Рішення

від 28.03.2008 по справі 4/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "28" березня 2008 р.Справа №  4/44

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/44

за позовом: дочірнього підприємства "Хлібозавод" Хлібокомбінату Новоархангельського районного споживчого товариства, в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Мукієнка Андрія Анатолійовича, 26100, Кіровоградська область, смт. Новоархангельськ, вул. Садова, 54,

до відповідача: Хлібокомбінату Новоархангельського районного споживчого товариства, 26100, Кіровоградська область, смт. Новоархангельськ, вул. Садова, 54,

про стягнення 48 835, 00 грн., -

Представники сторін:

від позивача - Мукієнко А.А., арбітражний керуючий;

від позивача - Щепетов А.Г., довіреність № 1 від 01.03.2008 року;

від відповідача - участі не брав. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Рекомендоване поштове відправлення № 2651529 вручене представнику відповідача 12.02.2008 року. Ухвалою суду від 12.03.2008 року відкладено розгляд справи на 28.03.2008 року у зв'язку неподанням відповідачем витребуваних судом матеріалів та відсутністю в судовому засіданні представника відповідача, явка якого судом визнавалась обов'язковою. Однак, в судове засідання представник відповідача не прибув, позовні вимоги не заперечив та не надав витребувані судом матеріали. Господарський суд прийшов до переконання, що справа підлягає розгляду в порядку ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами та при даній явці сторін.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 48 835, 00 грн. безпідставно перерахованих коштів для виконання господарських операцій, які фактично не проводились та не мають будь-якого підтвердження первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалою від 08.02.2008 року господарським судом порушено провадження у справі, від сторін витребувані необхідні документи. Явку уповноважених представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав всі витребувані ухвалою суду документи, в тому числі копію акту звірки взаєморозрахунків підписаним керівниками підприємств та скріпленим печатками, відповідно до якого станом на 31.12.2005 року заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не подав, поштою не надіслав.

Правовідносини між учасниками спору виникли з наступних підстав.

Дочірнє підприємство «Хлібозавод» хлібокомбінату Новоархангельського РСТ, (далі позивач), зареєстроване 29.12.2001 року, Новоархангельською РДА та створене на підставі наказу № 130 від 11.12.2001р. Засновником підприємства та власником майна є Хлібокомбінат Новоархангельського РСТ (відповідач по справі). Позивач є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок, круглу печатку та інші реквізити. Предметом діяльності є виробництво хліба і хлібобулочних виробів, борошна, кондитерських виробів, круп, макаронних виробів, заготівельна діяльність.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2007р. в справі № 10/91 позивач був визнаний банкрутом в порядку передбаченому ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як відсутній боржник, відкрита ліквідаційна процедура, призначений ліквідатор арбітражний керуючий Мукієнко Андрій Анатолійович. Відповідно до ч.2 ст.25 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Під час виконання ліквідаційної процедури ліквідатор отримав всі наявні документи, які відображають фінансово-господарську діяльність підприємства. Проводячи інвентаризацію отриманих документів було виявлено, що з 2002 по 2005 рр. з дочірнього підприємства «Хлібозавод» Хлібокомбінату Новоархангельського РСТ систематично вилучались грошові кошти на користь засновника (Хлібокомбінату Новоархангельського РСТ). Так з каси підприємства та з розрахункового рахунку кошти фактично передавались із зазначенням в первинних документах як за борошно, за свині, за хліб та кондитерські вироби, внутрігосподарські розрахунки, за оренду або взагалі без призначення, але документи, які свідчать про фактичне виконання таких операцій, а саме договори на підставі яких здійснювались вищевказані дії та первинні документи (накладні, акти виконаних робіт, акти приймання  передачі тощо), які фіксують факт здійснення таких операцій, відсутні. Однак, протягом  2003 та 2004 років з розрахункового рахунка позивача безпідставно були перераховані грошові кошти: платіжними дорученнями № 54 від 28.07.2003р. на суму 1215грн., №65 від 28.08.2003р. на суму 2100,00 грн., № 64 від 28.08.2003р. на суму 700,00 грн., № 65 від 02.09.2003р. на суму 3000,00 грн., №72 від 16.09.2003р.на суму 2000,00 грн., №77 від 25.09.2003р. на суму 3000,00 грн., №89 від 23.10.2003 на суму 3500,00 грн., №92 від 05.11.2003р. на суму 6900,00 грн., №98 від 19.11.2003р. на суму 6300,00 грн., №110 від 01.12.2003р. на суму 1130,00 грн., №104 від 03.12.2003р. на суму 5030,00 грн., №109 від 09.12.2003р. на суму 1000,00 грн., №9 від 05.02.2004р. на суму 1600,00 грн., №16 від 03.03.2204р. на суму 1000,00 грн., №17 від 10.03.2004р. на суму 600,00 грн., №18 від 17.03.2004р. на суму 2000,00 грн., б/н від 13.04.2004р. на суму 2100,00 грн., №4 від 28.05.2004р. на суму 900,00 грн., перераховано хлібокомбінату Новоархангельського РСТ грошові кошти за борошно. Платіжним дорученням №8 від 29.01.2004 р. на суму 1000,00 грн. перераховано хлібокомбінату Новоархангельського РСТ грошові кошти за сировину. За видатковими касовими ордерами №88 б.д. на суму 360,00 грн., № 113 від 21.06.2005р. на суму 1900,00 грн., № 152 б.д. на суму 1000,00 грн. передано хлібокомбінату Новоархангельського РСТ готівкою грошові кошти за хліб. Платіжним дорученням № 35 від 27.04.2004р на суму 500,00 грн. перераховано хлібокомбінату Новоархангельського РСТ грошові кошти за товар.

Загальна сума переданих відповідачу без належних правових підстав  коштів за вищевказаними операціями складає 48835,00 грн.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі. Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.

За приписом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності  до ч.4 ст. 203 ЦКУ правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Частиною 1 ст. 208 ЦКУ встановлено, що правочини між юридичними особами мають бути вчинені у письмовій формі. Тобто будь які правочини між позивачем та відповідачем мали бути вчинені у письмовій формі.

Згідно з ст. ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1)          договори та інші правочини;

2)          створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3)          завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4)          інші юридичні факти.

Згідно з ст. 14 ЦКУ Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Таким чином, обов'язок позивача перераховувати або передавати кошти на користь відповідача має виникати з договору, укладеного у письмовій формі.

Цивільним Кодексом України встановлено поняття договору, а саме згідно з ст. 626 договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ст. 639 ЦКУ договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно з ст. 640 ЦКУ договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ст. 641 пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Згідно зі ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Позивач не робив відповідачу будь які пропозиції та не отримував від відповідача будь які  пропозиції (оферти) про укладання договорів у будь якій формі із зазначенням істотних умов укладання договору. Також позивач не надавав відповідачу відповідей про прийняття отриманої пропозиції та відповідач не повідомляв про прийняття пропозиції від позивача про укладення договору. Таким чином, між позивачем та відповідачем не має укладених договорів, внаслідок яких виникли господарські зобов'язання позивача сплачувати на користь відповідача грошові кошти, тому сплачені позивачем на користь відповідача грошові кошти є безпідставно передані матеріальні цінності, а відповідач набув їх без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). Згідно з ст. 1212 ЦКУ відповідач зобов'язаний повернути безпідставно набуте майно.

Господарським судом приймається до уваги, що перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача проводилось частково в 2003 році тобто в період коли діяв Цивільний кодекс Української РСР (ЦК УРСР) і була передбачена можливість застосування наслідків спливу позовної давності без заяви сторони у спорі, однак господарський суд не має можливості застосувати строк позовної давності до цих правовідносин, оскільки станом на 01.01.2004 року не спливли передбачені ЦК УРСР строки, а починаючи з набрання чинності ЦК України змінився порядок застосування строків позовної давності.

Визначальним для вказаних правовідносин є наступне.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Згідно з ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права. Як зазначено вище, позивач визнаний банкрутом 24 квітня 2007 року і саме з цієї дати функції керівника (органів управління) підприємства перейшли до ліквідатора, тому перебіг позовної давності в даній справі починається з 24 квітня 2007 року та станом на дату подання позовної заяви позовна давність не спливла.

Господарський суд вважає, що викладені в платіжних дорученнях підстави перерахування коштів повинні передбачати виникнення правовідносин в результаті укладення договорів купівлі-продажу.

За приписом ст. 265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, господарський суд вважає, що між сторонами повинні були виникнути правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд вважає, що між сторонами не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 ЦК України фактично не виникали.

Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - повинні визначатись в видаткових накладних та податкових накладних.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарський суд виходить з того, що поставка оплаченого товару повинна проводитись за видатковими накладними, що містять ряд обов'язкових реквізитів, зокрема підстави для здійснення такої операції. Враховуючи, що такі накладні взагалі відсутні, господарський суд вважає недоведеним факт проведення будь-яких господарських операцій.

Частина 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами, згідно з ч.2 ст.9 Закону, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст.1 вказаного Закону,  є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства ( у даному випадку зазначена накладна підтверджує здійснення господарської операції - дії /передачі товарів/, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань). Таким чином, господарський суд не вважає можливим ототожнювати поняття “господарська операція” та “господарський договір”.

Накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту здійснення господарської операції. Разом з тим, сам по собі факт передачі товару, що може засвідчуватись накладною, не є підставою виникнення обов'язку сплатити його вартість, наприклад, за умови домовленості щодо передачі його в обмін на інший товар або безоплатно тощо.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд оцінює надані позивачем докази і їх сукупності, що не є порушенням загальних правил оцінки доказів судом.

За вимогою суду позивачу пропонувалось провести аудиторську перевірку з метою дослідження бухгалтерських документів та підтвердження його доводів про розмір заборгованості саме в результаті проведення ревізії. Однак, посилаючись на відсутність фінансів для оплати послуг аудитора позивач відмовився від проведення такої перевірки.

Господарським судом також враховується, що визначальним для вирішення питання про наявність безпідставно набутого майна і виникнення права на їх витребування від незаконного володільця є платіжні доручення про перерахування коштів відображені в документах бухгалтерського обліку позивача.

Враховуючи, що в результаті розгляду справи підтверджено факт набуття відповідачем майна за рахунок позивача без достатньої правової підстави, виникли зобов'язання по поверненню такого майна, та має місце кореспондуюче такому зобов'язанню право  позивача вимагати повернення грошових коштів в розмірі 48835 грн. на підставі позадоговірних зобов'язань у відповідності до ст. 1212 ЦК України.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 34, 49, 80, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд,

                                               В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з хлібокомбінату Новоархангельського районного споживчого товариства, 26100, Кіровоградська область, смт. Новоархангельськ, вул. Садова, 54 (р/р невідомі, код ЄДРПОУ 01731935) суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 48 835 грн. на користь дочірнього підприємства "Хлібозавод" Хлібокомбінату Новоархангельського районного споживчого товариства, 26100, Кіровоградська область, смт. Новоархангельськ, вул. Садова, 54 р/р260044256 в КОД ОД "Райффайзен банк Аваль" МФО 323538, код ЄДРПОУ 31757699).

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                                   Ю.І. Хилько