Постанова

від 04.07.2011 по справі 12/5025/511/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2011 р. Справа № 12/5025/511/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.05.11 р.

у справі № 12/5025/511/11 (суддя Шпак В.О. )

позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Енселко"

відповідач ОСОБА_1 товариство з обмеженою відповідальністю "Україна"

про стягнення 3 533 619,04 гривень, з яких 2 449 030 грн. збитків (неодержаний дохід), 1 000 000 грн. боргу, 67 000 грн. інфляційних та 17 589,04 грн. три процента річних, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань щодо постачання сільськогосподарської п

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 01.04.2011р.);

відповідача - ОСОБА_4 (довіреність №2/30 від 30.06.2011р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.05.2011р. у справі №12/5025/511/11 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про стягнення 3 533 619,04 грн. задоволено частково. Присуджено до стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко" - 1 000 000,00 грн. заборгованості, 1 875 000,00 грн. збитків (неодержаний дохід), 739,73 грн. 3 % річних, 20 752,66 грн. витрат на оплату державного мита та 192,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 16 849,31 грн. 3% річних, 67 000,00 грн. інфляції та 574 030,00 грн. збитків (неодержаного доходу) в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 000 000,00 грн. заборгованості, 1 875 000,00 грн. збитків (неодержаний дохід), 739,73 грн. 3 % річних скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Апелянт вважає, що при прийнятті вказаного рішення мало місце неповне з'ясування обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до ст.180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. При цьому, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції, а також вимо ги до їх якості. На думку скаржника, сторони не погодили в договорі розгорнутий асортимент сільськогосподарської продукції та вимоги щодо її якості, яка залежить від класу, сорту, підвиду продукції та ціни щодо кожного виду (підвиду) продукції. Сторони погодили в договорі лише груповий асортимент продукції. Зазначені обставини, на думку апелянта, унеможливлюють поставку відповідачем сільськогосподарської продукції в силу ч.2 ст.671 ЦК України, так як відповідачу (виробнику) не були відомі потреби по зивача (контрактанта) у певних підвидах продукції за їх сортністю, класністю, а позивач, як контрактант, не довів їх до відома відповідача.

Крім того, на думку апелянта, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 875 000,00 грн. збитків (неодержаний дохід) в зв'язку з не поставкою продукції задоволена судом безпідставно. При цьому, скаржник посилається на те, що зобов'язання щодо попередньої оплати товару позивачем не було виконано повністю, а тому, відповідно до ч.1 ст.693, ч.3 ст.538 ЦК України, відповідач мав повне право зупинити (не вико нувати) поставку сільськогосподарської продукції. Відповідно, відповідач, як боржник, не порушив обов'язку по поставці продукції, що виключає відшкодування ним збитків відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Енселко" вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, а тому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково; рішення місцевого господарського суду - скасувати частково.

При цьому, колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18 червня 2010 року між ТОВ "Енселко" (Контрактант) та СТОВ "Україна" (Виробник) було укладено договір контрактації сільськогосподарської продукції (далі - договір, а.с.10-12), відповідно до умов якого Виробник зобов'язувався виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію (далі - товар) і передати її у власність Контрактанту або визначеному ним одержувачеві, а Контрактант зобов'язувався прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Відповідно до п.1.2. договору, предметом договору є наступний товар: - озима пшениця в кількості 462 тонни; - соя в кількості 264 тонни; - ярий ячмінь в кількості 567 тонн; - овес в кількості 275 тонн.

Відповідно до п 2.4. договору, товар повинен бути поставлений Контрактанту у наступні строки: озима пшениця - до 20.08.2010 року; соя - до 17. 10. 2010 року; ярий ячмінь - до 20.08.2010 року; та овес - до 20.08.2010 року.

Ціна товару (загальна вартість) становить 1 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ 200 000,00 грн. Контрактант надає Виробнику в безготівковому порядку передоплату у розмірі 100% від розміру загальної вартості товару (далі - передоплата), що сплачується протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів після підписання договору (п.п.3.1,4.1 договору).

Як вбачається, сторони, укладаючи вказаний договір назвали його договором контрактації сільськогосподарської продукції. Однак, враховуючи приписи ст.272 ГК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказаний договір по своїй правовій природі не є договором контрактації сільськогосподарської продукції, а тому, на думку колегії сіддів, вірно застосував до спірних правовідносин положення Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. При цьому, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Енселко" перерахував відповідачу 1 000 000,00 грн., що, в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №778 від 22.06.2010 року на суму 800 000,00 грн. та №844 від 13.07.2010 року на суму 200 000,00 грн. (а.с.13-14).

В свою чергу, відповідач передбачену договором сільськогосподарську продукцію на цю суму позивачу не поставив. Зазначене сторонами не оспорюється.

За таких обставин, вимога позивача про повернення 1 000 000,00 грн. попередньої оплати є обгрунтованою, законною та, відповідно, підставно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що згідно договору відповідач взяв на себе зобов'язання по передачі позивачу сільськогосподарської продукції, тобто у нього не було грошового зобов'язання.

Як вбачається, 14 лютого 2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення предоплати та відшкодування збитків (а.с.16). Вказану вимогу відповідач отримав 22 лютого 2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.17).

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню предоплати, відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, саме з дня отримання відповідачем вимоги, тобто з 22 лютого 2011 року.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що в задоволенні інфляційних за період з серпня 2010 року по січень 2011 року слід відмовити, а проценти річних задоволити частково в сумі 739,73 грн. за період з 23.02.2011 року по 03.03.2011 року.

Крім того, місцевий господарський суд частково задоволив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків (неодержаний дохід) в розмірі 1 875 000,00 грн., посилаючись, при цьому на приписи ст.ст. 22, 611 ч.4, 623 ч.3 ЦК України.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками, відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України розуміють, зокрема, не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (упущена вигода).

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відшкодування збитків має характер універсального засобу захисту цивільних прав. Відшкодування збитків є мірою відповідальності. Тому є принциповим з'ясування правових підстав покладення на винну особу зазначеної відповідальності.

Підставою для покладення обов'язку відшкодувати збитки є порушення права (правопорушення), зокрема, передбачене ст.610 ЦК України невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

В свою чергу, упущена вигода - це такі негативні майнові наслідки, які виражаються у неодержання ним доходів, які б він міг одержати у разі належного виконання зобов'язання. Щоб мати право на стягнення завданих збитків, у тому числі і упущеної вигоди, потерпіла сторона повинна довести їх наявність та розмір. Для визначення розміру неодержаних доходів (упущеної вигоди) кредитор повинен також довести, що він вжив всіх необхідних заходів для того, щоб не допустити їх настання.

Як вбачається, позивач не довів суду, що він вжив усі необхідні заходи для того, щоб не допустити настання негативних майнових наслідків, та не довів суду, що позивачу спричинені збитки внаслідок правопорушення відповідача.

Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт правопорушення з боку контрагента, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

Як вже зазначалося, відповідно до п.1 ч.2 ст. 693 ЦК України, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачу передоплату не в повному обсязі, а саме, 1 000 000,00 грн., тоді як п.3.1 договору передбачена передоплата в розмірі 1 200 000,00 грн, що, в свою чергу, не було взято до уваги судом першої інстанції.

Відтак, апеляційний суд прийшов до висновку, що передумовою невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки сільськогосподарської продукції стало невиконання саме позивачем своїх зобов'язань щодо здійснення за неї розрахунків в порядку, передбаченому договором, а саме, передоплати в розмірі 1 200 000,00 грн., що, в свою чергу, на думку колегії суддів, виключає відшкодування ним збитків на підставі ч.1 ст.623 ЦК України.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення суми збитків у вигляді неодержаного доходу у розмірі 2 449 030,00 грн. є безпідставними, необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу відповідача слід задоволити частково; рішення господарського суду Хмельницької області від 10.05.2011 року у справі №12/5025/511/11 - частково скасувати в частині тягнення 2 449 030,00 грн. збитків (неодержних доходів).

В зв'язку з частковим скасуванням рішення місцевого господарського суду, присуджене до стягнення з відповідача державне мито у відповідності до ст. 49 ГПК України підлягає коригуванню з врахуванням розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.05.2011 року у справі №12/5025/511/11 скасувати частково в частині стягнення 1 875 000,00 грн. збитків (неодержних доходів). В цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (с.Кустівці, Полонського району, Хмельницької області, ідентиф. код 03789181) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко" (м.Київ, вул.Червоноармійська, 57/3, код 34802089) 10 073,91 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті - рішення залишити без змін.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко" (м.Київ, вул.Червоноармійська, 57/3, код 34802089) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (с.Кустівці, Полонського району, Хмельницької області, ідентиф. код 03789181) 8 313,08 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Мельник О.В.