Постанова

від 26.03.2008 по справі 8/196-07-6662

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/196-07-6662

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 березня 2008 р.                                                                                    № 8/196-07-6662  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                         Дунаєвської Н.Г.,

                                         Михайлюка М.В.,

                                         Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2007 року у справі № 8/196-07-6662 Господарського суду Одеської області за позовом Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго", м. Одеса, про стягнення 104 283 279,89 грн.,

за участю представників:

позивача –Саква Д.Ю. (дов. № 01/42-41Д від 29.02.2008р.);

відповідача –Паскаль Т.В. (дов. № 256 від 29.12.2007р.);

                    –Шандрук О.Т. (дов. № 271 від 11.12.2006р.),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2007 року  позивач –ДП "Енергоринок" пред'явив у Господарському суді позов до відповідача –ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" про стягнення 104 283 279,89 грн.

Вказував, що рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2005р. у справі № 27-31/146-03-2842 за його позовом до ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" про стягнення заборгованості за електричну енергію та штрафних санкцій на загальну суму 911 207 858,91 грн., зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. постановлено стягнути з ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"  на його користь 766 760 595,27 грн. основного боргу, 129 051 129,48 грн. інфляційних, 59 848 339,32 грн. річних, 100 000 грн. пені, 21 318 грн. витрат по сплаті державного мита та 98,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Посилаючись на ту обставину, що станом на 01.05.2007р. заборгованість ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" не сплачено, позивач просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні нарахування за період з 01.01.2005р. по 25.04.2006р. в сумі 108 616 073,05 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16 листопада 2007 року (суддя Атанова Т.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на пропуск позивачем строку позовної давності для пред'явлення додаткової вимоги, оскільки сплинув строк позовної давності для стягнення основного боргу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2007 року (колегія суддів у складі: Разюк Г.П. - головуючий, Колоколова С.І., Петрова М.С.) рішення залишено без змін з тих же підстав.

У касаційній скарзі ДП "Енергоринок", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідають.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення інфляційних витрат за користування відповідачем коштами позивача за період з 01.01.2005р. по 25.04.2006р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності, оскільки основна заборгованість за куплену ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" електричну енергію виникла в період з 01.04.2000р. по 01.04.2003р., позов про її стягнення заявлено 14.04.2003р., чим перервано перебіг строку позовної давності, який сплинув 14.04.2006р. Тому, згідно ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Проте погодитись з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2005р. у справі № 27-31/146-03-2842 за позовом ДП "Енергоринок"  до ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" про стягнення заборгованості за електричну енергію та штрафних санкцій на загальну суму 911 207 858,91 грн., зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. постановлено стягнути з ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"  на користь ДП "Енергоринок"  766 760 595,27 грн. основного боргу, 129 051 129,48 грн. інфляційних, 59 848 339,32 грн. річних, 100 000 грн. пені, 21 318 грн. витрат по сплаті державного мита та 98,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане свідчить про те, що позивач реалізував своє право на звернення до суду за захистом свого порушеного права, яке полягало у невиконанні відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленої електричної енергії, і вказане право захищено судом, тому висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку позовної давності для подання даного позову є передчасним та таким, що не  відповідає нормам діючого законодавства, оскільки не можна вважати строк, який тече після пред'явлення позову та ухвалення рішення, позовним.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для пред'явлення додаткової вимоги, оскільки сплинув строк позовної давності для стягнення основного боргу та відмовили в розгляді позовної вимоги про стягнення інфляційних нарахувань за період з 01.01.2005р. по 25.04.2006р.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і  повно  з'ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об'єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  і  вирішення  спору  по  суті,  і  в  залежності  від  встановленого,  правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу  Державного підприємства "Енергоринок" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2007 року та рішення Господарського суду Одеської області від 16 листопада 2007 року у справі № 8/196-07-6662 скасувати.

3. Справу № 8/196-07-6662 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі.

Судді:                                                                                                 Н.Г. Дунаєвська                                                  

                                                                                                           М.В. Михайлюк  

                                                                                                 С.С. Самусенко  

22