Постанова

від 02.04.2008 по справі 31/93-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/93-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 квітня 2008 р.                                                                                    № 31/93-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:Михайлюка М.В.,  

Суддів : Дунаєвської  Н.Г.,Рибака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк"

на додаткове рішення

та на  постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2007 рокуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2007 р.

у справі№ 31/93-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перше видавництво"

до

третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Експлерент"Акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк"

про та за зустрічним позовом

до

простягнення боргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Експлерент"Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше видавництво"Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк"визнання договору недійсним

за  участю представників  сторін:

позивача  Драп'ятий Б.Є.,

відповідача третьої особине з'явились,Краско І.В.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2007 року у справі № 31/93-07 (суддя: Мороз В.Ф.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву задоволено: визнано недійсним договір заміни кредитора від 28.08.2006 р., укладений між АТ "Індустріально-експортний банк" та ТОВ "Перше видавництво".

ТОВ "Перше видавництво" звернулось до суду з заявою від 21.05.2007 р. про роз'яснення судового рішення та про застосування наслідків недійсності договору.  

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2007 р. у справі №31/93-07 (суддя: Мороз В.Ф.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2007 р. (судді: Павловський П.П., Швець В.В., Чус О.В.) зобов'язано АТ "Індустріально-експортний банк" повернути ТОВ"Перше видавництво" простий вексель № 3006146437 на суму 2288109,57 грн. виданий на виконання договору заміни кредитора від 28.08.2006 р.  

          Не погоджуючись з додатковим рішенням та постановою, АТ "Індустріально-експортний банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення та постанову скасувати та припинити провадження в частині клопотання позивача про застосування наслідків недійсності договору.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2007 р. у справі № 31/93-07 визнано недійсним договір заміни кредитора від 28.08.2006 р., укладений між АТ "Індустріально-експортний банк" та ТОВ "Перше видавництво".

Як зазначив місцевий господарський суд, в зазначеному вище рішенні не вирішено питання про застосування наслідків недійсності угоди.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Господарський суд з'ясував, що 28.08.2006 р. ТОВ "Перше видавництво" та АТ "Індустріально-експортний банк" (надалі - Банк) уклали договір заміни кредитора, за яким Банк передає позивачу в повному обсязі всі права вимоги по зобов'язанню ТОВ "Експлерент", що випливають з кредитного договору №1348/2005-юр від 14.10.2005 р. на суму 2 288 109,57 грн. Згідно п. 7 договору заміни кредитора вартість переданого права вимоги за цим договором становить 2 288 109,57 грн.

Пунктами 8, 9 договору передбачено, що оплату первинному кредитору новий кредитор зобов'язаний здійснити до 28.08.2006 р. незалежно від виконання переданого зобов'язання боржником новому кредитору. Розрахунки проводяться шляхом випуску новим кредитором первісному кредитору   простого векселя на вказану у п. 7 договору суму.

На виконання умов договору позивач передав банку простий вексель №3006146437 на суму 2288109,57 грн., що підтверджується актом приймання-передачі векселя від 28.08.2006 р.

Господарський суд також зазначив, що доказів відсутності у Банку вказаного векселя в матеріали справи не надано.

За таких обставин, місцевий та апеляційний господарські суди зобов'язали Банк повернути позивачу простий вексель № 3006146437 на суму 2288109,57 грн.

Разом з тим, приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції порушив вимоги норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.

Однак, як наголошує скаржник у касаційній скарзі, господарський суд першої інстанції порушив ст. 88 ГПК України, оскільки застосування наслідків недійсності договору не було предметом зустрічного позову та не розглядалось у судовому засіданні.

Окрім того, призначаючи до розгляду заяву про роз'яснення рішення на 12.06.2007 р. суд визнав явку представників сторін обов'язковою (а.с. 100). Не зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання 12.06.2007 р., господарський суд не відклав розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України.

Водночас, господарські суди не здійснили всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, відтак їх висновки є передчасними.

Так, відповідно до вимог ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як зазначає скаржник у касаційній скарзі, суд не перевірив можливість повернення в натурі всього, що отримано за правочином. Так, господарський суд не з'ясував чи на момент прийняття судом додаткового рішення у Банку був в наявності вексель № 3006146437 на суму 2288109,57 грн. Окрім того, Банк наголошує, що вексель було передано ТОВ "Компанія –"Аспект" ще в 2006 році, а відтак Банк  не міг повернути спірний вексель позивачу.  

До того ж, в силу вимог ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Таким чином, господарський суд вправі був витребувати у сторін докази на підтвердження можливості повернення в натурі всього, що отримано за правочином, а саме - векселя № 3006146437 на суму 2288109,57 грн.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України прийшов до висновку про те, що додаткове рішення та постанова не відповідають вимогам закону та є необґрунтованими.

Окрім того, додаткове рішення підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2007 р. у справі № 31/93-07, яким договір заміни кредитора від 28.08.2006 р. визнано недійсним, скасовано постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2008 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені  у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

За таких обставин, додаткове рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну  скаргу задовольнити частково.

Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2007 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2007 р. у справі №31/93-07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддя                                                       М. Михайлюк

Судді:                                                                               Н. Дунаєвська

                                                                                         В. Рибак