Рішення

від 13.05.2011 по справі 39/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/74

13.05.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Дістрібьюшн"

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ УТЛ"     

про                 стягнення заборгованості 54 349,84 грн.

                                                                                                                          Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:      ОСОБА_1  (довіреність № б/н  від 28.03.2011 р.)

Від відповідача:  не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю                    “КОМПАНІЯ УТЛ”  (відповідач) про стягнення 54 349,84 грн. заборгованості за договором           дистрибуції № 148Д від 27.05.2010 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 43 665,54 грн., суму пені в розмірі 3493,53 грн., суму штрафу в розмірі 1326,50 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 2838,29 грн. та суму 10% річних в розмірі 2253,89 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі. В позовній заяві позивач просить вжити заходи до забезпечення позову. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2011 р. порушено провадження у справі   № 39/74 та призначено справу до розгляду на 13.05.2011 р. о 10:00 год.

13.05.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про залучення доказів на виконання вимог ухвали суду до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 16.05.2011 р., не з’явився, вимоги ухвали суду від 05.04.2011 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/74 від 05.04.2011 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаній позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі, згідно довідки Головного управління статистики у м. Києві № 21-10/2043-1 від 27.04.2011 р., а саме: 03062,  м. Київ, вул. Чистяківська, 2-А, кв. 203.     

Вищенаведене поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою пошти “за зазначеною адресою не зареєстровано”.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала  у справі № 39/74 від 05.04.2011 р.  вручена відповідачу належним чином.

За таких обставин, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/74 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача  в судовому засіданні  13.05.2011 р. від останнього  до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.05.2011 р. та за відсутності відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2011 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.05.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                         ВСТАНОВИВ:

27.05.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Голден Дістрібьюшн” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ УТЛ” (відповідач) було укладено договір дистрибуції № 148Д (надалі-договір), відповідно до п. 2.1. якого позивач на умовах передбачених договором, продає, поставляє та передає товар відповідачу, а відповідач зобов’язується прийняти товар та здійснити своєчасну оплату отриманого від позивача товару на умовах передбачених договором та за цінами вказаними в накладній (видатковій, товаросупровідній). Під товаром в договорі позивач та відповідач розуміють –товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними в накладній (видатковій, товаросупровідній) на товар (надалі - товар).

Відповідно до п. 6.3 договору дистрибуції № 148Д  від 27.05.2010 р., поставка товару здійснюється за рахунок позивача на умовах DDP (в редакції “Інкотермс 2000”).

Передача  товару здійснюється позивачем відповідачу в пункті доставки ( п. 6.3 договору дистрибуції № 148Д  від 27.05.2010 р.) його уповноваженому представнику (п. 6.4 договору дистрибуції № 148Д  від 27.05.2010 р.).

Ціна товару вказується у відповідних накладних, на підставі яких здійснюється передача товару (п. 8.1 договору дистрибуції № 148Д  від 27.05.2010 р.).

Відповідно до п. 8.2 договору дистрибуції № 148Д  від 27.05.2010 р., оплата поставленого товару здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати отримання товару.

01.12.2010 р. позивач та відповідач провели зарахування зустрічних однорідних вимог по договору дистрибуції № 148Д  від 27.05.2010 р. та по договору відступлення права вимоги          № 080211 від 08.02.2011 р., у зв’язку з чим, розмір взаємних погашених  вимог складає 8840,00 грн.

08.02.2011 р. позивач та відповідач провели зарахування зустрічних однорідних вимог по договору дистрибуції № 148Д  від 27.05.2010 р. та по договору відступлення права вимоги          № 2411 від 24.11.2010 р., у зв’язку з чим, розмір взаємних погашених  вимог складає 27 597,54 грн. Загальна сума взаємних погашених вимог по вищенаведеним договорам становить 36 437,54 грн.

Позивач на виконання умов договору дистрибуції № 148Д  від 27.05.2010 р. поставив та передав у власність відповідачу товар на загальну суму 80 103,39 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ГД000035060 від 11.08.2010 р. на суму 36 766,40 грн., № ГД000035153 від 11.08.2010 р. на суму 2452,45 грн., № ГД000038182 від 02.09.2010 р. на суму 40 884,54 грн., який отриманий уповноваженим представником відповідача.

Проте відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань за спірним договором щодо оплати за поставлений товар не виконав, оскільки за переданий позивачем товар розрахувався лише частково в сумі 36 437,54 грн., внаслідок чого у відповідача виник борг перед позивачем, який станом день подання позову до суду складає 43 665,85 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вищенаведені умови договору дистрибуції № 148Д  від 27.05.2010 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов‘язання по оплаті поставленого товару  не виконав.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не з’явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 43 665,85 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 3493,53 грн., суми штрафу в розмірі 1326,50 грн., суми інфляційних втрат в розмірі 2838,29 грн. та суми 10% річних в розмірі 2253,89 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов п. 13.1. договору встановлено, що у випадку не оплати  поставленого товару в строк, вказаний у п. 8.2.2 договору, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу за кожен день такої прострочки, а у випадку порушення строків виконання зобов’язань більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів винна сторона  додатково сплачує іншій стороні штраф в розмірі семи відсотків від ціни (вартості) не виконаного зобов’язання по договору.

Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України, умови п. 13.1. договору та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в сумі 3374,83 грн., а саме:

- згідно видаткової накладної № ГД000035060 від 11.08.2010 р. на суму заборгованості 328,86 грн. сума пені, яка підлягає стягненню становить:

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Сума пені за період прострочення

328,86

02.09.2010 - 02.03.2011

182

7,75 %

25,42

- згідно видаткової накладної № ГД000035153 від 11.08.2010 р. на суму заборгованості 2452,45 грн. сума пені, яка підлягає стягненню становить:

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Сума пені за період прострочення

2452,45

02.09.2010 - 02.03.2011

182

7,75 %

189,54

- згідно видаткової накладної № ГД000038182 від 02.09.2010 р. на суму заборгованості 40 884,54 грн. сума пені, яка підлягає стягненню становить:

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Сума пені за період прострочення

40884,54

24.09.2010 - 24.03.2011

182

7,75 %

3159,87

Отже, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача згідно видаткових накладних № ГД000035060 від 11.08.2010 р., № ГД000035153 від 11.08.2010 р., № ГД000038182 від 02.09.2010 р. становить 3374,83 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 118,70 грн. позивачу належить відмовити.

Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України, умови п. 13.1. договору та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за порушення строків оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів у розмірі 1326,50  грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 2838,29 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до умов п. 13.1 договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу 10% річних від суми невиконаного грошового зобов’язання.

Таким чином, вимога позивача, розрахована відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України  та п. 13.1. договору, щодо стягнення з відповідача 10% річних в розмірі 2253,89 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов’язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України,  при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони  пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 534,59 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,48 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

                                                              В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ УТЛ" (03062,                м. Київ, вул. Чистяківська, 2-А, кв. 203; ідентифікаційний код 36619719) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн»(04212, м. Київ, вул. М.Тимошенко, 9;  ідентифікаційний код 36081058) 43 665,85 грн. (сорок три тисячі шістсот шістдесят п’ять гривень 85 коп.) основного боргу,  3374,83  грн. (три тисячі триста сімдесят чотири гривні 83 коп.) пені, 1326,50  грн. (одну тисячу триста двадцять шість гривень 50 коп.) штрафу, 2838,29 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять вісім гривень 29 коп.) інфляційних втрат, 2253,89 грн. (дві тисячі двісті п’ятдесят три гривні 89 коп.) 10% річних, 534,59 грн. (п’ятсот тридцять чотири гривні 59 коп.) державного мита та 235,48 грн. (двісті тридцять п’ять гривень 48 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із  Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 ) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

       Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного  рішення: 17.05.2011 р.