Постанова

від 09.04.2008 по справі 10/406-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/406-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 квітня 2008 р.                                                                                    № 10/406-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗТО"

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.01.2008 р.

у справі№ 10/406-07

господарського судуКиївської області

за позовомКоцюбинської селищної ради Київської області

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗТО"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Ірпінський міський відділземельних ресурсів

за участю:Прокуратури Київської області

провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Сергієнко А.М., дов. № 1/04.08 від 03.01.2008 р.;

відповідача:Бараболя В.І., дов. № б/н від 24.12.2007 р.;

третьої особи:— не з'явились;

прокуратури:Сахно Н.В., ст. прокурор відділу ГПУ, посв. № 99 від 20.05.2004 р.;

В С Т А Н О В И В:

У липні 2007 р. Коцюбинська селищна рада Київської області (далі –Рада) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 95 від 17.10.2005 р. (далі –Договір № 95), укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗТО" (далі –Товариство).

Позовні вимоги Рада обґрунтовувала тим, що Договір № 95 укладено на підставі її рішення № 3/26 від 14.07.2005 р. "Про надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗТО" за адресою: смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 4, 6, 8 для будівництва багатоповерхового житлового будинку" (далі –Рішення № 3/26), яке прийнято з порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", а надання Товариству в оренду земельної ділянки, яка є об'єктом вказаного договору, здійснено з порушенням норм Земельного кодексу України та Житлового кодексу України.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.10.2007 р. (суддя Тищенко О.В.) позовні вимоги Ради задоволено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.01.2008 р. (колегія суддів: Федорчук Р.В., Ткаченко Б.О., Лобань О.І.) рішення господарського суду Київської області від 01.10.2007 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що:

– рішення Ради № 3/26 було скасовано рішенням Ради № 98/6-5 від 09.11.2006 р. "Про скасування рішення Коцюбинської селищної ради № 3/26 від 14.07.2005 р." (далі –Рішення № 98/6-5);

– оформлення та передача в оренду земельної ділянки, яка є об'єктом Договору № 95, були здійснені з порушенням норм Земельного кодексу України та Житлового кодексу України.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.01.2008 р. та рішення господарського суду Київської області від 01.10.2007 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів не було враховано усіх доказів по справі.

Рада та Ірпінський міський відділ земельних ресурсів не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з абзацом першим частини першої ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

З наведених норм законодавства України вбачається, що обов'язковою умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– рішенням Ради № 3/26 затверджено виготовлену Комунальним підприємством "Ірпінське земельно-кадастрове бюро" технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди Товариства на земельну ділянку, надано Товариству в оренду земельну ділянку площею 0,7642 га для будівництва багатоповерхових житлових будинків у смт. Коцюбинське по вул. Дюківській, 4, 6, 8, строком на п'ять років, без зміни її цільового використання та складання угод з мешканцями квартир вищезгаданих будинків про забезпечення їх рівноцінним житлом та зобов'язано Товариство укласти протягом місяця відповідний договір оренди земельної ділянки з Радою;

– на виконання та на підставі рішення Ради № 3/26 між Товариством та Радою укладено Договір № 95, згідно з яким Товариству надано в орендне користування строком на п'ять років земельну ділянку площею 0,7642 га несільськогосподарського призначення, яка знаходиться у смт. Коцюбинське по вул. Дюківській, 4, 6, 8;

– рішенням Ради № 98/6-5скасовано рішення Ради № 3/26.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що Договір № 95 не відповідає вимогам ст. 124 Земельного кодексу України, оскільки рішення Ради № 3/26, на підставі якого його було укладено, скасовано рішенням Ради № 98/6-5.

Крім того, господарськими судами першої та другої інстанції встановлено та матеріали справи свідчать, що земельна ділянка, яка є об'єктом Договору № 95, перебуває у користуванні Орендного підприємства "Завод "Теплозвукізоляція" та Білицького деревообробного комбінату, оскільки на ній  розташовані житлові будинки, які належать вказаним особам. В свою чергу, частина квартир у вказаних житлових будинках належить на праві власності фізичним особам.

Частина п'ята ст. 116 Земельного кодексу України встановлює, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та з'ясовано господарськими судами попередніх інстанцій, земельна ділянка, яка є об'єктом Договору № 95, у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, не вилучалась, що є ще однією підставою для визнання недійсним  вказаного договору як такого, що суперечить вимогам ст. 116 Земельного кодексу України.

Частина третя ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано визнали недійсним Договір № 96 як такий, що не відповідає положенням ст. ст. 116 та 124 Земельного кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.01.2008 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТО" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.01.2008 р. у справі № 10/406-07 господарського суду Київської області –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало