Постанова

від 11.04.2008 по справі 2-7/14225-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-7/14225-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

10 квітня 2008 року   Справа № 2-7/14225-2007

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Дугаренко О.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Поповича Ігора Ярославовича, довіреність № 03.12-41 від 30.01.08;

відповідача: Приступа Євгенії Вікторівни, довіреність б/н від 15.06.07;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 03.03.2008 у справі № 2-7/14225-2007

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" (вул. Зелена, 301, м.Львів, 79066)

до          товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" (вул. Ескадронна, 25, м.Євпаторія, 97402)

про розірвання договору та стягнення 800000,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

      Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 03.03.2008 у справі № 2-7/14225-2007 частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" про розірвання договору та стягнення 800000,00 грн. боргу, 29465,70 грн. відсотків та 35850,00 грн.

      Розірвано договір купівлі-продажу № 10/08/06 від 10.08.2006, укладений між сторонами.

      Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" пеню в сумі 25897,05 грн. та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановленим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" також звернулось з апеляційної скаргою, в якій просить рішення змінити, зменшивши суму пені, що підлягає стягненню, до 14400,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" у відзиві на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" вважає її безпідставною.

У зв'язку з відпусткою судді Заплава Л.М. 09.04.2008 за розпорядженням першого голови Севастопольського апеляційного господарського суду О.А. Латиніна у складі судової колегії була проведена заміна судді Заплава Л.М. на суддю Дугаренко О.В.

У судовому засіданні 09.04.2008 оголошено перерву до 10.04.2008.

У судове засідання 10.04.2008 представники сторін не з'явились, про час  і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

За клопотанням представників сторін 09.04.2008 судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

У жовтні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляторна компанія” звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Сервісгаз”, просило розірвати договір купівлі-продажу від 10 серпня 2006 року № 10/08/06, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Сервісгаз” та товариством з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляторна компанія”, стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у сумі 800000,00 грн.

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляторна компанія” ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2007 року були вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно (рухоме та нерухоме) та майнові права товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Сервісгаз”.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2007 року була задоволена апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Сервісгаз” та ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2007 року була скасована.

Уточнивши позовні вимоги, товариство з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляторна компанія” просить розірвати договір купівлі-продажу від 10 серпня 2006 року № 10/08/06, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Сервісгаз” та товариством з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляторна компанія”,  стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у сумі 800000,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 29465,70 грн., неустойку (пеню) у сумі 35850,00 грн.

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на норми про порядок розірвання договорів та відповідальність за невиконання договірних зобов'язань.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін у судовому засіданні 09.04.2008, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційні скарги такими, що підлягають частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав.

Правовідносини сторін виникли з договору купівлі-продажу від 10 серпня 2006 року № 10/08/06, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Сервісгаз” та товариством з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляторна компанія”.

Відповідно до умов вищезгаданого договору продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, зазначену у специфікації, а покупець - прийняти та сплатити її вартість.

Пунктом 2 Договору передбачені умови розрахунку між сторонами.

Згідно з пунктом  2.3 Договору оплата здійснюється на умовах попередньої оплати у розмірі 50%, що складає 700000,00 грн. та у безготівковій формі.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що продавець зобов'язується передати Товар покупцю у строк 10 днів з моменту здійснення оплати.

Згідно із пунктом 5.1 договору у разі недотримання строків поставки продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) у розмірі 0,01% від ціни договору за кожний день прострочення, але не більш ніж 10 % загальної вартості Товару, без права на відшкодування збитків.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що всі спори та розбіжності, які можуть виникнути під час виконання даного договору та не врегульовані мирним шляхом, підлягають розгляду у господарському суді відповідно до норм процесуального та матеріального права України.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору від 10 серпня 2006 року № 10/08/06 товариством з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляторна компанія” була здійснена 50% передоплата  Товару на суму 700000,00 грн.

Як було зазначене вище, згідно з пунктом 3.1 договору товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Сервісгаз” зобов'язалось передати Товар покупцю у строк 10 днів з моменту здійснення оплати за договором.

Оскільки зазначені умови договору відповідачем виконані не були, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Після звернення товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляторна компанія” з позовом товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Сервісгаз” були повернуті грошові кошти у розмірі 800000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 1443 від 23 жовтня 2007 року, з огляду на що відповідач просив про припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, оскільки позивач наполягав як на розірванні договору, так і на стягненні суми, суд першої інстанції обґрунтовано розглянув спір по суті.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляторна компанія” скористалось своїм правом на розірвання договору і листом-претензією попередило товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Сервісгаз” про можливість припинення договірних відносин з покладенням на товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Сервісгаз” несприятливих наслідків зазначених дій.

За таких обставин висновок суд першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині розірвання договору відповідає вимогам закону і матеріалам справи та сторонами не оскаржується.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову  у задоволенні позову в частині стягнення 800000,00 грн. боргу.

Інша позовна вимога товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляторна компанія” стосується стягнення процентів за користування чужими коштами на підставі статей 536, 1214 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 536 Цивільного кодексу України регулює правовідносини, які склались між фізичними особами, тому у позивача відсутнє право на отримання суми 29465,70грн., що обчислена товариством з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляторна компанія” як 3% річних за користування відповідачем  грошовими коштами позивача у сумі 700000,00 грн. за період з 22 серпня 2006 року по 23 листопада 2007 року та сумою 100000,00 грн. за період з 01 жовтня 2006 року по 23 листопада 2007 року згідно розрахунку (а.с. 78).

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за   користування   чужими   грошовими   коштами   боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Однак, частина 2 статті 1214 Цивільного кодексу України, яку позивач вважає правовим обґрунтуванням заявлених вимог, передбачає, що у  разі  безпідставного  одержання  чи  збереження  грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Зазначена норма закону не містить обмеження щодо суб'єктного складу учасників спірних правовідносин.

Згідно підпункту 3 пункту 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, стаття 536 Цивільного кодексу України підлягає застосуванню, оскільки вищенаведена норма закону якраз і передбачає, що інші суб'єкти цивільного права (крім фізичних осіб) не в змозі змінити правила частини першої цієї статті, навіть якщо вони вступають у договірні стосунки з фізичними особами.

Крім того, стаття 536 Цивільного кодексу України правову природу процентів розглядає саме як борг, а не відповідальність і носить бланкетний характер стосовно статті 625 Цивільного кодексу України, пунктом 2 якої передбачено стягнення 3% річних.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 04 жовтня 2005 року № 20-9/024.

За таких обставин у позові у частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Сервісгаз” суми 29465,70 грн. відмовлено безпідставно.

Частково задовольняючи позов товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська ізоляторна компанія” про стягнення неустойки (пені) у сумі 35850,00 грн. суд першої інстанції, застосувавши пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, обмежив період стягнення шестимісячним терміном, зменшивши, відповідно, суму, заявлену позивачем, до 25897,05 грн.

Згідно з вищенаведеною нормою закону нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги розрахунок неустойки, наданий відповідачем.

Стаття 6 Цивільного кодексу України закріплює принцип свободи договору і не виключає допустимість конкуренції договору і акта цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, у пункті 5.1 договору сторони передбачили відповідальність за недотримання строків поставки у вигляді неустойки (пені)  і обмежили її загальний розмір 10% загальної вартості Товару.

Однак, вважати цю неустойку пенею у розумінні Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” підстави відсутні.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Вищого господарського суду України від 17 січня 2006 року № 2-26/6313-2005 та від 07 червня 2007 року № 20-11/345.

За таких обставин судова колегія вважає помилковим посилання як позивача, так і суду при обчисленні розміру нарахованої неустойки на норми Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, оскільки застосування вищенаведеного акту передбачає наявність саме простроченого грошового зобов'язання, а не невиконання обов'язку в натурі.

У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення та задовольнити заявлені ним вимоги.

Однак, з огляду на вищенаведене підстави для скасування рішення у повному обсязі відсутні.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Та таких обставин оскаржене рішення підлягає зміні.

Судова колегія не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" щодо необхідності розрахунку неустойки не з суми договору, а з суми невиконаного зобов'язання (800 000,00 грн.), оскільки, як було зазначено вище, пункт 5.1 договору передбачає саме такий обсяг відповідальності сторони. Крім того, частково невиконане зобов'язання потягло за собою невиконання умов договору в цілому.  

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються при частковому  задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем було сплачено 8000,00 грн. державного мита при зверненні до суду з вимогою про стягнення суми 800000,00 грн., яка була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, зазначені витрати  слід покласти на відповідача.

Крім того, позивачем після збільшення позовних вимог на суму 65315,70 грн. було сплачено державне мито у сумі 566,00 грн. замість 653,16 грн., з огляду на що несплачена сума пропорційно частині задоволених вимог полягає розподілу між сторонами.

При зверненні з апеляційною скаргою позивачем сплачено 240,00 грн. державного мита, тоді як фактично ним оспорюється сума 39418,65 грн. і сплаті, відповідно, підлягала сума 197,09 грн.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню сума пропорційно розміру задоволених апеляційною інстанцією вимог.

Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

              1.  Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" та товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" задовольнити частково.

      2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2008 у справі № 2-7/14225-2007 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

       Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія"  до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" про розірвання договору та стягнення 800 000,00 грн. боргу, 29465,70 грн. відсотків та 35850,00 грн. пені задовольнити частково.

      Розірвати договір купівлі-продажу № 10/08/06 від 10.08.2006, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" (вул. Ескадронна, 25, м.Євпаторія, 97402) та товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія"  (вул. Зелена, 301, м.Львів, 79066).

      Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" (вул. Ескадронна, 25, м.Євпаторія, 97402; р/р 26006000111373 у ВАТ КБ "Хрещатик" м. Київ, МФО 300670, ОКПО 23203562) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія"  (вул. Зелена, 301, м.Львів, 79066; 2600330011033 ЛФ АТ ВАБанк м. Львів, МФО 325763, ОКПО 30823262) 29465,70 грн. річних, 25897,05 неустойки за порушення зобов'язання.

    В частині стягнення 800 000,00 грн. боргу та 9952,95 грн. неустойки відмовити.

       Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" (вул. Ескадронна, 25, м.Євпаторія, 97402; р/р 26006000111373 у ВАТ КБ "Хрещатик" м. Київ, МФО 300670, ОКПО 23203562) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" (вул. Зелена, 301, м.Львів, 79066; 2600330011033 ЛФ АТ ВАБанк м. Львів, МФО 325763, ОКПО 30823262) 8244,71 грн. державного мита та 100,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" (вул. Ескадронна, 25, м.Євпаторія, 97402; р/р 26006000111373 у ВАТ КБ "Хрещатик" м. Київ, МФО 300670, ОКПО 23203562) в дохід Державного бюджету України (рахунок 31116095600007, одержувач: Державний бюджет, Ленінський район, банк одержувача: УДК у місті Севастополі, МФО 824509, ОКПО 24035598)  82,35 грн. державного мита.

   3. Доручити господарському суду Автономної республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                О.В. Дугаренко