Рішення

від 23.04.2008 по справі 4/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/41

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.04.08 р.                                                                               Справа № 4/41                               

14.04.2008року оголошена перерва на 10-30 годин 23.04.2008р. на підставі ст.77 ГПК України, про що повідомлені представники сторін.

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

          Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді  Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Уханьової О.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної  заяви:

за позовом -                 Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство  енергетичного

                                     постачання “Горенерго” м. Донецьк

до відповідача -           Державного комунального підприємства “Біосфера Донецька” м. Донецьк  

про стягнення 3966,60грн.

за участю представників сторін:  

від позивача –  Єгудін Д.Я. – за довіреністю від 18.03.2008р.,

від відповідача – Некрасова Л.М. – за довіреністю від 14.04.2008р.,

в с т а н о в и в :

          Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача в порядку частини 3ст.1212 Цивільного кодексу України 3966,60грн. грошових коштів, які сплачені у якості попередньої оплати в рахунок послуг, які не були надані.

          В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір №43/04-05 від 25.04.2005року та додаткові угоди до нього від 26.05.2005року, 14.06.2005року, від 12.09.2005року, акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін на суму 3966,60грн. та закріплений печатками підприємств.

          Відповідач заперечує проти вимог позову на тій підставі, що дійсно ним одержана від позивача передплата в сумі 3856,12грн. за договором в рахунок авансу за послуги, які повинні надаватися в майбутньому. Але заперечує проти вимог позивача щодо повернення позивачу одержаних і не наданих на цю суму коштів за тим, що у відповідності з частиною 1 ст.571 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов'язань по договору відбулося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. У випадку порушення зобов'язань кредитором, він повинен повернути боржнику завдаток і додатково сплатити суму в розмірі завдатку чи його вартості. В даному випадку відповідач не відмовляється від виконування своїх зобов'язань, тобто приймати відходи в кількості, узгодженому між сторонами. Саме позивачем не були виконані умови п.2.1 договору в частині вивозу відходів і порушені умови Закону України “Про відходи” щодо зобов'язань підприємств здійснювати утилізацію чи захоронення відходів в спеціально відведених містах. Отже, кошти, які перераховані позивачем, являються завдатком і не повинні повертатися.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір №43/04-05 від 25.04.2005р., за яким замовник, він же позивач, зобов'язався на умовах повної передплати в сумі 5060,00грн. вивозити на полігон з об'єкту, який знаходиться по вулиці Шевченка, 11 в місті Донецьку будівні інертні відходи своїми силами, за рахунок власних засобів проводити вантаж, безпечний без втрат транспортування і вивантаження відходів при їх передачі, а виконавець, він же відповідач, взяв на себе зобов'язання приймати на Ларинський полігон промислові відходи.

За своєю юридичною природою, укладений сторонами договір є договором про надання послуг, тому правовідносини між сторонами повинні регулюватися загальними положеннями у відповідності з Главою 63 “Послуги. Загальні положення” Цивільного кодексу України.

2

Таким чином, договір відповідає умовам статті 901 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК), а саме: одна сторона – відповідач, зобов'язався за завданням іншої сторони – позивача, надати послугу на умовах оплати.

Обов'язок виконавця в договорі про надання платних послуг може бути конкретизований шляхом опису тієї послуги, яка повинна бути надана, визначенням місця і строку її виконання, як це передбачено ст.905 ЦК. Отже, однією з важливих умов договору оплатного надання послуг є строк. Оскільки законодавством не передбачено спеціальних правил щодо строків виконання зобов'язань про оплатне надання послуг, то застосовувати у відповідних випадках належить загальні положення зобов'язального права. Поняття строку закріплене у ст.251 ЦК , у ч.1 якої зазначається, що строком є певний період у часі зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

З урахуванням специфіки надання послуг, сторони пунктом 4.1 договору встановили, що договір діє з моменту його підписання та оплати замовником послуг у відповідності з п. 2.1 договору протягом одного календарного року, тобто договором не передбачено виконання надання окремих послуг в межах процедури передачі-прийняття послуг, а саме:

- 26.05.2005року та 14.06.2005року сторони уклали додаткові угоди до договору, в яких виклали п. 2.1 договору в іншій редакції, а саме: доповнили підпунктом 2.1.2 наступного змісту – 7920,00грн. за 360тон відходів; 1188,00грн. у відповідності з п. п. 1.3 договору; всього 9108,00грн.

- 12.09.2005року сторони уклали додаткову угоду до договору, в якій виклали п. 2.1 договору в іншій редакції, а саме: доповнили підпунктом 2.1.4 наступного змісту – 12320,00грн. за 560тон відходів; 1848,00грн. у відповідності з п. п. 1.3 договору; всього 14168,00грн.

Відповідно до ст.903 ЦК, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

Судом встановлено факт виставлення відповідачем рахунків для сплати ТОВ ПЕП “Горенерго” обумовленої кількості відходів:

- рахунок № 184 від 25.04.05р.на суму 5060,00грн. за всі 200тн відходів та 16% - облаштованість полігону, який оплачений позивачем платіжним доручення  № 1902 від 26.04.05р. в повному обсязі;

- рахунок №СФ-000235 від 26.05.05р.на суму 9198,00грн. за всі 360тн відходів та 15% - облаштованість полігону, який оплачений позивачем платіжним доручення  № 2432 від 31.01.05р. в повному обсязі;

- рахунок №СФ-000390 від 08.07.05р.на суму 9198,00грн. за всі 360тн відходів та 15% - облаштованість полігону, який оплачений позивачем платіжним доручення  № 3273 від 12.07.05р. в повному обсязі;

- рахунок №СФ-000433 від 12.09.05р.на суму 14168,00грн. за всі 560тн відходів та 15% - облаштованість полігону, який оплачений позивачем платіжним доручення  № 1275 від 14.09.05р. в повному обсязі;

Таким чином, всі зобов'язання, які обумовлені сторонами договором з урахуванням додатків, позивачем виконанні в повному обсязі, тобто всі рахунки, які виставлені за роботи, які повинні бути виконанні відповідачем, позивачем сплачені в сумі 37444,00грн.

По мірі нагромадження на об'єкті позивача будівельних відходів, замовник, він же позивач, вивозив їх на полігон відповідача своїми силами, а останній прийняв їх, що підтверджено актами передачі-приймання:

-  акт № ОУ-0000026 від 04.05.05р.за поховання і складування 8тн. відходів на суму 176грн.;

-  акт № ОУ-0000031 від 16.05.05р. за послуги полігону на суму 26,40грн.;

- акт № ОУ-0000058 за травень 2005р. за поховання і складування 340тн. відходів на суму 7480,00грн. та за участь в облаштуванні полігону – 1122,00грн.;

- акт № ОУ-0000107 за червень 2005р. за поховання і складування 312тн. відходів на суму 6864,00грн. та за участь в облаштуванні полігону – 1029,60грн.;

- акт № ОУ-0000245 за липень 2005р. за поховання і складування 424тн. відходів на суму 9328,00грн.;

- акт № ОУ-0000255 за липень 2005р. за участь в облаштуванні полігону – 1399,20грн.;

-акт № ОУ-0000246 за серпень 2005р. за поховання і складування 120тн. відходів на суму 2640,00грн.;

3

- акт № ОУ-0000254 за серпень 2005р. за участь в облаштуванні полігону – 396,00грн.;

- акт № ОУ-0000276 за вересень 2005р. за поховання і складування 32тн. відходів на суму 704,00грн. та за участь в облаштуванні полігону – 105,60грн.;

- акт № ОУ-0000012 за грудень 2005р. за поховання і складування 58тн. відходів на суму 1276,00грн. та за участь в облаштуванні полігону – 191,40грн.;

- акт № 92/2 за грудень 2006р. за поховання і складування 28тн. відходів на суму 616,00грн. та за участь в облаштуванні полігону – 92,07грн. , разом з ПДВ – 849,68грн.;

З цих документів вбачається, що позивачем вивезено на полігон відповідача 1322тн. будівельних відходів, тобто в меншому обсязі, ніж передбачалося договором (додатками – 1480тн) на 158тн., які прийняті відповідачем на загальну суму 33587,88,27грн., тобто на мешу суму, ніж одержано відповідачем (37444,00грн.), що підтверджено актами, підписаними представниками обох сторін і скріплені печатками підприємств. Таким чином, у відповідача залишилися кошти, позивача в розмірі 3856,12грн. (37444,00 – 33587,88) на яку позивачем не було поставлено будівельних відходів для поховання та складування відповідачем на своєму полігоні.

Суд не приймає до уваги посилання сторін на акт звірки розрахунків, так як він не відповідає наданим сторонами документам, які свідчать про фактичну оплату позивачем коштів та фактичне надання послуг відповідачем.  

Не приймає суд до уваги посилання відповідача на те, що ним одержана сума передплати як завдаток, так як завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вона вважається авансом (ст.570 ЦК).

Судом враховується та обставина, що правило ст.571 ЦК України, на яку посилається відповідач, застосовується у випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь зі сторін. У разі коли сторони домовилися виконувати договір і кошти сплачені в рахунок виконання цього договору, платежі вважаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому надавались. Це викладено в Рішенні Верховного суду України від 30.05.2007року, яке опубліковано в журналі “Закон і Бізнес” № 38/21 від 28.09.2007).  

Угода про завдаток згідно норм ст.547 ЦК повинна вчинятися у письмові формі під страхом визнання її нікчемною, тобто внаслідок недотримання правил про просту письмову угоду про завдаток, внесена грошова сума визнається авансом.

Аванс – це певна грошова сума або інші цінності, які боржник передає кредитору у рахунок майбутніх платежів (ч.2ст.570 ЦК). Аванс, як і завдаток, є доказом, який посвідчує факт наявності зобов'язання (доказова функція), а також зараховується в рахунок майбутніх платежів (платіжна функція), але не може бути визнаним одним із способів забезпечення виконання зобов'язання. Сторона, яка видала аванс, має право вимагати його повернення практично у всіх випадках невиконання договору, а сторона, яка отримала аванс, ні за яких умов не може бути зобов'язана до його повернення у більшому розмірі.

Для того, щоб сплачена сума визнавалася завдатком, необхідно прямо вказувати про це в договорі. В протилежному випадку отримана кредитором від боржника сума вважається авансом.

Однак, суд враховує, що позивач посилається як на підставу своїх вимог на загальні положення п.3 ч.3 статті 1212 ЦК про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням його майна (коштів) без достатньої правової підстави.

Ця стаття дає визначення поняття безпідставного набуття, збереження (безпідставного збагачення) і встановлює умови його виникнення. Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи, тобто чужий рахунок і, по-третє,  щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.           

У випадку надання грошових сум або іншого майна для набуття або зберігання неіснуючого зобов'язання закон встановлює ще одну умову – неповернення майна (ст.1215 ЦК).

Вимога про “повернення виконання однією із сторін у зобов'язанні”, як зазначено у п.3 ч.3 ст.1212 ЦК означає, що у разі припинення зобов'язання через неможливість його виконання, яке виникло у разі припинення зобов'язання через неможливість його виконання, яке виникло внаслідок обставин, за які жодна із сторін не відповідає, або у зв'язку із добровільною відмовою від

4

зобов'язання обох сторін, сторона, що виконала своє зобов'язання повністю або частково, має право вимагати повернення виконаного.

Судом з матеріалів справи, які дослідженні і обґрунтовані вище, вбачається, що позивачем умови договору щодо оплати послуг виконані в повному обсязі, також доведено, що ним як замовником, припинені зобов'язання щодо вивезення на полігон з об'єкту, який знаходиться по вулиці Шевченка, 11 в місті Донецьку будівних інертних відходів своїми силами, за рахунок власних засобів проведення вантажу і не передані відповідачу відходи для поховання і складування  в кількості 158тн.

          Замовник припинив свої зобов'язання за відсутністю предмету договору – будівельних відходів, тобто підстава по якій виникло зобов'язання, відпала.

          Виконавець, він же відповідач, одержав від позивача кошти в розмірі, обумовленому договором,  але не виконав свої зобов'язання щодо надання в повному обсязі послуг, а саме: прийняти на Ларинський полігон промислові відходи позивача, у зв'язку з не передачею будівних інертних відходів самим позивачем, як обумовлено договором.

Таким чином, сторонами доведена об'єктивна причина неможливості виконання зобов'язання в повному обсязі в сумі 3856,12грн. після зміни суми позову позивачем та звірки сторонами наданих послуг та одержаних від позивача відповідачем коштів.

Правило п.3 ч.3 ст.1212 ЦК означає, що якщо підстава, по якій виникло зобов'язання, з якоїсь причини відпала, сторона, яка виконала повністю або частково своє зобов'язання, має право вимагати від сторони, яка отримала кошти за ненадані послуги у зв'язку з неможливістю їх виконати, повинна повернути їх позивачу.

Оскільки, позивачем доведений факт перерахування коштів на рахунок відповідача, факт ненадання послуг на суму позову, якам визнана відповідачем, а також враховуючи, що договір, на підставі якого були перераховані кошти, припинив свою дію, тобто являвся підставою, яка згодом відпала, суд задовольняє позов в повному обсязі.

          Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір на нього покладаються судові витрати в розмірі, передбаченому законодавством, прямо пропорційно заявленої та стягнутої  сумам.

На підставі ст. 901,905,1212 Цивільного кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство  енергетичного постачання “Горенерго” м. Донецьк до Державного комунального підприємства “Біосфера Донецьку” м. Донецьк  про стягнення 3856,12грн. в повному обсязі.

          Стягнути з Державного комунального підприємства “Біосфера Донецьку” м. Донецьк-83096, вул. Северна, 19, ЄДРПОУ 20334861, п/р №260013011262 в Куйбишевському ОББ м. Донецька, МФО 394040 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство  енергетичного постачання “Горенерго” м. Донецьк-83055, бул. Шевченка, 11, ЄДРПОУ 25342919, п/р №26006301747333 у філії “ГУ ПІБ в Донецькій області”, МФО 334635 грошові кошти в сумі 3856,12грн., які сплачені у якості попередньої оплати в рахунок послуг, які не були надані, державне мито – 102,00грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                         Гринько С.Ю.                               

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

          Повний текст рішення оголошений 23.04.2008року.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи,

1-позивачу,

1--відповідачу