Рішення

від 01.04.2008 по справі 16/34-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/34-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2008 р.                                                            Справа № 16/34-08

вх. № 824/6-16

Суддя господарського суду Здоровко Л.М. 

при секретарі судового засідання Малярчук Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шабалтас В.П. за довіреністю №б/н від 30.08.2007р.;

відповідача -Сімонова Н.О. за довіреністю №270 від 22.10.2007р.;    

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП - 16355" м. Харків  

до  Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства № 2, м. Харків  

про стягнення 26740,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить стягнути з відповідача 21541,40 грн. пені, 344,66 грн. відсотків за користування чужими грошовими засобами, 4854,40 грн. інфляційних, 267,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Позов обгрунтовано не виконанням до  6 листопада 2007 р. рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2007р. по справі №33/45-07.

12.03.2008р. представник позивача надав до канцелярії господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказує, що у другому абзаці помилково вказано дату відкриття виконавчого провадження 15.04.2007р., просить дату 15.04.2007р. вважати неправильною, правильна дата відкриття виконавчого провадження 15.06.2007р. Також надав письмові пояснення відносно розрахунку пені,  вважає, що при розрахунку пені потрібно керуватися ст. 127 та 104 Статуту автомобільного транспорту.

25.03.2008р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду відзив, у якому позовні вимоги визнає частково, лише в частині стягнення суми 3% річних в розмірі 319,19 грн. та суми  інфляційних в розмірі 3516,26 грн., в іншій частині позовні вимоги не визнає, на тій підставі, що це суперечить ст. 232 ГК України та діючому законодавству; вказує, що рішення суду по справі №33/45-07 виконано відповідачем  29.10.2007 р., що підтверджується  постановою №379/3  Київського відділу ДВС  Харківського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту від 31.10.2007р. (а.с. 31) та наданою позивачем банківською випискою.

У судовому засіданні 25.03.2008р. оголошувалась перерва до 11:30 год. 01.04.2008р..

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив  наступне.

18.08.2006р. між  сторонами було укладено договір № 18 на надання транспортних   послуг.

У відповідності до умов договору відповідач (Замовник) зобовязався надавати  для  перевезення вантажі, а  позивач  (Виконавець)  прийняти   їх та здійснити перевезення  автомобільним транспортом згідно умов, передбачених даним  договором.  Сторони домовились, що розрахунок  за надані послуги  здійснюється в безготівковій формі  після надання виконавцем рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної.

У відповідності до  розділу №3 договору,  за  невиконання вимог договору  встановлена  пеня  в розмірі   подвійної облікової ставки НБУ    за кожний день  прострочки.  

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.04.2007р. по справі №33/45-07  позов задоволено частково, стягнуто з Комунального шляхо-експлуатаційного підприємства №2 суму 60680,00 грн. боргу, що виник на підставі Договору № 18 від 18.08.2006 р., а також суму пені у розмірі 1821,13 грн., 310,12 грн. річних та 1566,21 грн. інфляційних, судові витрати.  Зазначеним рішенням встановлено, що згідно до ст.231  Господарського кодексу України  законом щодо окремих видів зобов'язань   може бути визначений розмір  штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін  не  допускається. Санкції за порушення грошових  зобов'язань  встановлюються в відсотках,  розмір яких  визначається  обліковою ставкою НБУ.

У відповідності   до преамбули   Закону „Про  відповідальність за  несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р.  цей закон  регулює  договірні правовідносини  між  платниками  та одержувачами  грошових коштів щодо відповідальності за  несвоєчасне   виконання    грошових    зобов'язань.     Суб'єктами     зазначених правовідносин  є   підприємства,  установи та організації незалежно від форм власності та господарювання,  а  також  фізичні  особи  - суб'єкти   підприємницької   діяльності.  Згідно до  статті   3 цього  закону  розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього  Закону,  обчислюється   від  суми  простроченого платежу та не  може  перевищувати  подвійної  облікової   ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за  який  сплачується  пеня.

Оскільки умовами договору встановлено відповідальність  за порушення грошового  зобов'язання  в  вигляді  пені  в розмірі   подвійної облікової ставки НБУ    за кожний день  прострочки, що  відповідає  вимогам  Закону „Про  відповідальність за  несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р., суд при вирішені справи №33/45-07 визнав безпідставним  нарахування позивачем відповідно ст.104 Статуту автомобільного  транспорту  пені в розмірі, який перевищує встановлений  Законом  та  умовами  договору.    З урахуванням  вищевикладеного,    задовольнив вимогу  про стягнення пені  в  розмірі   подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в сумі  1821,13 грн.  за період з 01.09.2006р. по  02.03.2007р..

На виконання вищезазначеного рішення було видано наказ для його виконання.

29 жовтня 2007 р. відповідач  на виконання виданого наказу перерахував на користь позивача  65111,32 грн., що  підтверджується наданою відповідачем постановою ВДВС №379/3 про звільнення майна з-під арешту від 31.10.2007р. (а.с. 31) та   банківською випискою, наданою позивачем (а.с. 24)

Відповідно до ч. 4 ст. 104 Статуту автомобільного  транспорту,  автотранспортні підприємства або організації з дозволу вищестоящих щодо них органів можуть прийняти вантаж до перевезення, як виняток, до внесення провізної плати. У цьому випадку з вантажовідправника або вантажоодержувача - замовника автотранспорту додатково до провізної плати стягується 0,5 процента суми платежів за кожний  день прострочки внесення провізної плати.

Відповідно до ст. 4 Статуту автомобільного транспорта (далі - САТ), чинність цього Статуту поширюється на перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, що здійснюються автотранспортними підприємствами і організаціями Міністерства автомобільного транспорту УРСР (автомобільний транспорт загального користування), а також на перевезення, що здійснюються  автотранспортними підприємствами і організаціями міністерств і відомств  СРСР, союзних  республік, виконавчих комітетів Рад народних депутатів, кооперативних і громадських  організацій (відомчий автомобільний транспорт), що знаходяться  на  території  УРСР,  за  винятком  автотранспортних  підприємств і  організацій Міністерства  оборони,  Комітету   державної безпеки СРСР та Міністерства внутрішніх справ СРСР.

Як вбачається з довідки № 9819 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (а.с. 7) форма власності Товариства з обмеженою відповідальністю „АТП-16335” - приватна, таким чином суд приходить до висновку, що норми САТ на ТОВ „АТП -16335” не поширюються, а тому позивач не вірно застосував норму ст. 104 САТ до виникших між сторонами правовідносин.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Харківської області  від 03.04.2007р. по справі №33/45-07  стягнуто з Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства №2  пеню  в  розмірі   подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в сумі  1821,13 грн.  за період з 01.09.2006р. по  02.03.2007р.

З огляду на наведене  вимоги заявленого позову в частині стянення з відповідача пені  у розмірі 21541,40 грн. суд вважає необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.

Як вбачається з банківської виписки наданої позивачем (а.с. 24) відповідач 29.10.2007р.  перерахував  для позивача суму заборгованості в розмірі 65111,32 грн., що також підтверджується наданою відповідачем постановою №379/3 про звільнення майна з-під арешту від 31.10.2007р. (а.с. 31), таким чином період прострочення складає 63 календарні дні  з 27.08.2007р. ( як заявлено позивачем) по 29.10.2007р.  При розрохунку  інфляційних суд застосовує рекомендації Верховного Суду України , викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

З урахуванням вищевикладеного, суд частково задовольняє  позовні вимоги про стягнення 4854,4 грн. інфляційних та 344,66 грн. 3% річних, а саме стягненню підлягає  314,21 грн. 3% річних та 3133,39 грн. інфляційних ( за вересень та  жовтень 2007 р.). В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності із ст.ст.44, 49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 31,35  грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі  13,83 грн. покласти на відповідача пропорційно  розміру задоволених  позовних  вимог.

Керуючись  статтями  625 ЦК України, 232 ГК України,  статтями 1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства № 2 м.Харкова (м. Харків, вул. Пушкінська,104, код ЕДРПОУ 03359204, (у т.ч. р/р № 35432005002582 в ВДК в Харківській області, МФО 851011)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТП-16355”, (м.Харків, вул. Ізмайлівська,11 а, код ЕДРПОУ 332105360, у т.ч. р/рахунок 2600301812847 в філії ХЦО ПІБ, МФО 351458, )  3133,39 грн. інфляційних, 314,21 грн. річних,  31,35 грн. витрат по сплаті державного мита, 13,83 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В решті позову  відмовити.

Суддя                                                                                            Здоровко Л.М.

Повний тест рішення складено та підписано 02.04.2008р.