Рішення

від 16.05.2011 по справі 35/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/134

16.05.11

За позовом  Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»

до                  Комунального підприємства «Житловик»

про               стягнення  300 554,57 грн.     

                                                                                       Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. - предст. за довір. №89 від 12.05.2011р.;  

від відповідача:  не з’явився.

В судовому засіданні 16.05.2011р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

 На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Екостандарт" до Комунального підприємства "Житловик" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 300 554,57 грн. за Договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.08.2006р., з яких 289 420,44грн. –сума основного боргу, 4 133,21грн. –інфляційні збитки, 1 132,04 грн. - 3% річних, 5 868,88 грн. –пеня, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011р. порушено провадження у справі №35/134, розгляд справи призначено на 20.04.2011р.

Відповідач в судове засідання 16.05.2011р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин не з'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/134 від 28.03.2011р. не виконав, витребуваних документів суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 16.05.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 16.05.2011р. надала письмові пояснення та додаткові документи; підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити  позов.

Відповідач в судове засідання 16.05.2011р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин не з'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/134 від 28.03.2011р. не виконав, витребуваних документів суду не надав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).   

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судове засідання 20.04.2011р., 16.05.2011р. ані відповідач, ані його представники не з’явились, витребуваних судом документів не надав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-   

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», перейменоване в подальшому на Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль», що в подальшому перейменоване на Закрите акціонерне товариство «Екостандарт»та в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Екостандарт»(далі –позивач) та Комунальним підприємством «Житловик»(далі –відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору енергопостачальна організація (позивач) зобов’язалась виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю (відповідачу) «товар»- теплову енергію у вигляді гарячої води в період з 01.08.2006р. по 31.07.2007р. 8254,0 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 2,744 Гкал/год.

Відповідно до п. 1.2. Договору відповідач зобов’язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього.

Згідно з п. 6.4. Договору відповідач щомісяця з 12 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахування недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту відповідач повертає позивачу  не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 6.5. Договору відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Строк дії договору встановлений з 1 серпня 2006 року до 1 серпня 2007 року і вважається подовженим кожен наступний рік, якщо жодна із сторін не заявіть іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення (п. 10.1. Договору).

Відповідно до умов вказаного Договору за період з 01.12.2010р. по 01.02.2011р. позивач поставив, а відповідач отримав теплову енергію на загальну суму 371 642,92 грн., що підтверджується розрахунком суми основного боргу, табуляграмами та актами приймання передачі товарної продукції, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості станом на 01.02.2011р. у розмірі 289 420,44грн., що підтверджується довідкою про розрахунок суми боргу, особистою карткою (табуляграма), відомостями обліку теплової енергії та довідкою про здійсненні нарахування та оплати.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім стягнення суми основного боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

На підставі п. 9.2. Договору  та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»позивачем було нараховано пеню в розмірі 5 868,88грн., виходячи з розміру облікової ставки НБУ.

Також, на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано інфляційні втрати в розмірі 4 133,21грн. та 3% річних в сумі 1 132,04грн.   

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідачем погашена не була.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.   

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (пп. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі –продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до частини четвертої статті 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.    

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе за Договором зобов’язання, а саме не оплатив вартість теплової енергії, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 289 420,44 грн.

Таким чином, відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої за Договором теплової енергії.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також суми пені в розмірі 5 868,88 грн.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Проте, п. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що в разі несплати відповідачем за прийняту теплову енергію у встановлені строки, позивач нараховує пеню у розмірі 0,75% за кожний прострочений день, але не більше величини, яка встановлена чинним Законодавством України.

Враховуючи положення статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання зі сплати вартості отриманого товару нараховано  пеню в розмірі 5 868,88 грн. відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків, наявних у матеріалах справи, розмір 3% річних становить –1 132,04 грн., інфляційних нарахувань –4 133,21 грн.   

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за  Договором в розмірі 289 420,22 грн., пені в розмірі 5 868,88 грн., 3% річних в розмірі 1 132,04 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 4 133,21 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на   відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 712, 655, 691  Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -  

                                              В И Р І Ш И В:

1.  Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.  

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житловик»(01013, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 21, ЄДРПОУ 05418023, п/р 26008013320902 у ПАТ «КБ «Хрещатик», МФО 300670) на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 20, ЄДРПОУ 21661022, р/р №26007311380 в АТ «Фортуна банк», МФО 300904) 289 420,44 грн. (двісті вісімдесят дев’ять тисяч чотириста двадцять гривень 44 коп.) –заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.08.2006р., 5 868,88 грн. (п’ять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 88 коп.) –пені, 1 132,04 грн. (одну тисячу сто тридцять дві гривні 04 коп.) –3% річних, 4 133,21 грн. (чотири тисячі сто тридцять три гривні 21 коп.) –інфляційних втрат, 3 005,55 грн. (три тисячі п’ять гривень 55 коп.) -  державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку  на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.

          4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                             М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 20.05.2011р.