Постанова

від 30.05.2007 по справі 32/678

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/678

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.05.2007                                                                                           № 32/678

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Коваленка В.М.

 суддів:                                          Пантелієнка  В.О.

                                        Вербицької О.В.

 при секретарі:                     Котелянець О.О.  

 За участю представників:

 від позивача -     Бабенко В.М. – дов. №01-08 від 01.02.2007р.,

 від відповідача - Деледивка С.Г. – дов. б/н від 31.12.2005р.,                             Криволап П.О. – голова правління,

  третіх осіб -                             не з'явились,                     

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського відкритого акціонерного товариства "Артембудсервіс" м.Київ

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.03.2007

 у справі № 32/678 (Хрипун О.О.)

 за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Будівник" м. Київ

 до                                                   Київське відкрите акціонерне товариство "Артембудсервіс" м. Київ

 треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:           Закрите акціонерне товариство "Екофіт"

           Закрите акціонерне товариство"Адоніс-радзінка"

 про                                                  визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2007р. у справі №32/678 позов Закритого акціонерного товариства  (далі – ЗАТ) „Будівник” задоволено повністю, визнано за ЗАТ „Будівник” (01201 м.Київ, вул. Петра Панча, 7, кв.48) право власності на приміщення готелю, розташованого в житловому будинку за адресою: м.Київ, вул.Печенізька, 16. Стягнуто з ВАТ „Артембудсервіс” (04050 м.Київ, вул. Мельникова, 2/10,

код ЄДРПОУ 14310767) на користь ЗАТ „Будівник” (01201 м.Київ, вул. Петра Панча, 7, кв.48, код ЄДРПОУ 23738240) судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 992 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг у розмірі 118 грн.

          Суд, виносячи своє рішення, мотивував його вимогами ст.ст.41, 161, 128 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.316, 317, 392 Цивільного кодексу України, оскільки позивач виконав умови договору №05/11-20 від 20.11.1995р. між сторонами (далі – договір) та додаткової угоди до нього №1 від 18.07.1996р.

ВАТ „Артембудсервіс” звернулось з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від  19.03.2007р.  у справі  №32/678, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ЗАТ „Будівник”

         ЗАТ „Будівник” 10.05.2007р. надало відзив на апеляційну скаргу, яким підтримало рішення суду першої інстанції від  19.03.2007р.  і зазначило, що з  10.01.2002р. позивач набув права власності на закінчене будівництвом приміщення готелю в житловому будинку на вул. Печенізькій ,16 в м.Києві.         

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися в судове засідання, дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено в ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.2.2.2 договору від 20 листопада 1995 року (основного регулятора взаємовідносин між сторінами) обов'язком ЗАТ "Будівник" було перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ «Артембудсервіс», як внеску на спільне будівництво. Будь-яких переведених боргів, посередницьких послуг третіх осіб, переданих товарно-матеріальних цінностей (до того ж за іншими договорами), як внеску ЗАТ "Будівник" у спільне будівництво договір не передбачав. Отже, зобов'язання позивача щодо виконання грошового обов'язку по фінансуванню спірних приміщень не було виконане, будь-які зміни до договору від 20 листопада 1995 року стосовно порядку і форми виконання обов'язку ЗАТ "Будівник" підписані не були, як і не були погоджені з ВАТ «Артембудсервіс». Суд першої інстанції при задоволенні позову ЗАТ "Будівник" на названі обставини уваги не звернув і неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Договір №05/11-20 від 20 листопада 1995 року (а.с.13-16) фактично є договором про спільну (сумісну) діяльність.

Відповідно до ст.432 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладання договору, для досягнення мети, зазначеної у ст.430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Згідно з ст.1139 ЦК України, яка діє на момент розгляду спору, прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті

їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне .майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Зміст цих норм матеріального права, договір №05/11-20 від 20 листопада 1995 року, передбачають необхідність точного встановлення грошового і майнового розміру внесків сторін.

Як зазначає ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Для набуття (присудження) права власності на відповідне майно суд має встановити порядок і розмір виконання обов'язків, які становлять зміст правочину, що є підставою заявлення вимог на це майно.  

       Як зазначено вище, для прийняття рішення про визнання права власності за учасником договору про спільну (сумісну) діяльність, суду необхідно було встановити розмір частки (витрат, внесків) цього учасника у спільну діяльність. Цього зроблено не було, а суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ЗАТ "Будівник", вказав на повне виконання з боку відповідача обов'язків за договором, чим допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

       Балансова вартість предмету укладених між сторонами договорів - вбудованих приміщень кафе і готелю по вул. Печенізькій, 16 у м. Києві (приміщення готелю - 343,5 кв.м., кафе - 494,1 кв.м., разом - 837,6 кв.м.) складає грошову суму у розмірі 240720 гривень, що підтверджується актом вводу приміщень в експлуатацію (а.с.22-25). Саме ця сума є розміром грошових і майнових внесків сторін в якості дольової участі в будівництві приміщень.

Свій висновок суд першої інстанції ґрунтує сумою фінансування будівництва в розмірі 161000 гривень. Ці висновки не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються матеріалами справи.

В процесі спільного фінансування будівництва частина внесених ЗАТ „Будівник”  грошових коштів та переданих ТМЦ була йому повернута. Як зазначено в акті перевірки ВАТ «Артембудсервіс» та зустрічної перевірки ЗАТ «Будівник» органами КРУ, частина грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ), загалом на суму 34180 гривень, була повернута позивачу. Повернення грошових коштів в розмірі 25470 грн. додатково підтверджується банківськими виписками (копії наявні в матеріалах справи). Отже факти повернення коштів та товарно-матеріальних цінностей ВАТ «Артембудсервіс» позивачу підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.

Крім відносин щодо спільного фінансування будівництва, позивач і відповідач мали також інші господарські відносини. Так, ТМЦ передані за накладними №4 від 14.08.1996р., №11 від 05.09.1996р., №12 від 05.09.1996р., № 13 від 28.11.1996р. (а.с.93, 98, 102, 108) на загальну суму 9110 грн. отримані ЗАТ «Будівник» за довіреностями ВАТ «Артембудсервіс» і в яких вказано, що зазначені ТМЦ отримуються за передоплатою. Тобто ці поставки стосуються інших правовідносин, а передані за ними ТМЦ були повністю оплачені відповідачем. З огляду на вищенаведені докази, з урахуванням розрахунків за передані ТМЦ, вартість частки ЗАТ «Будівник» у фінансуванні будівництва зменшується.

           Відповідно до п.2.2.2 договору №05/11-20 від 20 листопада 1995 року основним обов'язком ЗАТ "Будівник" є перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ «Артембудсервіс» як внеску в спільне будівництво. Будь-яких змін до договору в частині заміни порядку виконання грошового зобов'язання внесено не було, а отже відповідні розрахунки позивача, які взяті місцевим судом за основу, в частині зарахування вартості ТМЦ, як внеску у спільне будівництво, не відповідають умовам договору і тому не повинні були братися судом першої інстанції до уваги, оскільки не відносяться до предмету зобов'язань по спільному будівництву приміщень. Це ж саме стосується і сум стосовно

переданих боргів, а також посередницьких послуг третіх осіб Будь-яких змін до договору в частині заміни порядку виконання грошового зобов'язання, в тому числі стосовно  заліку  посередницьких  послуг  третіх  осіб,  боргів  інших  учасників  співробітництва нарахуванням облікових ставок, внесено не було, як і не було погоджено ВАТ «Артембудсервіс», отже відповідні розрахунки позивача в частині облікової ставки НБУ в розмірі 35000 гривень посередницьких послуг в розмірі 17 000 гривень, як внеску у спільне будівництво не відповідають умовам договору.

З огляду на вищенаведене, без урахування безпідставно і всупереч умовам договору нарахованих облікової ставки НБУ в розмірі 35000  грн. та посередницьких послуг в розмірі 17000 грн., вартість частки ЗАТ «Будівник» у фінансуванні будівництва складе грошову суму у розмірі 66679 гривень, тобто суму, яка і була визначена після закінчення будівництва, зокрема в акті звірки від 01.11.1999 року, актах перевірок ДНІ та КРУ.

    Акт прийому-передачі приміщення готелю від 20.01.2002р., що став основною підставою для задоволення позову про визнання права власності на приміщення, не є правочином (угодою) у відповідності до ст.202 ЦК України (ст.41 ЦК УРСР). Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

     Згідно з ст.92 ЦК України, орган який виступає від імені юридичної особи зобов'язаний діяти в її інтересах, добросовісно, розсудливо та не перевищувати своїх повноважень. З урахуванням викладеного, а також з огляду на передачу ЗАТ "Будівник" приміщення згідно акту від 20.01.2002р., можна зробити висновок про неможливість врахування цього акту при розгляді даної судової справи, як підстави для визнання права власності за позивачем.

За наведених обставин, апеляційна скарга ВАТ «Артембудсервіс» підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з вищенаведених мотивів,

а в позові позивачеві належить відмовити в повному обсязі, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими.

Керуючись наведеним та ст.ст.103, 104, 105, 107, 110 ГПК України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду –

ПОСТАНОВИВ:

 апеляційну скаргу ВАТ „Артембудсервіс” задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від  19.03.2007р. у справі

№32/678   скасувати в повному обсязі і постановити нове рішення , яким позивачу в позові відмовити повністю.

          Стягнути з ЗАТ „Будівник” (01201 м.Київ, вул. Петра Панча, 7, кв.48, код ЄДРПОУ 23738240) на користь з ВАТ „Артембудсервіс” (04050 м.Київ, вул. Мельникова, 2/10, код ЄДРПОУ 14310767) 496 грн. в порядку повернення сплаченого мита.

Матеріали справи №32/678 повернути до господарського суду м. Києва, який зобов'язати видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

 Головуючий суддя                                                                      Коваленко В.М.

 Судді                                                                                          Пантелієнко  В.О.

                                                                                          Вербицька О.В.

 04.06.07 (відправлено)