Рішення

від 27.04.2011 по справі 2-175/2011

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

 2-175/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р.                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді                              Мартинишина Я.М.

     при секретарі судових засідань                    ОСОБА_1

при участі позивача ОСОБА_2-Р.М.,

                  представника відповідача ОСОБА_3    

                  відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Автогаражного кооперативу №11, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання зборів автогаражного кооперативу №11 від 25.01.2009 року такими, що не відбулись, скасування протоколу №1 від 25.01.2009 року зборів уповноважених представників членів авто гаражного кооперативу №11, скликаних 25.01.2009 року та усунення перешкод у користуванні службовим приміщенням, суд -     

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання зборів уповноважених представників членів АГК №11 від 25.01.2009 року такими, що не відбулися, про скасування протоколу №1 від 25.01.2009 року зборів уповноважених, про зобов’язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні службовим приміщенням виконавчого директора і бухгалтерії АГК №11, про визнання незаконними дії відповідачів по недопущенню його до виконання своїх трудових обов’язків та невиплаті заробітної плати у період з січня по березень 2009 року, про зобов’язання відповідачів виплатити йому заробітну плату за січень, лютий, березень 2009 року, про визнання незаконними дії відповідачів по скликанню позачергових зборів 29.03.2009 року, про визнання незаконним рішення відповідачів про винесення йому недовіри, про зобов’язання відповідачів виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу з квітня 2009 року по грудень 2010 року, про зобов’язання відповідачів повернути пайові, вступний і членські внески або закріпити за ним виділене машиномісце, про витребування від відповідачів його майна, про визнання його звільненим з посади виконавчого директора АГК №11 за ч.1 ст.36 КЗпП України у зв’язку із закінченням троку трудового контракту та зобов’язання видати трудову книжку.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням правління АГК №11 його було прийнято на посаду заступника голови правління з 01.07.2008 року, а з 21.07.2008 року переведено на посаду виконавчого директора вказаного кооперативу і встановлено заробітну плату з окладом 1 427,00 грн. та доплатою 400,00 грн. З 25.07.2008 року між кооперативом та ним укладено контракт строком на 2 роки. 25.01.2009 року було проведено збори уповноважених представників членів кооперативу на яких обрано голову кооперативу ОСОБА_4 та голову правління ОСОБА_5 які зайняли його робоче місце та не допустили його до виконання трудових обов’язків. Вважає такі збори проведеними з порушенням законодавства. На його робочому місці залишились його особисті речі, а саме: кутник металевий, персональний комп’ютер, швейна машина, насос водяний, електроди, телевізор, цемент, бочка, шахи, куртка шкіряна, стелаж металевий, телефон, плитка, слюсарний інструмент, одяг, решітка металева, всього на суму 13 080,00 грн. 29.03.2009 року були проведені позачергові збори членів кооперативу, якими йому висловлено недовіру та звільнено його з роботи за ч.1 ст.40 КЗпП України, вказує на безпідставність висловленої недовіри та звільнення. Йому не повернуто трудової книжки та не проведено з ним розрахунку. Окрім того рішенням кооперативу його було прийнято в члени кооперативу. Як член кооперативу, ним внесено пайовий внесок в розмірі 1 500,00 грн. та 2 061,32 грн., вступний внесок –200,00 грн. та членський внесок –50,00 грн.

В судовому засіданні позивач позов, з урахуванням змін підтримав, дав пояснення аналогічні фабулі позовної заяви.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначили про безпідставність позовних вимог, їх недоведеність та відсутність у ОСОБА_2-Р.М. права на оскарження рішень загальних зборів та зборів уповноважених Автогаражного кооперативу №11.

Заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 01.08.1994 року зареєстровано юридичну особу Автогаражний кооператив №11, ідентифікаційний код 22331335, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №839972.

З довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №061677 від 07.05.2009 року та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.06.2009 року керівником Автогаражного кооперативу №11 є ОСОБА_4

У відповідності до статуту Автогаражного кооперативу №11, що затверджений рішенням загальних зборів кооперативу від 18.05.2003 року та зареєстрований 27.06.2003 року за №1441-Л відділом реєстрації та ліцензування управління промисловості і підприємництва Львівської міської ради, вищим органом управління кооперативу є загальні збори його членів (збори уповноважених). В період між загальними зборами (зборами уповноважених) управління кооперативом здійснює правління кооперативу. Для оперативного керівництва діяльністю кооперативу призначається наказом по кооперативу адміністрація. Голова кооперативу є членом кооперативу та членом правління і керівником кооперативу.

У відповідності до п. 5.1 статуту Автогаражного кооперативу №11, прийняття громадян в члени кооперативу чи виключення з членів відбувається за рішенням загальних зборів кооперативу (зборів уповноважених).

Враховуючи, що рішення загальними зборами кооперативу чи зборами уповноважених про прийняття ОСОБА_2-Р.М. у члени Автогаражного кооперативу №11 не приймалося, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, то ОСОБА_2-Р.М. не є та не був членом вказаного кооперативу.

Враховуючи що позивач не був членом Автогаражного кооперативу №11 то в нього відсутнє безумовне право на оскарження рішень загальних зборів кооперативу. Позивачем не доведено, а судом не встановлено факту порушення, у зв'язку з ухваленням спірних рішень від 25.01.2009 року та від 29.03.2009 року прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. На думку суду право на оскарження спірних рішень помогло виникнути в позивача лише в частині правомірності звільнення його з роботи. Проте, позивачем не ставиться вимог про визнання недійсним в цій частині рішення від 29.03.2009 року, а як вбачається з матеріалів справи позивач був звільнений з роботи наказом голови Автогаражного кооперативу №11 від 07.04.2009 року, а не оскаржуваними рішеннями.

Слід зазначити, що законом не передбачено такого способу захисту права як визнання зборів такими що не відбулися, скасування протоколу загальних зборів, визнання незаконними дій відповідачів по скликанню позачергових зборів, визнання рішення незаконним. Оскільки рiшення загальних зборiв може бути визнано судом лише недiйсним предмет позову в даній справі не вiдповiдає встановленим законом способам захисту прав.

Тому суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про визнання зборів уповноважених представників членів АГК №11 від 25.01.2009 року такими, що не відбулися, скасування протоколу №1 від 25.01.2009 року зборів уповноважених, зобов’язання усунути перешкоди в користуванні службовим приміщенням виконавчого директора і бухгалтерії АГК №11, визнання незаконними дій по скликанню позачергових зборів 29.03.2009 року, визнання незаконним рішення відповідачів про винесення йому недовіри.

З підстав, що позивач не був членом кооперативу безпідставною є й вимога позивача про зарахування внесених ним вступного та членського внесків або про повернення таких внесків у зв’язку із виходом з кооперативу. Враховуючи приписи ст. 11, 27, 31 ЦПК України суд не вправі змінювати підстави позову та за даними вимогами перевіряти під ставність утримання відповідачем грошових коштів позивача.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи позивач - ОСОБА_2-Р.М. прийнятий на посаду виконавчого директора Автогаражного кооперативу №11 наказом голови правління №45 від 21.07.2008 року. Виконавчому директору встановлено оклад у розмірі окладу голови кооперативу.

Між правлінням кооперативу та ОСОБА_2-Р.М. було укладено контракт від 25.07.2008 року на строк до 25.07.2010 року.

Незважаючи на відсутність посади виконавчого директора у статуті кооперативу та штатному розписі позивач фактично виконував функції голови кооперативу. Викладене підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами спору.

Наказом голови кооперативу №11 від 07.04.2009 року ОСОБА_6 звільнено з займаної посади з 07.04.2009 року за ч.1 ст.41 КЗпП України.

У відповідності до ч.1 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Як вбачається із наказу про звільнення позивача, підставою звільнення вказано акт ревізійної комісії, рішення позачергових загальних зборів від 29.03.2009 року та рішення правління оформлене протоколом №1 від 30.03.2009 року.

Із звіту ревізійної комісії вбачається, що підчас перевірки фінансової діяльності правління АПК №11 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року виявлено ряд порушень допущених позивачем. Зокрема ОСОБА_2-Р.М. без згоди правління ліквідував склад та звільнив з роботи комірника чим не забезпечив належного зберігання товарно-матеріальних цінностей кооперативу, отримана як плата за користування послугами автостоянки та членські внески не в повному обсязі були здані у касу банку, протягом 2008 року витрати кооперативу замість затверджених у кошторисі 405 440,00 грн. склали 551 307,00 грн. Таке збільшення витрат відбулося за рахунок внесення ОСОБА_2-Р.М. змін у штатний розпис, збільшення собі заробітної плати, найму нових працівників, використанням без погоджень ОСОБА_2-Р.М. грошових коштів на ремонт автодороги, даху та інший ремонт придбання матеріально-товарних цінностей. При цьому документації на підтвердження здійснення ремонтних робіт, зокрема актів здавання-приймання виконаних робіт не має, придбані матеріально-технічні цінності ніде не обліковуються.

Вказаний вище звіт ревізійної комісії був затверджений рішенням позачергових загальних зборів членів АГК №11 оформлених протоколом від 29.03.2009 року.

Звільнення зі вказаних підстав є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для застосування таких стягнень, у тому числі щодо дотримання строку застосування стягнення.

Як вбачається із матеріалів справи при звільненні ОСОБА_2-Р.М. із займаної посади не було дотримано вимог ст.149 КЗпП України щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема не відібрано у нього письмових пояснень по суті порушень та вимог ст.148 КЗпП України щодо застосування дисциплінарного стягнення 07.04.2009 року за проступки здійснені у 2008 році та виявлені в січні 2009 року.

У відповідності до ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Факт проведення з позивачем розрахунку, зокрема заробітної плити з 01.01.2009 року по 07.04.209 року та видачі йому копії трудової книжки при звільненні відповідачами не доведений. Трудова книжка направлена на адресу позивача поштовим відправленням лише 15.10.2010 року, що підтверджується описом вкладеним з відбитком штемпеля поштового відділення та поштовими квитанціями. Тому позовна вимога про видачу трудової книжки до задоволення не підлягають.

Таким чином звільнення з роботи ОСОБА_2-Р.М. є неправомірним, а позовні вимоги про зміну дати та причини його звільнення, а також про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають до задоволення.

У відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Враховуючи дані довідки про доходи, виданої Автогаражного кооперативу №11 10.12.2010 року сума належних до оплати позивачу платежів з 01.01.2009 року по 07.04.2009 року становить 7 522,03 грн. Підлягає стягненню з Автогаражного кооперативу №11 і заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 08.04.2009 року по 01.12.2010 року, з урахуванням розміру позовних вимог в сумі 40 194,00 грн.

Решту позовних вимог суд вважає безпідставними, оскільки вони не доведені жодними доказами. Так недоведеними є обставини чинення позивачу перешкод у доступі до кабінету голови кооперативу, недопущення його до виконання службових обов’язків, передання кооперативу власного майна та чинення відповідачами перешкод в його поверненні, понесення моральної шкоди, існування причинного зв’язку між діями відповідачів та лікуванням позивача.

Задовольняючи частково позов, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 477 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 213, 214, 215, ЦПК України, ст.ст. 41, 147 –149, 235 КЗпП України, до Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

          Змінити дату та причини звільнення ОСОБА_2 з посади Виконавчого директора Автогаражного кооперативу №11, зазначивши дата звільнення - 25.07.2010 року, формулювання причин звільнення - «У зв’язку із закінченням строку трудового договору, ч.2 ст. 36 Кодексу законів про працю України»та зобов’язати Автогаражний кооператив №11 внести зміни до трудової книжки ОСОБА_2 в частині дати та формулювання причин звільнення.

Стягнути з Автогаражного кооперативу №11 в користь ОСОБА_2 заробітну плату за період з 01.01.2009 року по 07.04.2010 року в сумі 7 522 (сім тисяч п’ятсот двадцять дві) грн. 03 коп.

Стягнути з Автогаражного кооперативу №11 в користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 40 194 (сорок тисяч сто дев’яносто чотири)  грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Автогаражного кооперативу №11 на користь держави судовий збір в розмірі 477 (чотириста сімдесят сім) грн. та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: