Постанова

від 17.07.2008 по справі 2-7/14225-2007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-7/14225-2007

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 липня 2008 р.                                                                                    № 2-7/14225-2007  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М., Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритомуза участю представника позивача:

касаційну скаргусудовому засіданні у м. КиєвіМишко О.В. та представника відповідача –Приступи Є.В.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз"

на постанову від 10.04.2008

Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№ 2-7/14225-2007

господарського судуАвтономної Республіки Крим

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз"

пророзірвання договору та стягнення 800000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз", згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої позовні вимоги, просило розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу № 10/08/06 від 10.08.2006 та стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 800000,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 29465,70 грн. та пеню в сумі 35850,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2008 у справі № 2-7/14225-2007 позов задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу № 10/08/06 від 10.08.2006, укладений між ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" та ТзОВ "Фірма "Сервісгаз". Стягнено з ТзОВ "Фірма "Сервісгаз" на користь ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" пеню в сумі 25897,05 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2008, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення змінено. Позов задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу № 10/08/06 від 10.08.2006, укладений між ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" та ТзОВ "Фірма "Сервісгаз". Стягнено з ТзОВ "Фірма "Сервісгаз" на користь ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" 29465,70 грн. річних та 25897,05 грн. неустойки за порушення зобов'язання. В частині стягнення 800000,00 грн. боргу та 9952,95 грн. неустойки відмовлено.

У касаційній скарзі, з урахуванням поданих до неї доповнень, відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 10.04.2008, а рішення господарського суду першої інстанції від 03.03.2008 змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 14400,00 грн. пені і відмовити в частині стягнення пені в сумі 21450,00 грн., а в іншій частині рішення господарського суду залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 49 ГПК України, ст.ст. 536, 549, 551, 625, 1212, 1214 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача –без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

                    Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.08.2006 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 10/08/06, згідно умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача продукцію, зазначену у специфікації, а позивач - прийняти та сплатити її вартість.

Умовами договору передбачено, що оплата здійснюється на умовах попередньої оплати у розмірі 50%, що складає 700000,00 грн. та у безготівковій формі, а продавець зобов'язується передати товар покупцю у строк 10 днів з моменту здійснення оплати.

При цьому, умовами також було договору передбачено, що у разі недотримання строків поставки продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) у розмірі 0,01% від ціни договору за кожний день прострочення, але не більш ніж 10% загальної вартості товару, без права на відшкодування збитків.

Судами також було встановлено, що на виконання умов вказаного договору, позивач здійснив передоплату товару на суму 700000,00 грн., а також додатково перерахував грошові кошти в сумі 100000,00 грн., однак відповідач, в порушення умов договору, у строк 10 днів з моменту здійснення оплати за договором, позивачу товар не передав.

У цьому ж зв'язку, позивач звернувся до господарського суду із цим позовом.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову шляхом розірвання оспорюваного договору, апеляційний суд виходив з того, що допущені відповідачем порушення умов договору купівлі-продажу є істотними, оскільки в повній мірі позбавили позивача того, на що він розраховував при укладанні договору - отримання необхідного йому товару, у зв'язку із чим, вимоги ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" в частині розірвання спірного договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Крім того, погоджуючись з рішенням господарського суду в частині відмови в позові щодо стягнення з відповідача 800000,00 грн., апеляційний суд правомірно зазначив, що вже після звернення позивача до суду з цим позовом відповідачем були повернуті йому грошові кошти у розмірі 800000,00 грн.

Такий висновок апеляційного суду повністю відповідає фактичним обставинам справи і не суперечить вимогам чинного законодавства, а отже прийнята ним постанова, в зазначеній частині, є правильною.

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами та задовольняючи в цій же частині позовні вимоги, апеляційним судом правомірного зазначено, що відповідно до вимог ст.ст. 536, 1212, 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. У цьому ж зв'язку, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що обчислена позивачем як 3% річних грошова сума у розмірі 29465,70 грн. за користування відповідачем грошовими коштами позивача в сумі 700000,00 грн. за період з 22.08.2006 по 23.11.2007 та сумою 100000,00 грн. за період з 01.10.2006 року по 23.11.2007 підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, на думку Вищого господарського суду, не можна погодитись з правильністю цієї ж постанови в частині стягнення з відповідача 25897,05 грн. неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ж із ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, діюче законодавство не передбачає підстав для стягнення неустойки за невиконання договірних зобов'язань у випадку розірвання самого договору у зв'язку з його істотним порушенням однією із сторін.

З огляду на це, обґрунтовано вбачаючи правові підстави для розірвання договору за вищенаведених обставин та стягуючи з відповідача грошову суму відсотків за користування грошима, які були ним одержані з підстав, що в подальшому відпали, апеляційний суд не мав правової можливості для застосування до відповідача відповідальності у вигляді, передбаченої договором, сплати неустойки.

Сукупність наведеного дає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в частині, що стосується задоволення позовних вимог щодо стягнення грошової суми неустойки у розмірі 25897,05 грн., та прийняття в цій же частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2008 у справі № 2-7/14225-2007 скасувати в частині стягнення грошової суми неустойки у розмірі 25897,05 грн.

В задоволенні позову, відносно цієї ж частини вимог, відмовити.

В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 у справі № 2-7/14225-2007 залишити без змін.

Головуючий                                                                                       Остапенко М.І.

Суддя                                                                                                   Харченко В.М.

Суддя                                                                                                   Борденюк Є.М.