Постанова

від 03.10.2006 по справі 27/141-06-4869

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" жовтня 2006 р.

Справа № 27/141-06-4869

Одеський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого Михайлова М.В.

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

(Розпорядженням Першого заступника

Голови суду №93 від 23.08.2006 року справу передано на розгляд даної судової

колегії)

при секретарі судового

засідання  Друзенко К.В.

за участю представників сторін:

від позивача

ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача 1 від відповідача

2 від третьої особи

не з'явився; Подолько В.В., за

довіреністю; Тислюк Л.В., за довірністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради

на рішення господарського суду Одеської

області від  24 липня 2006 року

у справі №27/141-06-4869

за позовом  Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до  відповідачів: 1) Управління

комунального господарства та організації будівництва Білгород-Дністровського

виконавчого комітету міської ради;

                              2)

Білгород-Дністровського виконавчого комітету міської ради

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє

самостійні вимоги: Фонд приватизації та управління

комунальною власністю Білгород-Дністровської міської ради 

про стягнення

110 500 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької

діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернувся до суду з позовом до

Управління комунального господарства та організації будівництва

Білгород-Дністровського виконавчого комітету міської ради (далі - Відповідач 1)

та Білгород-Дністровського виконавчого комітету міської ради (далі -Відповідач 2)

про стягнення 110 500 грн., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні

вимоги на предмет спору - Фонд приватизації та управління комунальною власністю

Білгород-дністровської міської ради.

Позовні вимоги СПД ОСОБА_1

обґрунтовує тим, що Відповідач в порушення вимог Договору позики із

поручительством НОМЕР_1, укладеного між сторонами, не повернув грошові кошти в

сумі 100 000 грн.

Окрім основної суми заборгованості

за Договором НОМЕР_1 Відповідач 1, на думку Позивача, повинен сплатити

штраф/неустойку в загальній суми 10 500 грн.

Позивач просить стягнути в

солідарному порядку з Відповідачів грошові кошти у розмірі 100 000 грн., 10 500

грн. штрафних санкцій, витрати по сплаті держмита та витрат на ІТЗ судового

процесу, а також витрати на оплату юридичних послуг, наданих адвокатом.

Рішенням місцевого господарського

суду від 24 липня 2006 року (суддя Семенюк Г.В.) позов задоволено частково:

стягнуто у солідарному порядку з Відповідачів 98672 грн. основного боргу, 8

929,59 грн. витрат по сплаті послуг адвоката, 986,72 грн. державного мита та

105,37 грн. -витрат на ІТЗ судового процесу; позовні вимоги щодо стягнення з

відповідачів штрафних санкцій в сумі 10 500 грн. залишено без розгляду; в решті

позову відмовлено. Рішення суду мотивовано 

обґрунтованістю позовних вимог у цій частині та доведеністю їх

матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішенням

місцевого суду Білгород-Дністровський виконавчий комітет міської ради звернувся

до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій

просить рішення господарського суду Одеської області від 24.07.2006 року

скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.  Скаржник вважає, що при прийнятті рішення

судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджено

обставин, що мають істотне значення для справи. 

Скаржник посилається на те, що

Договір позики НОМЕР_1 був укладений з ОСОБА_1, 

як з громадянином, але не як з суб'єктом підприємницької діяльності, а

отже, даний спір не підвідомчий розгляду у господарських судах.

Також Скаржник вважає, що

Білгород-Дністровський виконавчий комітет міської ради не може виступати

поручителем по договору позики, оскільки ніяких рішень стосовно укладення цього

договору він не приймав.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК

України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду

апеляційної скарги. Ухвали  про  прийняття апеляційної скарги до провадження

від 16.08.2006 року та про відкладення розгляду справи від 12.09.2006 року,

направлені на адресу  Відповідача-1,

поштою  повернуті  з 

відміткою,  що  по 

АДРЕСА_1  знаходиться  рибопромисловий  технікум.

Представники Відповідача-2  та 

3-ї  особи  дали 

пояснення  суду,  згідно 

яких  адреса  Відповідача-1 

та  ж  сама , 

що  була  при 

розгляди  справи  господарським 

судом. Зараз  йде  процедура 

ліквідації  Відповідача-1,  по 

АДРЕСА_1  взагалі  немає 

його  представників.  При 

таких  обставинах  колегія суддів,  за 

згодою  представників  сторін, 

вважає  можливим  розгляд 

апеляційної  скарга  без 

участі  Відповідача-1. 

Колегія суддів, обговоривши доводи

апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність

застосування господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та

процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

20.01.2003 року між Управлінням

комунального господарства та організації будівництва Білгород-Дністровського

виконавчого комітету міської ради, суб'єктом підприємницької діяльності -

фізичною особою ОСОБА_1 та Білгород-Дністровським виконавчим комітетом міської

ради був укладений Договір позики із поручительством НОМЕР_1 (надалі - Договір

НОМЕР_1).

Посилання скаржника, що Договір був

укладений з громадянином ОСОБА_1, а не з суб'єктом підприємницької діяльності,

спростовуються матеріалами справи, оскільки печатка на Договорі позики із

поручительством НОМЕР_1 (а.с. 19) свідчить про те, що ОСОБА_1 виступає стороною

у договорі саме у статусі Суб'єкта підприємницької діяльності.

          Згідно з частиною 1 Договору НОМЕР_1

позикодавець (СПД ОСОБА_1) передає позичальнику (Управлінню комунального

господарства та організації будівництва Білгород-Дністровського виконавчого

комітету міської ради) грошові кошти в сумі 100000 гривень для погашення

заборгованості позичальника по заробітній платні його працівникам, а також для

часткового поновлення фінансової спроможності позичальника.

          Поручителем по даному Договору

виступив Білгород-Дністровський виконавчий комітет міської ради.

Скаржник заперечує проти цього,

стверджуючи в апеляційній скарзі, що поручителем по договору позики

Білгород-Дністровський виконавчий комітет міської ради міг би виступати лише у

випадку колегіального прийняття рішення про це на засіданні виконкому, так як у

випадку стягнення з виконкому коштів, їх відрахування здійснюватиметься за

рахунок місцевого бюджету. В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається

на п.27 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Пунктом 27 статті 26 вказаного

Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради

вирішується питання стосовно прийняття 

рішень  щодо  отримання позик з інших місцевих бюджетів та

джерел,  а також щодо передачі

коштів  з 

відповідного місцевого бюджету

Судовою колегією встановлено, що з

боку Білгород-Дністровського виконавчого комітету міської ради Договір був

підписаний міським головою Чербаджи Н.Н.

Статтею 55 Закону України "Про

місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що у

своїй діяльності голова ради є підзвітним 

раді (п. 4), а також те, що голова підписує рішення ради, протоколи

сесій ради (п.6.12). Тобто при укладенні Договору НОМЕР_1

міський голова повинен був знати, що колегіального рішення на укладення такого

договору не існує.

Як встановлено у судовому

засіданні господарського суду Одеської області від 24.07.2006 року (про що

зазначено у рішенні місцевого господарського суду від 24.07.2006 року), -

Договір позики із поручительством НОМЕР_1 сторонами договору в судовому порядку

не оскаржувався та у встановленому законом порядку недійсним визнаний не був.

Починаючи з лютого 2003 року

Позивач виконував свої зобов'язання за Договором належним чином. Жодним з

Відповідачів не ставилось питання про незаконність укладання цього Договору.

Наявними в матеріалах справи

копіями квитанцій до прибуткового ордера (а.с.15) підтверджено, що Позивач вніс

у касу Управління комунального господарства та організації будівництва

Білгород-Дністровського виконавчого комітету міської ради 98 672 грн. на

виконання умов Договору НОМЕР_1:

квитанція НОМЕР_2 на суму 1 672

грн.;

квитанція НОМЕР_3 на суму 24 000

грн.;

квитанція НОМЕР_4 на суму 50 000

грн.;

квитанція НОМЕР_5 на суму 15 000

грн.;

квитанція НОМЕР_6 на суму 8 000

грн., усього на суму 98 672 грн.

          Відповідно до ч. 5 Договору НОМЕР_1

позичальник зобов'язаний на протязі 36 (тридцяти шести) місяців із дня

отримання позики, повернути повну суму позики.

          Станом на 25.05.2006 року (час

звернення з позовом) ні Управління комунального господарства та організації

будівництва Білгород-Дністровського виконавчого комітету міської ради, ні  Білгород-Дністровський виконавчий комітет

міської ради позику не повернули, що побічно підтверджується  довідкою Філії відділення Промінвестбанку в

м. Білгород-Дністровський Одеської області НОМЕР_7, згідно з якою за період з

20.01.2003 року по 25.04.2006 року від Виконкому Білгород-Дністровської міської

ради 05.04.2006 року на рахунок СПД ОСОБА_1 надійшло 4960,0 грн. за комплект

меблі.

          Згідно з п. 4 прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України 435-IV від 16 січня 2003 року,

що набрав чинності з 01.01.2004 року - Цивільний   кодекс 

України  застосовується  до 

цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо

цивільних відносин,  які виникли  до 

набрання  чинності Цивільним

кодексом України, положення Кодексу застосовуються до тих прав і

обов'язків,  що  виникли 

або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

          У відповідності до п. 4 прикінцевих

та перехідних положень Господарського кодексу України № 436-IV від “16”січня

2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року - Господарський кодекс України

застосовується до господарських відносин, 

які виникли  після  набрання 

чинності його положеннями відповідно до прикінцевих та перехідних

положень Господарського кодексу України. До господарських  відносин, 

що  виникли до набрання чинності

відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення   застосовуються   щодо  

тих  прав  і 

обов'язків,  які продовжують

існувати або  виникли  після 

набрання  чинності  цими положеннями.

          Враховуючи те, що правовідносини що є

предметом позову за цією справою виникли до 01.01.2004 року, але в частині

повернення позики фактично продовжували існувати і після 01.01.2004 року, то

при вирішенні спору повинні застосовуватись Цивільний та Господарський кодекси

України, що набрали чинності з 01.01.2004 року.

          Відповідно до ст. 509, 525, 526, 554,

1049 Цивільного кодексу України:

          - ст. 509 - в силу

зобов'язання одна  сторона (боржник)   зобов'язана  

вчинити   на   користь  

другої  сторони (кредитора) певну

дію (передати  майно,  виконати 

роботу,  надати послугу,  сплатити 

гроші  тощо) або утриматися від

певної дії,  а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов'язку;

          - ст. 526 -

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору 

та  інших актів цивільного

законодавства,  а за відсутності таких

умов та вимог -  відповідно до   звичаїв  

ділового  обороту  або 

інших  вимог,  що 

звичайно ставляться;

      - ст. 525 -

Одностороння  відмова  від 

зобов'язання  або одностороння

зміна  його  умов 

не  допускається,  якщо 

інше  не   встановлено договором або законом;

          - ст. 1049 -

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій

самій сумі або речі, визначені  родовими

ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що

були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені

договором;

          - ст. 554 - у разі

порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель

відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не

встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель

відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату

основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не

встановлено договором поруки.

Отже суд першої інстанції вірно

дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідачів

суми позики лише в сумі 98 672 грн. та відмові у задоволенні решти позовних

вимог (1 328 грн.), з огляду на недоведеність матеріалами справи цієї частини

боргу.

Місцевий господарський суд відмовив

Позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідачів 10 500

грн. штрафних санкцій, посилаючись на невиконання вимог ухвали господарського

суду Одеської області від 05.07.2006 року, якою у Позивача був витребуваний

розгорнутий розрахунок суми штрафних санкцій за договором позики від 20.01.2003

року та письмові пояснення з питання застосування облікової ставки НБУ до ст.

1048 ЦК України, на яку посилався Позивач як на підставу нарахування штрафних

санкцій.

          Вказані вище, розгорнутий розрахунок

штрафних санкцій та письмові пояснення з питання застосування облікової ставки

НБУ до ст. 1048 ЦК України позивачем до господарського суду Одеської області,

на його вимогу,  надано не було.

          Згідно п. 5 ст. 81 ГПК України

господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач  без 

поважних  причин  не  

подав    витребувані господарським  судом матеріали, необхідні для вирішення

спору, або представник  позивача  не 

з'явився  на   виклик у засідання господарського  суду 

і  його  нез'явлення 

перешкоджає  вирішенню спору.

          За таких обставин, господарський суд

апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду щодо залишення

позовних вимог в частині стягнення у солідарному порядку з Відповідачів

штрафних санкцій в сумі 10500 грн., на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, без

розгляду.

Однією з вимог Позивача було

стягнення з Відповідачів витрат по оплаті послуг адвоката.

Відповідно до розділу VI

Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з

розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного

мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної

господарським судом, витрат, пов'язаних з 

оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати

послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові

витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому

випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались,

та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Господарським судом встановлено, що

право адвоката -Шкуренко Людмили Валентинівни на надання адвокатських послуг та

безпосереднє надання адвокатських послуг зокрема підтверджується:

1. Свідоцтвом про право на заняття

адвокатською діяльністю НОМЕР_8;

2. Договором про надання юридичної

допомоги від 11.05.2006 року, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_2;

Оплата послуг адвоката в сумі 10000

грн. підтверджується квитанцією № б/н від 14.07.2006 року.

Враховуючи те, що позов СПД ОСОБА_1

до Управління комунального господарства та організації будівництва

Білгород-Дністровського виконавчого комітету міської ради та

Білгород-Дністровського виконавчого комітету міської ради, третя особа на

стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги: Фонд приватизації та

управління комунальною власністю Білгород-Дністровської міської ради, про

стягнення 110500,00 грн. судом задоволено частково, то позовні вимоги СПД

ОСОБА_1 щодо солідарного стягнення  з

відповідачів витрат на послуги адвоката, підлягають лише частковому задоволенню

пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог позивача, а саме в сумі

-98672/110500,00*10000=8929,59 грн.

Судова колегія погоджується з

висновками суду першої інстанції, обґрунтованими нормами чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, судова

колегія приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду законне

та обґрунтоване, підстави для його скасування відсутні, доводи апеляційної

скарги необґрунтовані, а отже, скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.

ст.  99,101,103-105 ГПК України,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого

комітету Білгород-Дністровської міської ради на рішення господарського суду

Одеської області від  24 липня 2006 року

у справі №27/141-06-4869 залишити без задоволення, рішення місцевого суду -без

змін.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого

господарського суду України.  

Головуючий суддя:                                                           

М.В. Михайлов

Суддя:                                                                               

В. М. Тофан

                Суддя:                                                                                 О.О.

Журавльов