Постанова

від 05.04.2011 по справі 2а-3225/10/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року

м. Полтава

Справа № 2а-3225/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Удовіченка С.О.,

при секретарі – Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача - Альошина В.О.,

представників відповідача - Тур Н.І., Щурик О.О.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області  про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05 липня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс"  (по тексту - позивач, ТОВ Компанія "Єврокор Плюс" ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (по тексту  - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0005292301/0/3548 від 16.11.2009 (№0005292301/1/153 від 29.01.2010, № 0005292301/2/1199 від 22.04.2010, № 0005292301/3/2135 від 30.06.2010) на загальну суму 2 795 442 грн, у тому числі: податок на прибуток 1 397 721 грн, штрафні санкції - 1 397 721 грн - частково в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 2 791 617 грн, у тому числі: податок на прибуток - 1 395 171 грн, штрафні санкції - 1 396 446 грн та скасування в повному обсязі податкового повідомлення - рішення №0005312301/0/3549 від 16.11.2009 (№0005312301/1/154 від 29.01.2010, №0005312301/2/1200 від 22.04.2010, №0005312301/3/2134 від 30.06.2010) на загальну суму 1 724 868 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 149 912 грн, штрафні санкції - 574 956 грн та податкове повідомлення-рішення №0000392301/1/155 від 29.01.2010 (№0000392301/2/1199  від 22.04.2010, № 0000392301/3/2135 від 30.06.2010 ) на загальну суму 56 449,50 грн, у тому числі податок на додану вартість 37 633 грн, штрафні санкції - 18 816,50 грн (з урахуванням заяв про  уточнення та про зміну позовних вимог).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на не обґрунтованість та безпідставність висновків перевірки, а тому зазначав, що, працівники Кременчуцької ОДПІ дійшли помилкового висновку щодо порушення ТОВ " Компанією "Єврокор плюс" положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість".

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток  на загальну суму 2 795 442,00 грн  у зв'язку із порушенням позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та з  податку на додану вартість на загальну суму 1781317,50 грн  оскільки позивачем порушено вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" .

Відповідно до частини 3 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор вступив у справу для захисту інтересів держави в особі Кременчуцької ОДПІ  згідно листа № 05/1- 1041вих.10 від 01.09.2010, що наявний в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази,  всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 26.02.2001. Суб’єкт господарювання взятий на облік в органах державної податкової служби (Кременчуцька ОДПІ) 12.03.2001, що не оспорюється сторонами.

Також, судом встановлено, що в період з 08.10.2009 по 21.10.2009 податковими інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.06.2009, валютного законодавства за період з 01.10.2006 по 30.06.2009.

За результатами перевірки складено акт від 02.11.2009 № 5767/23-203/31389058 в якому відображено, зокрема, порушення:

- підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.2 пункту 5.3, статті 5, підпункту б підпункту 11.2.3, пункту 11.2. статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 397 721 грн, у тому числі за: І квартал 2007 року –3657,00 грн; ІІ квартал 2007 року - 229 грн; ІІІ квартал 2007 року - 69717,00 грн; ІУ квартал 2007 року - 205 961,00 грн; І квартал 2008 року - 42535 грн; ІІ квартал 2008 року –281 036,00 грн; ІІІ квартал 2008 року –383 582,00 грн; ІУ квартал 2008 року –262 965,00 грн; І квартал 2009 року –87 567,00 грн; ІІ квартал 2009 року –60742,00 грн;

- підпунктів 7.4.4, 7.4.5., пункту. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість всього за період з 01.10.2006 по 30.06.2009 на загальну суму 1 149 912 грн у тому числі за: серпень 2007 року –55541 грн; вересень 2007 року – 55382 грн; жовтень 2007 року –9943 грн; листопад 2007 року –64862 грн; грудень 2007 року –74367 грн; січень 2008 року –31385 грн; лютий 2008 року –42143 грн; березень 2008 року –26872 грн; квітень 2008 року –69359 грн; травень 2008 року –42273 грн; червень 2008 року –134 138 грн; липень 2008 року –69761 грн; серпень 2008 року –98049 грн; вересень 2008 року –48 497 грн; жовтень 2008 року –123 716 грн; листопад 2008 року –50 124 грн; грудень 2008 року –93 427 грн; березень 2009 року –14 671 грн.

На підставі висновків акта перевірки 16.11.2009 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення –рішення:

-№005292301/0/3548, яким ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" нараховано податкове зобов’язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 2 795 442 грн (в тому числі за основним платежем – 1 397 721 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями –1 397 721 грн).

-№0005312301/0/3549, яким ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" нараховано податкове зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 1 724 868 грн (в тому числі за основним платежем –1 149 912 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями –574 956 грн).

Позивач не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та розпочав процедуру апеляційного оскарження.

Так, за результатом розгляду первинної скарги ТОВ «Компанії «Єврокор Плюс»від 25.11.2009 № 302 рішенням Кременчуцької ОДПІ від 23.01.2010 №1840/10/25-010 збільшено на 37633 грн суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість та на 18816,50 грн суму штрафної (фінансової) санкції, визначену у податковому повідомленні-рішенні Кременчуцької ОДПІ від 16.11.2009. №0005312301/0/3549 та залишено без змін податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 16.11.2009 № 0005292301/0/3548, а скаргу ТОВ «Компанія «Єврокор Плюс»без задоволення.

В адресу підприємства направлено податкове повідомлення –рішення від 29.01.2010 №005292301/0/3548 яким донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 795 442 грн (в тому числі за основним платежем –1 397 721 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями –1 397 721 грн); №0005312301/0/3549 яким донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 724 868 грн (в тому числі за основним платежем –1 149 912 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями –574 956 грн), № 000392301/1/155 яким донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість загальну суму 56449,50 грн (в тому числі за основним платежем –37 633 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями –18816,50 грн).

07.04.2010 Державною податковою адміністрацією в Полтавській області за результатами розгляду повторної скарги ТОВ «Компанії «Єврокор Плюс»від 03.02.2010 № 12 прийнято рішення № 789/10/25-016, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 16.11.2010 №0005292301/03548 (від 29.01.2010 10005292301/1/153), №0005312301/0/3549 (від 29.01.2010 №0005312301/1/154) від 29.01.2010 №№ 000392301/1/155 з урахуванням рішення Кременчуцької ОДПІ, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу ТОВ Компанії «Єврокор Плюс» - без задоволення.

Крім того, за результатом розгляду первинної скарги ТОВ «Компанії «Єврокор Плюс»від 04.02.2010 за № 15 на податкове повідомлення-рішення від 29.01.2010 № 0000392301/1/155 рішенням Кременчуцької ОДПІ від 24.02.2010 №6126/10/25-010 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29.01.2010 № 0000392301/1/155, а скаргу ТОВ «Компанія «Єврокор Плюс»без задоволення

В адресу підприємства направлено податкові повідомлення - рішення від 22.04.2010 № 0005292301/2/1199,№0005312301/2/1200,№0000392301/2/1199 в яких суми податкових зобов’язань залишились незмінними.

За результатами розгляду повторної скарги Державною податковою адміністрацією України 18.06.2010 прийнято рішення № 5900/6/25-0515 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 16.11.2010 №0005292301/03548 №0005312301/0/3549 з урахуванням рішення Кременчуцької ОДПІ від 23.01.2010 №1840/25-010 прийнятого за розглядом первинної скарги, податкові повідомлення-рішення від 29.01.2010 10005292301/1/153, №0005312301/1/154, №000392301/1/155 та рішення ДПА у Полтавській області від 07.04.2010 року №789/10/25-016, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу ТОВ Компанії «Єврокор Плюс» –без задоволення.

В адресу підприємства направлено податкові повідомлення - рішення від 30.06.2010 № 0005292301/3/2135, №0005312301/3/2134,№ 0000392301/3/2135 в яких суми податкових зобов’язань залишились незмінними.

Позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями – рішеннями, а тому оскаржив їх до суду.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність прийняття Кременчуцькою ОДПІ оспорюваних податкових повідомлень –рішень, суд приходить до наступних висновків.

Так, податковим органом за період, що перевірявся ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2 795442 грн (в тому числі за основним платежем –1 397 721 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями –1 397 721 грн).

Донарахована сума податку на прибуток складається з наступного:

- підприємством до складу валових витрат з період з 01.01.2006 по 30.06.2009 віднесено вартість отриманих послуг від Приватного підприємства "Дельта ЮГ" в розмірі 4 732 150 грн та Приватного підприємства "ПК-Промбуд гарант" в розмірі 780 796,00 грн, які не підтверджені належним чином оформленими бухгалтерськими документами;

- підприємством до складу валових витрат віднесено витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, які підлягають амортизації за 2007 рік всього в сумі 50 689,00 грн;

- підприємство завищило валові витрати на суму 27 250 грн за рахунок включення до складу валових витрат поданої податкової звітності попередніх оплат за матеріали приватним підприємцям, які на кінець перевіряємого періоду не отримані.

В свою чергу, під час проведення перевірки податковим органом було встановлено наступні обставини, що зумовили визначення позивачу податкового зобов'язання, а також судом встановлено в ході судового розгляду слідуюче.

Так, в періоді, що перевірявся ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" віднесено до складу валових витрат вартість послуг від Приватного підприємства "Дельта ЮГ"( код ЄДРПОУ 35267984, м. Одеса) (по тексту скорочено –ПП «Дельта ЮГ»), а саме:

16.07.2007 у м. Кременчук ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" (Покупець) та ПП «Дельта ЮГ»(Постачальник), укладено договір постачання товару за №16/08-1, предметом якого стало те, що Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність Покупця визначений товар, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно провести оплату його вартості на умовах, визначених Цим Договором. Предметом постачання є наступний товар: антикорозійні ізоляційні системи для трубопроводів та антикорозійні покриття для захисту металевих та бетонних конструкцій згідно Додатку - специфікації до Даного Договору.

01.09.2007 у м. Кременчук ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" (Замовник) та ПП «Дельта ЮГ»(Підрядник) , укладено договір підряду за №0109-1, предметом якого стало те, що Підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними силами і способами антикорозійний захист трубопроводів, резервуарів, естакад на основі виданих замовлень в, дефектних відомостей і кошторисної документації, виданої Замовником (розділ 2 Договору).

16.01.2008 у м. Кременчук ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" (Покупець) та ПП «Дельта ЮГ»(Постачальник), укладено договір постачання товару за №16/01-2008, предметом якого стало те, що Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність Покупця визначений товар, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно провести оплату його вартості на умовах, визначених Цим Договором. Предметом постачання є наступний товар: антикорозійні ізоляційні системи для трубопроводів та антикорозійні покриття для захисту металевих та бетонних конструкцій згідно Додатку –специфікації до Даного Договору.

01.08.2008 у м. Кременчук ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" (Замовник) та ПП «Дельта ЮГ»(Підрядник) , укладено договір підряду за №0108-1, предметом якого стало те, що Підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними силами і способами антикорозійний захист трубопроводів, резервуарів, естакад на основі виданих заказів, дефектних відомостей і кошторисної документації, виданої Замовником (розділ 2 Договору).

Як встановлено в ході перевірки та вбачається із матеріалів справ між ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" та ПП «Дельта ЮГ»були складені акт прийому виконаних робіт за відповідні місяці до яких додаються довідки про вартість виконаних підрядних робіт.

Крім того, в матеріалах справи наявні видаткові накладні на товари та рахунки –фактури, податкові накладні  від ПП «Дельта ЮГ», за відповідні місяці.

Також в періоді, що перевірявся ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" віднесено до складу валових витрат вартість послуг від Приватного підприємства "ПК Промбуд-Гарант" (код ЄДРПОУ 361142073, м. Світловодськ,Кіровоградської області) (по тексту скорочено –ПП «ПК Промбуд-Гарант»), а саме:

03.12.2008 у м. Кременчук ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" (Замовник) та ПП «ПК Промбуд-Гарант»(Підрядник), укладено договір субпідряду за №0312-1, предметом якого стало те, що Підрядник зобов’язується виконати своїми засобами та з матеріалів Замовника роботи по ремонту обладнання, а Замовник в свою чергу, зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

16.12.2008 у м. Кременчук ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" (Підрядник) та ПП «ПК Промбуд-Гарант»(Субпідрядник), укладено договір субпідряду за №1612-3, предметом якого стало те, що Субпідрядник в межах договірної ціни на свій ризик власними силами і способами виконує антикорозійний захист промислових об’єктів на підставі виданих заказів, дефектних відомостей і кошторисної документації, виданої Підрядником.

16.12.2008 у м. Кременчук ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" (Покупець) та ПП «ПК Промбуд-Гарант»(Постачальник), укладено постачання товару за №1612-1, предметом якого стало те, що Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність Покупця визначений товар, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно провести оплату його вартості на умовах, визначених Цим Договором. Предметом постачання є наступний товар: антикорозійні ізоляційні системи для трубопроводів та антикорозійні покриття для захисту металевих та бетонних конструкцій згідно Додатку - специфікації до Даного Договору.

Як встановлено в ході перевірки та вбачається із матеріалів справ між ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" та ПП «ПК Промбуд-Гарант»були складені акт прийому виконаних робіт за відповідні місяці до яких додаються довідки про вартість виконаних підрядних робіт.

Крім того, в матеріалах справи наявні видаткові накладні на товари та рахунки –фактури, податкові накладні  від ПП «ПК Промбуд-Гарант»за відповідні місяці.

В даному випадку, податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" до складу валових витрат на придбання послуг (товарів) від контрагентів ПП «Дельта ЮГ»та ПП «ПК Промбуд-Гарант», враховуючі, що під час перевірки ТОВ «Компанія «Єврокор Плюс»не надавалася документація, яка повинна надаватись виконавцям робіт ГПП «Дельта Юг»та ПП «ПК-Промбуд гарант») для їх здійснення, не надавались документи для підтвердження придбання матеріалів для проведення ремонту, не надавались товарно-транспортні накладні або інші бухгалтерські документи, які б підтверджували факт транспортування товару від постачальників.

Суд погоджується з висновками, податкового органу щодо безпідставності включення до складу валових витрат сум витрат, пов’язаних з наданням послуг (отриманням товарів) від контрагентів ПП «Дельта ЮГ»та ПП «ПК Промбуд-Гарант», враховуючі слідуюче.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994, № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

А господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 статті 1 цього ж Закону).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Одночасно згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ведення  господарських  операцій  фіксуються  та  підтверджуються  первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-Х1У первинним документом визначається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно із статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

В частині 2 статті 3 зазначеним Законом встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являється основою і для податкового обліку.

Також, згідно підпунктом 1.1.,2.1.,2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704:

Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, \бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва  підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і  складання первинного документа (пункт 2.4. Положення).

Позивачем як під час перевірки так і під час судового розгляду справи в підтвердження реальності операцій та правомірності формування валових витрат подано договори (перелічені вище), акти виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні.

Втім, суд не може погодитися з доводами позивача, що вказані документи підтверджують правомірність формування валових витрат, оскільки валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість, враховуючі наступне.

Відповідно до умов договорів підрядів, укладених між ТОВ «Компанія «Єврокор Плюс»та ПП «Дельта ЮГ»та ПП «ПК Промбуд-Гарант», послуги із антикорозійного захисту трубопроводів, резервуарів, естакад (договори від 01.09.2007 №0109-1, 01.08.2008 №0108-1 з ПП «Дельта ЮГ», від 16.12.2008 №1612-3 з ПП «ПК Промбуд-Гарант»)  повинні здійснюватися на основі виданих ТОВ «Компанія «Єврокор Плюс»заказів, дефектних відомостей і кошторисної документації, схем планів об’єкта, що ремонтується.

Поряд із цим, документів визначених умовами договорів на основі, яких і повинні були надаватися послуги позивачем як під час перевірки так в ході судового розгляду справи не представлено, тому встановити місце виконання, об’єкти на яких здійснювалися послуги, а отже фактичне надання конкретних послуг не можливо.

До цього слід зазначити, що в основній частині із представлених суду та в ході перевірки актів прийому виконаних робіт, не міститься таких обов’язкових реквізитів, як дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Крім того, в даному випадку слід звернути увагу, що із більшості актів, неможливо встановити, на виконання умов якого саме договору вони складені, враховуючі при цьому, що в частині актів прийому підрядних робіт в якості Замовника виступають юридичні особи - СП «Фобос», ТОВ «Бікор», а Генпідрядником ТОВ «Компанія «Єврокор плюс».

А тому, також неможливо зробити достовірний висновок щодо зв’язку цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Окрім того, умовами договорів про постачання товарів (від 16.07.2007 за №16/08-1, від 16.01.2008 за №16/01-2008 з ПП «Дельта ЮГ», від 16.12.2008 №1612-1 з ПП «ПК Промбуд-Гарант») передбачено, що умови поставки - це самовивіз зі складу постачальника.

При цьому слід наголосити, що постачальниками згідно договорів були ПП «Дельта ЮГ»(м. Одеса) та ПП «ПК Промбуд-Гарант»(м. Світловодськ, Кіровоградської області).

У відповідності до частини 1 статті 47 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001, № 2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

А відповідно до положень статі 48 названого Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:

для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997, № 363, зареєстрованого Мінюстом України від 20.02.1998 за № 128/2568 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Позивачем не представлено суду доказів фактичного транспортування придбаного товару зі складу постачальника, що підтверджується супроводжуючими його документами, зокрема, товаро-траснпортними накладними, подорожніми листами, витратними документами на пальне, документами що підтверджують відвантаження товарів, документи що підтверджуються розвантаження товару по прибуттю тощо.

Крім того, у відповідності до вимог норм Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Міністерством фінансів України, від 16.05.1996, № 99, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за N 293/1318, яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (пункт 1) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (пункт 2). Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (пункт 3). Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства (пункт 4).

Згідно видаткових накладних від ПП «Дельта ЮГ»та від ПП «ПК Промбуд-гарант»,копіїі яких приєднано до матеріалів справи, товар прийняв через довіреність гр. ОСОБА_4, поряд із цим позивачем не надано суду доказів, що даний громадянин є уповноваженим представником ТОВ Компанії «Єврокор плюс»на отримання товару, копії довіреностей та журналу реєстрації довіреностей, також суду не надано.

Крім того, позивачем не надано суду доказів реального отримання товарів (актів приймання товарів та руху по складу тощо), доказів їх подальшого продажу чи то вибуття їх у виробництво.

Як наслідок, докази фактичного отримання товарів та докази їх використання у власній господарській діяльності відсутні, що є визначальним для формування валових витрат.

При цьому, суд вважає за необхідним зазначити, що до посилань позивача на пошкодження бухгалтерської документації ТОВ «Компанії «Єврокор плюс»у зв’язку із залиттям приміщення 09.03.2010 суд ставиться критично, з тих підстав, що у відповідності до заяви позивача від 09.03.2010 до обслуговуючої компанії житлових приміщень - ТОВ «Добробит»та відповіді на подану заяву, було залито у приміщення офісу ТОВ «Компанії «Єврокор плюс»за адресою АДРЕСА_1 лише санвузол.

До того ж, залиття санвузлу офісу підприємства позивача сталося 09.03.2010, а перевірка була проведена в період з 08.10.2009 по 21.10.2009, на момент якої  підтверджуючих  документів позивач перевіряючим також не надавав.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів). Фактично результати проведених робіт (отримання товарів) не надані.

Отже, суд вважає, висновок перевірки про завищення позивачем валових витрат у зв’язку із придбання послуг (отримання товарів) від ПП «Дельта ЮГ»та ПП «ПК Промбуд-Гарант», є законним та обґрунтованим.

Іншою підставою для нарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток став висновок контролюючого органу про неправомірність віднесення підприємством до складу валових витрат за 2007 рік всього в сумі 50 689,00 грн.

Так, під час перевірки встановлено, що до валових витрат у І кварталі 2007 року ТОВ Компанією «Єврокор плюс»віднесено суми витрат в розмірі 14628 грн, за роботи по ремонту «ліктьової автовишки», надані Приватним підприємством «Мост»(код ЄДРПОУ 13937694 м. Кременчук), що включило демонтаж старого та монтажу нового обладнання, а також, до валових витрат за ІV квартал 2007 року ТОВ Компанією «Єврокор плюс»віднесено суми витрат в розмірі 36061,00 грн, за роботи по ремонт компресора, надані Приватним підприємством «Дельта Юг»(код 35267984, м. Одеса), що включило демонтаж старого та монтажу нового обладнання.

При цьому, акти прийомки виконаних робіт по ремонту «ліктьової автовишки»та компресора не містять дати складення, посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, з боку замовника акт не підписано зовсім, не вказаний договір згідно якого проводяться роботи, відсутні печатка та підпис особи, що прийняла роботи від замовника.

Втім, згідно з статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

          Позивачем в ході судового розгляду справи належними доказами не спростовано доводи відповідача про те, що паперові носії (акт прийому виконаних підрядних робіт) не можуть бути сприйняті як первинні бухгалтерські документи, так як в них не зазначені всі обов’язкові реквізити.

          У відповідності до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, суд критично оцінює, доводи позивача щодо правомірності віднесення сум отриманих послуг в розмірі 50 689,00 грн до валових витрат з підстав, не перевищення сум 10 % балансової вартості всіх груп основних фондів за 2007 рік, з наступних міркувань.

Згідно з підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

          Підпунктом 8.1.2. пункту 8.1. статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до даного Закону в 2007 році було віднесено до валових витрат суму в розмірі 50689 грн, що відповідає визначеному позивачем на 01.01.2007 ліміту 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів. Як встановлено перевіркою фактичні затрати на ремонт основних фондів за 2007 рік становили також суму 50 689 грн.

          Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

          Враховуючі, що позивачем не представлено суду доказів фактичного надання послуг, суд дійшов висновку, що дії позивача по включення до складу валових витрат суми робіт по поліпшенню основних фондів в розмірі 50 689 грн, призвело до заниження доходу оподаткування.

          До цього слід звернути увагу, що у відповідності до даних податкових декларацій з податку на прибуток за 2006- півріччя 2009 років, дані яких зазначені в акті перевірки ТОВ Компанією «Єврокор плюс»правом на включення до складу валових витрат сум на поліпшення основних фондів позивач скористався лише в 2007 році, хоча 10% ліміт балансової вартості всіх груп основних фондів за цей рік найменший (2006 рік -61212 грн, 2007 рік –50689 грн, 2008 рік - 61409 грн, 2009 рік - 120633 грн), враховуючі, що у позивача 157 одиниць машин та обладнання, 18 одиниць інших засобів, 3 одиниці транспортних засобів.

Таким чином, враховуючи зазначене в його сукупності та не доведеність позиції позивача, суд вважає, що відповідачем правомірно донараховано позивачу зобов'язання з податку на прибуток в цій частині.

Також, донарахована сума податку на прибуток складається із того, що підприємство завищило валові витрати на суму 27 250 грн за рахунок включення до складу валових витрат поданої податкової звітності попередніх оплат за матеріали приватним підприємцям, які на кінець перевіряємого періоду не отримані.

Так, перевіркою встановлено, що відповідно до журналу –ордеру по рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками за матеріали», сума витрат в розмірі 27250,0 включена бухгалтерськими проводками: Дт 631 –Кт 311 –27250,00 грн, а саме:

ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_1), м. Кременчук в сумі 11500,00 грн, у тому числі ПДВ –1917,00 грн, платіжним дорученні № 124 від 28.12.2007;

ОСОБА_6 (і.п.н. НОМЕР_2), м. Кременчук в сумі 1400 грн., у тому числі ПДВ –233,00 грн, платіжним дорученням № 127 від 28.12.2007;

ОСОБА_7 (і.п.н. НОМЕР_3), м. Кременчук в сумі 4100,00 грн, у тому числі ПДВ –683,00 грн, платіжним дорученням № 187 від 30.10.2007.;

ОСОБА_8 (і.п.н. НОМЕР_4), м. Кременчук в сумі 8000,00 грн, у тому числі ПДВ –1 333,0 грн, платіжним дорученням № 124 від 30.07.2008;

ОСОБА_9 (і.п.н. НОМЕР_5), м. Кременчук в сумі 1100,00 грн, з , у тому числі ПДВ –183,0 грн., платіжним дорученням № 136 від 29.05.2007;

ОСОБА_10 (І.П.Н. НОМЕР_6), м. Кременчук в сумі 3300,0 грн, у тому числі ПДВ –550,00 грн платіжним дорученням № 82 від 24.06.2008.

ОСОБА_11 (і.п.н. НОМЕР_7), м. Кременчук в сумі 1400,0 грн, у тому числі ПДВ - 233,00 грн, платіжним дорученням № 140 від 21.09.2007

ОСОБА_12 (і.п.н. НОМЕР_8), м. Кременчук в сумі 1900 грн, у тому числі ПДВ – 317,00 грн, платіжним дорученням № 51 від 30.03.2009.

При цьому, актом перевірки зафіксоване включення вказаних сум до валових витрат, поряд із цим матеріали, за які проведено виплати станом на 30.06.2009 не отримані.

          Підпунктом 11.2.3. пункту 11.2. статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами; б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Як вбачається із пояснень представників позивача, підприємство визнає доводи відповідача про неправомірність включення до складу валових витрат за 2 квартал 2008 року суму 2550 грн, а також вказує, що до складу валових витрат у 3 кварталі 2007 року включено переплату ПП «Аєро плюс», а щодо інших сум вказує, що вони не були включені до Реєстру валових витрат у окремому рядку передплат.

Втім, окрім Реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат підприємства позивачем в обґрунтування своєї позиції не представлено документів первинного обліку, не надано вичерпних пояснень щодо того чому саме 2500,00 грн включено, по оплаті з яким контрагентом, яку суму сплачено ПП «Аєро плюс», докази оплати, дати оплати тощо.

Поряд і цим, перевіркою позивача встановлено включення сум оплати згідно платіжних доручень до валових витрат поданої податкової звітності від перелічених вище суб’єктів господарювання –фізичних осіб-підприємців, а також встановлено факт не отримання товару станом на 30.06.2009.

При цьому, слід наголосити, що проведення оплати фізичним особам-підприємцям згідно вказаних платіжних доручень та факт не отримання товару позивачем не спростовується.

Так, перевіркою встановлено, що відповідно до журналу –ордеру по рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками за матеріали»включена сума витрат в розмірі 27250,00 грн.

          Пунктами 1 і 3 статті 4 зазначеного Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

          Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцію про його застосування.

          Згідно з вимогами зазначеного нормативного акта на рахунку 63 " Розрахунки з постачальниками та підрядниками " ведеться узагальнення інформації про розрахунки з вітчизняними постачальниками (631), розрахунки з іноземними постачальниками (632), розрахунки з учасниками ПФГ (632).

          На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

          Враховуючі наведені норми позивачем безпідставно обліковувалося на субрахунку 631, витрати за товар, оплачений фізичним особам –підприємця, але не отриманий станом на 30.06.2009, а посилання позивача на те, що в окремих рядках Реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат підприємства не зазначені суми передплати, суд оцінює критично, оскільки сплачені платіжними дорученнями суми, що не спростовується позивачем могли бути і не виділені окремим рядком, скільки у рядок 04.1 декларації з податку прибуток включається загальна сума витрат.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи викладене вище та те, що позивачем в ході судового розгляду справи належними доказами не спростовано доводи відповідача неправомірність віднесення до складу валових витрат суми 27250 грн, суд вважає нарахування податкового зобов’язання в даному випадку, обґрунтованим.

Що стосується донарахування ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку із встановленим в ході перевірки порушенням підпунктів 7.4.51, 7.4.4., пункту. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірся за період з 01.10.2006 по 30.06.2009 на загальну суму 1 187 545 грн (з урахуванням рішення про результати первинної скарги від 24.02.2010 № 6126/10/25-010) суд зазначає, слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку про заниження підприємством позивача податок на додану вартість на суму 1 187 545 грн стало дослідження відповідачем у перевіряємому періоді господарських відносин позивача з ПП «Дельта ЮГ»та ПП «ПК Промбуд-Гарант».

Законом України “Про податок на додану вартість” 03.04.1997, № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, об’єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно із підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 . Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту

А у відповідності із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Враховуючі, встановлені судом вище обставини, щодо відсутності належних доказів про понесені відповідачем витрати, реальності наданих послуг від ПП «Дельта ЮГ»та ПП «ПК Промбуд-Гарант», то валові витрати та відповідно право на податковий кредит у ТОВ «Компанії «Єврокор плюс»не виникає.

В даному випадку, хоча податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару, а первинні документи  відповідно є підставою для включення вказаних у них сум до валових витрат, проте надані позивачем докази не є вичерпними, оскільки предметом доказування у цій справі не є обставини наявності чи відсутності належним чином оформлених податкових накладних чи первинних документів, а обставини фактичного надання послуг ПП «Дельта ЮГ»та ПП «ПК Промбуд-Гарант», за цими податковими накладними та первинними документами.

До того ж, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

А відтак, суд приходить до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин із ПП «Дельта ЮГ»та ПП «ПК Промбуд-Гарант», знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

Отже, правомірним на думку суду, є і донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірся на загальну суму 1187545,00 грн за таке порушення та відповідно і застосування штрафних (фінансових) санкцій є обґрунтованим.

Що стосується доводів позивача про те, що податковим повідомленням-рішенням 05292301/0/3548 від 16.11.2009 (№ 0005292301/1/153 від 29.01.2010) на суму податкового зобов’язання 1 397 721 грн неправомірно застосовані штрафні санкції в розмірі 100 % від суми донарахованих податкових зобов’язань, тобто на суму 1 397 721 грн, що протирічить пункту 17.1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III , оскільки відносно жодної посадової особи позивача відсутній вирок, то суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом б підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин ) встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

А згідно із підпунктом 17.1.3. пункту17.1. статті 17 вказаного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, сума штрафних санкцій в даному випадку, складає 698 860,50 грн (1 397 721 грн (сума податкового зобов’язання) х 50%).

Крім того, згідно із підпунктом 17.1.6. пункту17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

В свою чергу, стаття 212 Кримінального кодексу України від 05.04.2001, № 2341-III встановлює, що під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Порядок застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначений підпунктом 6.1.6 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого цей штраф застосовується у разі, якщо загальна сума у такий спосіб донарахованого податкового зобов'язання (з конкретного податку, збору, обов'язкового платежу) за актом перевірки (сукупно із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) дорівнює або перевищує законодавчо визначені великі розміри.

Згідно пункту 22.5 статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003, № 889-IV якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті).

Розмір податкової соціальної пільги установлений пунктом 22.4 статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” і у 2009 році складав 50 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

А відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 зазначеного Закону розмір податкової соціальної пільги, встановленої цим підпунктом, дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

При цьому, стаття 55 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008, № 835-VI встановлює, що з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить 605 гривні на місяць.

Враховуючи викладене, для цілей визначення великого розміру коштів згідно статті 212 КК України розмір податкової соціальної пільги обчислюється наступним чином: 605,00 грн. х 50% = 302,50 грн.

Таким чином, під великим розміром коштів на дату прийняття податкового повідомлення-рішення слід розуміти 907 500,00 грн /302,50 грн х 3000/.

Порівнявши обчислений великий розмір /907 500,00 грн/ з сумою донарахованого позивачу податкового зобов‘язання з податку на прибуток /1 397 721 грн/, суд приходить до висновку про правильність застосування Кременчуцькою ОДПІ підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме: визначення позивачу додатково до штрафних в розмірі 698 860,50 грн (1 397 721 грн (сума податкового зобов’язання) х 50%).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем нараховано позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1 397 721 грн та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 397 721 грн (698 860 грн (на підставі підпункту 17.1.3) + 698 860 грн (на підставі пункту 17.1.6) правомірно та згідно з вимогами чинного законодавства.

А посилання позивача в заявах про уточнення позовних вимог про те, що не зважаючи на факт подання позову до суду відповідач продовжував надсилати на адресу нього податкові повідомлення-рішення щодо сплати податкових зобов’язань у тих самих розмірах, які були зазначені в попередніх податкових повідомленнях –рішеннях, однак датовані більш пізньою датою суд вважає безпідставним, оскільки згідно із з підпунктом 5.3. пункту 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій , затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, від 21.06.2001, № 253, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення від 22.04.2010 № 0005292301/2/1199,№0005312301/2/1200,№0000392301/2/1199 та від 30.06.2010 № 0005292301/3/2135, №0005312301/3/2134,№ 0000392301/3/2135 містять лише новий граничний строк сплати податкового зобов’язання у зв’язку із оскарженням позивачем у адміністративному порядку податкових повідомлень - рішень , прийнятих раніше.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, враховуючи недоведеність позиції позивача, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті, оспорюваних податкових - повідомлень рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями  2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167  Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області  про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням  її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанову в повному обсязі складено 11 квітня 2011 року.    

          Суддя                                                                                С.О. Удовіченко