Постанова

від 06.03.2007 по справі 5/227б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/227б

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.03.2007                                                                                           № 5/227б

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Коваленка В.М.

 суддів:                                          Вербицької О.В.

                                        Алданової  С.О.

 при секретарі:                              Котелянець О.О.

 За участю представників:

 від ініціюючого кредитора – Філіппова О.Г. (дов. № 550\10\10-002 від 01.02.2007 року);

від інших кредиторів:

1)          товариства з обмеженою відповідальністю “Украгрофін” – Милованов Є.В. (дов. № 07\222 від 19.02.2007 року);

Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки -  Фетисова Н.В. ( дов. № 1110\06 від 20.02.2007 року);

 від боржника - Слюсар В.М. – голова правління (протокол загальних зборів від 19.05.2006 року);

з участю ліквідатора – арбітражного керуючого Черевяка В.В. (паспорт НК 475191 виданий Прилуцьким  РВ УМВС України в Чернігівській області 17.02.1998 року);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства “Прилуцький ефіроолійний комбінат”, м. Прилуки Чернігівської області

та товариства з обмеженою відповідальністю “Украгрофін”, м. Київ

 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2006

 у справі № 5/227б (Соломатiн В.Д.)

 за заявою                               Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Прилуки Чернігівської області   

 до                                                   відкритого акціонерного товариства “Прилуцький ефіроолійний комбінат”, м. Прилуки Чернігівської області

 про                                                  визнання банкрутом

 Суть ухвали і скарг:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 28 листопада 2006 року, яка прийнята у справі № 5\227-б (суддя – В.Д. Соломатін), за заявою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі – Ініціюючий кредитор, Інспекція) до відкритого акціонерного товариства “Прилуцький ефіроолійний комбінат” (надалі – Боржник, Комбінат) про визнання останнього банкрутом, відмовлено у затвердженні мирової угоди, укладеної між Боржником та комітетом кредиторів останнього (т. 3 л.с. 78-79).

Відкрите акціонерне товариство “Прилуцький ефіроолійний комбінат”, не погоджуючись з прийнятою ухвалою судом першої інстанції, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить  скасувати цю ухвалу та затвердити мирову угоду від 01.11.2006 року, укладену між Боржником та комітетом кредиторів Комбінату (т. 4 л.с. 110-114).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Украгрофін” (надалі – Кредитор, Товариство) також не погоджуючись з прийнятою ухвалою судом першої інстанції, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить  скасувати цю ухвалу та затвердити мирову угоду від 01.11.2006 року, укладену між Боржником та комітетом кредиторів Комбінату (т. 4 л.с. 5-9).

Представники Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції, Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та ліквідатор Боржника – арбітражний керуючий Черевяк В.В. у судовому засіданні 02.03.2007 року не погоджуються з вимогами, що викладені Кредитором та Боржником в апеляційних скаргах, а тому просять залишити ухвалу господарського суду Чернігівської області   від 28 листопада 2006 року без змін, а апеляційні скарги – без задоволення з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу № 464\06 від 19.01.2007 року та № 3798\10\10-009 від 18.12.2006 року (т. 5 л.с. 57-59, 75-77, 135-136) та наданих поясненнях.

Чернігівське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку також не погоджується з вимогами, що викладені Кредитором та Боржником в апеляційних скаргах, а тому просить залишити ухвалу господарського суду Чернігівської області від 28 листопада 2006 року без змін, а апеляційні скарги – без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 212\02\02-09 від 05.02.2007 року (т. 5 л.с. 82).

Представник товариства з обмеженою відповідальністю “Украгрофін” у судовому засіданні 02.03.2007 року погоджується з вимогами, що викладені Боржником в апеляційній скарзі, а тому просить скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 28 листопада 2006 року, апеляційну скаргу –  задовольнити та затвердити мирову угоду від 01.11.2006 року, укладену між Боржником  та комітетом кредиторів  Комбінату, з підстав, викладених  у відзиві на апеляційну скаргу № 07\215 від 02.02.2007 року (т. 5 л.с. 80) та наданих поясненнях.

Представник відкритого акціонерного товариства “Прилуцький ефіроолійний комбінат” у судовому засіданні 02.03.2007 року погоджується з вимогами, що викладені Кредитором в апеляційній скарзі, а тому просить скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 28 листопада 2006 року, апеляційну скаргу –  задовольнити та затвердити мирову угоду від 01.11.2006 року, укладену  між Боржником  та комітетом кредиторів  Комбінату, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 3 від 12.02.2007 року  (т. 5 л.с. 111) та наданих поясненнях.

В судовому засіданні 02.03.2007 року оголошена перерва до 06.03.2007 року о 10:00 год. для оголошення постанови (т. 5 л.с. 150-153).

Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення іншого кредитора Боржника - Чернігівського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, про день і час судового засідання по розгляду апеляційних скарг Товариства та Комбінату, що підтверджується ухвалою від 19.02.2007 року (т. 5 л.с. 141-142), а також те, що Чернігівське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку  в клопотанні № 356\02\01-23 від 28.02.2007 року просить розглянути справу № 5\227-б  без участі  його представника (т. 5 л.с. 154), апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Кредитора та Боржника без участі представників іншого кредитора Боржника - Чернігівського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Заслухавши усні пояснення представників Ініціюючого кредитора, інших присутніх кредиторів Боржника та ліквідатора Боржника в судових засіданнях, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.05.2006 рокубуло порушено провадження у справі № 5\227-б про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Прилуцький ефіроолійний комбінат” за заявою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Чернігівської області  від 15 серпня 2006 року затверджений реєстр вимог кредиторів з відповідними грошовими вимогами до Боржника на загальну суму 1 009 714 грн. 55 коп. (т.  2 л.с. 204-205).

Голова комітету кредиторів  відкритого акціонерного товариства “Прилуцький ефіроолійний комбінат” звернувся до господарського суду Чернігівської області із клопотанням від 01.11.2006 року, в якому просить затвердити мирову угоду по справі № 5\227-б про банкрутство Комбінату (т. 3 л.с. 43).

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 28 листопада 2006 року відмовлено у затвердженні мирової угоди, укладеної між Боржником та комітетом кредиторів останнього.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що при укладенні та зверненні із клопотанням про затвердження мирової угоди були порушені відповідні порядки, передбачені законодавством про банкрутство, оскільки  із відповідним клопотанням звернувся голова комітету кредиторів, а не призначений  у справі розпорядник майна, не додані відповідні документи: список кредиторів із зазначенням поштової адреси кожного, не передбачено відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, а також визначена в мировій угоді  черговість погашення вимог кредиторів не відповідає законодавству про банкрутство. Також, місцевий суд зазначив, що погашення  кредиторських вимог в результаті господарської діяльності не підтверджується фактичними обставинами справи. При цьому, місцевий суд керувався ст.ст. 31, 36, 38  Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України  (т. 3 л.с. 78-79).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Ініціюючого кредитора, інших присутніх кредиторів Боржника та ліквідатора Боржника у відкритому судовому засіданні апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду Чернігівської області від 28 листопада 2006 року, яка прийнята у даній справі є законною і обґрунтованою у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги  Товариства та Комбінату без задоволення.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Кредитор та Боржник  в порушення вимог статті 33 ГПК України, не довели ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, як у суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.

Так, в апеляційних скаргах Товариство та  Комбінат посилаються як на підставу неправомірності прийняття місцевим судом оспорюваної ухвали на те, що порядок  укладення, прийняття рішення про укладення та умови мирової угоди  відповідають  обставинам справи та вимогам законодавства про банкрутство, а також на те, що рішення про укладення та затвердження мирової угоди підтримали всі визнані кредитори Комбінату, зауваження ж були подані лише з боку Ініціюючого кредитора. Вказані посилання є неналежними, оскільки  спростовуються наявними у справі доказами та не відповідають обставинам  справи у зв'язку з наступним.

Статтею 35  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі – Закон) визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів. Статтею 36 цього ж Закону передбачено, мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону. У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.  Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

З аналізу викладених положень ст.ст. 35, 36 Закону вбачається, що укладення мирової угоди допускається не щодо всіх  визнаних кредиторських вимог, погашення та черговість погашення яких встановлена ст. 31 Закону. Зокрема, відповідно до укладеної у даній справі мирової угоди (т. 3 л.с. 44-49) передбачено погашення в порядку розстрочки на 5 місяців заборгованості по заробітній платі працівникам Комбінату, яка  відповідно до пп. “б” пп. 1 п. 1 ст. 31 Закону відноситься до вимог, що задовольняються  у першу чергу та не відносяться до тих, що забезпечені заставою та щодо яких може бути укладена мирова угода, у зв'язку з чим відповідний пункт мирової угоди у даній справі щодо розстрочення на 5 місяців заборгованості по заробітній платі працівникам Комбінату  є таким, що протиричить  положенням  п. 1 ст. 36 Закону.

Також, слід зазначити, що умови укладеної між Боржником та комітетом кредиторів останнього мирової угоди (пп. 4.2.2 розділу 4) передбачає розстрочку  на 3 роки  вимог кредиторів третьої черги, до яких відносяться вимоги Інспекції в сумі 175 754 грн. 44 коп.  (т. 3 л.с. 45, 50). Відповідно до положень п. 2 ст. 36 Закону  мирова угода, що передбачає списання або розстрочення на умовах мирової угоди боргів перед органом стягнення (податкова заборгованість), підписується  керівником  відповідного  податкового органу за місцем знаходження боржника. Між тим,  з огляду наявної у справі мирової угоди вбачається, що остання була підписана лише  з боку Боржника керівником та від імені комітету кредиторів Комбінату  представником  Товариства; підпису ж  керівника Інспекції  така мирова угода не містить, що  не відповідає вимогам п. 2 ст. 36 Закону.      

До того ж, з огляду протоколу засідань комітету кредиторів Боржника від 18.10.2006 року та від 23.10.2006 року (т. 3 л.с. 53-62), на яких розглядались та вирішувались питання стосовно укладення, затвердження та умов мирової угоди,  апеляційний суд звертає увагу, що на таких засіданнях були присутні члені комітету кредиторів окрім Чернігівського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із кількістю голосів – 3 голоси, а найбільшу кількість голосів (764) має Товариство. На відповідних засіданнях майже по всіх питаннях рішення приймалось більшістю голосів – членів комітету кредиторів Комбінату (засідання 18.10.2006 року - перше питання порядку денного – пункти 1.1–1.7, 2.1-2.2, 3.1, друге питання порядку денного та засідання 23.10.2006 року) без визначення кредиторів, що голосували “за”, “проти”, “утримались” та без зазначення відповідної кількості голосів (т. 3 л.с. 53-55). По першому питанню порядку денного (пункти 1.8  -1.9, 4.1), і Інспекція, і органи пенсійного фонду (тобто присутні на засіданні члени комітету кредиторів Боржника, окрім Товариства) голосували проти  прийнятих на відповідному  засіданні рішень.      

Крім цього, наявні у справі матеріали, що були подані Ініціюючим кредитором до судового засідання, у якому розглядалось питання про затвердження мирової угоди (т. 3 л.с. 65-66, 69-70) свідчать про те, що Ініціюючий кредитор заперечував укладення та затвердження мирової  угоди  на умовах визначених  у наданому у даній  справі тексті мирової угоди. До викладеного також слід додати, що надані суду апеляційної інстанції представником Інспекції документи (т. 5 л.с. 118-134) підтверджують висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про необгрунтованість та непідтвердлженність належними доказами умов розділу 3  мирової угоди  щодо джерел та можливості погашення  визначених  в мировій угоді  вимог кредиторів Боржника.

Крім визначеного, також слід звернути увагу на порушення порядку звернення із заявою про укладення мирової угоди у даній справі, оскільки згідно п. 1 ст. 38 Закону арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди, тоді як  відповідно до матеріалів справи клопотання  про затвердження мирової угоди підписано та подано головою комітету кредиторів Боржника  -  Є.В. Миловановим (т. 3 л.с. 43), що є порушенням визначеного порядку звернення із заявою про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство та подання відповідних доданих документів. Також, з порушенням вимог п. 1 ст. 38 Закону щодо порядку складення до вказаного клопотання про затвердження мирової угоди доданий список кредиторів без зазначення поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків.

Також, апеляційна інстанція зазначає, що відповідно до ст. 35 Закону мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство, тобто і після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Із вищевикладеного аналізу обставин справи, наявних в ній доказів та викладених норм Закону слід зробити висновок про правомірність та обґрунтованість висновку місцевого суду в оскаржуваній ухвалі щодо відмови у затвердженні мирової угоди від 01.11.2006 року, укладеної  між  Боржником  та комітетом кредиторів Комбінату.    

Таким чином, Товариством та Комбінатом не доведені неправомірність відмови у затвердженні мирової угоди від 01.11.2006 року у даній справі, та прийняття оскаржуваної ухвали.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.ст. 1, 35, 36, 37, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 85, 91, 94, 99, 101 – 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства “Прилуцькийефіроолійний комбінат” та товариства з обмеженою відповідальністю “Украгрофін” залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 28 листопада 2006 року у справі № 5\227-б без змін.

2.          Справу №  5\227-б повернути до господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      Коваленко В.М.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Алданова  С.О.

 12.03.07 (відправлено)