Постанова

від 27.03.2008 по справі 11/537/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/537/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.03.08                                                                                               Справа №11/537/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Коробка Н.Д.  , Хуторной В.М.

при секретарі Шерник О.В.

за участі представників:

від позивача Ставний Г.І., довіреність № 6 від 27.03.2008р.; Пилипчук В.С., довіреність            № 7 від 27.03.2008р.  

від відповідача не з'явився  

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №11/537/07 та апеляційну скаргу Гаражного кооперативу «Інжектор – 2000», м.Запоріжжя  

на рішення господарського суду Запорізької області від 11.09.2007р. у справі №11/537/07

за позовом Приватного підприємства «Будівельні системи і комунікації», м.Запоріжжя

до Гаражного кооперативу «Інжектор – 2000», м.Запоріжжя

про стягнення суми

Встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.09.2007р. у справі №11/537/07 (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено. Стягнуто з Гаражного кооперативу «Інжектор - 2000» на користь Приватного підприємства «Будівельні системи і комунікації» 16240грн.60коп. основного боргу, 3183грн. 04 коп. пені, 261грн. 62 коп. відсотків річних, 4500 грн. за надані адвокатські послуги. Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст. 526, 546, 625 ЦК України, п.6.2, п.8.2 договору та мотивовано тим, що між сторонами укладено договір підряду № 10 від 20.11.2006р., відповідно до умов якого позивач виконав роботи які прийняті відповідачем.  Виконані роботи відповідачем сплачені частково, за таких підстав вимоги по стягненню основного боргу, пені, 3% річних та витрат на адвокатські послуги суд визнав обґрунтованими та задовольнив.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Запорізької області від 11.09.2007р. по справі №11/537/07 скасувати повністю і залишити позов без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.63 ГПК України, а також скасувати ухвалу про забезпечення позову від 23.08.2007р. Зазначає, що усі процесуальні документи суду по даній справі (копія ухвали про порушення провадження у справі, ухвали про відкладення розгляду справи, рішення) направлялися на іншу адресу, ніж та за якою знаходиться відповідач, а саме: м.Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, 35, тоді як юридичною адресою Гаражного кооперативу «Інжектор – 2000» є м.Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, 25, 96, а фактичною адресою м.Запоріжжя, вул. Дудикіна, 22-а, 44. Таким чином, заявник апеляційної скарги стверджує проте, що він був неналежним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, що є в будь – якому випадку підставою, у розумінні п.2 ч.3 статті 104 ГПК України для скасування рішення місцевого господарського суду. У доповненні до апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до локальної смети 2-1-1 від 20.11.2006р. загальна вартість робіт на електропостачання ГК «Інжектор – 2000» складала 24 642грн. з урахуванням вартості прокладки кабелю 16 384грн. 00 коп. та тимчасове живлення сторожки 8 258грн., у зв'язку з чим, відповідачем було здійснено передплату у сумі 21 536грн. відповідно до платіжного доручення № 7 від 21.11.2006р. В акт виконаних робіт було включено вартість електролічильника СТКЗ – 10 Q H 4Mt в сумі 2 266,83грн., тоді як у шафі обліку був встановлений лічильник «Енергія» СТКЗ – 10 А1Н9Р, який відповідачем було придбано за власні кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 14.02.2007р. Заявник апеляційної скарги стверджує, що роботи, які визначені розділом 2 Локального кошторису в повному обсязі позивачем не виконані, що не дало, на думку відповідача, можливості почати експлуатацію електромережі за її призначенням. Відповідач вважає, що оскільки робота не була виконана відповідно до розділу 2 Локальної кошторису, то вартість робіт на підставі статті 852 ЦК України повинна бути зменшена на суму 8 618,40грн.             

ПП “Будівельні системи і комунікації” у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, відсутні підстави для його скасування, оскільки всі документи надсилалися відповідачу на адресу: м.Запоріжжя, вул.Дніпровські пороги, 35 за місцем знаходження Гаражного кооперативу «Інжектор – 2000», саме така адреса була вказана в договорі № 10 від 20.11.2006р., який був підписаний представником кооперативу Остапенко Ю.Г. Представники у судовому засіданні просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 589 від 27.03.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Хуторной В.М., Коробка Н.Д., даною колегією прийнято постанову.

У судове засідання, представник заявника апеляційної скарги не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.     

За клопотанням представників позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні, яке відбулось 27.03.2008р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний                    господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

20.11.2006р. між Приватним підприємством «Будівельні системи і комунікації» (Підрядник) та Гаражним кооперативом «Інжектор – 2000» (Замовник) укладено договір підряду № 10, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати монтажні роботи по прокладці КЛ – 0,4 кВ за адресою: вул. Дніпровські пороги, 35 в м.Запоріжжя.

Згідно п.6.2 договору Замовник (відповідач) зобов'язався прийняти та сплатити виконані Підрядником роботи.

Загальна вартість робіт, згідно п.11.1 договору, складає 35441грн.

Додатковою угодою № 1 від 01.02.2007р. до Договору у зв'язку зі збільшенням об'єму робіт договору підряду № 10 від 20.11.2006р. розділ 11 доповнений: 11.1 кошторис додаткових робіт, здійснюваних Підрядником за дійсною Додатковою угодою складає 5207грн.

П.11.2 договору сторони встановили, що платежі за договором виконуються в наступному порядку:

11.2.1. - 21537грн. на протязі двох днів після підписання Договору;

11.2.2. – 13904грн. на протязі трьох днів після підписання актів виконаних робіт;

Відповідно до умов договору з урахуванням додаткової угоди до нього вартість робіт склала 40648грн.

Відповідно до п.6.2 договору Замовник (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи.

Приймання – передача виконаних робіт оформлюється актом виконаних робіт (п.14.1 договору).

В грудні 2006р. та червні 2007р. ПП “Будівельні системи і комунікації” виконало роботи на загальну суму 39496грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт № 8 за червень 2007р на суму 17960грн. та № 17 за грудень 2006р на суму  21536грн., які підписано та скріплено печатками підприємств (копії вказаних актів приєднано до матеріалів справи).

Спірні правовідносини сторін регулюються договором підряду №10 від 20.11.2006р. та нормами глави 61 ЦК України

Згідно статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як зазначалось вище, факт виконання робіт ПП “Будівельні системи і комунікації” підтверджено матеріалами справи. Відповідачем роботи виконані позивачем прийняті без зауважень, про що свідчать підписані уповноваженими особами сторін акти виконаних робіт № 8 за червень2007р.та № 17 за грудень 2006р.

За правилами ст. 854 ЦК України замовник за загальним правилом зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.

У п. 11 договору передбачена частково передплата на суму 21537грн. та оплата решти суми у розмірі 13904грн. протягом трьох днів після підписання актів виконаних робіт.

Відповідач частково сплатив виконані роботи у сумі 23255грн., решта виконаних позивачем робіт залишилась несплаченою. Факт часткової оплати на вказану суму у судовому засіданні підтвердили представники сторін.  

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання робіт і наявності заборгованості зі сплати цих робіт позивачем доведено, доказів погашення заборгованості відповідач не надав, відтак висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 16240, 60грн. основної заборгованості є обґрунтованим.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що прострочення оплати робот підрядника,  замовник(відповідач у справі) сплачує підряднику (позивачу у справі) пеню в розмірі            0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Однак, згідно положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», які кореспондуються з положеннями ч.2 ст.343ГК України, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлений порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт № 8 за червень 2007р. на суму 17960грн. підписаний 01.06.2007р., тому враховуючи триденний строк оплати робіт, встановлений п.1.2.2 договору, а також правила обчислення строків визначених ст.ст.252-254 ЦК України, останнім днем оплати є 04.06.2007р. і днем прострочення є 05.06.2007р., а не як зазначено позивачем у позові 01.01.2007р.

Виходячи з наведеного та заявленого у позові періоду, за який позивачем нараховувалась пеня, а саме: з 01.01.2007р. по 15.07.2007р., стягненню підлягає пеня за період з 05.06.2007р. по 15.07.2007р.(за 41 день) у сумі 291,86грн. (16240,6х16%/365х41). В іншій частині пені на суму 2891,18грн.слід відмовити, як заявлену безпідставно.

Місцевий господарський суд не врахував вищенаведені обставини, умови договору і вимоги чинного законодавства, не перевірив правильність розрахунку, наведеного позивачем, та помилково стягнув суму пені у розмірі 3183,04грн.  

Також позивачем заявлено до стягнення 261,62грн.-3% річних за той же період, тобто з 01.01.07р. по 15.06.07р.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитра зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Колегія суддів також не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок 3% річних зроблено вірно виходячи з вищенаведеного, та вважає, що стягненню підлягають 3% річних за період прострочення з 05.06.07р. по 15.07.07р.                 (41 день) у сумі 54,73грн.(16240,6огрн.х 3%/365х41). В решті суми заявленої до стягнення у розмірі 206,89грн. слід відмовити, як заявлену безпідставну.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що він не був повідомлений належним чином про дату, місце та час розгляду справи є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, та повинні бути прийняті до уваги судом з огляду на таке.  

Частиною 1 статті 8 Конституції України проголошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.  

Так, Інструкцією з діловодства в господарських судах, яка затверджена Наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002р., а саме п. 3.5.1 визначено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду діловодства суду направляється в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

З матеріалів даної справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2007р. було порушено провадження у справі № 11/537/07, проте повідомлень про вручення поштового відправлення сторонам, як того вимагає названий пункт Інструкції, в матеріалах справи не виявилося, що свідчить про порушення господарським судом Запорізької області вимог п.3.5.1 вказаної Інструкції, а також згідно п.2 ч.3 ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення.  

Господарський суд не пересвідчився у належному повідомленні відповідача про час та місце розгляду справи, тобто правильності його юридичної адреси, зазначеної у позовній заяві, та  розглянув справу за відсутності відповідача.

Разом з тим, з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 15-7/5211 від 18.10.07р. слідує, що юридичною адресою  гаражного кооперативу «Інжектор-2000» є м. Запоріжжя вул. Дніпровські пороги, 25 кв.278. Даний факт свідчить про неналежне повідомлення місцевим господарським судом відповідача про час та місце розгляду справи.     

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що обсяг робіт, який визначений розділом 2 Локального кошторису в повному обсязі позивачем не виконано, то вартість робіт на підставі статті 852 ЦК України повинна бути зменшена на суму 8 618,40грн. колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки п.14.3 договору передбачено, якщо під час приймання робіт, які виконані підрядником будуть виявлені дефекти, невідповідність проектної документації, інші відхилення від умов даного договору, замовник (відповідач) має право не підписувати акт виконаних робіт, а підрядник зобов'язаний за свій рахунок протягом строку, письмово узгодженого сторонами, усунути виявлені в роботі недоліки. Після усунення вказаних недоліків сторони підписують акт виконаних робіт.

Матеріали справи свідчать проте, що у грудні 2006р. та червні 2007р. ПП “Будівельні системи і комунікації” виконало роботи на загальну суму 39496грн. Відповідач прийняв виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт № 8 та № 17, які підписано та скріплено печатками підприємств без будь-яких на те зауважень з боку відповідача.

До того ж, у п.10.2 договору сторони обумовили, що у разі якщо протягом гарантійного строку буде виявлено дефекти, які виникли з вини підрядника і останній письмово про це повідомлений, підрядник зобов'язаний протягом місяця за власний рахунок усунути недоліки, враховуючи вартість матеріалів та інших витрат.

Доказів того, що Підрядник був письмово повідомлений про недоліки у виконаних підрядних роботах відповідачем суду не надано.

До того ж, висновок про суттєві недоліки в роботі підрядника, відповідно до пунктів 7.3,7.4 договору, робиться комісією у складі представників замовника, підрядника і двох незалежних експертів по одному з боку кожної сторони, а також представника проектної організації. Якщо вказана комісія встановила, що підрядник допустив недоліки у роботі, то замовник може вимагати безкоштовного виправлення таких недоліків чи відшкодування витрат на усунення таких недоліків, або зменшення винагороди, яка сплачується підряднику, на суму, яка не перевищує вартості таких робіт згідно кошторису.

Відповідач не надав доказів про наявність недоліків у роботі позивача, які зазначені у п.7.3 договору, відсутній розрахунок вартості робіт, виконаних з недоліками, чи не виконаних підрядних робіт, на які підлягає зменшенню винагорода, яка виплачується підряднику.    

Вимогу про зменшення вартості робіт відповідач позивачу у встановленому законом порядку не заявляв, тому посилання заявника апеляційної скарги на зменшення оплати вартості виконаних робіт є безпідставним і необґрунтованим.

Інші доводи відповідача спростовуються вищенаведеним.

У зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі з мотивів, викладених у даній постанові, та прийняття нового рішення, яким позов слід частково задовольнити.          

Судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на позивача.

Однак, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4500грн., заявлені позивачем до стягнення, як судові витрати, не підлягають стягненню виходячи з наступного.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, зі змісту вказаної норми закону слідує, що до судових витрат відносяться тільки витрати, пов'язані з розглядом справи.    

При цьому, у контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони є витратами, тобто сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

У підтвердження надання адвокатських послуг позивачем до матеріалів справи надано договір про надання юридичної допомоги від 13.07.200_р. на суму 4500грн.(а.с. 29), проте змістом даного договору не визначено у якому році укладався цей договір, і що за цим договором надавалися саме послуги, пов'язані з розглядом справи № 11/537/07 за позовом ПП «Будівельні системи і комунікації» до гаражного кооперативу «Інжектор-2000» про стягнення 19685,26грн. У матеріалах справи відсутній доказ, який би засвідчував факт надання за вказаним договором адвокатських послуг позивачу саме по даній справі та документ про сплату адвокатських послуг, пов'язаних з розглядом справи № 11/537/07. Тому, 4500грн.не підлягають стягненню, як судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, бо всупереч вимогам ст. 33, 34 ГПК України, є недоведеними.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, тому неправильно застосував норми процесуального права.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Гаражного кооперативу «Інжектор – 2000», м.Запоріжжя  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.09.2007р. у справі                      № 11/537/07 скасувати та прийняте нове рішення.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

“Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Гаражного кооперативу «Інжектор – 2000», м.Запоріжжя вул.Дніпровські пороги, 25 кв.278  на користь Приватного підприємства “Будівельні системи і комунікації”, м. Запоріжжя, вул. Руставі, 10/69 16240,60грн. – заборгованості, 54,73грн. – 3% річних, 291,86грн. - пені, 165,87грн. – державного мита, 99,43грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства “Будівельні системи і комунікації”,                              м. Запоріжжя, вул. Руставі, 10/69 на користь Гаражного кооперативу «Інжектор – 2000», м.Запоріжжя вул.Дніпровські пороги, 25 кв.278 – 98,43грн. – державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді”.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Коробка Н.Д.  Хуторной В.М.