Рішення

від 10.05.2011 по справі 12/5025/511/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/5025/511/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2011 р.Справа № 12/5025/511/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Енселко” м.Київ    

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Україна” с. Кустівці Полонського району

про  стягнення  3 533 619,04 гривень,  з яких  2 449 030 грн. збитків (неодержаний дохід),      1 000 000 грн. боргу, 67 000 грн. інфляційних та 17 589,04 грн. три процента річних, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань щодо постачання сільськогосподарської продукції.

                                                                      Суддя        В.О. Шпак

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача:  не з'явився.

Рішення приймається 10.05.2011р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору:

ТОВ „Енселко” звернулось з позовом до СТОВ „Україна” про стягнення 3 533 619,04 гривень,  з яких  2 449 030 грн. збитків (неодержаний дохід), 1 000 000 грн. боргу, 67 000 грн. інфляційних та 17 589,04 грн. три процента річних, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань щодо постачання сільськогосподарської продукції.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що 18 червня 2010р. між ним та СТОВ „Україна” було укладено договір контрактації, відповідно до умов якого, СТОВ „Україна” зобов'язалась виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність ТОВ „Енселко”.

На виконання зобов'язань за договором ТОВ „Енселко” перерахувало на поточний рахунок СТОВ „Україна” грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн.  

Відповідно до положень договору відповідач весь обсяг сільськогосподарської продукції мав поставити в серпні - жовтні 2010р., однак СТОВ „Україна” не виконало своїх зобов'язань.

Позивач просить стягнути з відповідача перераховані ним 1 000 000грн.

Крім  того, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання просить стягнути збитки у вигляді неодержаного доходу з посиланням на ст. 611 ЦК України, посилаючись на те, що ціни на вказану продукцію на час подання позову значно виросли.

Відповідач позовні вимоги визнав частково. У відзиві на позов  зазначив, що договір не відповідає вимогам Глави 20, а саме вимогам ст. 179,180,181 ГК України, що надає підстави йому вважати даний договір неукладеним та недійсним, і таким який неможливо виконати. Звертає увагу на істотні умови договору які відсутні і практично унеможливлюють його виконання, а саме:- відсутня вартість зернових, які необхідно було поставити товариству „ЕНСЕЛКО”, їх класність, ступінь якості. Позивач не виконав умови договору щодо 100%  предоплати розміру загальної вартості товару.

Окрім цього договір був укладений з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, що також дає підстави вважати вказаний договір недійсним.

Як доказ щодо нарахування неотриманого прибутку, ТОВ „Енселко”, надало до суду два договори, а саме договір купівлі продажу від 2 серпня 2010 року, укладеного між ТОВ „Енселко” та ТОВ „Комбікормовий завод” , а також договір поставки від 16 липня 2010 року, укладений між ТОВ „Енселко” та ТОВ „ІНТЕР СЛУЧ”. У вказаних договорах зазначено нижчі ціни ніж ті які він застосував при визначенні розміру неотриманого прибутку.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

18 червня 2010р. між ТОВ „Енселко”  (Контрактант) та СТОВ „Україна” (Виробник) було укладено договір контрактації сільськогосподарської продукції, згідно якого Виробник    зобов'язується    виробити     визначену    договором     сільськогосподарську продукцію (далі –„Товар”) і передати її у власність Контрактанту або визначеному  ним  одержувачеві,  а  Контрактант зобов'язується  прийняти  цю  продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

В п. 1.2. Договору зазначено , що предметом Договору є наступний Товар:

- озима пшениця в кількості 462 тонни;

- соя в кількості 264 тонни;

- ярий ячмінь в кількості 567 тонн;

- овес в кількості 275 тонн.

В п 2.4. Договору сторони погодили, що товар повинен бути поставлений Контрактанту у наступні строки: озима пшениця - до 20.08.2010 року; соя - до 17. 10. 2010 року; ярий ячмінь - до 20.08.2010 року; та овес - до 20.08.2010 року.

Ціна товару (загальна вартість)  становить 1 200 000грн. Контрактант надає Виробнику в безготівковому порядку передоплату у розмірі 100% від розміру Загальної вартості Товару (далі - Передоплата), що сплачується протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів після підписання Договору (п.п.3.1,4.1 Договору).

13.07.2010року ТОВ „Енселко” платіжним доручення №844 перерахував відповідачу 200 000грн., 22.06.2010року платіжним дорученням №778 –800 000грн.

Відповідач своїх зобов'язань не виконав, зазначену  сільськогосподарську продукцію позивачу не поставив.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення предоплати та відшкодування збитків. Вказану вимогу відповідач отримав 22 лютого 2011року, про що свідчить Повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши  матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.  

Сторони, укладаючи договір назвали його договором контрактації сільськогосподарської продукції.

Однак, відповідно до ст. 272 Господарського кодексу України Державна закупка    сільськогосподарської     продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції.

Таким чином, вказаний договір по своїй правовій природі не є договором контрактації сільськогосподарської продукції, тому суд вирішуючи спір, застосовує до спірних правовідносин положення Глави 54 Цивільного кодексу України    

Відповідно до ст. 655 вказаного Кодексу за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 662 Кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором.

Відповідно до ст. 692 Кодексу покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 Кодексу встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взятого на себе зобов'язання стосовно передачі сільськогосподарської продукції не виконав.

Тому, вимога позивача про повернення 1 000 000грн. попередньої оплати є обгрунтованою і підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення 67 000 грн. інфляційних та 17 589,04 грн. три процента річних суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту договору контрактації від 18.06.2010року вбачається, що відповідач взяв на себе зобов'язання по передачі позивачу сільськогосподарської продукції, тобто у нього не було грошового зобов'язання.

Однак, 22 лютого 2011року ним було отримано вимогу позивача про повернення предоплати.

Тому, суд рахує, що з цього часу у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню предоплати в силу ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

З розрахунку позивача вбачається, що ним здійснено розрахунок інфляційних за період з серпня 2010року по січень 2011року, а 3 % річних за період 01.08.2010року по 03.03.2011року.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 67 000грн. не підлягають задоволенню, оскільки у відповідача у зазначений період не виникло грошового зобов'язання.

3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 739грн. 73коп. за період з 23.02.2011року по 03.03.2011року.

У стягненні 16 849грн. 31коп. 3 % річних необхідно відмовити.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

          Пунктом 2 вказаної статті визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди чи неотриманого доходу відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Частиною 4 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Сторони в п.7.1 Договору погодили, що за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки, у тому числі недотриманий прибуток, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно договору контрактації сільськогосподарської продукції від 18 червня 2010року відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу сільськогосподарську продукцію.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач розраховував на отримання вказаної продукцію для подальшої її реалізації.

З цією метою позивачем було укладено договори поставки вказаної продукції  з СТОВ „Інтер-Случ” ( Договір поставки від 16 липня 2010р. – поставки соєвих бобів в кількості 264тони) та  з ТОВ „Комбікормовий завод” ( договір купівлі-продажу від 2 серпня 2010року  - купівлі ячменю фуражного, пшениці 3 класу та вівса на загальну суму 1 634 100грн.).

У зв'язку з тим, що відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, вказані договори з покупцями було розірвано відповідно 01. 11. 2010року та 20. 09.2010року ( додатковий договір №1 від 01.11.2010 та угода від 20.09.2010року).

Тобто, якби відповідач виконав своє зобов'язання то позивач мав реальну можливість в подальшому реалізувати вказану продукцію та отримати реальний дохід.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином, у встановлений для його виконання строк та одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 4 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди суд приймає до уваги те, що мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором.

Позивач при визначенні розміру упущеної вигоди виходив з того, що порівняно з цінами на зернові культури на момент укладання договору контрактації від 18.06.2010р., станом на 1 березня 2011 року, ціна загального обсягу замовленого ТОВ „Енселко” зерна суттєво збільшились, та за середніми цінами на підставі дослідження ринку західного регіону України ДП „Держзовнішінформ” склала:  3 449 030 грн.

Таким чином, чином ціна на вказану продукцію збільшилась в середньому в 2,875 рази.

Частиною 3 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки визначаються якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Отже, позивач обгрунтовано при визначені розміру збитків використовував ціни на продукцію на час подання позову.

Однак, визначаючи розмір неодержаного доходу (упущеної вигоди) позивач безпідставно виходи з того, що відповідач зобов'язаний був йому поставити продукцію на суму 1 200 000грн. і виходячи із цін на час подання позову визначав розмір збитків.

При визначені розміру слід виходити із того, що позивачем в якості предоплати було перераховано на рахунок позивача 1 000 000грн.

І приймаючи до уваги, що договором передбачено конкретну кількість кожного виду продукції, яку необхідно поставити зобов'язаний був поставити на продукцію на цю суму.

Враховуючи ріст цін на час подання позову  (в 2 875рази) та проплату в сумі 1 000 000грн. позивач міг розраховувати на одержання доходу в сумі  1 875 000грн., яка підлягає задоволенню.

В стягненні  574 030грн. збитків (неодержаного доходу) необхідно відмовити.

Доводи відповідача про те, що договір контрактації  сільськогосподарської продукції від 18.06.2010р. виконанати було неможливо, оскільки він є не укладеним судом не приймається, оскільки в силу ч. 1 ст. 638 Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Із зазначеного договору вбачається, що сторони в договорі передбачили асортимент продукції (назву), кількість кожного виду продукції окрема, вказали ціну договору, строки та порядок її поставки.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49  ГПК України покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49,  82, 84, 85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Енселко” м.Київ до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Україна” с. Кустівці Полонського району про стягнення  3 533 619,04 гривень,  з яких  2 449 030 грн. збитків (неодержаний дохід), 1 000 000 грн. боргу, 67 000 грн. інфляційних та 17 589,04 грн. три процента річних, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань щодо постачання сільськогосподарської продукції задоволити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Україна” (с.Кустівці Полонського району, Хмельницької області, ідентиф. код 03789181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енселко” (м.Київ вул. Червоноармійська, 57/3, код 34802089 –1 000 000 (один мільйон гривень)грн.  заборгованості,  1 875 000 (один мільйон вісімсот сімдесят п'ять тисяч  гривень)грн. збитків (неодержаний дохід), 739 (сімсот тридцять дев'ять гривень)грн. 73коп. 3 % річних, 20 752 (двадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні)грн. 66коп. витрат по оплаті державного мита та 192 (сто дев'яносто дві гривні)грн.06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.  

В частині стягнення 16 849грн. 31 коп. 3% річних, 67 000грн. інфляції та 574 030грн. збитків (неодержаного доходу) у позові відмовити.

                    Суддя                                                                      В.О. Шпак

Повний текст рішення складено 16.05.2011року.

Віддруковано 3 примірника:

1 –позивачу;

2 –відповідачу;

3 –до матеріалів справи.