Постанова

від 09.12.2014 по справі 2/575

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 876/15246/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу військової частини А-3186 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-3186 про стягнення заборгованості по грошовій компенсації за продовольче забезпечення,-

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, в якій просив визнати дії командування військової частини А4077 неправомірними, стягнути з військової частини А3186 (яка є правонаступником військової частини А4077) компенсацію за продовольче забезпечення у сумі 17316 грн. 67 коп. та стягнути з військової частини А3186 на користь позивача витрати за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн. 00 коп.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17 квітня 2007 року позов ОСОБА_1 до військової частини А-3186 про стягнення заборгованості по грошовій компенсації за продовольче забезпечення - задоволено.

Постановлено стягнути з військової частини А-3186 м. Луцьк на користь ОСОБА_1 17316 (сімнадцять тисяч триста шістнадцять) грн. заборгованості по грошовій компенсації за продовольче забезпечення та 30 (тридцять) грн. судових витрат по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи в суді, всього 17346 (сімнадцять тисяч триста сорок шість) грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Військова частина А-3186 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що при винесенні постанови суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував тих обставин, що з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 № 426 припинилось правове регулювання відносин стосовно забезпечення військовослужбовців продовольчими пайками. А тому позивач не має права на отримання грошової компенсації за продовольче забезпечення.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що позивач дійсно в період з 26 жовтня 2001 року по 29 грудня 2005 року проходив військову службу у військовій частині А-4077 (до 25.10.2001 року - в/ч 62368) та перебував на грошовому, продовольчому та речовому забезпеченні при цій частині (а.с. 5).

Згідно з матеріалами справи військова частина А-3186 м. Луцьк Волинської області є правонаступником військової частини А-4077 м. Дубно Рівненської області (а.с. 7).

Відповідно до довідки № 319 від 29 грудня 2006 року продовольчий пайок з дев'яти найменувань з 11.03.2000 р. по 26.12.2005 р. не видавався (а.с. 8)

Згідно проведених ОСОБА_1 розрахунків заборгованість по продовольчому забезпеченню за період з 11.03.2000 р. по 26.12.2005 р. складала 17316 грн. 67 коп. (а.с. 9-11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач проходив військову службу та перебував на продовольчому забезпеченні військової частини А-4077, а тому має передбачене Законом право на отримання продовольчого пайка чи за його бажанням грошової компенсації вартості продовольчого пайка.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають нормам матеріального права та є помилковими.

Так, відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержували за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною четвертою статті 9 вказаного Закону було визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12 березня 1996 року № 316 ,,Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ".

Дію частини другої статті 9 Закону України ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призупинено Законом України ,,Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України ,,Про Збройні Сили України", якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Закон не передбачав грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення.

29 березня 2002 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №426 ,,Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації", яка також не встановлювала компенсацію за продовольче забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року до 11 березня 2000 року.

Позовні вимоги позивача заявлені за період після 11 березня 2000 року, а тому відсутні правові підстави для стягнення грошової компенсації замість не отриманого продовольчого забезпечення за вказаний період.

Суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності у позивача права на грошову компенсацію за не отримане продовольче забезпечення за вказаний період.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, апеляційний суд визнає правильним скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу військової частини А-3186 задовольнити, рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17 квітня 2007 року у справі № 2-575/07 - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А-3186 про стягнення заборгованості по грошовій компенсації за продовольче забезпечення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 15 грудня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов