Постанова

від 15.04.2008 по справі 6/285-07-7383

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/285-07-7383

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" квітня 2008 р. Справа № 6/285-07-7383

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін:

- від ДП „Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр”: Коваленко Л.О. – за дорученням    

- від ТОВ „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія”: Прутян Д.С. –за дорученням

- від Одеської національної юридичної академії: Нікітко О.О. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр”, м. Одеса

на рішення господарського суду  Одеської області

від  21 лютого 2008 року                    

у справі № 6/285-07-7383                                                                                                                                                                                                                                                                                      

за позовом Державного підприємства „Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр”, м. Одеса

до:

-          Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія”, м. Одеса

-          Одеської національної юридичної академії, м. Одеса

про стягнення 130 797 грн. 20 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія”, м. Одеса

до Державного підприємства „Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр”, м. Одеса

про визнання договору недійсним

                                                           В С Т А Н О В И Л А:

   05.09.2007 р. Державне підприємство „Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр” (далі Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія” (далі Товариство) про стягнення 130 797 грн. 20 коп.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство не виконало свої зобов'язання за укладеним договором № 60/04 від 30.12.2003 р. щодо оплати наданих послуг радіомовлення за період з грудня 2005 року по травень 2006 року в сумі 109 719 грн. 34 коп., а тому повинно сплатити Підприємству не лише зазначену суму боргу, а ще й 3% річних в сумі 4 528 грн. 22 коп. за період з грудня 2005 р. по травень 2006 р., збитки від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) в сумі 16 549 грн. 64 коп.  за період з лютого по серпень 2007 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 1307 грн. 97 коп. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Ухвалою місцевого суду від 19.09.2007 р. до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучена Одеська національна юридична академія (далі Академія).

   Товариство позовні вимоги Підприємства не визнало та 21.11.2007 р. звернулось до суду першої інстанції з зустрічним позовом до Підприємства про визнання недійсним договору про надання послуг радіомовлення № 60/04 від 30.12.2003 р. посилаючись на те, що названий договір підписаний особою, яка не мала належних повноважень на укладання цього договору, а тому не відповідає вимогам закону, внаслідок чого є недійсним.

   Підприємство зустрічний позов не визнало та 21.12.2007 р. уточнило свої вимоги та звернулось до суду з позовом до Товариства і Академії в якому просило стягнути з останніх, в солідарному порядку, борг у сумі 109719 грн. 34 коп., 3%  річних  в  сумі 4528 грн. 22 коп., збитки від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) в сумі 16549 грн. 64 коп., а також понесені судові витрати по справі: 1307 грн. 97 грн. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що незважаючи на те, що договір № 60/04 від 30.12.2003 р. було укладений між Товариством та Підприємством останнє щомісячно надавало Акти-протоколи на оплату послуг саме Академії яка і здійснювала їх оплату. Оскільки, проведення Академією оплати не могло здійснюватись без відома Товариства, то Підприємство вважає, що Академія та Товариство своїми діями підтвердили факт укладення вищевказаного договору та схвалили його, у зв'язку з чим позов Підприємства підлягає задоволенню у повному обсязі, а в зустрічному позові Товариства слід відмовити.  

   Академія і Товариство уточнені позовні вимоги Підприємства не визнали та вважали їх необґрунтованими і безпідставними.

   Рішенням господарського суду Одеської області від  21.02.2008 р. (суддя Демешин О. А.) у задоволені позову Підприємства відмовлено. Зустрічні позовні вимоги Товариства задоволені у повному обсязі та договір про надання послуг радіомовлення № 60/04 від 30.12.2003 р. визнано недійсним. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства понесені судові витрати по справі: 85 грн. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що договір № 60/04 від 30.12.2003 р. з боку Товариства підписаний не уповноваженою на це особою. Підприємством не доведено наступного схвалення, підписаного не уповноваженою особою спірного договору Товариством, а Академія не є стороною названого договору, у зв'язку з чим не мала правових підстав для здійснення платежів з посиланням в платіжних документах на цей договір, а тому Підприємство необґрунтовано приймало ці платежі від Академії, яка не є стороною договору, умовами якого, а також будь-якими іншими домовленостями між Підприємством та Товариством, укладеними в письмовій формі, –не передбачалось здійснення розрахунків за послуги радіомовлення третьою особою, а саме –Академією, у зв'язку з чим договір № 60/04 від 30.12.2003 р. не відповідає вимогам закону, внаслідок чого є недійсним.   

   Оскільки недійсна угода не створює цивільних прав та обов'язків, то позовні вимоги Підприємства не можуть бути задоволені, так як ґрунтуються на недійсній угоді яка не створює цивільних прав та обов'язків.  

  По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержана за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість.

   Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази одержання Товариством від Підприємства послуг з радіомовлення за договором № 60/04 від 30.12.2003 р. та одержання останнім грошових коштів по цій угоді від Товариства, а також, враховуючи, що Академія, яка здійснювала платежі Підприємству з посиланням на спірний договір –не є стороною цього договору, судом не застосовані наслідки недійсності угоди, яка не відповідає вимогам закону.

   Понесені сторонами судові витрати по справі розподілені місцевим судом відповідно до розміру задоволених позовних вимог кожної із сторін.

   В апеляційній скарзі Підприємство просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Підприємства у повному обсязі, а в задоволені зустрічного позову Товариства –відмовити. В судовому засіданні представник ДП доводи апеляційної скарги підтримав.            

   У відзивах на апеляційну скаргу Товариство і Академія вважають її необґрунтованою та просять залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

   До початку розгляду справи по суті Підприємством заявлено клопотання про витребування у Товариства договору або договорів, на підставі яких останнє отримувало послуги радіомовлення в період з грудня 2005 р. по травень 2006 р. включно, а також документи, що підтверджують здійснення оплати даних послуг.

   В судовому засіданні представник Підприємства зазначене клопотання підтримав.

   Представники Товариства і Академії заперечували проти задоволення названого клопотання та вважали його необґрунтованим і безпідставним.

   Оскільки, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, то, на думку колегії суддів, саме Підприємство повинно було довести та надати суду першої інстанції договір або договори, на підставі яких Товариство отримувало послуги радіомовлення в період з грудня 2005 р. по травень 2006 р. включно, а також документи, що підтверджують здійснення оплати даних послуг останнім. Крім того, представник Товариства пояснив, що вищеназваних документів у нього немає.

   При викладених обставинах колегія суддів, відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України, не знаходить підстав для задоволення клопотання Підприємства, так як заявник нічим не обґрунтував неможливість подання вищеназваних доказів місцевому суду з причин, що не залежали від нього.

    Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції договір № 60/04 від 30.12.2003 р. про надання послуг радіомовлення від імені Товариства підписаний проректором Академії п. Крикливим М.Ф. та скріплений печаткою саме Академії.

   Згідно п. 6.2 Статуту Товариства, що діяв на час підписання названого договору, –для керівництва поточною роботою Товариства призначається директор, який, відповідно до п. п. 8.8.2 п. 6.2 Статуту без доручення представляє Товариство у всіх організаціях, підприємствах, закладах, діє від імені підприємства, укладає господарські та інші договори, видає доручення тощо, що свідчить про те, що спірний договір мав бути підписаний або безпосередньо директором Товариства, або особою, яка мала відповідні повноваження на це на підставі відповідної довіреності.

   Доказів того, що на час підписання спірного договору п. Крикливий М.Ф. був директором Товариства або діяв на підставі належним чином оформленої довіреності останнього, в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, Підприємством суду не надано, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що спірний договір з боку Товариства підписаний не уповноваженою на це особою, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.   

   Відповідно до вимог ст. 63 ЦК УРСР (ст. 241 ЦК України) угода, укладена від імені другої особи, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійною з моменту її укладення.

   Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій  стороні і т. ін.).

   Ретельно дослідивши матеріали справи місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази наступного схвалення Товариством договору № 60/04 від 30.12.2003 р., оскільки Акти-протоколи оперативної наради по підсумкам роботи надсилались Підприємством на адресу Академії, а не Товариства та ці акти підписувались та скріплялися печаткою саме Академії і остання здійснювала оплату послуг Підприємства, що не передбачено умовами названого договору, а також будь-якими іншими домовленостями між Підприємством, Товариством та Академією, укладеними в письмовій або іншій формі. В матеріалах справи відсутні листи, платіжні документи та інші письмові докази того, що Товариство приймало надані Підприємством послуги з радіомовлення саме на підставі договору № 60/04 від 30.12.2003 р., оскільки акти-протоколи оперативних нарад по підсумкам роботи передавачів свідчать про те, що ці акти-протоколи є підставою для оплати за надані послуги, а вони Товариством не підписувались та не отримувались, так як взагалі направлялись Підприємством на адресу Академії без посилання на договір № 60/04 від 30.12.2003 р.

   При викладених обставинах колегія суддів вважає, що доводи Підприємства про те, що підписаний не уповноваженою особою договір № 60/04 від 30.12.2003 р. в наступному був схвалений Товариством є голослівними та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи, а тому місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що спірний договір не відповідає вимогам закону, а саме ст. ст. 29, 62, 63 ЦК УРСР, а тому є недійсним згідно ст. 48 ЦК УРСР, внаслідок чого підставне задовольнив позовні вимоги Товариства та відмовив у задоволенні позовних вимог Підприємства.

   Оскільки, Академія не є стороною договору № 60/04 від 30.12.2003 р., то остання не мала правових підстав для здійснення платежів з посиланням в платіжних документах на цей договір, а позивач приймати ці платежі від особи яка не є стороною цього договору, у зв'язку з чим здійснити двосторонню реституцію передбачену ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР, у даному випадку, неможливо про що правильно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні.   

  Понесені сторонами судові витрати по справі підставне розподілені місцевим судом відповідно до розміру задоволених позовних вимог кожної із сторін згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

   Так як, доводи викладені в апеляційній скарзі скаржником не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, то колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

                          Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                           П О С Т А Н О В И Л А:    

           Рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2008 року у справі № 6/285-07-7383 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр”, м. Одеса –без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко

            Постанову підписано 16.04.2008 р.