Рішення

від 21.09.2006 по справі 17/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"21" вересня 2006 р.                                                                            Справа  № 17/116

Господарський суд Рівненської області у складі судді Петухова  М.Г. розглянувши справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю  «АЗС - сервіс »м.Рівне

до відповідача 1  Приватного підприємства фірма «Віраж » м.Рівне

до відповідача 2  Рівненський міський відділ Державної виконавчої служби

про стягнення збитків в сумі  8 725  грн.

за участю представників сторін:

позивача: Чумак В.О. –представник по довіреності,

відповідача 1: Сушко В.М. –директор,

відповідача 2:          Булгакова Н.М..

Статті  20, 22 ГПК України сторонам роз'яснені.

СУТЬ  СПОРУ: Позивач звернувся в господарський суд з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідачів  8725 грн. збитків. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідач згідно рахунку № 08 від 17.04.2003р., сплатив ППФ “Віраж” 8725 грн. за автомобіль МАЗ-5334 державний номер 35-78 РВН, який реалізовувався ППФ “Віраж” в процесі виконавчого провадження.  Проте автомобіль позивачу переданий не був, оскільки фактично не був переданий відповідачем 2 на зберігання відповідачу 1.  В зв'язку з відсутністю оплаченого автомобіля позивач відмовляється від договору та просить відшкодувати збитки в розмірі його вартості.

Відповідач 1 позовні вимоги не визнав в судовому засіданні зазначив, що були оформлені документи на передачу автомобіля позивачу, після отримання коштів за автомобіль вони були перераховані на рахунок виконавчої служби і його вини в тому, що автомобіль не був переданий позивачу немає.

Відповідач 2 позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов та у судовому засіданні вказав, що при здійсненні зведеного виконавчого провадження по стягненню боргів з АЗТ “Рівненська автобаза “Укрбуд” державним виконавцем проведено опис та арешт майна, що належало АЗТ "Укрбуд", в тому числі і автомобіль МАЗ-5334 державний номер 35-78 РВН, яке передано на відповідальне зберігання  голові правління АЗТ "Укрбуд" Нагорному А.П.. Після проведення експертної оцінки 17.04.2003р. всі необхідні документи з заявкою на реалізацію автмобіля були передані в ППФ “Віраж”. Оскільки ППФ “Віраж” не має приміщення для зберігання майна, автомобіль залишився на території АЗТ "Укрбуд".  Реалізація автомобіля проводилася згідно «Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами»затверджених наказом Мінюсту України № 228 від 31.07.2002р., а кошти від реалізації майна боржника, в тому числі і автомобіля МАЗ-5334 державний номер 35-78 РВН були перераховані стягувачам у виконавчому провадженні.  Державний виконавець неодноразово з'являвся на територію АЗТ "Укрбуд" для вилучення автомобіля, проте не був допущений на територію а після того як був допущений автмобіль виявився розукомплектованим, що підтверджується відповідними актами. В зв'язку з даними обставинами були подане подання до Рівненського міського суду та звернення до Рівненського МВ УМВС України і по факту крадіжки порушена кримінальна справа. З інших підстав викладених в доповненнях до відзиву просить в позові відмовити.

          Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази,  на основі діючого законодавства, суд прийшов до висновку, що позов підлягає  задоволенню, шляхом стягнення збитків з ППФ “Віраж”.

Судом встановлено, що державним виконавцем відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Булгаковою Н.М., 17.03.2003р. при примусовому виконанні наказів господарського суду та виконавчих листів на загальну суму 250 000 грн., в присутності голови правління АЗТ "Укрбуд" Нагорного А.П., проведено опис та арешт майна, що належало АЗТ "Укрбуд", в тому числі і автомобіль МАЗ-5334 державний номер 35-78 РВН, яке передано на відповідальне зберігання голові правління АЗТ "Укрбуд" Нагорному А.П..  Дані обставини підтверджуються актом опису та арешту майна від 17.03.2003р..

Згідно платіжного доручення №164 від 17.04.2003р. позивач оплатив автомобіль МАЗ-5334, що реалізовувався в процесі виконавчого провадження  ППФ "Віраж", яке діяло на підставі генерального договору про реалізацію майна, на яке звернено стягнення відповідно до законодавства України та про надання послуг, які пов'язані з такою реалізацією від 11.11.2002р. укладеного з відділом Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (далі Генеральний договір). Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 35 від 26.03.2003р., проведеного ППФ "Україна-сервіс", ринкова вартість автомобіля  визначена в сумі 8725 грн.. Після проведення оплати, позивачу видано довідку-рахунок № 660887 від 17.04.2003р..

Як вбачається з Генерального договору від 11.11.2002р. ППФ “Віраж”, як виконавець по даному договору, зобов'язане забезпечувати належне зберігання та своєчасне повернення або передачу майна, яке реалізовувалося в установленому законодавством порядку, а саме при виконанні цього договору сторони повинні керуватися : Законами України "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мін'юсту України від 15.07.99р. N 42/5 і зареєстрованої 19.07.99 р. за N 480/3773 (із змінами і доповненнями), Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Мінюсту України від 15.12.99 N 74/5 і зареєстрованою в Мін'юсті України 15.12.99 за N 865/4158 (із змінами і доповненнями), Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13.03.95 N 37 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 22.03.95 за N 79/615 (із змінами і доповненнями), іншими нормативними актами України .  

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ППФ “Віраж”, отримувало автомобіль для реалізації від відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції  так і докази того, що ППФ “Віраж” передало автомобіль позивачу. Дані обставини підтверджено атами про вилучення арештованого автомобіля від 22.04.2003р. і 05.06.2003р.,  перепискою між позивачем та відділом ДВС Рівненського міського управління юстиції, зверненнями позивача в прокуратуру м.Рівне та УМВС України в Рівненській області,  поданням державного виконавця до Рівненського міського суду, а також підтверджені представниками сторін в судовому засіданні.    

Відповідно до частин 1, 3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на момент придбання позивачем автомобіля:

“Реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині п'ятій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах та комісійних засадах.

Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі коли в місячний строк після переоцінки майно не буде продано, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна. “

Пунктами 1.1, 1.2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мін'юсту України від 15.07.99р. N 42/5 в редакції, що діяла на момент придбання позивачем автомобіля,  передбачено :

1.1. Цей Порядок регулює реалізацію арештованого майна, за винятком нерухомого майна, майна вилученого законом з обігу, та майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 Закону України "Про виконавче провадження".

1.2. Реалізація арештованого майна здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу на комісійних і інших договірних началах та шляхом продажу на аукціоні.

Оскільки автомобіль реалізовувався не шляхом продажу на аукціоні то при його реалізації, на основі п. 10.1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мін'юсту України від 15.07.99р. N 42/5 слід було здійснювати згідно з Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13 березня 1995 року N 37 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 22 березня 1995 року за N 79/615 в редакції, що діяла на момент придбання позивачем автомобіля, пунктом 2.8 яких передбачено, що при прийманні товарів на комісію комісіонер на кожну одиницю товару виписує квитанцію у двох примірниках і товарний ярлик, які підписуються фахівцем-оцінником і комітентом. Перший примірник квитанції видається комітенту, другий залишається у комісіонера і прикладається до товарного звіту.

Відповідно до пункту 5.12.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Мінюсту України від 15.12.99 N 74/5 в редакції, що діяла на момент придбання позивачем автомобіля:  

“Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, установлений державним виконавцем, але не раніше ніж через 5 днів після накладення арешту.

У разі накладення арешту при відкритті виконавчого провадження майно передається на реалізацію не раніше ніж через 10 днів, тобто після закінчення строку для оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Якщо вартість майна перевищує 2000 грн., то документи на реалізацію такого майна передаються державним виконавцем до спеціалізованої торговельної організації через відповідний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.

Державний виконавець подає до відповідного відділу Державної виконавчої служби всі необхідні документи на реалізацію майна. Указаний відділ державної виконавчої служби в 3-денний термін з моменту надходження зазначених документів, у разі відповідності їх чинному законодавству України, надсилає їх до відповідної спеціалізованої торговельної організації для укладення з відділом державної виконавчої служби договору про надання послуг з реалізації арештованого майна.

У разі виявлення невідповідності матеріалів вимогам чинного законодавства України відповідний відділ Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського чи Севастопольського міського управління юстиції у 3-денний термін повертає дані документи до відділу державної виконавчої служби, що їх надав, для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Продукти та інші речі, що швидко псуються, передаються на реалізацію негайно після накладення на них арешту.

Між спеціалізованою торговельною організацією та відділом державної виконавчої служби, від імені якого договір підписує начальник цього відділу державної виконавчої служби, укладається договір про надання послуг з реалізації арештованого майна. При передачі арештованого майна (за винятком нерухомого) складається акт приймання-передавання, який є невід'ємною частиною договору про надання послуг з реалізації арештованого майна.”  

З системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що перед реалізацією автомобіля МАЗ-5334 він повинен був бути переданий ППФ “Віраж”, яке не мало права реалізовувати на комісійних засадах автомобіль, який йому не передавався, оскільки в кінцевому випадку ППФ “Віраж” не змогло передати його позивачу, який оплатив його вартість.

Згідно ст.397 Цивільного кодексу УРСР (редакції 1963 року), який діяв на момент виникнення правовідносин за угодою, укладеною комісіонером з третьою  особою,  набуває права і стає зобов'язаним комісіонер, хоча б комітент був названий в угоді або вступив з третьою особою в безпосередні  відносини  по виконанню цієї угоди.

Вказана норма відповідає ст.1016 Цивільного кодексу України (редакції 2003 року), де вказано, що  за  договором,  укладеним  з  третьою  особою,  комісіонер набуває  права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Вказаною статтею також передбачено, що комітент   зобов'язаний   забезпечити   комісіонера   усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

Фактично, між ТОВ „АЗС-сервіс” та ППФ „Віраж” укладено договір купівлі- продажу автомобіля МАЗ-5334.

Згідно ст. 231  Цивільного кодексу УРСР (редакції 1963 року), який діяв на момент виникнення правовідносин, якщо продавець на порушення  договору  не  передає  покупцеві продану річ, покупець вправі вимагати передачі йому проданої  речі і відшкодування збитків,  завданих затримкою виконання,  або,  з своєї сторони,  відмовитись  від  виконання  договору  і  вимагати відшкодування збитків. Вказана норма відповідає ст.ст. 612, 665 Цивільного кодексу України (редакції 2003 року), де вказано, що у разі відмови продавця передати проданий товар  покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином збитки в сумі 8725 вартості автомобіля підлягають стягненню на користь ТОВ „АЗС-сервіс” з  ППФ „Віраж”. Однак ППФ „Віраж” не позбавлена права на стягнення в регресному порядку з Державної виконавчої служби витрат понесених в зв'язку з виконанням договору комісії.

Судові витрати по оплаті держмита в сумі 102 грн.та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., відповідно до ст.49 ГПК УКраїни покладаються на ППФ “Віраж”

Керуючись ст.ст.  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити. Стягнути з приватного підприємства фірми «Віраж»м.Рівне, вул. Замковаова, 22 а , код ЄДРПОУ 13978428 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС - сервіс »м.Рівне, вул.Курчатова, 32 б, код ЄДРПОУ 25319659  – 8725 грн. збитків, 102 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового прпоцесу.

2.  Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                              Повний текст рішення оформлено та підписано  28.09.2006р.

Суддя                                                            М.Г. Петухов