Постанова

від 27.03.2008 по справі 2-2/2311-2007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-2/2311-2007

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 березня 2008 р.                                                                                    № 2-2/2311-2007  

Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:Грейц К.В. –головуючого,Глос О.І.,Муравйова О.В.,

розглянувши касаційну  скаргу Гаспринської селищної ради

на  постановувід 01.08.2007

Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду АР Крим № 2-2/2311-2007

за позовомТОВ "Малус Інвест"

доГаспринської селищної ради

простягнення 61165,55 грн. та зобов'язання підписати акт приймання-передачі проектно-кошторисної документації

за участю представників:- позивача    Савенкової Г.О.

- відповідачаПольщикової Н.Г., Сердюка А.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2007 (суддя Толпиго В.І.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Малус Інвест" (далі –позивач) до Гаспринської селищної ради (далі –відповідач) в частині стягнення 61165,55 грн., в т.ч. 6435,35 грн. пені, за договором від 04.04.2005 № 04/04 на створення проектно-кошторисної документації залишені без задоволення, а в частині спонукання підписати акт приймання-передачі проектно-кошторисної документації провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішення мотивовано тим, що згідно з умовами договору кінцеві розрахунки проводяться після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, проте, такий акт не підписано, отже, у позивача не виникло право вимоги, а в частині вимог про спонукання підписати  акт приймання-передачі виконаних робіт спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Севастопольський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою ТОВ "Малус Інвест", постановою від 01.08.2007 (колегія суддів у складі головуючого судді Гоголя Ю.М., суддів Гонтаря В.І., Щепанської О.А.) рішення у справі скасував в частині відмови у позові,  прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення у справі залишив без змін.

Постанова у справі в частині задоволення позовних вимог мотивована тим, що позивач виконав роботу і передав її відповідачеві за накладною від 23.12.2005, а відповідач згідно ст. 882 Цивільного кодексу України вважається таким, що її прийняв, оскільки надісланий позивачем акт приймання-передачі не визнаний судом недійсним.

Гаспринська селищна рада з постановою суду апеляційної інстанції у справі не згодна, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням чинного матеріального та процесуального законодавства, натомість, рішення у справі, як законне та обґрунтоване, просить залишити в силі.

ТОВ "Малус Інвест" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення, вважаючи доводи скаржника неспроможними.

Відповідно до розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України від 27.03.2008 № 02-12.2/112, в зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В., розгляд касаційної скарги здійснюється в складі колегії суддів: головуючого судді Грейц К.В., суддів Глос О.І., Муравйова О.В.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2005 між ТОВ "Малус Інвест" (генеральний підрядник) та Гаспринською селищною радою (замовник) укладено договір № 04/04 на створення проектно-кошторисної документації, за умовами якого позивач зобов'язався своїми власними силами або залученими силами виконати роботи щодо створення проектно-кошторисної документації на реконструкцію рідкопаливної котельної з переводом на газове паливо у с. Гаспра (пункт 1.1 договору), загальна вартість робіт згідно кошторису на проекті роботи, який є невід'ємною частиною договору, складає 78186 грн. (пункт 2.1 договору), виконавець не пізніше 3-х днів з моменту підписання договору сторонами направляє замовнику рахунок на сплату 30 % загальної вартості робіт, вказаної в п. 2.1 договору ( пункт 2.2.1 договору), замовник сплачує вищевказаний рахунок виконавцю з моменту надходження фінансових коштів не пізніше одного місяця (пункт 2.2.2 договору), кінцевий розрахунок з виконавцем здійснюються з моменту отримання рахунку, виставленого замовнику після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, по надходженню фінансових коштів від вищестоящої організації, не пізніше одного місяця (пункт 2.2.3 договору), виконавець зобов'язаний передати замовнику проектно-кошторисну документацію не пізніше 60 календарних днів з дня здійснення замовником платежу, вказаного в пункті 2.2.2 договору (пункт 4 договору), замовник зобов'язується прийняти роботу протягом 8 днів з дати отримання акта приймання-передачі виконаних робіт і звітних документів, а також направити виконавцю підписаний акт приймання-передачі чи вмотивовану відмову в прийманні робіт (пункт 5.3 договору), за затримку платежів, передбачених пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору, з вини замовника він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (пункт 6.1 договору).

На виконання умов зазначеного договору позивач за накладною від 23.12.2005 передав проектно-кошторисну документацію відповідачеві, натомість, останній відмовився від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, надісланого йому 04.04.2006, в зв'язку з чим позивач вимагає спонукати відповідача підписати акт приймання-передачі проектно-кошторисної документації та стягнути з нього заборгованість за виконану роботу в сумі 54730,20 грн. та пеню за 249 днів прострочення з 07.05.2006 по 10.01.2007 в сумі 6435,35 грн.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог, разом з тим, колегія суддів вважає ці висновки суперечливими, передчасними і такими, що здійснені за неповно встановлених обставинах справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Так, судами попередніх інстанцій не були встановлені і визначені дійсні правовідносини сторін за спірним договором, їм не надано належної правової оцінки, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального права при вирішенні спору, зокрема, застосування судом апеляційної інстанції положень статті 882 ЦК України, якою встановлено порядок приймання-передачі робіт за договором будівельного підряду, втім, між сторонами за справою укладено договір на створення проектно-кошторисної документації.

Не було предметом дослідження в судах попередніх інстанцій і фактичне виконання та дотримання сторонами умов договору, зокрема, щодо надання замовником і дотримання підрядником технічного завдання на виконання проектних робіт, яке згідно пункту 1.2 договору є його невід'ємною частиною

Також, судами не встановлено та не визначено момент виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті, адже, згідно з пунктом 2.2.3 договору цей момент пов'язаний з фактом отримання замовником відповідного рахунку від виконавця, втім, і рахунок, і докази його пред'явлення та отримання відповідачем в матеріалах справи відсутні, а судами в порушення приписів ст. 38 ГПК України не витребовувались. За таких обставин, не можливо вважати встановленим і термін прострочення виконання зобов'язання, за який може бути нарахована пеня.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій помилково застосували положення пункту 1 статті 80 ГПК України до вимоги про спонукання підписати акт приймання-передачі проектно-кошторисної документації, адже, відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів, а, отже, і можливість судового захисту, поширюється на всі правовідносини, в тому числі на вимоги про зобов'язання виконати дії, які випливають з договірних відносин, втім, за відсутності підстав для задоволення такої вимоги і її необґрунтованості, в позові слід відмовити.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Однак, в порушення зазначених приписів і вимог ст. ст. 43, 84 ГПК України судами не встановлена наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування, адже, залишились не встановленими дійсні правовідносини сторін за договором, обставини дотримання і фактичного виконання сторонами умов договору та, відповідно, настання відповідальності за його невиконання.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під  час  нового  розгляду  справи  необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з'ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об'єктивно оцінити  докази, що мають значення для її розгляду та вирішення  спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване та  законне судове рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:       

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2007 у справі господарського суду АР Крим № 2-2/2311-2007 та рішення від 24.04.2007 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду  АР Крим.

Касаційну скаргу Гаспринської селищної ради задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                                        К.В.Грейц                                                                  

Судді                                                                                                        О.І.Глос                                                                                                                                                                                  

                                                                                             О.В.Муравйов