Рішення

від 14.04.2008 по справі 14/30-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/30-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 квітня 2008 р.           Справа 14/30-08

Господарський суд Вінницької області у складі судді Залімського І.Г., при секретарі  судового засідання Пилипчаку О.І. за участю представників сторін:

позивача     - Іскра Л.О

відповідача -  Гудожник С.І.

розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно - будівельне управління "Вінницяліфт" (вул. С. Лазо, 17, м. Вінниця, 21010, код ЄДРПОУ 04589700)  до Міського комунального підприємства житлово - експлуатаційна контора № 5 (вул. Коцюбинського 11, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 20096143) про стягнення 47760,50 грн.

ВСТАНОВИВ :

Посилаючись на умови підрядного договору №505 від 01.01.06 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем, позивач просить стягнути з відповідача 47760,50 грн. заборгованості.

Відповідач у відзиві на позовну заяву  (а.с.54-55) проти позову заперечував з викладених у ньому підстав, зазначивши, що  для погашення існуючої заборгованості між сторонами 17.03.08 укладено договір №5 «Про розстрочку боргу», яким борг відповідача визначено в розмірі 12253,23 грн., що погашається останнім згідно затвердженого графіка. Натомість, зазначає відповідач, решта боргу в розмірі 14097,51 грн. є боргом населення, який утворився в результаті несплати квартплати мешканцями будинків, а відповідач в жодному з договорів не виступав гарантом погашення заборгованості населенням.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, заявивши до стягнення заборгованість в розмірі 34797,21 грн. та фактично відмовившись від решти первинно заявлених вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги визнав.

Представниками сторін в судовому засіданні 01.04.07 подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.

01.01.06 між сторонами укладено договір №505 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем, позивач (підрядник) зобов'язався здійснювати повне технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах відповідача відповідно з додатком №1, а відповідач (замовник) зобов'язався вносити плату за виконані роботи на підставі підписаних актів виконаних робіт не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного договору щомісячна оплата згідно відомості обсягів робіт та за Договором складає 12904,53 грн. Визначена щомісячна сума оплати робіт наведена в додатку №1.

Згідно п. 8.1 договору, він набирає чинності з 01.01.2006 та діє в частині технічного обслуговування і ремонту ліфтів та диспетчерських систем до його перезаключення, а в частині проведення розрахунків щодо надання послуг –до їх повного здійснення.

Разом з тим, як свідчить текст вказаного договору, його підписано відповідачем з посиланням на протокол розбіжностей до договору, зокрема  в частині порядку погашення заборгованості за виконані роботи  (п. 5.6).

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Проте, як з'ясовано в судовому засіданні з пояснень представників сторін, протокол розбіжностей було оформлено та направлено Міським комунальним підприємством житлово-експлуатаційна контора №5 разом з підписаним договором в порушення 20-денного строку, передбаченого приписами ст.181 ГК України.

Таким чином, договір укладено Міським комунальним підприємством житлово-експлуатаційна контора №5 на умовах проекту, запропонованого Дочірнім підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Вінницяліфт».

Також, судом встановлено, що 01.01.06 сторонами укладено додаткову угоду до Договору №505 від 01.01.06, відповідно до якої  вказаний договір доповнено п. 4.2.5  згідно якого підрядних зобов'язаний  зараховувати кошти, які надійшли від замовника, як оплата за надані послуги згідно даного договору, за умови відсутності заборгованості в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Твердження відповідача про те, що вказана угода відповідачем не підписувалась і юридичної сили не має, спростовуються наявними на додатковій угоді печатками обох сторін та підписами їх керівників.

Крім того, 01.01.06 Міським комунальним підприємством житлово-експлуатаційною конторою №5 (замовником), Дочірнім підприємством «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Вінницяліфт»(підрядником) та Обчислювальним центром управління житлово-комунального господарства Вінницької обласної державної адміністрації (ОЦ) було підписано договір №505/5 про порядок оплати та розрахунки за виконані роботи по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів та диспетчерських систем, за п.1.1 якого підрядчик виконує роботи на об'єктах, які знаходяться на балансі замовника, згідно підрядного договору № 505 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 01.01.2006р.

Згідно  п. 1.2 вищезазначеного договору замовник приймає платежі від мешканців будинків, які обладнані ліфтами та системами диспетчеризації, використовуючи математичне забезпечення ОЦ і проводить їх облік, та розраховується з підрядчиком за виконані роботи через ОЦ, шляхом відокремлення від суми квартирної плати за утримання ліфтів на стадії прийому платежу.

Відповідно до матеріалів справи, зокрема підписаних та скріплених печатками сторін акти виконаних робіт за період з січня 2006 року по грудень 2007 року, за вказаний період позивач надав відповідачу  послуги з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 433101,10 грн. (а.с.15-20), які і мали бути сплачені останнім.

В судовому засіданні з'ясовано, що факт виконання  робіт згідно умов договору №505 від 01.01.06 відповідачем не заперечувався, а розбіжності щодо їх вартості між сторонами відсутні, про що також свідчить підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.06 по 31.12.07  ( а.с.76).

Водночас, як встановлено судом та підтвердили представники сторін,  Міське комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора №5 та Дочірнє підприємство «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Вінницяліфт»до укладення договорів №505 та № 505/5 від 01.01.2006 також перебували в договірних відносинах.

Через неповну оплату відповідачем наданих йому послуг в попередні періоди станом на 01.01.06 у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 62080,74 грн. Спору щодо зазначеного залишку боргу між сторонами немає, що відображено в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.06 по 31.12.07 (а.с.76).

З реєстрів платежів КП ОЦ ЖКГ по «ДП СРБУ «Вінницяліфт»(а.с. 32-43) вбачається, що відповідачем надані йому послуги оплачувались, а  згідно акту звірки розбіжності між сторонами щодо загальної суми отриманих позивачем коштів відсутні.

Проте, як пояснили в судовому засіданні представники сторін та як свідчить зазначений акт звірки, кожна із сторін відносила щомісячні суми проплат по різному, а саме: позивач зараховував як оплату за надані послуги (виконані роботи) в певному місяці року лише в тому випадку, коли платіжні документи мали на це конкретне посилання в графі "Призначення платежу", інші кошти зараховувались в оплату наданих послуг (виконаних робіт) минулих періодів, натомість відповідач, здійснюючи щомісячні проплати, відносив перераховані суми як проплати за надані послуги (виконані роботи) в тому місяці, в якому останні проводились.

Так, відповідно до зазначеного вище акту звірки, відповідачем було перераховано позивачу  кошти в сумі 423210,96 грн., з яких за поточний період останнім було зараховано 386050,70 грн., а в рахунок погашення боргу за послуги, надані до 01.01.2006, –37160,30 грн.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідно до протоколу погодження розрахунків  №02-01-163/п від 18.04.06 підприємств, установ та організації, які приймають участь в розрахунках згідно ст. 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та постанови КМУ від 09.02.06 №124 по м. Вінниці, проведено залік заборгованості на суму 24920,44 грн., які зараховано в погашення  боргу за 2005 рік (а.с. 25-26).

Здійснивши системний аналіз Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" в контексті спірних правовідносин, що склалися між сторонами, зврахувавши  на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач в платіжних дорученнях не зазначав період, за який здійснюється оплата за надані послуги (виконані роботи) по техобслуговуванню й ремонту ліфтів і диспетчерських систем, то позивач правомірно відносив платежі в рахунок погашення заборгованості за попередній період.

Дана правова позиція підтверджується судовою практикою при вирішенні подібних справ, зокрема постановою Вищого господарського суду України від  20 лютого 2008 року у справі №4/56-07

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що  між сторонами укладено додаткову угоду від 01.01.06 до Договору №505, зі змісту якої вбачається, що сплачені відповідачем кошти зараховуються незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу як оплата по даному договору, виключно за умови відсутності заборгованості в минулі періоди. Натомість, слід розуміти, що у випадку наявності у відповідача заборгованості за попередні періоди, зарахування сплачених коштів може здійснюватися і в іншому порядку, в тому рахунку  шляхом погашення  заборгованості за попередній період.

Враховуючи викладене, суд вважає, що станом на 01.01.08 позивачем обґрунтовано була визначена заборгованість відповідача в розмірі  47050,44 грн., що також  підтверджується актом звірки за період 01.01.06-31.12.07.

17 березня 2008 року сторонами укладено договір №5 про розстрочку боргу, відповідно до якого сума заборгованості відповідача, яка підлягає розстроченню склала 12253,23 грн. Вказану суму позивачем включено до заявленої за даним позовом заборгованості.

З наданих представниками сторін пояснень вбачається, що на день розгляду справи в суді вказану суму розстроченого боргу відповідачем сплачено повністю (платіжні доручення №266 від 27.03.08, №154 від 05.03.08, №35 від 14.02.08, №34 від 13.02.08, №18 від 17.01.08, №287_41011- від 01.04.08- а.с. 68-72).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім послуги (виконані роботи) по техобслуговуванню й ремонту ліфтів і диспетчерських систем становить 34797,21 грн.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк. (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Посилання відповідача як на підставу невизнання заборгованості в розмірі 14097,51 грн., на те, що вказаний борг утворився в результаті несплати мешканцями обладнаних ліфтами будинків квартплати, суд вважає необґрунтованими оскільки обов'язок щодо своєчасної та повної оплати виконаних по договору №505 від 01.01.06 робіт  покладено саме на відповідача, а невнесення мешканцями будинків квартирної плати не може слугувати підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань.

За вказаних обставин, беручи до уваги, що станом на день розгляду справи в суді доказів погашення решти боргу відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 34797,21 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Разом з тим, беручи до уваги, що заявою про зменшення  позовних вимог позивач фактично відмовився від   стягнення  12253,23 грн.,   зважаючи,  що така часткова відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству та не порушує будь-чиї інтереси та охоронювані законом права, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню. Водночас, враховуючи, що 8553,23 грн. з вказаної суми відповідачем сплачено після  звернення позивача з даним позовом до суду, провадження в цій частині слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, а  в частині стягнення 3700 грн.  –на підставі  п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 33  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги наявність підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків та зважаючи на визнання відповідачем зменшених позовних вимог, суд  дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог частково в сумі 34797,21 грн. Провадження у справі в частині стягнення 12253,23 грн. слід припинити.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33, 34, 36, 43, 44, 49, п. 4, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-84, 115, 116  ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково в сумі 34797,21 грн.

2. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 12253,23  грн. припинити.

3. Стягнути з Міського комунального підприємства житлово - експлуатаційна контора № 5 ( вул. Коцюбинського 11, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 20096143 ) 34797,21 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот дев'яносто сім гривень 21 копійка) основного боргу, 433,52 грн. (чотириста тридцять  три гривні 52 копійки) витрат по сплаті державного мита, 107,11 грн. (сто сім  гривень 11 копійок)  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно - будівельне управління "Вінницяліфт" (вул. С. Лазо, 17, м. Вінниця, 21010, код ЄДРПОУ 04589700).

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно - будівельне управління "Вінницяліфт" (вул. С. Лазо, 17, м. Вінниця, 21010, код ЄДРПОУ 04589700) в доход Державного бюджету 0,01 грн. недоплаченого державного мита.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення суду оформлено і підписано  відповідно

до вимог ст.84 ГПК України  21 квітня 2008 р.

Суддя                                                                                            І.Залімський

надруковано 3 прим.:

1-до справи

2-позивачу

3-відповідачу