Постанова

від 10.04.2008 по справі 25/466

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/466

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 квітня 2008 р.                                                                                    № 25/466  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача –Самойліченко В.В.,

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Зіг Заг" на рішення господарського суду м.Києва від 15 листопада 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2008 року у справі за позовом ТзОВ "Профіль-Пак" до ТзОВ "Зіг Заг" про стягнення 47 086 грн.,

    ВСТАНОВИВ:

          У жовтні 2007 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та пені в сумі 47 086 грн.

          Рішенням господарського суду м.Києва від 15 листопада 2007 року (суддя Морозов С.М.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 47 086 грн. заборгованості, судові витрати.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2008 року рішення суду в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 47 086 грн. заборгованості скасовано та прийняте в цій частині нове рішення, яким позов задоволений частково. Стягнуто з ТзОВ "Зіг Заг" на користь ТзОВ "Профіль-Пак" 41 377, 42 грн. заборгованості. В решті частині рішення суду залишене без змін.

          Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТзОВ "Зіг Заг" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

          Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.          

       З матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2007 року між сторонами у справі був укладений договір №26/03-1, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у власність товари та оплачує їх вартість на підставі накладних, в яких вказується найменування товару, його кількість, асортимент і ціна. Накладні є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору, позивач свої зобов'язання по поставці товару виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.2.1 укладеного договору, покупець зобов'язаний проводити повну оплату з відтермінуванням 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставлених товарів в повному обсязі не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача на час розгляду справи становила 44 905, 18 грн.

Згідно ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

На підставі ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено судом, пунктом 6.1 укладеного сторонами договору передбачається, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ виходячи із суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Враховуючи, що відповідачем було перераховано позивачеві 5711, 58 грн. в рахунок погашення заборгованості, апеляційний господарський суд обгрунтовано стягнув з відповідача решту суму заборгованості в розмірі 41 377, 42 грн., скасувавши рішення місцевого суду в цій частині.

Суд вважає, що апеляційний господарський суд у постанові вірно застосував норми матеріального права і вірно визнав такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги позивача.

За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

                           П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Зіг Заг" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                  В.Дерепа

Судді                                                                          Б.Грек

                                                                                  Л.Стратієнко