Постанова

від 02.08.2007 по справі 32/678

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/678

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 серпня 2007 р.                                                                                   № 32/678  

         Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:М.Остапенка,Є.Борденюк, В.Харченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Будівник"

на постановувід 30.05.2007 року

Київського апеляційного господарського суду  

у справі                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            № 32/678

за позовом ЗАТ "Будівник"

доВідкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Артембудсервіс"

треті особиЗАТ "Екофіт", ЗАТ "Адоніс-родзинка"

провизнання права власності

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачаБабенко В.М. (дов. від 01.02.2007 року)

відповідачаДеледивко С. Г. (дов. 31.12.2005 року)

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

20.11.1995 р. між ВАТ “Артембудсервіс” (правонаступник Ремонтно-будівельної фірми “Артембудсервіс КВО ім. Артема”) та ЗАТ “Будівник” укладений договір № 05/11-20 на дольову участь у фінансуванні будівництва вбудованих приміщень в житловому будинку КВО ім. Артема № 16 по вул. Печенізькій в м. Києві (кафе на 40 місць з технічним поверхом та готель на 13 номерів), відповідно до п. п. 1. 1. якого сторони погодили, що РБФ “Артембудсервіс КВО ім. Артема” та ЗАТ "Адоніс-родзинка" передають позивачеві функції замовника щодо добудови, обладнання та експлуатації вбудованих приміщень в житловому будинку по вул. Печенізькій в м. Києві, та домовились про спільне фінансування вбудованих приміщень в зазначеному житловому будинку у обсягах та площах, за договірними цінами згідно додатків до договору. Крім того, відповідно до РБФ "Артембудсервіс КВО ім. Артема" зобов'язався передати закінчені будівництвом в проектному варіанті вбудовані приміщення у власність позивача (п. п. 2. 1. 6.), а позивач з моменту оформлення даного договору набуває статусу генерального дольовика з фінансування будівництва вбудованих приміщень в жилому будинку по вул. Печенізькій, 16 у м. Києві, а з моменту оформлення акту щодо передачі йому їх у власність - їх власником (п. п. 2. 2. 1).

17.12.1996 року за актом передачі ЗАТ "Будівник" вбудованих приміщень в жилому будинку по вул. Печенізькій, 16, у м. Києві, на підставі договору                    № 05/11-20 від 20.11.1995 р. відповідачем було передано позивачу, а позивачем було прийнято на свій баланс профінансовані ним обсяги виконаних робіт незакінченого будівництва приміщень готелю на 13 номерів площею 341,2 кв.м. у збудованому жилому будинку по вул. Печенізькій, 16 у м. Києві.

18.12.1997 р. між ВАТ “Артембудсервіс”, АТЗТ “Адоніс-родзинка”, ЗАТ “Будівник” був укладений договір переведення боргу відповідно до умов якого АТЗТ “Адоніс-родзинка” як первісний кредитор передав ЗАТ “Будівник” як новому кредитору право вимоги у ВАТ “Артембудсервіс” суми боргу у розмірі              57 194,00 грн. в рахунок повернення дольової участі у будівництві вбудованих приміщень у жилому будинку № 16 по вул. Печенізькій в м. Києві.

31.12.1998 р. ВАТ “Артембудсервіс” листом № 05/223 звернувся до                ЗАТ “Будівник” з проханням здійснити на протязі 1999 р. оформлення акту введення в експлуатацію вбудованих приміщень та сприяти оформленню зазначеного акту з відповідними міськими організаціями. ВАТ “Артембудсервіс” повідомив ЗАТ “Будівник”, що витрати останнього по оформленню акту введення вбудованих приміщень в експлуатацію будуть зараховані ЗАТ “Будівник” в його розмір дольової участі у фінансуванні будівництва цих приміщень.

20.01.1999 р. між ЗАТ “Будівник” та ЗАТ “Екофіт” був підписаний договір на посередницькі послуги, відповідно до умов якого ЗАТ “Екофіт” прийняв на себе зобов'язання підписати з відповідними організаціями та службами акт робочої комісії про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом вбудованих приміщень, а також підписати та зареєструвати акт про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом вбудованих приміщень.

Акт введення в експлуатацію закінчених будівництвом вбудованих приміщень в житловому будинку № 16 по вул. Печенізькій у м. Києві (кафе на 40 місць з технічним поверхом та готель на 13 номерів) був зареєстрований Управлінням державного будівельного контролю 09.07.1999 року за № 174 та затверджений ВАТ "Артембудсервіс".

16.02.2001 р. між ВАТ “Артембудсервіс” та ЗАТ “Будівник” була укладена угода про закріплення частки власності за інвесторами, що профінансували будівництво та введення в експлуатацію вбудованих приміщень, відповідно до умов якої сторони домовились про розподіл у відсотках часток у складі спільної власності, що була збудована при виконанні договору № 05/11-20 від                  20.11.1995 р. на дольову участь у фінансуванні будівництва вбудованих приміщень в житловому будинку КПО ім. Артема № 16 по вул. Печенізькій в м. Києві, а саме, за ВАТ “Артембудсервіс” було визначено 63,8 % у загальній власності, за ЗАТ “Будівник” було визначено 36,2 % у загальній власності.

10.01.2002 р. між ВАТ “Артембудсервіс” та ЗАТ “Будівник” було підписано акт передачі ЗАТ “Будівник” закінченого будівництвом вбудованого готелю на 13 номерів (23 місця) в житловому будинку № 16 по вул. Печенізькій в м. Києві. Відповідно до даного акту ВАТ “Артембудсервіс” передав, а ЗАТ “Будівник” прийняв на баланс частину закінчених та введених в експлуатацію вбудованих приміщень, згідно з п. 2 якого від 10.01.2002 р. позивачу всього було передано відповідачем приміщень площею 343,5 кв.м та балансовою вартістю                         99,2 тис. грн. на весь розмір проведеного позивачем фінансування з урахуванням всіх його витрат на будівництво та посередницькі послуги, пов'язані з оформленням акту введення приміщення готелю та кафе в експлуатацію.

Підставою подання позову у даній у справі стало невизнання відповідачем права власності позивача на приміщення готелю, розташованого в житловому будинку № 16 по вул. Печенізькій в м. Києві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2007 року у справі               № 32/678 (суддя О. Хрипун) позовні вимоги задоволені повністю, за ЗАТ "Будівник" визнано право власності на приміщення готелю, розташованого в житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16; на відповідача покладені судові витрати.

Рішення у справі мотивоване, тим що відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідачем 10.02.2002 р. було передано позивачу за відповідним актом введення в експлуатацію закінчені будівництвом вбудовані приміщення в житловому будинку № 16 по вул. Печенізькій у м. Києві площею 343,5 кв.м., тобто приміщення готелю на 13 номерів в зазначеному житловому будинку. Позивач прийняв зазначені приміщення в профінансованій ним частині (99,2 тис. грн.) на свій баланс, а тому він, згідно з вимогами ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, набув з 10.01.2002 р. право власності на закінчене будівництвом приміщення готелю на 13 номерів в житловому будинку по вул. Печенізькій, 16 у м. Києві площею 343,5 кв.м.

При цьому господарським судом першої інстанції відхилені твердження відповідача про те, що позивачем було профінансовано будівництво приміщень в житловому будинку № 16 по вул. Печенізькій у м. Києві лише на суму                   67 332,07 грн., внаслідок чого, зобов'язання позивача щодо фінансування будівництва вбудованих приміщень готелю в житловому будинку № 16 по вул. Печенізькій у м. Києві, не виконано належним чином і в повному обсязі, з огляду на те, що актом від 10.01.2002 р. передачі закінченого будівництвом вбудованого готелю на 13 номерів в житловому будинку по вул. Печенізькій, 16 у м. Києві, було посвідчено передачу від відповідача позивачу на баланс приміщення площею 343,5 кв.м та балансовою вартістю 99,2 тис.грн. на весь розмір проведеного позивачем фінансування з урахуванням всіх його витрат на будівництво та посередницькі послуги, пов'язані з оформленням акту введення приміщення готелю та кафе в експлуатацію, а отже, позивач отримав у власність саме профінансовану ним частину будівництва приміщень.

Разом з цим, господарським судом міста Києва враховано, що відповідачем було видано ДГО "Житло-інвест" довідку № 05/51-7 від 28.03.2002 року, в якій відповідач зазначав про те, що позивачем виконано умови договору № 05/11-20 від 20.11.1995 р. та додаткової угоди до нього № 1 від 18.07.1996 р., якими, зокрема, було передбачено і обов'язок позивача щодо належного фінансування будівництва приміщень (п. п. 2. 21. договору №05/11-20 від 20.11.1995 р.).

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України). Згідно зі             ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є законним власником закінченого будівництвом приміщення готелю на 13 номерів в житловому будинку по вул. Печенізькій, 16 у м. Києві площею 343,5 кв.м. та балансовою вартістю 99,2 тис.грн., а тому позовні вимоги визнані обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 року (колегія суддів: В. Коваленка, В. Пантелієнко, О. Вербицька) рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2007 року у справі № 32/678 скасовано в повному обсязі і повному обсязі і постановлено нове рішення, яким позивачу в позові відмовлено.

Приймаючи постанову у справі, господарський суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин.

Відповідно до п. п. 2. 2. 2. договору № 05/11-20 від 20.11.1995 р., який на думку суду фактично є договором про спільну (сумісну) діяльність, обов'язком ЗАТ "Будівник" є перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ «Артембудсервіс», як внеску на спільне будівництво. Будь-яких переведених боргів, посередницьких послуг третіх осіб, переданих товарно-матеріальних цінностей (до того ж за іншими договорами), як внеску ЗАТ "Будівник" у спільне будівництво, договір № 05/11-20 від 20.11.1995 р. не передбачав.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що зобов'язання позивача щодо виконання грошового обов'язку по фінансуванню спірних приміщень не було виконане ним, при цьому будь-які зміни до договору             № 05/11-20 від 20.11.1995 р. стосовно порядку і форми виконання обов'язку                ЗАТ "Будівник" не узгоджувались сторонами.

Відповідно до ст.432 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладання договору           № 05/11-20 від 20.11.1995 р., для досягнення мети, зазначеної у ст.430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.

Згідно зі ст.1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Виходячи з викладеного, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини сторін щодо сумісної діяльності передбачають необхідність точного встановлення грошового і майнового розміру внесків сторін.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У зв'язку з зазначеним, для набуття (присудження) права власності на відповідне майно суд вказує про необхідність встановлення в судовому порядку об'єму виконання обов'язків, які становлять зміст правочину, що є підставою заявлення вимог на це майно, а зокрема, розмір частки (витрат, внесків) цього учасника у спільну діяльність, що не було визначено господарським судом першої інстанції.

Балансова вартість предмету укладених між сторонами договорів - вбудованих приміщень кафе і готелю по вул. Печенізькій, 16 у м. Києві (приміщення готелю - 343,5 кв.м., кафе - 494,1 кв.м., разом - 837,6 кв.м.) складає грошову суму у розмірі 240 720 грн., що підтверджується актом вводу приміщень в експлуатацію і саме ця сума є розміром грошових і майнових внесків сторін в якості дольової участі в будівництві приміщень, на думку господарського суду апеляційної інстанції.

В процесі спільного фінансування будівництва частина внесених ЗАТ „Будівник" грошових коштів та переданих товарно-матеріальних цінностей була йому повернута, враховуючи наступне.

Як зазначено в акті перевірки ВАТ «Артембудсервіс»та зустрічної перевірки ЗАТ «Будівник»органами КРУ, частина грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей загалом на суму 34 180 грн., була повернута позивачу. Повернення грошових коштів в розмірі 25 470 грн. додатково підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також матеріалами справи підтверджується наявність інших господарських відносин між сторонами, крім відносин щодо спільного фінансування будівництва, а саме товарно-матеріальні цінності передані за накладними № 4 від 14.08.1996р., № 11 від 05.09.1996р., № 12 від 05.09.1996р., № 13 від 28.11.1996р. на загальну суму 9 110 грн. отримані ЗАТ «Будівник»за довіреностями                   ВАТ «Артембудсервіс», в яких вказано, що зазначені товарно-матеріальні цінності отримуються за передоплатою. Отже, з урахуванням розрахунків за передані товарно-матеріальні цінності, вартість частки ЗАТ «Будівник»у фінансуванні будівництва зменшується, на думку господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. п. 2. 2. 2. договору № 05/11-20 від 20.11.1995 року основним обов'язком ЗАТ "Будівник" є перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ «Артембудсервіс»як внеску в спільне будівництво, і будь-яких змін до договору в частині заміни порядку виконання грошового зобов'язання внесено не було, то Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідні товарно-матеріальні цінності, як внесок у спільне будівництво, не відповідають умовам договору і тому не повинні були братися господарським судом першої інстанції до уваги, оскільки не відносяться до предмету зобов'язань по спільному будівництву приміщень.

Такого ж висновку і з тих же підстав доходить суд і щодо сум стосовно переданих боргів, і також посередницьких послуг третіх осіб, а отже, відповідні розрахунки позивача в частині облікової ставки НБУ в розмірі 35 000 грн. та посередницьких послуг в розмірі 17 000 грн., як внеску у спільне будівництво, не відповідають умовам договору.

З огляду на вищенаведене, господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що вартість частки ЗАТ «Будівник»у фінансуванні будівництва складає грошову суму у розмірі 66 679 грн., тобто суму, яка і була визначена після закінчення будівництва, зокрема в акті звірки від 01.11.1999 року, актах перевірок ДПІ та КРУ.

Разом з цим, суд вказує, що акт прийому-передачі приміщення готелю від 20.01.2002 р., який став основною підставою для задоволення позову про визнання права власності на приміщення, не є правочином (угодою) у відповідності до ст. 202 ЦК України (ст.41 ЦК УРСР).

При цьому, з огляду на передачу ЗАТ "Будівник" приміщення згідно акту від 20.01.2002 р., господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість врахування цього акту при розгляді даної справи як підстави для визнання права власності за позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги визнані необґрунтованими.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається порушення господарським судом апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваної постанови матеріальних норм права та просить про її скасування і залишення без зміни рішення у справі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

24.12.2003 між КВО ім. Артема та Ремонтно-будівельною фірмою "Артембудсервіс" КВО ім. Артема укладений договір "Про залучення фінансування від дольовиків на будівництво вбудованих приміщень у житловому будинку по вул. Печенізькій, 16 у м. Києві".

На виконання умов цього договору 14.06.1995 року між РБФ "Артембудсервіс" та АТЗТ "Адоніс - родзинка" укладений договір на спільне фінансування будівництва вбудованих приміщень у зазначеному житловому будинку (а. с. 137 т.1).

Відповідно до умов цього договору РБФ "Артембудсервіс" виконує  функції замовника будівництва вбудованих приміщень та одночасно є генеральним дольовиком замовленого будівництва.

АТЗТ "Адоніс –родзинка" є дольовиком будівництва  вбудованих приміщень. Обидві стороні вправі залучати до фінансування будівництва інших осіб як дольовиків, укладаючи відповідні угоди (п. 2.18 договору).

Завершені будівництвом приміщення є спільною власністю дольовиків, на майні якого дольовики створюють акціонерне товариство закритого типу з пакетом акцій кожного відповідно до вкладу.

20.11.1995 між "Артембудсервіс", АТЗТ "Адоніс-родзинка" та ЗАТ "Будівник" укладений договір на дольову участь у фінансуванні вбудованих приміщень, а саме: кафе на 40 посадочних місць та готель на 13 номерів. Закінчені будівництвом зазначені приміщення передаються ЗАТ "Будівник" у власність        (п .2.1.6 договору). При розподілу пакету акцій на вбудовані приміщення,               ЗАТ "Будівник створює резервний фонд у розмірі 70% для реалізації їх до 01.07.1996 р. ВАТ "Артембудсервіс" та його працівниками за собівартістю.

Отже, ознакою договору від 20.11.1995 р. є спільна діяльність сторін щодо фінансування будівництва вбудованих приміщень у житловому будинку з визначенням  конкретної долі  ЗАТ "Будівник" (кафе, готель).

За договором від 18.12.1997, укладеним ВАТ "Артембудсервіс", АТЗТ "Адоніс-родзинка" та ЗАТ "Будівник", АТЗТ "Адоніс" передав ЗАТ "Будівник" належну йому долю у спільному фінансуванні вбудованих приміщень. Сторони за договором погодилися внесок АТЗТ "Адоніс-родзинка" у розмірі                         22 540,00 грн. (підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами) оцінювати як кредит, що на момент укладення угоди з урахуванням облікової ставки Національного Банку України складає 57 194,00 грн..

18.01.2000 між ВАТ "Артембудсервіс" та ЗАТ "Будівник" підписаний протокол звірки розміру дольової участі, переданої за ЗАТ "Будівник" на фінансування вбудованих приміщень (кафе, готель) з урахуванням долі АТЗТ "Адоніс-родзинка" (а. с. 123 т. 1). Відповідно до цього протоколу внесок  ЗАТ "Будівник" складає 101 069,19 грн. (грошові кошти, майно), де 22 540,00 грн. є переведеним боргом АТЗТ "Адоніс-родзинка" та 78 529,19 грн. власним  внеском ЗАТ "Будівник". Відображені у протоколі  цифри відповідають даним бухгалтерського обліку ВАТ "Артембудсервіс", встановленим актом перевірки ДПА від 06.04.2001 та актом ревізії Контрольно-ревізійного управління ум. Києві від листопада 1999 р..

16.02.2001 ВАТ "Артембудсервіс" та ЗАТ "Будівник" підписана угода про закріплення за  сторонами  часток спільної власності на вбудовані приміщення (кафе, готель), відповідно до якої  ВАТ "Артембудсервіс" належить 63,8% та, відповідно, ЗАТ "Будівник" –36,2 %.

Зважаючи на те, що сторони є учасники спільної діяльності з фінансування вбудованих приміщень у житловому будинку в цілому, з визначенням  конкретної долі у майні ЗАТ "Будівник", зазначена угода оцінюється як зміна сторонами умов договору, що не суперечить цивільному законодавству.

10.01.2002 ВАТ "Артембудсервіс" та ЗАТ "Будівник" підписали акт передачі  у власність ЗАТ "Будівник" закінченого будівництвом вбудованого готелю на 13 номерів у житловому будинку по вул. Печенізькій, 16 у м. Києві; розмір проведеного фінансування відповідає вартості основних фондів та становить                99,2 тис. грн.

Передача готелю у власність ЗАТ "Будівник" не відповідає угоді від 16.02.2001  про розподіл часток між  сторонами у спільній власності, однак, може оцінюватися як спосіб виділення частки у спільному майні (ст. 115 Цивільного кодексу УРСР). Відповідно до положень ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Виходячи з наведеного, висновок господарського суду першої інстанції, викладений у рішенні зі справи, про набуття  позивачем права власності  на готель,  відповідає  правовідносинам сторін та правовим нормам.

Так, як основою виконання позивачем умов інвестиційного договору є протокол звірки розрахунків від 18.01.2000, за яким  переданий АТЗТ "Адоніс-родзинка" борг складає 22 540 грн., без врахування умови про кредит, та  не значаться витрати з посередницьких послуг на організацію робіт по введенню об'єкта в експлуатацію, то посилання відповідача на недійсність угоди щодо переведення боргу та надання посередницьких послуг  не є обґрунтованим  запереченням проти позовних  вимог.

Крім того, відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості доказування та належності і допустимості доказів, та зважаючи на правовідносини сторін з спільної діяльності, заперечення про неналежне  виконання  позивачем фінансових зобов'язань є докази про обсяги фінансування об'єкту іншою стороною. Відповідачем такі докази до суду не надавалися.

Виходячи з наведеного, постанова у справі підлягає до скасування, а рішення слід залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ "Будівник" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 року у справі № 32/678 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2007 року у справі               № 32/678 залишити без зміни.

Головуючий, суддя                                                                  М. Остапенко

       Судді :                                                                                        Є. Борденюк

                                                                                                             В. Харченко