Рішення

від 18.05.2011 по справі 2-703/11

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                    Справа № 2-703/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

09 березня 2011 року                                                                                          м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді:             Вознюка С.М.,

за участю секретаря Ярмак М.І., представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до приватного підприємства «Ягуар-1»про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди та зміну формулювань звільнення, -

в с т а н о в и в :

10.11.2010 року позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області зазначеним позовом, в якому пояснив, що наказом № 77 01.07.2009 року по приватному підприємству «Ягуар-1»він був прийнятий на посаду охоронника, з помісячним окладом 1800 грн. 22.10.2010 року наказом № 8 він був звільнений з приватного підприємства «Ягуар-1»за власним бажанням. Проте, повного розрахунку в день його звільнення відповідач з ним не провів, а саме йому не виплачена заробітна плата за серпень місяць 2010 року та компенсація за невикористання мною відпустку за весь час його роботи у відповідача.  Тому просив суд  стягнути з відповідача приватного підприємства «Ягуар-1»на його користь 1800 грн. заробітну плату, грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2155 грн. 12 коп. та середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 1102 грн. 05 коп., всього 5057 грн. 17 коп.

В подальшому позивач 01.02.2011 року збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 902 грн.00  коп. невиплаченої заробітної плати за серпень 2010 року, компенсацію за невикористану відпустку за весь період роботи, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.10.2010 року по 31.01.2011 року в розмірі 2698 грн. 68 коп., відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн., зобов’язати відповідача привести записи в трудовій книжці позивача у відповідність до дійсних трудових відносин, скасувавши записи про звільнення з роботи зважаючи на її постійний графік, змінити підставу звільнення з роботи ОСОБА_3 відповідно до наказу від 22.10.2010 року №8 зі ст. 38 на п. 3 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Заявлені додаткові вимоги позивач мотивував тим, що фактично він продовжував працювати, незважаючи на записи про його звільнення, починаючи з 29.02.2008 року по 22.10.2010 року, а його заява про звільнення у зв'язку з призовом на дійсну строкову військову службу керівництвом підприємства проігноровано і звільнено на підставі заяви про звільнення за власним бажанням під примусом. Також він зазначав, що не отримував компенсації за невикористані відпустки і не відбував їх. У цьому зв'язку просив задовольнити збільшені позовні вимоги, а також витрати на правову допомогу.   

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, зважаючи на те, що на неодноразові звернення до відповідача, позивачу не виплачено заробітної плати, обставини викладені у заяві від 01.02.2011 року підтвердили.

Представник відповідача визнала позов в частині невиплати заробітної плати за серпень 2010 року, в іншій частині проти позову заперечила, та просила у його задоволенні відмовити.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він був повноважною особою на передачу розрахунку ОСОБА_5 при звільненні на суму 1364 грн. 77 коп., чому ОСОБА_5 стверджує, що він не отримував розрахунку йому не відомо. Також, свідок зазначив, що він помилково не записав дані про особу, яка видала готівку та підпис у видатковому касовому ордері, однак стверджує, що позивач отримав вказані кошти.   

Заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, та витребувані документи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем склалися трудові правовідносини щодо оплати праці, які передбачені ст.ст.  47, 115, 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці”, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Встановлено, що ОСОБА_3 з 29 лютого 2008 року відповідно до наказу №46 від 29 лютого 2008 року працював охоронником в приватному підприємстві «Ягуар-1», що знаходиться в м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 1. Однак вказані відносини не мали постійного характеру, у зв'язку з чим ОСОБА_3 декілька разів звільнявся і приймався на роботу. ОСОБА_3 працював на умовах трудового договору (а.с. 70).

З цього приводу позивачем не доведено наявності трудових відносин постійного характеру в порядку, визначеному ст. 60 ЦПК України, в період до 01.07.2009 року. Крім того, щодо зазначених вимог позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права.

Також суд приймає до уваги, що первісні позовні вимоги ОСОБА_3 не містили вказаних з збільшеній заяві обставин та вимог. З цього приводу порушень з боку ПП "Ягуар-1" в судовому засіданні при оформленні трудових відносин з позивачем не встановлено.   

Твердження позивача щодо звільнення за власним бажанням з підприємства замість звільнення у зв'язку з призовом на строкову військову службу, в судовому засіданні також не знайшли свого підтвердження, зважаючи на наявність відповідної зави ОСОБА_3 та наказу по підприємству про звільнення останнього саме за ст. 38 КЗпП України. Подана позивачем заява про звільнення у зв'язку з призовом, судом оцінюється критично, оскільки іншими доказами вона не підтверджується, не містить відповідних реєстраційних реквізитів та резолюції керівництва.

Наказом від 22.10.2010 року №8 позивача звільнено з роботи саме за власним бажанням (а.с. 50, 51).

Судом встановлено, що при звільненні позивачу не виплачено заробітної плати за серпень місяць 2010 року, компенсації за невикористану відпустку, а також не проведено розрахунок при звільненні, чим відповідачем порушені вимоги статті  47  Кодексу законів про працю України.

Неодноразові звернення позивача та звернення його представника до відповідача про отримання довідки про роботу та заробітну плату, про здійснення повного розрахунку, останній залишав без задоволення. Таким чином в порушення вимог статті 49 Кодексу законів про працю України позивачу не надано довідку про роботу та заробітну плату.

За  серпень 2010 року позивачу нарахована заробітна плата у сумі 902,00 гривні, яка за вирахуванням обов’язкових платежів та податку становить 804 грн. 28 коп. (а.с. 75). Представник відповідача визнав указану суму в судовому засіданні. Тому така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судом встановлено, що відповідачем не проведено розрахунку при звільненні. Так, видатковий касовий ордер (а.с. 31) суд не приймає до уваги, оскільки останній повноцінно оформлений не був, позивач категорично заперечив передачу йому будь-яких готівкових коштів, незважаючи на поставлення власного підпису, а пояснення свідка ОСОБА_4 з цього приводу суд також розцінює критично, зважаючи на непослідовність показів останнього, наданих в судовому засіданні 01.02.2011 року.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки»від 15 листопада 1996 року зі змінами і доповненнями позивачу підлягає виплаті компенсація за невикористану відпустку за весь період роботи у Відповідача.

З цього приводу суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1364 грн. 77 коп., до складу якої входить заробітна плата за 16 днів жовтня 2010 року в розмірі 693 грн. 33 коп. та компенсація за невикористану відпустку за період роботи з 01.10.2009 року по 01.10.2010 року та 24 дні в розмірі 972 грн. 24 коп., що з вирахуванням сум обов’язкових платежів та податку становить вказану вище суму.  

Крім того, у зв’язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати позивач має право на отримання компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати». Утрата частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їхньої виплати компенсується у разі затримання виплати доходів на один і більше календарних місяців відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (з урахуванням внесених змін за постановами Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2001 року № 958 і від 31 березня 2003 року № 430). Відповідач зобов’язаний зробити розрахунок суми такої компенсації, виходячи із суми заробітку за серпень 2010 року і на час фактичного розрахунку з позивачем.

Під час звільнення позивача, всі належні суми повинні були виплачені йому в день звільнення. Оскільки відповідач порушив цю норму, то відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України підлягає виплаті позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Сума середнього заробітку становить 899 гривень 56 копійок. Починаючи з 22 жовтня 2010 року, тобто з часу звільнення позивача з роботи і по 31 січня 2011 року (три місяці), ця сума становить 2 698 гривень 68 копійок (899,56 х 3 = 2 698,68).  

При цьому суд враховує, що саме позивачем обмежено дату проведення сплати середнього заробітку, а тому підстав для виходу за межі заявлених вимог у суду немає.

Крім того, відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме пункту 13 постанови, визнається за можливим відшкодування моральної шкоди, викликаної невиплатою належних працівникові грошових сум. Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено обов’язкове відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди.

Обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає за умови, що спричинені моральні страждання, концентрація додаткових зусиль для організації усунення ускладнень життя стали наслідками порушення законних прав працівника. Відповідач цинічно ігнорує людську гідність позивача, не рахується з тим, що позивач вимагає елементарної, правомірної  виплати законно заробленої заробітної плати.

Суд вважає, що незаконними діями відповідача, тривалою затримкою виплати заробітної плати, психологічних страждань з цього приводу, ОСОБА_3 завдана моральна шкода, яка повинна бути компенсована відповідачем в розмірі 2000 грн. 00 коп. В іншій частині сума моральної шкоди є завищеною, на думку суду і необґрунтованою.

Крім того позивачем понесені витрати на отримання правової допомоги адвоката, розмір витрат яких на думку суду є завищеними, зважаючи на граничні розміри витрат на правову допомогу, визначені постановою Кабінету Міністрів України. За підрахунками суду такий розмір правової допомоги повинен складати 1500 грн. 00 коп., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки витрати є підтвердженими в суді (а.с. 49).

Судові витрати в справі, а саме суму судового збору в розмірі 68 грн. 68 коп. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп., які підлягають покладенню на відповідача, відповідно до п. 4  ч. 3 ст. 81 та ч.1 ст. 88 ЦПК України, - слід стягнути з  ПП «Ягуар-1»на користь держави, оскільки позивач звільнений від їх оплати.

При цьому розмір судового збору визначений судом на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року №7-93, а суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - відповідно до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1258.

Крім того, підлягають стягненню з відповідача вартість підтверджених витрат представника позивача на проїзд до м. Борисполя та у зворотному напрямку у розмірі 75 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд зобов’язаний допустити негайне виконання рішення про присудження працівникові заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 47, 115, 117 КЗпП України, ст. 24 Закону України „Про оплату праці, керуючись ст. ст.  4, 10, 60, 61, 77, 88, 213-215, 218, ст. 367 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов  ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з  приватного підприємства «Ягуар-1» (місце знаходження: м. Бориспіль, Київська область, вул. Червоноармійська, 4,   ідентифікаційний код 34536332) на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату за серпень 2010 року в розмірі 804 грн. 28 коп., грошову компенсацію за невикористану відпустку з 2010 рік та заробітну плат за жовтень 2010 року в розмірі 1364 грн. 77 коп., та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 2698 грн. 68 коп., 2000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, 1500 грн. 00 коп. витрат на правовому допомогу, а всього 8367 (вісім тисяч триста шістдесят сім) грн. 73 коп.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць  підлягає негайному виконанню.

Стягнути з  приватного підприємства «Ягуар-1» (місце знаходження: м. Бориспіль. Київська область, вул. Червоноармійська, 4,   ідентифікаційний код 34536332) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, м. Переяслав-Хмельницький Київської області, вул. Поліська, 47), - 75 (сімдесят п'ять) грн. 00 коп. підтверджених витрат на проїзд представника позивача.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з  приватного підприємства «Ягуар-1» (місце знаходження: м. Бориспіль. Київська область, вул. Червоноармійська, 4,   ідентифікаційний код 34536332) на користь держави України 68 грн. 68 коп. судового збору  (р/р №31115095700004, МФО: 821018, код ЗКПО: 23570079, банк: УДК в Київській області, КБК: 22090200) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. (р/р №31218259700004, МФО: 821018, код ЗКПО: 23570059, банк: ГУДКУ в Київській області).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

          Київської області                                                                                      ОСОБА_6