Постанова

від 25.09.2006 по справі 18/338ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/338ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25.09.06                                                                                 Справа № 18/338ад.

          Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом державної інспекції з контролю за ці?нами в Луганській області, м. Луганськ

до Марківського дочірнього підприємства  відкритого акціонерного товариства «Новопсковське АТП-10909», смт. Марківка Луганської області

про   стягнення 3984,96 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:               Сердюков А.П. за дов. від 25.09.2006;

                              Севастьянова О.Л. за дов. від 25.09.2006;

від відповідача:           не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача економічних санкцій в сумі 3984,96 грн. за порушення законодавства про ціни та ціноутворення.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 01.09.2006 проти позову заперечує посилаючись на те, що він не порушував законодавства про ціни та ціноутворення..

          Заявою від 25.09.2006 № 34-03/2390 позивач зменшив розмір заявлених до стягнення санкцій до 2823,06 грн.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

          Перевіркою, проведеною позивачем в межах своїх повноважень, встановлено, що відповідачем в період: з 01.04.2005 по 01.04.2006 при перевезенні пасажирів на приміському маршруті «Марківка –К. Солодкий»та на міжміських маршрутах, допущені безпідставні завишення тарифу при стягненні плати за проїзд.

          При затвердженому (розпорядженням голови Луганської обласної адміністрації від 09.08.2005 № 583) тарифі –0,12 грн. за 1 км. проїзду на приміських маршрутах, відповідачем застосовувався тариф –0,133 грн. за 1 км.; при затвердженому тарифі –0,10 грн. (без ПДВ) за 1 км. проїзду на міжміських маршрутах, відповідачем застосовувався тариф –0,12 грн. (без ПДВ) за 1 км.

Зазначені факти підтверджуються актом позивача від 19.04.2006 № 1550.

          З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач вказав, що в результаті порушення затверджених тарифів відповідачем в період: з 15.09.2005 по 01.04.2006 сума додаткової виручки отриманої відповідачем з порушенням державної дисципліни цін склала 941,02 грн., що підтверджується актом позивача від 19.04.2006 № 1550, доданими до нього розрахунками та заявою від 25.09.2006 № 34-03/2390.

Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»у вигляді вилучення необґрунтовано одержаної суми виручки у дохід державного бюджету зі штрафом 200 відсотків.

На підставі ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»за результатами перевірки позивачем 04.05.2006 прийнято рішення № 62, яким за вказане порушення до відповідача застосовано економічну санкцію у вигляді вилучення до Державного бюджету України необґрунтовано одержаної виручки в сумі 1328,32 грн. та накладено штраф в сумі 2656,64 грн. (200 відсотків необґрунтовано одержаної суми виручки). Всього 3984,96 грн.

Вказане рішення і претензія від 04.05.2006 № 34-24/1087 про сплату економічної санкції в сумі 3984,96 грн. були надіслані відповідачу 05.05.2006, що підтверджується фіскальним чеком пошти від 05.05.2005 № 175 та повідомленням пошти від 07.05.2006 про вручення поштової кореспонденції відповідачу.

Відповідач в добровільному порядку суму економічних санкцій не сплатив, рішення позивача від 04.05.2006 № 62 про накладення економічних санкцій, в суді не оспорив.

Заявою від 25.09.2006 № 34-03/2390 позивач повідомив суд про те, що в тексті рішення від 04.05.2006 № 62 (про накладення економічних санкцій) не було вказано про порушення відповідачем наказу Луганського автотранспортного управління від 13.11.2000 № 136 «Про затвердження тарифів на проїзд пасажирів і перевезення багажу в автобусах приміських маршрутів»і тому, він (позивач) зменшує період за який відповідачу нараховані економічні санкції (первісно було вказано період: з 01.04.2005 по 01.04.2006) і просить стягнути з відповідача необґрунтовано одержану виручку за період: з 15.09.2005 по 01.04.2006 у зменшеній ніж вказано в рішенні сумі –941,02 грн., а також штраф в сумі 1882,04 грн. (200 відсотків необґрунтовано одержаної суми виручки). Всього 2823,06 грн.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що розпорядженням голови Луганської обласної адміністрації від 09.08.2005 № 583 (на яке посилається позивач) чітко не встановлює тариф, який повинен застосовуватися та хто його повинен застосовувати, а також, що розпорядження прийняте 09.08.2005, а економічні санкції застосовані за період: з 01.04.2005 по 01.04.2006, тобто коли розпорядження ще не діяло.

Відповідач також зазначив, що постанова КМУ України від 09.04.2005 № 265 та розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації від 21.06.2005 № 410, на які посилається відповідач, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню на суму 2823,06 грн. за таких підстав:

Згідно ст. 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення»в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

          Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів (ст. 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення»).

          Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України (ст. 9 Закону України “Про ціни та ціноутворення”).

          Відповідно до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»(в редакції, яка діяла у період за який проводилася перевірка позивачем та діє на даний час), обласним державним адміністраціям надано право встановлювати тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні.

Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації від 09.08.2005 № 583 «Про затвердження тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху в міжміському внутрішньообласному і приміському сполученні»затверджені тарифи на перевезення пасажирів у розмірах: на перевезення пасажирів за 1 км проїзду:

-          0,12 грн. –у автобусах, які за своєю конструкцією та обладнанням пристосовані для приміських перевезень;

-          0,10 грн. –у автобусах, які за своєю конструкцією та обладнанням пристосовані для міжміських внутрішньообласних перевезень.

Разом з цим, в період: з 15.09.2005 по 01.04.2006 відповідачем на приміських маршрутах застосовувався тариф –0,133 грн. за 1 км. проїзду при затвердженому  тарифі –0,12 грн. та на міжміських маршрутах, відповідачем застосовувався тариф –0,12 грн. при затвердженому  тарифі –0,10 грн.

Зазначені факти підтверджуються актом позивача від 19.04.2006 № 1550 і не спростовані відповідачем.

Таким чином, відповідач здійснював перевезення пасажирів за вищевказаними тарифами у порушення законодавства про ціни та ціноутворення.

Доводи відповідача, якими він заперечує проти позову, про те, що розпорядженням голови Луганської обласної адміністрації від 09.08.2005 № 583 чітко не встановлює тариф, який повинен застосовуватися та хто його повинен застосовувати, не приймаються судом до уваги в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Доводи відповідача про те, що економічні санкції застосовані за період: з 01.04.2005 по 01.04.2006, тобто коли розпорядження ще не діяло, також не приймаються до уваги, так як заявою від 25.09.2006 № 34-03/2390 позивач зменшив період за який нараховані економічні санкції і просив стягнути з відповідача необґрунтовано одержану виручку (і штраф) за період: з 15.09.2005 по 01.04.2006 в сумі 2823,06 грн.

Відповідач в добровільному порядку суму економічних санкцій не сплатив, рішення позивача від 04.05.2006 № 62 про накладення економічних санкцій, в суді не оспорив.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача економічних санкцій в сумі 2823,06 грн. повністю підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на законі.

За таких обставин, економічні санкції в сумі в сумі 2823,06 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

          Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

          Позивач не сплачував державне мито, так як він звільнений від його сплати.

          За таких обставин,  державне мито з відповідача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Марківського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Новопсковське АТП-10909», смт. Марківка Луганської області, вул.. Горького, 42, ідентифікаційний код 24200525, п/р 26006766189 в АБ «Укркомунбанк», МФО 304988, на користь Державного бюджету України економічні санкції за порушення законодавства про ціни та ціноутворення в сумі 2823,06 грн.; одержувач коштів: відділення державного казначейства Новопсковського району Луганської області, ідентифікаційний код 24046685, п/р 31117106600223 в УДК в Луганській області, МФО 804013, код виду платежу 23030300.

25 вересня 2006 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови. Постанова, оформлена відповідно до ст. 163 КАСУ, підписана 29 вересня 2006 р.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана сторонами протягом 10 днів з 29 вересня 2006 р. до Луганського апеляційного господарського суду через господарський суд Луганської області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів  після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                 В.В. Корнієнко