про накладення арешту, то банк приймає таке рішення до виконання без постанови державного виконавця.

Таким чином, Відповідач правомірно відповідно до вказаного пункту Інструкції наклав арешт на рахунки Позивача ідентифікаційний код 33227955 в філії КРУ Відповідача в м. Києві, МФО 300937 №№ 26511203099803, 26503201030980, 26513202030980 на підставі постанови Дарницького районного суду м. Києва в кримінальній справі № 02-8795.

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У разі відмови виконати платіжну вимогу, оформлену стягувачем або отримувачем (якщо договірне списання коштів), банк у день її надходження має зробити на її зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України,  відповідно до якої платіжна вимога не може бути виконана, та/або  главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати цю платіжну вимогу в орган державного казначейства чи банк, від якого вона надійшла (пункт 2.18 Інструкції).

Згідно з пунктом 10.9 Інструкції якщо до  банку  надійде платіжна вимога на примусове списання коштів за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає таку платіжну  вимогу без виконання згідно з пунктом 2.18 глави 2 цієї Інструкції.

Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2007 Відповідач отримав від  державної виконавчої служба у Дарницькому районі м. Києва постанову про арешт коштів боржника № 501/13 від 15.03.2007 у сумі 29 918,76 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку Позивача № 26503201030980 в філії КРУ Відповідача в м. Києві, МФО 300937 та 24.05.2007 Відповідач платіжною вимогою № 501/13 від 15.05.2007 списав 29 918,76 грн. з розрахункового рахунку Позивача № 26503201030980 в філії КРУ Відповідача в м. Києві, МФО 300937 на користь державної виконавчої служби у Дарницькому районі м. Києва.

Таким чином, 24.05.2007 Відповідач здійснив безпідставне списання 29 918,76 грн. з розрахункового рахунку Позивача № 26503201030980 в філії КРУ Відповідача в м. Києві, МФО 300937 на користь державної виконавчої служби у Дарницькому районі м. Києва, так як порушив приписи  пунктів 2.18, 10.9 Інструкції.

Відтак, позовна вимога про зобов'язання Відповідача зарахувати 29 918,76 грн. безпідставно списаних грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 32.4 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»працівники банку, винні в здійсненні помилкового переказу, несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну суму коштів з рахунка платника на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 4 180,42 грн. пені. Розрахунок пені відповідає нормам законодавства та матеріалам справи.

Щодо вимоги Позивача про відшкодування витрат на юридичні послуги, то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2007 між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Кобра»(Виконавець) було укладено договір щодо надання юридичних послуг (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах. передбачених даним Договором.

Відповідно до пункту 4.1 Договору загальна оплата послуг Виконавця за даним Договором становить 5 500 грн.

Згідно пункту 4.2 Договору оплата здійснюється Замовником 100% авансом не пізніше п'яти днів з моменту підписання цього Договору, шляхом внесення готівки до каси Виконавця або в безготівковій формі на поточний рахунок Виконавця.

На виконання пункту 4.2 Договору Позивач сплатив ТОВ «Кобра»5 500 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 0027 від 22.10.2007.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення на підставі статей 224, 225 ГК України 5 500 грн. збитків, які полягають у компенсації вищевказаних витрат на юридичні послуги, Позивач посилається на те, що він з метою забезпечення прав на правову допомогу, у зв'язку із безпідставним списанням Відповідачем 29 918,76 грн. з розрахункового рахунку Позивача, змушений був звернутися за вищевказаною правовою допомогою до ТОВ «Кобра», сплативши при цьому вищезазначену суму коштів. Отже, ці кошти були ним сплачені для відновлення його порушеного права, і тому повинні бути відшкодовані йому Відповідачем.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України (далі –ГК  України) у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Проте, як свідчать матеріали справи, розмір плати за отриману юридичну допомогу, на яку погодився Позивач, не пов'язаний із вимогою зобов'язання Відповідача зарахувати 29 918,76 грн. безпідставно списаних грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача та сумою, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача у даній справі, тобто не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із діями Відповідача, пов'язаними з безпідставним списанням грошових коштів з розрахункового рахунку Позивача.

Зобов'язального характеру відшкодування витрат на юридичну допомогу також не носить за вимогами закону. Згідно з частинами 1, 2, З статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обов'язком сторони, витрати якої щодо такої особи не носять для другої сторони у справі обов'язкового характеру, і пов'язано лише з волевиявленням самої сторони.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Аналіз правовідносин Позивача і Відповідача з приводу відшкодування Відповідачем збитків у вигляді витрат Позивача на юридичну допомогу за Договором, предметом якого є надання юридичних послуг (проведення узагальнення та юридичного аналізу документів, підготовка позовної заяви, представництво інтересів Позивача в суді, надання консультацій), дає підстави для висновку про відсутність правових умов відшкодування збитків, оскільки як було встановлено судом, витрати за цим Договором не мають обов'язкового характеру для Відповідача, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з діями Відповідача.

Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків (витрат на юридичні послуги) слід відмовити з підстав їх незаконності та необґрунтованості.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 28, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 22, 611, 623, 1073, 1074 ЦК України, статтями  217, 218, 224, 225 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»(04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) зарахувати 29 918 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 76 коп. безпідставно списаних грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитної спілки «Укркредитсервіс»(02140, м. Київ, вул. Мишуги, 9-а, офіс № 8, ідентифікаційний код 33227955).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»(04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856 із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Кредитної спілки «Укркредитсервіс»(02140, м. Київ, вул. Мишуги, 9-а, офіс № 8, ідентифікаційний код 33227955)  4 180 (чотири тисячі сто вісімдесят) грн. 42 коп. пені, а також 340 (триста сорок) грн. 85 коп. витрат по сплаті державного мита та 101 (сто одну) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 07.04.2008