Постанова

від 18.03.2008 по справі 4/311-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/311-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "18" березня 2008 р.                                                          Справа №  4/311-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                    Щепанської Г.А.

при секретарі                                                             Сташкевич М.О. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідачів: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівкацукор", м.Андрушівка Житомирської області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "08" листопада 2007 р. у справі № 4/311-07 (суддя В.Білоус)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівкацукор", м.Андрушівка Житомирської області  

до - відділу Державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції;

- товариства з обмеженою відповідальністю "Кирнасівкацукор", смт.Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області

про визнання права власності ТОВ "Андрушівкацукор” на транспортні засоби та звільнення майна з-під арешту,

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.11.2007р. усправі №4/311-07 відмовлено в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівкацукор" до відділу Державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю "Кирнасівкацукор" про визнання права власності на десять транспортних засобів:

- автобус ЛАЗ 695 Н АВ 67-05 АН, вартістю 5854,50грн. (з врахуванням ПДВ);

- автобус ПАЗ 3205 АВ 60-96 АН, вартістю 5592,96грн. (в т.ч.ПДВ);

- ГАЗ-31029 Волга АВ 86-30 АВ, вартістю 3305,88грн. (в т.ч.ПДВ);

- ГАЗ-САЗ 3508 самоскид АВ 67-04 АН, вартістю 5339,93грн. (в т.ч.ПДВ);

- ГАЗ 5204 бортовий АВ 67-08 АН, вартістю 1666,98грн. (в т.ч.ПДВ);

- ЗІЛ ММЗ 45021 самоскид АВ 60-98 АН, вартістю 5078,82грн. (в т.ч.ПДВ);

- МАЗ 5551 самоскид АВ 67-03 АН, вартістю 9751,21грн. (в т.ч.ПДВ);

- мікроавтобус РАФ 22038 АВ 60-97 АН, вартістю 3587,17грн. (в т.ч.ПДВ);

- САЗ 3507 самоскид АВ 67-06 АН, вартістю 7430,98грн. (в т.ч.ПДВ);

- УАЗ 3962 АВ 85-26 АН, вартістю 3641,72грн. (в т.ч.ПДВ) та звільнення їх з-під арешту.

Вказаним рішенням суд першої інстанції на підставі ст.83 Господарського процесуального кодексу України визнав недійсним договір №12/09/07 від 12.09.2007р., укладений між ТОВ "Андрушівкацукор" та ТОВ "Кирнасівкацукор" в частині купівлі-продажу вищезазначених транспортних засобів, а також зобов'язав                                    ТОВ "Андрушівкацукор" та ТОВ "Кирнасівкацукор" на протязі 10 днів з дня набрання даним рішенням законної сили повернути одне одному все отримане за договором.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення по суті позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає наступне:

- розглядаючи питання про право власності позивача на автомобільну техніку, придбану ним за договором №12/09/07 від 12.09.2007р., суд в своєму рішенні розглянув питання взаєморозрахунків сторін згаданого договору, однак, судом не взято до уваги, що питання взаєморозрахунків сторін договору не впливає на момент виникнення у позивача права власності на товар, оскільки в силу п.1 ст.334 Цивільного кодексу України і п.3.3 договору право власності на майно переходить від продавця до покупця в момент передачі товару. Питання прийому-передачі автомобільної техніки судом взагалі не досліджувалося;

- висновок суду першої інстанції, що розрахунки за договором №12/09/07 від 12.09.2007р. не проведені, не ґрунтується на фактичних обставинах справи і суперечить вимогам ст.601 Цивільного кодексу України. Так, суд не розцінив акт про залік зустрічних вимог як доказ про оплату за договором №12/09/07, вважаючи, що договором передбачена грошова оплата за придбаний товар, а проведення заліку зустрічних однорідних вимог є не що інше, як заміна одного зобов'язання іншим і про таку заміну зобов'язань сторони повинні були скласти протокол. Проте, залік зустрічних однорідних вимог не є зобов'язанням за договором, а згідно з ст.601 ЦК України, яка передбачає, що сторони, які мають зустрічні однорідні вимоги, вправі провести їх залік, тобто припинити зустрічні зобов'язання без обороту грошової маси, є способом припинення зобов'язань;

- суд констатує, що позивач не довів тих обставин, на яких він засновує свої позовні вимоги, зокрема, не довів і документально не обґрунтував боргу другого відповідача (ТОВ Кирнасівкацукор") перед позивачем. Однак, у позивача не було обов'язку доводити і документально підтверджувати наявність боргу другого відповідача перед позивачем. Крім того, в силу ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України, інші правовідносини позивача і другого відповідача, що не пов'язані із спором про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту, не входять у предмет доказування у справі;

- місцевий господарський суд дійшов висновку, що, укладаючи договір купівлі-продажу №12/09/07 від 12.09.2007р., позивач і другий відповідач не бажали настання реальних правових наслідків, обумовлених цим договором, а мали на меті ухилитися від виконання наказу господарського суду Вінницької області у справі №6/236-07 від 04.06.2007р. Проте, представлені суду докази свідчать, що зобов'язання за договором купівлі-продажу виконані сторонами повністю і належним чином, тобто наступив обумовлений договором правовий результат. Висновок суду про те, що сторони договору від 12.09.2007р. мали на меті ухилитися від виконання наказу заснований винятково на домислах і припущеннях і не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки позивач не мав ніякого відношення до розгляду спору в господарському суді Вінницької області у справі №6/236-07, до виконавчого провадження по цій справі, а також не знав про існування даної справи і виконавчого провадження по прийнятому у ній рішенні;

- не відповідає чинному законодавству й висновок суду першої інстанції про те, що реєстрація автомобільної техніки в органах ДАІ впливає на виникнення права власності в зв'язку з тим, що транспортні засоби є специфічним товаром.                             У статті 334 Цивільного кодексу України зазначений вичерпний перелік випадків, коли у набувача за договором виникає право власності на майно. В органах ДАІ реєструються автомобілі, а не право власності на них. Крім того, відповідно до ч.3 п.8 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", якщо сторонами угоди, пов'язаної з переходом права власності (повного господарського відання) на майно, не дотримано вимог нормативних актів стосовно реєстрації майна, наприклад, правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, транспортних засобів тощо, то саме лише ця обставина не є підставою для визнання відповідної угоди недійсною, оскільки реєстрація майна не є елементом форми угоди.

Відповідач - ТОВ "Кирнасівкацукор" у письмовому відзиві №14/1 від 14.03.2008р. на апеляційну скаргу погодився з апеляційною скаргою, вважаючи її обґрунтованою й такою, що підлягає задоволенню.

Відділ Державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції у письмовому відзиві №02-22/192 від 01.02.2008р. на апеляційну скаргу заперечив проти позову й заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с.105-106).

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про причини нез'явлення представників позивача та відповідача - ТОВ "Кирнасівкацукор" - суд апеляційної інстанції не повідомлено.

Оскільки сторони про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.128,131,132), а також, беручи до уваги положення                  ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі представників сторін.

Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

12.10.2007р. товариство з обмеженою відповідальністю "Андрушівкацукор" звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до відділу Державної виконавчої служби Тульчинського управління юстиції у Вінницькій області та товариства з обмеженою відповідальністю "Кирнасівкацукор" про визнання права власності на десять транспортних засобів, а саме:

1.          Автобус ЛАЗ 695 Н АВ 67-05 АН, вартістю 5854грн.50коп. (з урахуванням ПДВ);

2.          Автобус ПАЗ 3205 АВ 60-96 АН, вартістю 5592грн.96коп. (з урахуванням ПДВ);

3.          ГАЗ-31029 Волга АВ 86-30 АВ, вартістю 3305грн.88коп. (з урахуванням ПДВ);

4.          ГАЗ-САЗ 3508 самоскид АВ 67-04 АН , вартістю 5339грн.93коп. (з урахуванням ПДВ);

5.          ГАЗ 5204 бортовий АВ 67-08 АН, вартістю 1666грн.98коп. (з урахуванням ПДВ);

6.          ЗІЛ ММЗ 45021 самоскид АВ 60-98 АН, вартістю 5078грн.82коп. (з урахуванням ПДВ);

7.          МАЗ 5551 самоскид АВ 67-03 АН, вартістю 9751грн.21коп. (з урахуванням ПДВ);

8.          Мікроавтобус РАФ 22038 АВ 60-97 АН, вартістю 3587грн.17коп. (з урахуванням ПДВ);

9.          САЗ 3507 самоскид АВ 67-06 АН, вартістю 7430грн.98коп. (з урахуванням ПДВ);

10.          УАЗ 3962 АВ 85-26 АН, вартістю 3641грн.72коп. (з урахуванням ПДВ);

усього на суму –51 250 грн. 15 коп.

та звільнення їх з-під арешту.

Обґрунтовуючи позов, товариство зазначило, що вказані транспортні засоби були придбані ним у товариства з обмеженою відповідальністю "Кирнасівкацукор" згідно договору купівлі-продажу майна №12/09/07 від 12.09.2007р. та передані останнім у власність ТОВ "Андрушівкацукор" на підставі акту прийому-передачі майна від 12.09.2007р., однак, 02.10.2007р. ТОВ "Кирнасівкацукор" сповістило позивача про те, що постановою державного виконавця відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції у Вінницькій області на 11 автомобілів ТОВ "Кинасівкацукор", в тому числі спірні 10 автомобілів, які продано ТОВ "Андрушівкацукор", накладено арешт.

Позивач вважає такі дії відділу Державної виконавчої служби Тульчинського управління юстиції у Вінницькій області неправомірними, оскільки останнім не взято до уваги, що спірні автомобілі належать не боржнику – ТОВ "Кирнасівкацукор", а позивачу у справі, тоді як відповідно до п.5.1.4 Інструкції "Про проведення виконавчих дій", затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., стягнення звертається тільки на майно боржника, що належить йому на праві власності, що й змусило позивача звернутись до суду за захистом свого порушеного права на підставі ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладений арешт, належить йому, а не боржникові, може звернутись в суд з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

На підтвердження своїх доводів позивач надав копії договору №12/09/07 від 12.09.2007р.; специфікації №2 (додатку №2) до договору; акту прийому-передачі майна від 12.09.2007р.; постанови про арешт майна боржника (ТОВ "Кирнасівкацукор" від 24.09.2007р. (а.с.4-10).

Відповідач (ТОВ "Кирнасівкацукор") у заяві №208 від 02.11.2007р. (а.с.44) визнав позовні вимоги, зазначивши, що право власності на оспорені автомобілі перейшло до позивача в момент передачі автомобілів.

Відповідач (відділ ДВС Тульчинського РУЮ) у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.67) проти позову заперечив, посилаючись на те, що, виконуючи наказ господарського суду Вінницької області від 16.06.2007р. у справі №6/236-07 про стягнення коштів з ТОВ "Кирнасівкацукор" на користь ПП "Ельба-Інвест", звертався із запитом до Тульчинського МРЕВ ДАІ на предмет належності боржнику транспортних засобів на праві власності й згідно довідки МРЕВ ДАІ від 08.09.2007р. за боржником зареєстровано 10 транспортних засобів, на які й було накладено арешт державним виконавцем та оголошено заборону на їх відчуження.

Крім того, даний відповідач звертає увагу на те, що згідно з представленими позивачем договору та акту прийому-передачі майна, спірні автомобілі були передані позивачу 12.09.2007р., а відповідно до п.7 "Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2000р. №1276 власники транспортних засобів – юридичні та фізичні особи або їх представники зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 днів після придбання, проте, в зв'язку з тим, що позивач до 22.09.2007р. не зареєстрував за собою спірні транспортні засоби, то право власності на оспорюване майно у нього не виникло.

Судовою колегією враховується наступне.

Як свідчать матеріали справи, 12.09.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Андрушівкацукор" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кирнасівкаццукор" було укладено договір за №12/09/07 (а.с.4-5,20-21), відповідно до якого ТОВ "Кирнасівкацукор" (за договором "продавець") зобов'язався продати               ТОВ "Андрушівкацукор" (за договором "покупець") обладнання та майно згідно специфікації, а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити майно за цінами, обумовленими в специфікації до договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок  продавця (п.2.1, п.3.1 договору).

З підписаної керівниками та засвідченої печатками сторін договору специфікації №2 (додатку №2 до договору, а.с.6-7,22-23) вбачається, що до складу відчужуваного продавцем майна увійшли 10 спірних автомобілів, а саме:

1.          Автобус ЛАЗ 695 Н АВ 67-05 АН, вартістю 5854грн.50коп. (з урахуванням ПДВ);

2.          Автобус ПАЗ 3205 АВ 60-96 АН, вартістю 5592грн.96коп. (з урахуванням ПДВ);

3.          ГАЗ-31029 Волга АВ 86-30 АВ, вартістю 3305грн.88коп. (з урахуванням ПДВ);

4.          ГАЗ-САЗ 3508 самоскид АВ 67-04 АН, вартістю 5339грн.93коп. (з урахуванням ПДВ);

5.          ГАЗ 5204 бортовий АВ 67-08 АН, вартістю 1666грн.98коп. (з урахуванням ПДВ);

6.          ЗІЛ ММЗ 45021 самоскид АВ 60-98 АН, вартістю 5078грн.82коп. (з урахуванням ПДВ);

7.          МАЗ 5551 самоскид АВ 67-03 АН, вартістю 9751грн.21коп. (з урахуванням ПДВ);

8.          Мікроавтобус РАФ 22038 АВ 60-97 АН, вартістю 3587грн.17коп. (з урахуванням ПДВ);

9.          САЗ 3507 самоскид АВ 67-06 АН, вартістю 7430грн.98коп. (з урахуванням ПДВ);

10.          УАЗ 3962 АВ 85-26 АН, вартістю 3641грн.72коп. (з урахуванням ПДВ).

Як передбачено ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.3 договору від 12.09.2007р. передбачено, що приймання-передача товару проводиться згідно акту приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару.

Акт прийому-передачі обладнання та майна (додаток №4 до договору від 12.09.2007р.) складено та підписано представниками сторін договору 12.09.2007р. (а.с.8-9,24-25).

З акту прийому-передачі вбачається, що до складу проданого майна увійшли 10 спірних автомобілів.

Таким чином, з моменту підписання акту прийому-передачі позивач став власником автомобілів, які є предметом позову у даній справі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 04.06.2007р. господарським судом Вінницької області було прийнято рішення у справі №6/236-07 за позовом ПП "Ельба-Інвест", м.Київ до ТОВ "Кирнасівкацукор", яким з відповідача (ТОВ “Кирнасівкацукор”) на користь ПП “Ельба-Інвест” було стягнено 68274грн. боргу та 800грн.74коп. судових витрат, загалом 69074грн.74коп. (а.с.77-78).

На примусове виконання вказаного рішення судом 16.06.2007р. було видано наказ (а.с.76,79,111).

На підставі зазначеного наказу господарського суду 09.08.2007р. державним виконавцем відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.68,110), в якій запропоновано у строк до 16.08.2007р. добровільно виконати рішення суду.

Проте, в зв'язку з невиконанням ТОВ "Кирнасівкацукор" в добровільному порядку рішення суду, державний виконавець, з метою забезпечення виконання рішення суду звернувся з листом №2 від 30.08.2007р. (а.с.70,112) до Тульчинського МРЕВ ДАІ, Тульчинського МБТІ, інспекції Держтехнагляду у Тульчинському районі і запропонував письмово до 10.09.2007р. надати інформацію про наявність у                       ТОВ "Кирнасівкацукор" грошових вкладів, цінних паперів, страхових внесків, будинку, земельної ділянки, транспортних засобів та в разі їх виявлення накласти арешт.

На запит державного виконавця 18.09.2007р. Тульчинський МРЕВ ДАІ надіслав лист із додатком списку про зареєстровані за ТОВ "Кирнасівкацукор" 11 транспортних засобів, серед яких є спірні автомобілі (а.с.71-72,113-114).

17.08.2007р. державним виконавцем  відділу ДВС Тульчинського РУЮ було винесено постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника                                 (ТОВ "Кирнасівкацукор") в національній та іноземній валютах (а.с.73,74), а 24.09.2007р. - постанову про арешт майна –11 автомобілів ТОВ "Кирнасівкацукор" (а.с.10,75,115).

10.12.2007р. державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна, що належить боржнику – ТОВ "Кирнасівкацукор" (а.с.116-117). Відповідно до цього акту описано і накладено арешт на наступне майно:

-  автомобіль УАЗ 3962 д/н АВ 85-26 АН;

- автобус ПАЗ 3205 д/н АВ 60-96 АН;

- автомобіль ЗІЛ ММЗ 45021 д/н АВ 60-98 АН;

- автомобіль МАЗ 5551 д/н АВ 67-03 АН;

- автомобіль ГАЗ-САЗ 3508 д/н АВ 67-04 АН;

- автобус ЛАЗ 695 Н д/н АВ 67-05 АН;

- автомобіль САЗ 3507 д/н АВ 67-06 АН;

- автомобіль ГАЗ 5204 д/н АВ 67-08 АН.

Як зазначалося вище, позивач вважає, що відділ ДВС Тульчинського РУЮ, наклавши арешт на спірні автомобілі, порушив його право власності, що й стало підставою для звернення до суду з вимогою про визнання права власності на вказані транспортні засоби та звільнення їх з-під арешту.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р. та застосовується до спірних правовідносин, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак, позивачем у позові про визнання права власності є власник індивідуально визначеного майна, право якого оспорюються або не визнається іншою особою, з якою власник перебуває у зобов'язальних відносинах, а відповідачем – особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

Відповідач (ТОВ "Кирнасівкацукор"), як зазначалося вище, не оспорює право власності позивача на майно, зазначаючи, що право власності на нього позивач набув в момент передачі майна.

Відділ Державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції є органом, який, згідно Закону України "Про державну виконавчу службу" здійснює примусове виконання рішень. В зобов"язальних відносинах з позивачем даний відповідач не перебуває.  

Таким чином, вимога позивача про визнання за ним права власності на 10 транспортних засобів є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, як зазначалося вище, право власності на спірні транспортні засоби перейшло до позивача на підставі акту прийому-передачі майна від 12.09.2007р.

Місцевий господарський суд, оцінивши доводи сторін та подані ними докази, дійшов висновку про те, що договір №12/09/07 від 12.09.2007р. про продаж товариством "Кирнасівкацукор" позивачу майна, в тому числі 10-ти транспортних засобів, які є предметом позову, спрямований на ухилення від виконання рішення господарського суду Вінницької області №6/236-07 від 04.06.2007р., наказу суду, виданого на виконання цього рішення, а тому суперечить ст.ст.4-5 та 115 ГПК України, ст.203 ЦК України, в зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст.83 ГПК України підлягає визнанню недійсним в частині продажу 10-ти транспортних засобів, які є предметом позову, із зобов'язанням сторін повернути одна одній отримане за договором в цій частині.

При цьому, господарський суд першої інстанції виходив з того, що цей договір є укладений тільки після відкриття 09.08.2007р. державним виконавцем провадження з примусового виконання рішення суду №6/236-07, винесення 17.08.2007р. постанови про арешт коштів другого відповідача в кредитних установах та звернення 30.08.2007р. до Тульчинського МРЕВ ДАІ із запитом про наявність у другого відповідача транспортних засобів та про їх арешт у випадку їх наявності, а також в зв'язку з недоведеністю позивачем та другим відповідачем факту здійснення розрахунків за договором №12/09/07 від 12.09.2007р., так як, в порушення умов п.3.1 договору №12/09/07 від 12.09.2007р., ТОВ "Андрушівкацукор" грошові кошти на поточний рахунок                         ТОВ "Кирнасівкацукор" не перерахувало, чим порушило грошові зобов'язання перед останнім, а поданий вказаними особами акт про залік взаємних вимог від 12.09.2007р. суд не розцінив як доказ проведення оплати за договором, а відтак, і за транспортні засоби, які є предметом позову, з посиланням на те, що у відповідності до                        п.7.1 договору №12/09/07 від 12.09.2007р., в якому сторони домовились про те, що усі зміни і доповнення вважаються дійсними, якщо вони оформлені у вигляді протоколу та підписані уповноваженими на те представниками, а також вимоги ч.2 ст.34 ГПК України належним доказом зміни зобов'язання в договорі №12/09/07 від 12.09.2007р. з грошових на залік зустрічних вимог мав бути протокол про це, передбачений в п.7.1 договору, а не акт заліку зустрічних вимог.

На виконання листа Житомирського апеляційного господарського суду №860 від 07.02.2008р. прокуратурою Тульчинського району Вінницької області було проведено перевірку на предмет наявності в діях службових осіб ТОВ "Кирнасівкацукор" при реалізації транспортних засобів за договором №12/09/07 від 12.09.2007р. ознак ухилення від виконання рішення господарського суду Вінницької області у справі №6/236-07.

В результаті перевірки помічником прокурора Тульчинського району 05.03.2008р. було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо можливої наявності в діях службових осіб ТОВ "Кирнасівкацукор" ознак злочину, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України ("Невиконання судового рішення"), а відмовний матеріал №9 разом з матеріалами перевірки надіслано до господарського суду апеляційної інстанції.

Спір щодо розрахунків за договором від 12.09.2007р. між                                          ТОВ "Андрушівкацукор" та ТОВ "Кирнасівкацукор" у даній справі не виникав, а тому, зважаючи на те, що предметом позову є вимога ТОВ "Андрушівкацукор" про визнання права власності на транспортні засоби, передані йому за вказаним договором, та звільнення їх з-під арешту, суд, з урахуванням тієї обставини, що ТОВ "Кирнасівкацукор" це право не оспорює, мав дослідити питання, що стосуються саме позовної вимоги, тобто питання про перехід до позивача права власності на спірні автомобілі.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що транспортні засоби є специфічним товаром і згідно законодавства реєстрація транспортного засобу впливає на виникнення і доведення права власності, складовими якого є володіння, користування і розпорядження.

Також, з посиланням на Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. №1388, місцевий господарський суд дійшов висновку, що право власності на транспортний засіб виникає тоді, коли особа може володіти, користуватись, розпоряджатись (за умови трьох складових одночасно) транспортним засобом, а користуватись, розпоряджатись (в тому рахунку відчужувати) транспортним засобом особа може лише тоді, коли попередній власник (продавець) в установленому порядку зніме транспортний засіб з обліку в органах ДАІ, а покупець звернеться і зареєструє в установленому порядку транспортний засіб.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки                   ст.334 Цивільного кодексу України визначено момент набуття права власності на майно (нерухоме чи рухоме) за договором, й таким моментом сторони договору №12/09/07 від 12.09.2007р. визначили  момент передачі товару на підставі акту прийому-передачі (п.3.3 договору).

Реєстрація ж транспортного засобу, як вбачається із змісту п.7 вищевказаних Правил, впливає на можливість експлуатувати транспортні засоби їх володільцем та можливість розпоряджатися ними, і така реєстрація здійснюється на підставі поданої власником транспортного засобу заяви і документів, що, зокрема, посвідчують правомірність придбання транспортного засобу, серед яких п.8 Правил визначає договори, в тому числі угоди, укладені на товарних біржах, та інші посвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортний засіб. А тому, несвоєчасна реєстрація товариством "Андрушівкацукор" транспортних засобів має наслідком втрату ним можливості експлуатувати транспортні засоби та розпоряджатися ними, а не позбавляє  право власності на вказані транспортні засоби.

За змістом статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, що вважає майно, на яке накладено арешт, належним їй, а не боржникові, не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про визнання права на відповідне майно і про звільнення його з-під арешту.

Зазначена норма, кореспондується із законодавчими приписами:

- статті 16 Цивільного кодексу України щодо захисту цивільних прав, зокрема, шляхом визнання цих прав та відновлення становища, яке існувало до  порушення права, і припинення дій, які його порушують;

- статті 391 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З урахуванням наведеного справи зі спорів, пов'язаних з визнанням права на майно,  на яке накладено арешт, і звільненням майна з-під арешту підвідомчі господарським судам за умови, якщо учасниками господарського процесу - сторонами і третіми особами – є підприємства  та  організації  у розумінні частини першої                   статті 1 ГПК України, а тому, безпідставним є твердження місцевого господарського суду про те, що позивач та ТОВ "Кирнасівкацукор" повинні були захищати свої права у спосіб, встановлений ст.121-2 ГПК України шляхом оскарження до відділу                             ДВС Тульчинського РУЮ вчинених при виконанні ним рішення господарського суду у справі №6/236-07.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає правомірною вимогу позивача про звільнення з-під арешту транспортних засобів, зазначених в акті опису й арешту майна від 10.12.2007р.

З постанови прокуратури від 05.03.2008р. вбачається, що на момент складання акту опису й арешту майна на території ТОВ "Кирнасівкацукор" знаходилось 8 одиниць транспортних засобів, так як відповідно до пояснення колишнього виконуючого обов'язки директора ТОВ "Кирнасівкацукор" Северина Г.М. два транспортні засоби були забрані представниками ТОВ "Андрушівкацукор"

Таким чином, транспортні засоби, перелічені в акті опису й арешту майна від 10.12.2007р., зокрема:

-  автомобіль УАЗ 3962 д/н АВ 85-26 АН;

- автобус ПАЗ 3205 д/н АВ 60-96 АН;

- автомобіль ЗІЛ ММЗ 45021 д/н АВ 60-98 АН;

- автомобіль МАЗ 5551 д/н АВ 67-03 АН;

- автомобіль ГАЗ-САЗ 3508 д/н АВ 67-04 АН;

- автобус ЛАЗ 695 Н д/н АВ 67-05 АН;

- автомобіль САЗ 3507 д/н АВ 67-06 АН;

- автомобіль ГАЗ 5204 д/н АВ 67-08 АН, власником яких на підставі договору №12/09/07 від 12.09.2007р. ТОВ "Андрушівкацукор", слід виключити з акту опису й арешту майна.

З врахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про звільнення 8 транспортних засобів з-під арешту з прийняттям в цій частині нового рішення - про задоволення позову.

Крім того, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині визнання недійсним укладеного 12.09.2007р. між ТОВ“Андрушівкацукор” та ТОВ“Кирнасівкацукор” договору №12/09/07 в частині купівлі-продажу транспортних засобів, вказаних в п.1,2,10,12,13,17,20,21,32,43 специфікації № 2 від 12.09.2007р., а саме:

- автобус ЛАЗ 695 Н АВ 67-05 АН, вартістю 5854 грн. 50коп. (з урахуванням ПДВ);

- автобус ПАЗ 3205 АВ 60-96 АН, вартістю 5592 грн. 96 коп. (з урахуванням ПДВ);

- ГАЗ-31029 Волга АВ 86-30 АВ, вартістю 3305 грн. 88 коп. (з урахуванням ПДВ);

- ГАЗ-САЗ 3508 самоскид АВ 67-04 АН , вартістю 5339 грн. 93 коп. (з урахуванням ПДВ);

- ГАЗ 5204 бортовий АВ 67-08 АН, вартістю 1666 грн. 98 коп. (з урахуванням ПДВ);

- ЗІЛ ММЗ 45021 самоскид АВ 60-98 АН, вартістю 5078 грн. 82 коп. (з урахуванням ПДВ);

- МАЗ 5551 самоскид АВ 67-03 АН, вартістю 9751 грн. 21 коп. (з урахуванням ПДВ);

- мікроавтобус РАФ 22038 АВ 60-97 АН, вартістю 3587 грн. 17коп. (з урахуванням ПДВ);

- САЗ 3507 самоскид АВ 67-06 АН, вартістю 7430 грн. 98 коп. (з урахуванням ПДВ);

- УАЗ 3962 АВ 85-26 АН, вартістю 3641 грн. 72 коп. (з урахуванням ПДВ) та зобов'язання ТОВ “Андрушівкацукор”, ТОВ “Кирнасівкацукор" на протязі 10 днів, з дня набрання даним рішенням законної сили, повернути один одному все отримане за договором від 12.09.2007 р. в частині, в якій він був визнаний недійсним, оскільки висновок суду про те, що сторони договору від 12.09.2007р. при його укладенні мали намір ухилитись від виконання наказу господарського суду Вінницької області у справі №6/236-07 є необгрунтованим й таким, що не відповідає обставинам справи.

В зв"язку з тим, що позивач своєчасно не зареєстрував за собою спірні транспортні засоби у встановленому "Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок" порядку, вина відділу ДВС Тульчинського РУЮ у накладенні арешту на вказані транспортні засоби та включення їх в акт опису й арешту майна, відсутня, так як у нього була відсутня інформація про те, що власником таких транспортних засобів являється позивач.

Таким чином, спір виник внаслідок неправильних дій самого позивача, а  також, враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати за подання позову та за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівкацукор", м.Андрушівка Житомирської області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2007р. у справі №4/311-07 скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про звільнення 8 транспортних засобів з-під арешту.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Звільнити з-під арешту та виключити з акту опису й арешту майна від 10.12.2007р. транспортні засоби, а саме:

-  автомобіль УАЗ 3962 д/н АВ 85-26 АН;

- автобус ПАЗ 3205 д/н АВ 60-96 АН;

- автомобіль ЗІЛ ММЗ 45021 д/н АВ 60-98 АН;

- автомобіль МАЗ 5551 д/н АВ 67-03 АН;

- автомобіль ГАЗ-САЗ 3508 д/н АВ 67-04 АН;

- автобус ЛАЗ 695 Н д/н АВ 67-05 АН;

- автомобіль САЗ 3507 д/н АВ 67-06 АН;

- автомобіль ГАЗ 5204 д/н АВ 67-08 АН, власником яких на підставі договору №12/09/07 від 12.09.2007р. є ТОВ "Андрушівкацукор".

3. Скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2007р. у справі №4/311-07  в частині визнання недійсним договору від 12.09.2007р., укладеного між ТОВ "Андрушівкацукор" та ТОВ "Кирнасівкацукор" в частині купівлі-продажу, вказаних в п.п.1,2,10,12,13,17,20,21,32,43 договору транспортних засобів та зобов'язанні ТОВ "Андрушівкацукор" та ТОВ "Кирнасівкацукор" на протязі 10 днів з дня набрання даним рішенням законної сили повернути одне одному все отримане за договором.

4. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2007р. у справі №4/311-07 залишити без змін.

5. Видачу наказу доручити господарському суду Вінницької області.

6. Матеріали справи №4/311-07 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий - суддя:                                                              Гулова А.Г.

 судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

Віддрук.5 прим.

1 - до справи

2 - позивачу3,4 - відповідачам

5 - в наряд