Рішення

від 31.03.2008 по справі 14/64

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/64

31.03.08  

Україна

Господарський суд    Чернігівської  області

 м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                Тел.7-99-18

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

27 березня 2008р.                                                                                                               справа №14/64

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Новий стиль”, вул.Кольцова,57, м. Херсон, 73000

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Агросоюз”, вул.Папанінців,18а, оф.110, м. Чернігів

Про  стягнення  20583грн. 16коп.  

                                                                                                                    Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача:  Головатенко К.К. представник, довіреність від 19.12.07р.

Від відповідача: Пономарчук В.Я. бухгалтер, довіреність №49 від 27.03.08р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14701,21грн. –передплати проведеної згідно договору №02/080/06 від 02.08.06р., 1471,59грн. пені за період з 08.08.07р. по 08.02.08р. та 4410,36грн. штрафу згідно п.8.2. договору.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення до позовної заяви №209 від 24.03.08р., в якому зазначив, що факт здійснення оплати позивачем платіжними дорученнями №270 від 08.08.06р. та №428 від 30.08.06р. на підставі виставлених відповідачем рахунків підтверджує факт погодження сторонами заявок, адже рахунки виставляються на погоджену сторонами кількість товару, що сторонами погоджена загальна кількість та ціна продукції, яку повинен був поставити відповідач в специфікації №1 від 02.08.06р., яка є додатком №1 до договору, що обов'язок продавця поставити товар у 20-денний строк з дня прийняття заявки передбачений п.6.1. договору, що право покупця вимагати повернення сплаченої за товар суми у разі отримання меншої кількості товару передбачено п.8.3. договору, що прострочення зобов'язання виникло за оплаченою поставкою платіжним дорученням №270 від 08.08.06р. з 29.08.06р., за оплаченою поставкою платіжним дорученням №428 від 30.08.06р. з 21.09.06р.

Від відповідача надійшов лист №45 від 26.03.08р., в якому він повідомив, що підприємством сплачена заборгованість в сумі 14701,21грн. платіжним дорученням №53 від 26.03.08р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення №48 від 27.03.08р., в якому підтвердив перерахування позивачем коштів на суму 23500,00грн. і 47202,00грн., навів перелік накладних по яким здійснив поставку товару позивачу, зазначив, що на протязі 2007року та двох місяців 2008р. велись переговори по поставці і передачі товару, але покупець відмовлявся від отримання товару, що заборгованість в сумі 14701,21грн. погашена згідно платіжного доручення №53 від 26.03.08р. та просив відмовити у стягнення штрафних санкцій.

При з'ясуванні судом питання щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій, представник позивача заперечував проти застосування позовної давності, представник відповідача заявив усне клопотання про застосування позовної давності до штрафних санкцій, яке прийнято судом до розгляду.

При з'ясуванні судом у представника позивача щодо причин звернення до суду тільки 15.02.08р., тобто після спливу скорочених строків позовної давності щодо стягнення штрафу, представник позивача пояснив, що до останнього чекали врегулювання спору.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

02.08.06р. між позивачем та відповідачем укладено договір №02/08/06. Відповідно до п.1.1 договору покупець (позивач по справі) зобов'язаний оплатити і прийняти товар, а продавець (відповідач по справі) зобов'язаний передати у власність покупця товар в кількості, яка оплачена покупцем і якості, яка визначена у специфікації, які є додатком до договору і його невід'ємною частиною.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами підписані додатки №1 та №2 до договору №02/08/06, а саме специфікація №1 та №2 від 02.08.06р.

Дослідивши зміст договору, суд доходить висновку, що укладений між сторонами договір №02/08/06 –за своєю суттю є договором поставки.

Згідно ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові відносини, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, неврегульованих господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.5.1. договору покупець зобов'язаний оплатити товар на протязі 3 банківських днів з дня узгодження сторонами заявки, на підставі виставленого рахунку.

Позивачем до матеріалів справи подано рахунок-фактуру відповідача за №СФ-00049 від 03.08.06р. на суму 47202,00грн. на оплату пиломатеріалів.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 70702грн., що підтверджується платіжними дорученнями №270 від 08.08.06р. на суму 23500грн., №428 від 30.08.06р. на суму 47202грн. з призначенням платежу попередня оплата за пиломатеріали згідно рахунку №49 від 03.08.06р. і №52 від 04.08.06р. відповідно.

Згідно п.6.1. договору продавець зобов'язаний відвантажити замовлений товар на місце його передачі на протязі 20 днів з дня прийняття заявки продавцем.

Позивач пояснює, що факт здійснення ним оплати платіжними дорученнями №270 від 08.08.06р. та №428 від 30.08.06р. на підставі виставлених відповідачем рахунків підтверджує факт погодження сторонами заявок, оскільки рахунки виставляються на погоджену сторонами кількість товару, що сторонами погоджена загальна кількість та ціна продукції, яку повинен був поставити відповідач в специфікації №1 від 02.08.06р., яка є додатком №1 до договору, що право покупця вимагати повернення сплаченої за товар суми у разі отримання меншої кількості товару передбачено п.8.3. договору, що прострочення зобов'язання виникло за оплаченою поставкою платіжним дорученням №270 від 08.08.06р. з 29.08.06р., за оплаченою поставкою платіжним дорученням №428 від 30.08.06р. з 21.09.06р.

Так, відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач на виконання умов договору поставив продукцію на загальну суму 56000,79грн., в тому числі по видатковій накладній №РН-0046 від 26.08.06р. на суму 22090,54грн., по накладній № 55 від 25.09.06р. на суму 21392,28грн., по накладній  №07 від 22.02.07р. на суму 12517,97грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснив поставку позивачу пиломатеріалів на всю суму попередньої оплати, продавцем не виконано зобов'язань по поставці пиломатеріалів на загальну суму 14701,21грн.

Згідно п.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем 28.12.07р. була направлена відповідачу вимога від 24.12.07р. щодо повернення передплати в сумі 14701,21грн. та з повідомленням про розірвання договору купівлі-продажу від 02.08.06р.

Після порушення провадження у справі відповідач повернув кошти за непоставлений пиломатеріал згідно договору №02/08/06 від 02.08.06р., що підтверджується оригіналом платіжного доручення №53 від 26.03.08р. на суму 14701,21грн. поданого позивачем з відміткою установи банку ВАТ „Укрсімбанк” філія в м. Чернігові про проведення платежу 26.03.08р.

Оскільки заборгованість в сумі 14701,21грн. відповідачем сплачена, спір між сторонами в цій частині врегульовано, предмет спору відсутній, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 14701,21грн. підлягає припиненню.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Позивач просить сягнути з відповідача 1471,59грн. пені за період з 08.08.07р. по 08.02.08р. та 4410,36грн. штрафу згідно п.8.2. договору.

У п.8.2. договору сторони передбачили, що у випадку прострочки передачі товару у строки, визначені у п.6.1. договору  продавець зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,5% від суми недопоставленого товару за кожний день прострочки і штраф в розмірі 30% від вартості неотриманого товару, а також на протязі 2-х банківських днів перерахувати покупцю суму в розмірі вартості неотриманого товару.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок пені суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені не підлягають задоволенню з огляду на те, що прострочка виконання відповідачем зобов'язання по передачі товару виникла остаточно з 21.09.06р., відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто –21.03.07р., позивачем заявлено до стягнення пеня за період з 08.08.07р. по 08.02.08р. –після припинення нарахування пені.

Згідно ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочений строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік (ч.2 ст. 258 ЦК України).

Згідно приписів частини 5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

          Таким чином, у випадку невиконання відповідачем зобов'язання щодо передачі товару позивачу, перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду із стягнення з відповідача штрафних санкцій (штрафу, пені) починається з наступного дня спливу строку відвантаження товару, а саме з 21.09.06р.

Про порушення свого права позивач дізнався після спливу строку встановленого п.6.1 договору.

          Звертаючись 15.02.2008р. (як свідчить поштовий штемпель на конверті) до суду з позовом, оформленим відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про стягнення з відповідача штрафу у сумі 4410,36грн. позивач річний строк позовної давності пропустив.

В судовому засіданні у представників сторін судом з'ясовано питання щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій, представник позивача заперечував проти застосування позовної давності, представник відповідача заявив усне клопотання про застосування позовної давності до штрафних санкцій.

При з'ясуванні судом у представника позивача щодо причин звернення до суду тільки 15.02.08р., тобто після спливу скорочених строків позовної давності щодо стягнення штрафу, представник позивача пояснив, що до останнього чекали врегулювання спору.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позивачем не наведено поважних причин пропущення позовної давності стосовно стягнення штрафу. За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення штрафу у сумі 4410,36грн. і підстави для його поновлення відсутні.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 147,01грн. та судові витрати в сумі 84,28грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 261, 267, 526, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 14701грн.21коп. передплати.

2. В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Агросоюз” (вул.Папанінців,18а, оф.110, м. Чернігів, р/р 2600800015521 в ЧФ ВАТ „Укрексімбанку” МФО 353649, код 24556191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Новий стиль”, (вул.Кольцова,57, м. Херсон, р/р 26003009752 у ХФ КБ „Західінкомбанк” МФО 352327, код 34369867) 147грн.01коп. державного мита, 84грн.28коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                             Н.Ю.Книш

Рішення підписано 31.03.08р.

          Суддя                                                                                             Н.Ю.Книш