Постанова

від 24.05.2011 по справі 10/179-10-4651

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/179-10-4651

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р. Справа № 10/179-10-4651

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:   Ярош А.І.,

Суддів:   Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

на підставі розпорядження Голови суду про прийняття, повернення, відмову у прийнятті апеляційних скарг по справам та здіснення інших процесуальних дій №301 від 04.05.2011р.

при секретарі судового засідання:  Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від ВАТ „Західенерго”: не з'явився, повідомлений належним чином

від Одеської залізниці: Гордієнко М.В.

від ПАТ ДТЕК „Павлоградвугілля”: Шиян Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариство „ДТЕК Павлоградвугілля”;

на рішення господарського суду Одеської області від 05 січня 2011р.

у справі №10/179-10-4651

за позовом  Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”

до 1. Одеської залізниці;

2. Публічного акціонерного товариство „ДТЕК Павлоградвугілля”;

про стягнення 3 332,13грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Західенерго” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської залізниці (далі –відповідач-1) та ВАТ „Павлоградвугілля”; (далі - відповідач-2) про стягнення з Відповідачів вартості недостачі вантажу в сумі 3 332,13грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що при прийманні кам'яного вугілля, відвантаженого на адресу ВАТ „Західенерго”, в результаті 100-відсоткового зважування на справних, перевірених тензометричних вагонних вагах, прописаних по ст. Ладижин, в одному напіввагоні була встановлена нестача 5,86 тонни вугілля, яку підтверджено комерційним актом БО № 646490/25 від 25.07.2010р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03 січня 2011 року у справі №10/1789-10-4651 (суддя Смелянець Г.Є) позов задоволено. З ВАТ " Павлоградвугілля” на користь позивача стягнуто вартість недостачі вантажу в сумі 3332,13грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини комерційного акту свідчать про те що вантаж, який завантажений засобами відправника на станцію призначення прибув у технічно справному стані, за відсутністю ознак втрати вантажу, а отже відповідно до вимог ст.111 Статуту залізниць України, згідно з якою, залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення, відсутні підстави для покладення відповідальності за недостачу вантажу у вагоні №66564824 на перевізника (відповідач-1).

Поряд з цим, обставини,  які встановлені у комерційному акті щодо наявності  природних скосів вантажу з обох сторін вагону по всій ширині вагону на довжину 1 люка глибиною 0,7 м  свідчать про  просипання вугілля під час його перевезення, що і призвело до незбереження вантажу під час його перевезення. При цьому таке незбереження вантажу можливе лише внаслідок непридатності вагону для перевезення такого виду вантажу, як вугілля, а придатність вагону для перевезення певного виду вантажу визначається вантажовідправником, оскільки саме ним здійснено завантаження вантажу у вагон №66564824. З огляду на те, що відповідальність за недостачу вантажу у вагоні №66564824 слід покласти на вантажовідправника (відповідач-2).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач-2  звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Також до суду відповідачем -2  надано клопотання про зміну назви підприємства  з ВАТ „Павлоградвугілля” на ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля” у відповідності до нової редакції Закону України "Про акціонерні товариства".

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що між ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля” та ВАТ „Західенерго” не має жодних договірних відносин, тому у скаржника не має зобов'язань перед Позивачем. Окрім того, комерційний акт, а також те, що акт № 4-Л від 30.07.2010р. був складений вже після видачі вантажу, - на підставі чого  комерційний акт не може вважатися належним доказом по справі.

Представник ВАТ „Західенерго”, в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.

Представник Одеської залізниці, в судовому засіданні не підтримав доводи апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля” в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши та вивчивши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин справи та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 23 липня 2010р. зі станції Ароматна Придніпровської залізниці ВАТ „ Павлоградвугілля”” (відправник, відповідач-2) на адресу ВАТ „Західенерго” (одержувач, позивач) відправлено вантаж –кам'яне вугілля у кількості 1565500кг, в т.ч. у піввагоні № 66564824 у кількості 67000кг, що підтверджується залізничною накладною на маршрут або групу вагонів № 46952866 (а.с. 13-14).

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у піввагоні засобами відправника (позивач), навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з розділом 2 параграфами 1-3, 5, 8, 9 ТУ правильно, вантаж маркований і ущільнений у вигляді трапецієвидної шапки.

Матеріали справи свідчать, що під час надходження цього вантажу на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці складений комерційний акт БО № 646490/25 від 25.07.2010р. (а.с. 15), згідно з яким було здійснено контрольне перевантаження вагону № 66564824 на справних вагонах 150-тонних електротензометричних вагах станції, в результаті чого виявлено: вага бурутто 82460, тара 21500, нетто 61140, що менше документа 5860кг. Перевантажування відбувалось двічі, недостача підтвердилась. Недостаючий вантаж в вагоні вміститися міг. Завантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів 20 см, вагон прибув у технічно справному стані, без ознак втрати вантажу, каток застосований, маркування не порушено, наявні природні скоси з обох сторін вагону по всій ширині вагону на довжину 1 люка глибиною 0,7м, поглиблення відсутні, двері люка щільно закриті, теча вантажу відсутня. В порушення Збірника 7 п.6 вантажовідправником не нанесена захисна плівка.  

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між відповідачем-2 (вантажовідправник) і відповідачем-1 (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).   

Також залізнична накладна № 46952866 свідчить, що завантаження вантажу у піввагон №66564824 здійснювалося відправником (відповідач-2), а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. У ст.31 Статуту залізниць України також встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його  схоронності під час транспортування і здійснити навантаження з виконанням Технічних умов. Вимоги щодо перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлені і у відповідних Правилах, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №62 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987.

Разом з тим відповідні відмітки вантажовідправника у залізничній накладній свідчать, що у вагон відкритого типу №66564824 вантажовідправником завантажено вугілля у кількості 67 000 кг і завантаження вугілля здійснено вантажовідправником відповідно до розділу 2 параграфів 1,2,3,4,5,6,9 Технічних умов розміщення і кріплення вантажів,  вантаж маркований і ущільнений у вигляді трапецієвидної шапки.    

Отже, вантажовідправником вжиті такі заходи щодо забезпечення транспортабельності та збереження вантажу під час його перевезення, як розрівняння і ущільнення вугілля (параграф 3-4 розділу 2 ТУ),  як  ущільнення зазорів нижніх люків (параграф 5-6 розділу 2 ТУ), як покриття вугілля плівкою (параграф 9 розділу 2 ТУ), як маркування вантажу і вантаж зданий до перевезення залізниці, якою в свою чергу вантаж прийнятий до перевезення шляхом візуального огляду і жодних зауважень щодо неправильного завантаження цього вантажу не висловлено,  що відповідає вимогам ст.24 Статуту залізниць України.

 Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України  залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.  

Між тим, під час надходження цього вантажу на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці виявлено нестачу вантажу у вагоні №66564824 в кількості 5860 кг, а також встановлено, що вантажовідправником застосований каток, але не нанесена захисна плівка; що маркування вантажу не порушено; що вагон знаходиться у технічно справному стані; що ознаки втрати  вантажу відсутні, а наявні  природні скоси з обох сторін вагону по всій ширині вагону на довжину 1 люка глибиною 0,7 м, про що на станції призначення Ладижин Одеської залізниці складений відповідний комерційний акт.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України комерційними актами та актами загальної форми засвідчуються  обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності як залізниці, так і вантажовідправника та вантажоодержувача.

Таким чином, виходячи із встановлених у комерційному акті обставин, які свідчать про те, що вантаж, який завантажений засобами відправника на станцію призначення прибув у технічно справному стані, за відсутністю ознак втрати вантажу, а також вимог ст.111 Статуту залізниць України, згідно з якою, залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу у вагоні №66564824 на перевізника (відповідач-1).

Поряд з цим, обставини,  які встановлені у комерційному акті щодо наявності  природних скосів вантажу з обох сторін вагону по всій ширині вагону на довжину 1 люка глибиною 0,7 м  свідчать про  просипання вугілля під час його перевезення, що і призвело до незбереження вантажу під час його перевезення. При цьому таке незбереження вантажу можливе лише внаслідок непридатності вагону для перевезення такого виду вантажу, як вугілля, а придатність вагону для перевезення певного виду вантажу визначається вантажовідправником, оскільки саме ним здійснено завантаження вантажу у вагон №66564824.     

За таких обставин, судова колегія вважає, що відповідальність за недостачу вантажу у вагоні №66564824 слід покласти на вантажовідправника (відповідач-2). Аналогічні положення щодо покладення відповідальності на відправника вантажу у випадку незбереження вантажу внаслідок непридатності вагону для перевезення певного виду вантажу встановлені і у п.3.9. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04/5/225.

Разом з тим, обставини, які встановлені у комерційному акті щодо не нанесення захисної плівки вантажовідправником, судова колегія до уваги не приймає, оскільки вантажовідправником застосований такий захід забезпечення схоронності вантажу, як нанесення захисного маркування, а відповідно до вимог п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р.№542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, з метою забезпечення схоронності всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Посилання скаржника на те, що між позивачем і відповідачем-2 відсутні  договірні відносини щодо поставки вугілля, а тому і підстави для відповідальності відповідача-2 також відсутні, не є обґрунтованим. Оскільки підставою позовних вимог у даному позові є неналежне виконання договору перевезення, який укладений між відповідачем-2 (відправник) та відповідачем -1 (перевізник) на користь позивача, а не договір поставки, який укладений між позивачем (покупець) і ТОВ “ДТЕК Трейдінг” (постачальник). За таких же обставин апеляційний господарський суд  не приймає до уваги посилання скаржника на те, що в порушення умов договору поставки позивач не викликав відповідача-2 для спільного приймання вугілля у вагоні 66564824. Тим більш, що умовами п.5.1.3. договору поставки №17-2010 від 17.06.2010р., який укладений між позивачем і ТОВ “ДТЕК Трейдінг” передбачено, що при виявленні невідповідності даних про кількість (вагу) вугілля, зазначених у залізничних накладних, фактичній кількості вугілля (виявленні слідів розкрадання вугілля з вагонів) недостача вугілля повинна бути підтверджена комерційним актом, складеним вантажоперевізником.

При цьому не приймається до уваги посилання скаржника на той факт, що акт приймання-передачі вугілля свідчить про одержання позивачем такої ж кількості вугілля, що відправлена відповідачем-2 та те, що вказаний акт складений і підписаний між позивачем і ТОВ “ДТЕК Трейдінг” на виконання умов укладеного між ними договору поставки №17-2010 від 17.06.2010р., який не являється підставою позовних вимог в даному випадку.

При цьому виходячи з того, що вимогами ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України передбачено обмежену відповідальність за недостачу вантажу лише залізниці, а не вантажовідправника, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги ВАТ “Західенерго” в повному обсязі, виходячи із вартості вугілля в сумі 580,54 грн. за 1 тону, яка  визначена позивачем на підставі  Додаткової угоди №1 від 25.06.2010р. до договору поставки №17-2010 від 17.06.2010р., який укладений між ТОВ “ДТЕК Трейдінг” (постачальник) і ВАТ “Західенерго” (покупець).

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля” - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 05 січня 2011 року у справі №10/179-10-4651 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариство „ДТЕК Павлоградвугілля” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Повний текст постанови підписаний 24.05.2011р.

Головуючий суддя                                                                                 А.І.Ярош

Судді :                                                                                          Я.Ф.Савицький

                                                                                О.Т.Лавренюк