Постанова

від 09.04.2008 по справі 15/441-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/441-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

09.04.08 р.                                                                                          № 15/441-07          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Поліщука В.Ю. (доповідач по справі),

суддів:                              Писаної Т.О.,

                                        Мазур Л.М.,

при секретарі судового засідання Рустам'яні Е.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Броварського виробничого управління комунального господарства,

на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2007 року,

по справі №15/441-07 (суддя Рябцева О.О.),

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Броварське шляхово-будівлельне управління №50»(м. Бровари, Київська область),

до Броварського виробничого управління комунального господарства (м. Бровари, Київська область),

про стягнення 319673 грн. 00 коп.,

в судове засідання від 9.04.2008 року представники сторін не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Броварське шляхово-будівлельне управління №50»звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Броварського виробничого управління комунального господарства про стягнення 319673 грн. 00 коп. (з яких: 40000 грн. 00 коп. –основна сума боргу, 44640 грн. 00 коп. –інфляційні витрати, 223091 грн. 00 коп. –пеня, 11942 грн. 00 коп. –3% річних, 3196 грн. 73 коп. –витрати по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. –втирати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань по оплаті виконаних позивачем робіт, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість, яка заявлена позивачем до стягнення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2007 року по справі №15/441-07 позов задоволено частково, з Броварського виробничого управління комунального господарства на користь ВАТ «Броварське шляхово-будівлельне управління №50»присуджено до стягнення 28117 грн. 95 коп. –суму інфляційних втрат, 7481 грн. 50 коп. –3% річних, та 4445 грн. 17 коп. –пені, 1200 грн. 45 коп. –в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита та 44 грн. 31 коп. –в якості відшкодування витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. Водночас, в частині стягнення 40000 грн. 00 коп. основної суми боргу місцевим господарським судом було припинено провадження у справі у зв'язку із сплатою заборгованості відповідачем під час розгляду справи в місцевому господарському суді. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд частково зменшив суму пені, яка була заявлена до стягнення, обмеживши термін її нарахування строком позовної давності, що застосовується при нарахуванні неустойки. Крім того, господарським судом першої інстанції було здійснено перерахунок розміру інфляційних витрат та 3% річних, в зв'язку з чим, суми заявлені до стягнення були зменшені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№2-04/1/93/216 від 31.01.2008 року), в якій скаржник просить рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2007 року по справі №15/441-07 скасувати в частині стягнення з Броварського виробничого управління комунального господарства на користь ВАТ «Броварське шляхово - будівлельне управління №50»28117 грн. 95 коп. –суму інфляційних втрат, 7481 грн. 50 коп. – 3% річних, та 4445 грн. 17 коп. –пені, 1200 грн. 45 коп. –в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита та 44 грн. 31 коп. –в якості відшкодування витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і припинити провадження у справі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема ст.ст.526, 549, п.1) ч.1 ст.258, ч.4 ст.267, ст.ст. 611, 612, 625 ЦК України. Так, за переконанням скаржника, місцевий господарський суд неправомірно не застосував річний строк позовної давності при стягненні пені, інфляційних витрат та 3% річних. Крім того, господарським судом першої інстанції не було прийнято до уваги посилання відповідача на те, що у спірних правовідносинах неможливо встановити дату виконання грошового зобов'язання в силу відсутності в Акті приймання-передачі робіт дати його підписання.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2008 року було порушено апеляційне провадження з перегляду рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2007 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2008 року у зв'язку з тим, що суддя Андрейцева Г.М. знаходиться на лікарняному, склад колегії суддів було змінено на наступний: головуючий суддя –Поліщук В.Ю., судді –Зеленіна Н.І., Жук Г.А.

Розпорядженнями заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.03.2008 року, від 02.04.2008 року склад колегії суддів був змінений (у зв'язку з хворобою судді Зеленіної Н.І. та виходом у відпустку судді Жук Г.А.).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2008 року розгляд апеляційної скарги відкладався, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання апеляційного господарського суду представника відповідача. В судових засіданнях апеляційного господарського суду, що відбулись 26.03.2008 року та 2.04.2004 року оголошувались перерви, відповідно до 2.04.2008 року та 9.04.2008 року для надання можливості сторонам надати додаткові докази у справі.

В судових засіданнях апеляційного господарського суду представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, в якому припинити провадження у справі з підстав відсутності заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки строк оплати вартості робіт не наступив.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного господарського суду, проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, спірне рішення місцевого господарського суду залишити в силі, обґрунтовуючи це доводами, наведеними у Відзиві на апеляційну скаргу (вх.№2-05/601/18 від 27.02.2008 року). В обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача посилався на те, що місцевим господарським судом було повно всебічно та об'єктивно досліджено усі обставини справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні, що відбулось 9.04.2008 року колегією суддів апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги було прийнято судове рішення апеляційної інстанції.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.04.2006 року, між позивачем (як субпідрядником) та відповідачем (генпідрядником) був укладений Контракт №16 на виконання робіт по поточному ремонту дорожнього покриття по вул.Кірова в м.Бровари (арк. справи 6-11).

Вказаний Контракт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. В установленому порядку зазначений Контракт визнаний недійсним не був, зустрічного позову про визнання Контракту недійсним під час судового провадження у цій справі не подавалось. Поряд з цим, представниками сторін судових рішень щодо визнання Контракту недійсним надано не було.

Відповідно до п.1 Контракту, відповідач доручає позивачу в межах договірної ціни виконувати власними і залученими силами та засобами всі передбачені контрактом роботи, здати в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію генпідряднику, ліквідувати недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт, а генпідрядник –прийняти та здійснити оплату виконаних робіт у відповідності до умов Контракту.

Згідно з п.2.1 Контракту, загальна сума контракту на виконання робіт складає 238601 грн. 00 коп. Пунктом 3.1 Контракту встановлено, що початок виконання робіт –квітень місяць 2006 року, а закінчення –травень місяць 2006 року.

Пунктом 12.1 Контракту № 16 від 25.04.2006 року передбачено, що здавання приймання робіт після закінчення будівництва об'єкту здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється відповідним актом.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання виконаних підрядних робіт №1 за травень 2006 року, типової форми №КБ-2в (арк. справи 12-14). Відповідно до цього Акту вбачається, що позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи по поточному ремонту дорожнього покриття по вул.Кірова у м.Бровари, визначені умовами Контракту №16 від 25.04.2006 року загальною вартістю 238601 грн. 00 коп.

Поряд з цим, місцевим господарським судом було вірно встановлено, що між позивачем та відповідачем була підписана Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень місяць 2006 року типової форми №КБ-3, з якої вбачається, що загальна вартість виконаних позивачем на підставі Контракту №16 від 25.04.2006 року робіт по поточному ремонту дорожнього покриття вул.Кірова м. Бровари, становить 238601 грн. 00 коп. (арк. справи 15).

Відповідно до п. 4.2 Контракту, оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником протягом 20 календарних днів після підписання Акта. При цьому, Акт виконаних робіт готує позивач і передає для підписання уповноваженому представнику відповідача у строк не пізніше 1 числа слідуючого за звітним місяцем. Відповідач протягом 3-х днів перевіряє реальність Акту і підписує його в частині фактично виконаних робіт.

Як було вірно досліджено господарським судом першої інстанції, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати фактично виконаних робіт, згідно Акту виконаних робіт станом на день звернення позивача з позовною заявою (а саме, станом на 12.11.2007 року) за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 40000 грн. 00 коп. (арк. справи 5).

В зв'язку з несплатою, відповідно до умов Контракту, вартості виконаних робіт, позивачем на адресу відповідача 23.04.2007 року та 27.08.2007 року були направлені претензії, відповідно до яких позивач просив сплатити на його рахунок заборгованість, що рахується за відповідачем у зв'язку з неналежним виконанням умов Контракту №16 від 25.04.2006 року (арк. справи 23-24). Факт направлення позивачем зазначених вимог підтверджується копіями фіскальних чеків від 27.04.2007 року №8968 та від 1.08.2007 року №5422 (арк. справи 23-24).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповіді на ці претензії відповідачем надано не було.

Водночас, як було вірно встановлено місцевим господарським судом, розмір заборгованості 40000 грн. 00 коп. був погоджений сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2007 року, підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств (арк. справи 25).

Відповідно до п.14.4 Контракту, в разі затримання сплати відповідачем виконаних робіт більше ніж на 20 календарних днів після підписання ними ф.КБ-3, він сплачує позивачу пеню за кожен день затримки у перші два місяці розміром –0,1% від договірної ціни робіт за Контрактом і розміром –0,2% за кожний наступний день до фактичного виконання зобов'язань.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду (відповідно до позовних вимог), внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Контрактом, позивачем була нарахована пеня в розмірі 223091 грн. 00 коп., а також 3% річних в розмірі - 11942 грн. 00 коп. та інфляційні витрати в розмірі 44640 грн. 00 коп.

Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню на підлягає, проте рішення місцевого господарського суду має бути змінено виходячи з наступних підстав.

Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керується приписами ст.101 ГПК України, відповідно до якої, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що на момент звернення позивача з позовною заявою, а саме станом на 12.11.2007 року сума заборгованості за виконані позивачем роботи становила 40000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора)  певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст.598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Водночас, як було встановлено місцевим господарським судом, станом на 18.12.2007 року (час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення) 26.11.12007 року відповідач повністю здійснив оплату заборгованості по основній сумі боргу. Факт сплати 40000 грн. 00 коп. боргу після звернення позивача із позовною заявою підтверджується копією виписки з банку (арк. справи 56) та самими сторонами не заперечується, що вбачається з Відзиву на апеляційну скаргу та пояснень представника відповідача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 40000 грн. 00 коп. у зв'язку з припиненням зобов'язання та  відсутністю спору в цій частині.

Відповідно до п.11) ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у випадку відсутності предмета спору.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Дослідивши доводи місцевого господарського суду щодо визначення дати, відповідно до якої відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, колегія апеляційного господарського суду не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що 20-ти денний календарний строк, встановлений п.4.2 Контракту сплинув 20.06.2006 року.

Відповідно до п.4.2 Контракту, оплата виконаних робіт здійснюється протягом 20 календарних днів після підписання акта. Водночас, як було вірно встановлено місцевим господарським судом, наявний у справі Акт приймання виконаних підрядних робіт за травень місяць 2006 року, який був підписаний сторонами, не містить дати підписання.

Під час апеляційного провадження у справі, Київським міжобласним апеляційним господарським судом було здійснено ряд заходів по встановленню моменту (дати) підписання акту приймання виконаних підрядних робіт за травень 2006 року (витребування документів, необхідних (похідних доказів) які б дозволили встановити дату підписання вказаного акту. Однак, сторони документи які б вказували на дату підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт не надали. Представники сторін пояснили, що всі докази наявні у сторін щодо спірних правовідносин було подано під час судового розгляду цієї справи.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували, що сторонами Контракту була встановлена чітка дата виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт, а Акт виконаних робіт за травень місяць 2006 року не містить дати його підписання, водночас, Контракт не містить умов, які передбачають наслідки порушення строків підписання актів, встановлених п.4.2, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах відсутній.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, позивачем на виконання вимог ст.530 ЦК України, 27.04.2007 року було направлено на адресу відповідача Претензію із вимогою сплатити заборгованість в розмірі 200000 грн. 00 коп. за виконану роботу протягом 15 днів з дня отримання вимоги. Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла до висновку, що строк виконання грошового зобов'язання сплинув 14.05.2007 року. Проте, як вбачається з тексту позовних вимог, та підтверджується матеріалами справи, відповідачем остаточний розрахунок був здійснений лише 26.11.12007 року.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, відповідно до розрахунку позовних вимог, позивачем було заявлено до стягнення 44640 грн. 00 коп. інфляційних витрат, нарахованих за період з липня місяця 2006 року по жовтень місяць 2007 року  та 11942 грн. 00 коп. 3% річних, нарахованих за період з 21.06.12006 року по 31.10.2007 року (арк. справи 5).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних.

Водночас, приймаючи до уваги, що позивачем було помилково визначено строк, з якого відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, колегією суддів апеляційного господарського суду було здійснено перерахунок розміру інфляційних витрат, за період з травня місяця 2007 року по жовтень місяць 2007 року (включно) та 3% річних, за період з 15.05.2007 року по 31.10.2007 року (відповідно до розрахунку позовних вимог, доданого до позовної заяви), в зв'язку з чим судова колегія дійшла до висновку, що до стягнення підлягають 10140 грн. 00 коп. –інфляційні витрати та 1434 грн. 24 коп. –3% річних.

Щодо стягнення пені, то колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне, відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції. Штрафними санкціями, за ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст.232 ГК України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Таким чином, наведені норми законодавства визначають підставою застосування пені факт порушення стороною договору прийнятого грошового зобов'язання за договором.

Відповідно до ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. При цьому, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України, неустойка може встановлюватись законом або договором.

У відповідності до ч.2 ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, визначаються цим Кодексом. Отже, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду норми Господарського кодексу України є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частиною 6 ст.231 ГК України, встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких, встановлюється обліковою ставкою НБУ. При цьому, зазначена норма допускає встановлення законом чи договором іншого порядку визначення розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань.

Згідно ст.1 чинного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Виходячи зі ст.3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На думку колегії судів апеляційного господарського суду, цей Закон поширюється на правовідносини, учасниками яких є, юридичні особи та фізичні особи –підприємці.

Таким чином, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», як граничний.

Оскільки розмір пені, обумовлений Контрактом №116 встановлено в 0,1% у перші два місяці і розміром –0,2% за кожний наступний день до фактичного виконання зобов'язань проте є таким, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тому, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд вірно вказав на те, що пеня має визначатись з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,

Відповідно до ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 14.4 Контракту, сторони погодили, що у разі затримання відповідачем виконання грошових зобов'язань, відповідач сплачує позивачу пеню за кожний день прострочення. Тобто, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, сторони Контракту узгодили порядок нарахування пені за весь період, упродовж якого триває порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальний річний строк позовної давності для стягнення пені, який, відповідно до ст.261 ЦК України, обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду строк виконання грошового зобов'язання сплинув 14.05.2007 року, тому господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що нарахування пені припинилося 15.01.2008 року (15.05.2007 р. + шість місяців).

Відповідно до ч.З ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Вимога щодо застосування у цій справі строків позовної даності була заявлена відповідачем 7.12.2007 року, тобто до прийняття місцевим господарським судом рішення у справі, у Відзиві на позов (арк. справи 57-58).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду нарахування пені за Контрактом №16 від 25.04.2006 року припинилося 15.01.2008 року, а позивач звернувся з позовом до суду 12.11.2007 року, що підтверджується відбитком штампу Господарського суду Київської області на титульному аркуші позовної заяві, тому строк позовної давності для позову в частині стягнення пені за визначений позивачем період по 31.10.2007 року рік на час звернення позивача з позовом до господарського суду не сплинув.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, водночас, колегією суддів апеляційного господарського суду було здійснено перерахунок розміру пені відповідно до встановленого періоду прострочення, а саме з 15.05.2007 року по 31.10.2007 року (відповідно до розрахунку позовних вимог, доданого до позовної заяви), який становить 7280 грн. 40 коп.

З врахуванням зазначеного вище, позовні вимоги та доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають, а рішення місцевого господарського суду має бути змінено.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В цьому випадку позивача це стосувалось в частині доведення належними засобами доказування наявності підстав для стягнення заявлених сум, водночас відповідача це стосувалось в частині доведення виконання грошового зобов'язання, відповідно до умов Контракту, або відсутності підстав для його виконання, чого сторонами належним чином зроблено не було.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 104 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Змінюючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.49 ГПК України, приймає рішення про розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом були вірно застосовані норми процесуального та матеріального права при встановленні підстав для часткового задоволення позовних вимог, проте невірно застосовані норми матеріального права в частині встановлення строку, з настанням якого відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, проте рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2007 року має бути частково змінено.

Керуючись ст.ст.43, 33, 34, 43, 49, п.11) ст.80, ст.ст.99, 101, п.4) ст.103, ст.ст.104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Броварського виробничого управління комунального господарства на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2007 року у справі №15/441-07  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2007 року у справі №15/441-07 –змінити частково.

3.          Частину 2 пункту 1 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2007 року у справі №15/441-07 викласти в наступній редакції:

          «Стягнути з Броварського виробничого управління комунального господарства (Київська область, м. Бровари, вул. Т.Шевченка, 2-А, код ЄДРПОУ 03346785), на користь Відкритого акціонерного товариства «Броварське шляхово - будівлельне управління №50»(Київська область, вул. Кутузова, 2-А, код ЄДРПОУ 05408668) 10140 грн. 00 коп. інфляційних витрат, 1434 грн. 24 коп. –3% річних, 7280 грн. 40 коп. –пені, 588 грн. 55 коп. – в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в місцевому господарському суді, 21 грн. 73 коп. –в якості відшкодування витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу».

4.          Решту частину резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2007 року у справі №15/441-07 –залишити без змін.

5.          Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний виконавчий документ.

6.          Копію цієї постанови суду надіслати сторонам у справі.

7.          Матеріали справи №15/441-07 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст постанови було виготовлено та підписано 11.04.2008 року

Головуючий суддя                                                                      Поліщук В. Ю.

судді:                                                                                                    Мазур Л.М.

                                                                                                                       Писана Т.О.

Дата відправки  12.04.08