Ухвала

від 23.10.2014 по справі 2а-3225/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/8024/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Зайцева М.П.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 23 . 10.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Єврокор Плюс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011

у справі № 2а-3225/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Єврокор

Плюс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у

Полтавській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Єврокор Плюс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (правонаступник - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області) про скасування податкових повідомлень - рішень: №005292301/0/3548 від 16.11.2009; №0005312301/0/3549 від 16.11.2009.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.06.2009, валютного законодавства за період з 01.10.2006 по 30.06.2009 та складено акт № 5767/23-203/31389058 від 02.11.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 005292301/0/3548 від 16.11.2009, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2795442 грн.; № 0005312301/0/3549 від 16.11.2009, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1 724 868 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3, ст. 5, пп. "б" пп. 11.2.3, п. 11.2 ст. 11 Закону України № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1397721 грн. та пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, занижено податок на додану вартість на загальну суму 1149912 грн.

Ненадання позивачем під час перевірки документації, яка повинна надаватись виконавцями робіт ГПП "Дельта Юг" та ПП "ПК-Промбуд гарант" для їх здійснення, а саме документів щодо підтвердження придбання матеріалів для проведення ремонту, транспортування товару від постачальників.

В порядку адміністративного оскарження відповідачем збільшено на 37633 грн. суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість та на 18816, 50 грн. суму штрафної (фінансової) санкції, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 16.11.2009.

В порядку адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення - рішення без змін та прийнято податкові повідомлення - рішення від 30.06.2010 № 0005292301/3/2135, №0005312301/3/2134,№ 0000392301/3/2135, в яких визначено теж самі суми податкових зобов'язань.

Стосовно віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, отриманих по взаємовідносинам із контрагентами ПП „Дельта ЮГ", ПП „ПК-Промбуд гарант".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем як під час перевірки так і під час судового розгляду справи в підтвердження реальності операцій та правомірності формування валових витрат надано договори, акти виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні.

Як вбачається з умов вище зазначених договорів підряду та субпідряду, укладених між ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" та ПП "Дельта ЮГ" та ПП "ПК Промбуд-Гарант", послуги із антикорозійного захисту трубопроводів, резервуарів, естакад повинні здійснюватися на основі виданих ТОВ "Компанія „Єврокор Плюс" заказів, дефектних відомостей і кошторисної документації, схем планів об'єкта, що ремонтується.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що виконання зазначених договорів позивачем належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі приймання послуг та податковими накладними. Крім того, відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували його доводи відносно недійсності податкових накладних та фіктивності проведених позивачем господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що документів визначених умовами договорів на основі, яких і повинні були надаватися послуги позивачем, а тому встановити місце виконання, об'єкти на яких здійснювалися послуги, а отже фактичне надання конкретних послуг не можливо.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

В більшій частині із представлених актів прийому виконаних робіт, не міститься таких обов'язкових реквізитів, як: дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із більшості актів, неможливо встановити, на виконання умов якого саме договору вони складені, враховуючі при цьому, що в частині актів прийому підрядних робіт в якості Замовника виступають юридичні особи - СП „Фобос", ТОВ „Бікор", а Генпідрядником ТОВ „Компанія „Єврокор плюс".

Колегія суддів зазначає, що наведені підстави позбавляють можливості встановити достовірність взаємозв'язку даних послуг із господарською діяльністю позивача.

Зважаючи на віддаленість місцезнаходження контрагентів позивача - ПП „Делта Юг" м. Одеса, ПП „Промбут-Гаран" м. Світловодськ Кіровоградської обл., колегія суддів зазначає, що позивачем як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду справи не було надано доказів, які б засвідчили реальне виконання даних господарських операцій з поставки товару, як-то докази перевезення товар, його зберігання, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товару за кількістю та якістю, тощо.

Згідно видаткових накладних від ПП „Дельта ЮГ" та від ПП „ПК Промбуд-гарант", копії яких приєднано до матеріалів справи, товар прийняв через довіреність.

Проте доказів того, що дана людина є уповноваженим представником ТОВ Компанії „Єврокор плюс" на отримання товару (копії довіреностей та журналу реєстрації довіреностей) позивачем надано не було.

Таким чином, позивачем не доведено фактичного надання послуг, а включення позивачем до складу валових витрат суми робіт по поліпшенню основних фондів в розмірі 50689 грн. призвело до заниження доходу оподаткування.

Стосовно завищення позивачем валових витрат 27250 грн., які виявились у включенні до складу валових витрат поданої податкової звітності попередніх оплат за матеріали приватним підприємцям, які на кінець перевіряємого періоду не отримані.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем безпідставно обліковувалося на субрахунку 631, витрати на товар, оплачений фізичним особам-підприємцям, але не отриманий станом на 30.06.2009.

Позивачем не було доведено правомірність віднесення до складу валових витрат суми 27250 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо не віднесення позивач до складу валових витрат попередньої оплати за матеріали приватним підприємцям у сумі 27250 грн., що підтверджується відомостями додатку № 22 реєстру валових витрат підприємства, де окремим рядком виділені переплати, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сплачені платіжним дорученням суми могли бути і не виділені окремим рядком, оскільки у рядок 04.1 декларації з податку на прибуток включається загальна сума витрат.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в зв'язку з не підтвердженням фактичного надання послуг (виконання робіт) контрагентами позивача ПП „Дельта ЮГ" та ПП „ПК Промбут-Гарант", то у позивача відсутнє право на податковий кредит за виданими цими контрагентами податковими накладними.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зважаючи наведені законодавчі приписи, а також на те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагента послуг, формування ним податкового кредиту на підставі отриманих від постачальника податкових накладних обґрунтовано визнано судом першої інстанції правомірним та таким, що відповідає вимогам положень ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

В зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів реальності вчинення господарський операцій з контрагентами ПП „Дельта ЮГ" та ПП „ПК Промбут-Гарант", то і право на віднесення зазначених в податкових накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту відсутнє.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Єврокор Плюс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 у справі № 2а-3225/10/1670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Єврокор Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 у справі № 2а-3225/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді М.П. Зайцев О.І. Степашко