Постанова

від 17.04.2008 по справі 2/575

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/575

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 квітня 2008 р.                                                                                    № 2/575  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів                                                 Разводової С.С.                                                            Стратієнко Л.В.

з участю представників:позивача: відповідачів:

Парфенюк О.В.Кучма Л.В.

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу Міністерства оборони України

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2007 р.

у справі№ 2/575

за позовоммалого підприємства "Агротранс"

доУправління розквартирування військ і експлуатації фонду будівельно-квартир-них органів Міністерства оборони України,Міністерства оборони України,

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 26.12.2006 р. позов малого підприємства "Агротранс" задоволено.

Визнано за ним право власності на вбудовано-прибудований комплекс нежитлових приміщень загальною площею 139,67 м2 по вул. Тополевій,7 в м.Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. рішення господарського суду м.Києва від 26.12.2006 р. скасовано та постановлено нове, яким в задоволенні позовних вимог, заявлених до Міністерства оборони України, відмовлено, а в частині позовних вимог до Управління розквартирування військ і експлуатації фонду будівельно-квартир-них органів Міністерства оборони України (надалі Управління) провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що Управління не є юридичною особою.

У серпні 2007 р. позивач звернувся в суд з заявою про перегляд вказаної постанови за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, 10.08.2007 р. з документів, які він отримав від Департаменту будівництва Міністерства оборони України, йому стало відомо, що правонаступником Управління розквартирування військ і експлуатації фонду будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України є Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України, яке відповідно до Положення про Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 02.02.2005 р., здійснює функції замовника з будівництва житла для військовослужбовців, представляє Міністерство оборони України … без доручення з питань, що належать до компетенції Управління, укладає від імені Міністерства оборони України угоди підряду, підряду на капітальне будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт.

Таким чином, Міністерство оборони України, як відповідач, несе відповідальність за неналежне виконання Управлінням свого обов'язку при передачі майна за договором № 102 від 17.02.1994 р.

Неможливість знати про дані обставини зумовлена тим, що документи не є відомими для широкого загалу, оскільки носять відомчий характер.

Просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. та прийняти нове рішення, яким визнати за малим підприємством "Агротранс" право власності на вбудовано-прибудований комплекс нежитлових приміщень загальною площею 139,67 м2 по вул. Тополевій,4-8 в м.Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2007 р. (головуючий –Мартюк А.І., судді –Лосєв А.М., Зубець Л.П.) заяву малого підприємства "Агротранс" задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. скасовано частково.

Прийнято нову постанову, якою апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення. Рішення господарського суду м.Києва від 26.12.2006 р. змінено. Викладено його резолютивну частину в такій редакції: "Позов задовольнити повністю. Визнати право власності малого підприємства "Агротранс" на вбудовано-прибудований комплекс нежитлових приміщень загальною площею 139,67 м2 по вул. Тополевій,4-8 в м.Києві."

В частині припинення провадження у справі на підставі п.1ч.1ст.80 ГПК України в частині позовних вимог до Управління розквартирування військ і експлуатації фонду будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. залишено без змін.

В іншій частині рішення господарського суду м.Києва від 26.12.2006 р. залишено без змін.

В касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2007р., залишивши в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Як вказано у пункті 5 постанови Пленумом Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27.02.1981 року за №1 не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після встановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону. Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 1.1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 року за №04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" відповідно до якого виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.

 Відповідно до пункту 1.3 цього ж роз'яснення не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, у разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.

      Документи, на які посилається позивач, як на нововиявлені обставини, існували на час постановлення постанови  Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. і могли бути надані суду сторонами, або ж витребувані судом в порядку ст.38 ГПК України.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про наявність у справі нововиявлених обставин є помилковим, а тому його постанова від 21.11.2007 р. підлягає скасуванню.

Посилання в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 25.04.2007 р. на розгляд справи апеляційним господарським судом у відсутності позивача, який не був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду та неповне з'ясування в порушення вимог ст. 43 ГПК України всіх обставин, що мають істотне значення для справи, за умови доведеності цих доводів можуть бути згідно з ст. 11110 ГПК України підставою для скасування вказаної постанови в касаційному порядку, але не в порядку ст.114 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2007 р. у справі за № 2/575 скасувати, залишивши в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2007 р.

Головуючий                                                                    В.І. Дерепа

Судді                                                                                С.С. Разводова

                                                                                                      Л.В. Стратієнко