Постанова

від 15.04.2008 по справі 20-5/417

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/417

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 квітня 2008 р.                                                                                    № 20-5/417  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Глогасс”, м. Севастополь (далі –ТОВ “Глогасс”)

на рішення господарського суду міста Севастополя від 05.11.2007 та

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.2008

зі справи № 20-5/417

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Вітмет”,                             м. Сімферополь Автономної Республіки Крим (далі –ТОВ “Вітмет”)

до ТОВ “Глогасс”

про стягнення 126 426  грн.

та зустрічним позовом ТОВ “Глогасс”

до ТОВ “Вітмет”

про визнання договору недійсним.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ “Вітмет” –Жили Д.О.,

ТОВ “Глогасс” –Сука В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Вітмет” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з  ТОВ “Глогасс”, з урахуванням уточнених позовних вимог, 126 426 грн. заборгованості за договором від 07.06.2007 № 706/1                (далі –Договір), а також витрат на оплату послуг адвоката  в сумі 9 000 грн.

ТОВ “Глогасс” подало зустрічний позов, в якому просило суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати Договір недійсним та стягнути з ТОВ “Вітмет” 216 226 грн. збитків відповідно до частини другої  статті 216 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), 20 000 грн. моральної шкоди відповідно до частини другої статті 227 ЦК України та                 18 500 грн. на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.11.2007 (суддя Євдокимов І.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.2008 (колегія суддів у складі: суддя Волков К.В. –головуючий, судді Щепанська О.А., Черткова І.В.), позов ТОВ “Вітмет” до ТОВ “Глогасс” задоволено частково: з ТОВ “Глогасс” стягнуто на користь ТОВ “Вітмет” 126 426 грн.; судові витрати віднесено на ТОВ “Вітмет”; у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Названі судові акти мотивовано обґрунтованістю позовних вимог ТОВ “Вітмен” та відсутністю правових підстав для задоволення зустрічного позову.

ТОВ “Глогасс” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано порушенням попередніми судовими інстанціями норм матеріального та  процесуального права, зокрема, приписів Закону України “Про туризм”, статей 216, 227 та 610 ЦК України та неповним з'ясуванням обставин, що входять до предмету доказування в даній справі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Вітмет” заперечує проти доводів скарги і просить судові рішення зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- 07.06.2007 ТОВ “Вітмет” та ТОВ “Глогасс” уклали Договір, за умовами якого ТОВ “Вітмет” зобов'язується передати, а ТОВ “Глогасс” – прийняти та оплатити путівки на відпочинок у дитячому оздоровчому таборі “Фотон” вартістю та на умовах, зазначених у цьому договорі;

- відповідно до пункту 2.1 Договору ціна путівок, сума договору і графік заїздів визначається додатком № 1 до Договору;

- згідно з пунктом 4.1 Договору оплата здійснюється в розмірі 100 % від вартості реалізованих путівок не пізніше ніж за 10 днів до заїзду; оплата першого заїзду здійснюється згідно з графіком оплат, визначеним у пункті 5 додатку № 1 до Договору;

-  ТОВ “Вітмет” не має права змінювати вартість путівок без згоди ТОВ “Глогасс”; розрахунок за реалізовані місця здійснюється шляхом перерахування сум на розрахунковий рахунок ТОВ “Вітмет” (пункт 4.2 Договору);

- ТОВ “Вітмет”, зокрема, просить суд стягнути з ТОВ “Глогасс”                 126 426 грн. збитків у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ “Глогасс” грошового зобов'язання за Договором, враховуючи часткове погашення ТОВ “Глогасс” вказаної заборгованості та вартість проживання (73 грн. за одну добу) 350 дітей, 24 вожатих та 12 осіб “адміністративної зміни” протягом 21 доби;

- факт надання ТОВ “Вітмет” послуг за Договором (розміщення та харчування табірної зміни, яка складалася з 350 дітей, 24 вожатих та 12 осіб адміністративної зміни) протягом періоду з 19.07.2007 по 08.08.2007 підтверджується наявним у матеріалах справи (т.1 а.с.12) актом від 08.08.2007, складеним уповноваженими представниками ТОВ “Вітмет” та державної установи міста Москви “Дім дитячих громадських організацій”.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною другою цієї статті якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

За змістом  частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Статтею 17 Закону України “Про туризм” установлено, що з метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туроператорської та турагентської діяльності.

Діяльність інших учасників відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, визначених статтею 5 Закону України “Про туризм”, зокрема, інших суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг ліцензуванню не підлягає.

Згідно з листом Держтурадміністрації від 11.05.2004 № 1.4/07-486 готелі, пансіонати, бази відпочинку, дитячі оздоровчі табори віднесені до інших суб'єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг. Оскільки такі заклади не забезпечують попередню розробку і комплексне надання туристичних послуг (туроператорська діяльність) та не здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту або реалізації характерних та супутніх послуг (турагентська діяльність), –їх діяльність не підлягає ліцензуванню.

Невиконання обов'язку щодо сертифікації послуг, пов'язаних із розміщенням та харчуванням туристів, не тягне за собою правових наслідків, визначених статтею 227 ЦК України.

З огляду на наведені норми та встановлені обставини справи попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання Договору недійсним з підстав, визначених статтею 227 ЦК України, а отже й про відмову в задоволення позовних вимог ТОВ “Глогасс” про стягнення збитків та моральної шкоди, пов'язаних з визнанням цього договору недійсним. Однак відповідних висновків названі судові інстанції дійшли з інших підстав.

Тому обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неправомірності висновків попередніх судових інстанцій про те, що: до правовідносин зі справи не застосовуються приписи Закону України “Про туризм”; спірний договір  є договором купівлі-продажу; уточнення ТОВ “Глогасс” зустрічних позовних вимог про стягнення збитків є зміною підстави та  предмету цього позову. Втім, відповідні помилки в мотивуванні оскаржуваних судових актів не вплинула на правильність їх резолютивних частин, а тому підстав для скасування даних судових рішень не вбачається.

Що ж до посилань скаржника на невирішення місцевим та апеляційними господарськими судами зустрічних позовних вимог про стягнення збитків, то вони спростовуються текстом рішення та постанови названих судових інстанцій.

З урахуванням приписів статті 44, частини третьої статті 48 ГПК України, статті 2 Закону України “Про адвокатуру” та статей 611 та 613 ЦК України місцевий та апеляційний суд дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про оплату адвокатських послуг.

Що ж до посилань скаржника на неправильну оцінку попередніми судовими інстанціями зібраних у справі доказів, то касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу  України не має права, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази.

Тому у Вищого господарського суду України відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Севастополя від 05.11.2007 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.2008 зі справи № 20-5/417 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Глогасс” –без задоволення.

Суддя                                                                                               В. Селіваненко

Суддя                                                                                               І. Бенедисюк                

Суддя                                                                                               Б. Львов