Постанова

від 05.05.2011 по справі 10/167-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2011 р.                                                           Справа № 10/167-10  

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Бородіна Л.І. , суддя  Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О. 

за участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1. – за довіреністю від 20.04.2011р.;

від відповідача –не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»від 17.02.2011р. №15-1193 (вх.1228с/2)

на рішення  господарського суду Сумської області від 07.02.2011р.

у справі         №10/167-10

за позовом Відкритого пенсійного фонду «Фармацевтичний», м Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми

про стягнення 750 071,30грн.

встановила:

          Рішенням господарського суду Сумської області від 07.02.2011р. у справі №10/167-10 (суддя Малафеєва І.В.) задоволено заяву ВАТ «Сумихімпром»про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців; стягнуто з ВАТ «Сумихімпром»на користь Відкритого пенсійного фонду «Фармацевтичний»776574,65грн. заборгованості, в тому числі 716306,76 грн. заборгованості по сплаті за цінні папери, 50494,72 грн. пені та  9773,17 грн. 3% річних, за договором про виконання (купівлі-продажу цінних паперів) №Б-З1/1014/658 від 23.04.2010р., розстрочивши виконання рішення суду строком на 12 місяців, за умови сплати заборгованості рівними частинами.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на ст.ст. 526, 625, 656 ЦК України, ст. 232 ГК України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем  по сплаті за придбані іменні процентні облігації у сумі 716306,76грн. за договором від 23.04.2010р.  №Б31/1014/658, та  правомірністю нарахування відповідачу за прострочення виконання взятих на себе грошових зобов’язань 50494,72грн. пені та 9773,17грн. 3% річних. Задовольняючи  клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення рівними частинами строком на 12 місяців, суд першої інстанції виходив з того, що на підприємстві відповідача склалось скрутне фінансове становище, яке спричинено рядом об’єктивних причин, а саме: суттєвим зниженням платоспроможності попиту на продукцію відповідача, практично повною відсутністю внутрішнього ринку та інертністю зовнішнього ринку мінеральних добрив та значною заборгованістю держави перед підприємством з відшкодування ПДВ.

          ВАТ «Сумихімпром»(відповідач у справі) з рішенням господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2011р. у справі №10/167-10 скасувати та відмовити Відкритому пенсійному фонду «Фармацевтичний» у задоволенні позовних вимог.

       В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на безпідставне прийняття судом першої інстанції заяв позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки з цих заяв не вбачається, що позивач надав суду платіжні доручення про доплату державного мита.

ВПФ «Фармацевтичний»(позивач у справі) заперечує проти доводів апеляційної  скарги, просить  залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін з підстав його законності та обґрунтованості, посилаючись на те, що при подачі  заяв про збільшення розміру позовних вимог ним додатково було сплачено державне мито у розмірі 119,81 грн. та 80грн. за  платіжними дорученнями від 21.12.2010р. та від 10.01.2011р., оригінали платіжних доручень були додані до цих заяв. Загальна сума сплаченого державного мита склала 7765,74грн.

       В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач клопотанням  від 15.04.2011р. просить відкласти розгляд справи у зв’язку з тим, що його представник зайнятий в іншому судовому засіданні. Дане клопотання відхилено колегією суддів апеляційної  інстанції, оскільки відповідач не був позбавлений права забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника. Крім того, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2011р. у даній справі явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою, отже справа може бути розглянута за наявними в ній  матеріалами відповідно до вимог статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.04.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром»(покупець), ВАТ Всеукраїнським Акціонерним Банком та Відкритим пенсійним фондом «Фармацевтичний»(продавець), від імені та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Гарантія-Інвест»,  укладено договір на виконання (купівлі-продажу цінних паперів) № Б-31/1014/658 (а.с.9-11).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору продавець зобов’язався продати і передати у власність покупця зазначені у цьому пункті цінні папери, а покупець зобов’язався прийняти та оплати вказані  цінні папери, а саме: облігації процентні іменні серії А, бездокументарної форми випуску та існування, емітентом яких є ВАТ «Сумихімпром», міжнародний ідентифікаційний номер UA4000013031, номінальною вартістю 1000грн. за одну штуку, у кількості 625 штук, дохідністю цінного паперу - 25%.

Згідно з пунктом1.2. цього договору загальна ціна цінних паперів за цим договором визначається на день оплати (перерахуванням грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця) та не може бути більше 1098,653грн. за один цінний папір, що становить 25% ефектної дохідності цінного паперу (а.с.9).

Пунктом 2.1.1 договору сторони домовилися, що покупець - ВАТ «Сумихімпром»  в строк до 30.07.2010р.  включно, зобов’язаний перерахувати на банківський рахунок продавця –ВПФ «Фармацевтичний»повну вартість цінних паперів, яка розраховується згідно з  пунктом 1.2 цього договору.

Факт зарахування облігацій на рахунок у цінних паперах покупця підтверджується випискою зберігача ВАТ «Український професійний Банк»від 20.09.2010р. про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №602011 за період з 29.04.2010р. по 29.04.2010р. (а.с.12).

Листом від 04.08.2010р. ВАТ «Сумихімпром»підтверджує наявність заборгованості перед ВПФ «Фармацевтичний» за облігації серії А в сумі 716306,76грн. та просить провести  реструктуризацію  заборгованості строком на один рік, починаючи з серпня 2010р., з щомісячним погашенням рівними частками (а.с.28).

Відповідно до пункту 5.1 договору у разі прострочення виконання покупцем умов пункту 2.1. цього договору, покупець зобов’язаний перерахувати на рахунок продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день  прострочення.

        Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»обіг цінних паперів –це вчинення правочинів, пов’язаних з переходом права власності і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Згідно з частиною  1 статті 7 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок»облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Відповідно до частини 4 статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (прилюдних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються  приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

         Статтею 526 ЦК України встановлено, що  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті придбаних цінних паперів на суму 716306,76грн. за договором від 23.04.2010р. № Б31/1014/658 та відповідачем не оспорюється.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначена  грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, сторони, укладаючи договір на виконання (купівлі продажу цінних паперів) №Б-31/14/658, передбачили, що за порушення строків оплати, визначених у пункті 2.1 договору, покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення (п.5.1договору).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач не оплатив облігації процентні іменні серії А, чим порушив вимоги пункту 2.1 договору, а тому позивач, керуючись умовами пункту 5.1 договору, правомірно нарахував пеню в сумі 50494,72грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання  грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже,  позивачем обґрунтовано  нараховано відповідачу три проценти річних в розмірі 9773,17 грн. за період прострочення з 31.07.2010р. по 18.11.2010р.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість  позовних вимог та правильно вирішив стягнути з відповідача на користь позивача  716306,76грн. заборгованості по сплаті за цінні папери, 50494,72грн. пені та  9773,17грн. 3% річних.

Твердження скаржника про те, що позивачем при подачі заяв про збільшення розміру позовних вимог не сплачено державне мито, спростовується наявними у справі платіжними дорученнями від 21.12.2010р. на суму 119грн. та від 10.01.2011р. на суму 80грн., доданими до цих заяв (а.с.45,83).

Окрім того, слід зазначити, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт оплати облігацій серії А, придбаних відповідно до договору №Б-31/14/658, а в апеляційній скарзі не наведено жодних обґрунтувань на підтвердження прийняття судом неправомірного рішення, окрім несплати позивачем державного мита.

Відповідно до частини 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду відстрочити або розстрочити виконання рішення при його прийнятті.

При цьому суду  слід ураховувати приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, з заявою сторони, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 1.2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу» розстрочка   означає   виконання    рішення    частками, встановленими  господарським  судом,  з  певним інтервалом у часі. Строки   виконання   кожної   частки   також  повинні  визначатись господарським  судом.  При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива  при  виконанні  рішення,  яке  стосується  предметів,  що діляться  (гроші,  майно,  не  визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до пункту  2 вищевказаного роз’яснення Вищого арбітражного суду України, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з поданого відповідачем клопотання, на підприємстві відповідача склалося складне економічне становище, викликане значною кредиторською заборгованістю відповідача. Утворення заборгованості відповідача перед позивачем було спричинено рядом об‘єктивних причин, зокрема, подальшим поглибленням кризових явищ в економіці, суттєвим зниженням платоспроможності попиту на продукцію підприємства, практично повною відсутністю внутрішнього ринку та інертністю зовнішнього ринку мінеральних добрив, зменшенням цін реалізації через погіршення ситуації на ринку продукції хімічної промисловості, гострим дефіцитом обігових коштів, значною заборгованістю держави перед підприємством з відшкодування ПДВ тощо.

Крім того,  негативно вплинуло на платоспроможність підприємства укладення відповідачем у 2007 році меморандуму з урядом України на заборону продажу підприємством мінеральних добрив на експорт до повного забезпечення мінеральними добривами українських споживачів, що призвело до заморожування на складах відповідача великої кількості товару.

Судом першої інстанції обґрунтовано, з врахуванням скрутного фінансового становища відповідача, ступеню вини відповідача у невиконанні зобов‘язань перед позивачем, обставин, які зумовили виникнення заборгованості, а також вжитих відповідачем заходів, спрямованих на поліпшення свого фінансового становища, задоволено клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на дванадцять місяців рівними частинами.

Разом з тим суд першої інстанції, приймаючи рішення про розстрочення його виконання на 12 місяців,  не визначив строку виконання кожної частки конкретною датою та помилково зазначив про розстрочення «за умови сплати заборгованості рівними частинами», оскільки висновок суду не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Таким чином, пункт 3 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду слід змінити, виклавши його в наступній редакції:  «Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»(м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, і.к 05766356) на користь Відкритого пенсійного фонду «Фармацевтичний»(03134, м. Київ, вул. Миру, 17, код 33262460) 776574,65 грн. заборгованості (в т.ч. 716306,76 грн. заборгованості по сплаті за цінні папери, 50494,72 грн. пені, 9773,17 грн. –3% річних) за договором на виконання (купівлі-продажу цінних паперів) № Б31/1014/658 від 23.04.2010 р., розстрочивши виконання рішення суду строком на 12 місяців шляхом сплати  у травні 2011року - 64714,55грн.; у червні 2011року - 64714,55грн.; у липні 2011року - 64714,55грн.; у серпні 2011року - 64714,55грн.; у вересні 2011року -64714,55грн.; у жовтні 2011року - 64714,55грн.; у листопаді 2011року - 64714,55грн.; у грудні 2011року - 64714,55грн.; у січні 2012року - 64714,55грн.; у лютому 2012року -64714,55грн.; у березні 2012року - 64714,55грн.; у квітні 2012року - 64714,60грн.»

Приписами статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

           Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи, спростовуються матеріалами справи та відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю.

           За таких обставин, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»не підлягає до задоволення, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального  права та скасуванню не підлягає, рішення суду слід змінити в частині його розстрочення з  визначенням сум, що підлягають сплаті, та терміну сплати.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.

          Керуючись  ст.ст. 91, 99, 101, 102, п.4 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

          1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Сумської області від 07.02.2011р. у справі №10/167-10  змінити, виклавши пункт 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»(м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, і.к 05766356) на користь Відкритого пенсійного фонду «Фармацевтичний»(03134, м. Київ, вул. Миру, 17, код 33262460) 776574,65 грн. заборгованості  (в т.ч. 716306,76 грн. заборгованості по сплаті за цінні папери,  50494,72 грн. пені, 9773,17 грн. –3% річних) за договором на виконання (купівлі-продажу цінних паперів) № Б31/1014/658 від 23.04.2010 р., розстрочивши виконання рішення суду строком на 12 місяців шляхом сплати  у травні 2011року - 64714,55грн.; у червні 2011року - 64714,55грн.; у липні 2011року - 64714,55грн.; у серпні 2011року - 64714,55грн.; у вересні 2011року -64714,55грн.; у жовтні 2011року - 64714,55грн.; у листопаді 2011року - 64714,55грн.; у грудні 2011року - 64714,55грн.; у січні 2012року - 64714,55грн.; у лютому 2012року -64714,55грн.; у березні 2012року - 64714,55грн.; у квітні 2012року - 64714,60грн.».

3.В решті рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                    Фоміна В. О.

Суддя                                                                                           Бородіна Л.І.  

Суддя                                                                                           Крестьянінов О.О.