Постанова

від 25.04.2008 по справі 55/412-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

55/412-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2008 р.                                                          Справа № 55/412-07  

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі –Гудкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача – Толмачова М.І.

відповідача –Бочкової А.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 714Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 26.02.08 р. по справі № 55/412-07

за позовом Фермерського господарства "Морозівське", с. Андріївка

до  ТОВ Агрофірма "Сади України" с. Красне

про стягнення 6475,00 грн. ,-

                                                         встановила:

У березні 2007 р. позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 6475,76 грн. матеріальної шкоди; 1500 грн. за послуги адвоката та з метою забезпечення позову –накладання арешту на майно відповідача в межах ціни позову, яке знаходиться за адресою с.Красне Кегичівського району Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2008 р. по справі №  № 55/412-07 (суддя Гребенюк Н.В.) позовні вимоги задоволено частково.  Стягнуто з відповідача на користь позивача 6475,76 грн. матеріальної шкоди;  61,56 грн. держмита та 71,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову щодо стягнення з відповідача  3492,61 грн. інфляційних та 760,59 грн. 3% річних відмовлено. В частині стягнення з відповідача 1500 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що враховуючи наявність вини відповідача, що призвело до зіткнення автомобіля та трактора, під час якого було пошкоджено майно позивача, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у сумі 6475,76 грн. є правомірною та обґрунтованою. Відносно заявленої позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних з посиланням на  ч.2 ст. 625 ЦК України, відмовлено, оскільки позивач помилково застосовує норми вказаної статті до даного спору. Стосовно заявленої вимоги про стягнення з відповідача 1500 грн. витрат на оплату послуг адвокату –відмовлено, оскільки позовні вимоги заявлені до господарського суду  у березні 2007р., а надана позивачем в якості доказу проведення оплати вартості адвокатських послуг квитанція № 0002741 від 04.08.2006 року, свідчить про сплату послуг за  ведення цивільної справи, а належних доказів надання адвокатом юридичних послуг, пов'язаних з розглядом даного господарського спору, позивачем не надано. Щодо заявленого позивачем клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на  майно відповідача, судом –відмовлено, у зв'язку з необгрунтуванням і не підтвердженням належними доказами необхідності такого забезпечення, а також не доведенням його документально.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує на порушення норм матеріального та процесуального права.

На думку відповідача, суд першої інстанції при винесенні рішення не повинен був враховувати акт автотоварознавчої експертизи № 2 від 20.01.2004 р., виданої ЗАО Українським центром після аварійного захисту «Експерт-сервіс», який нібито підтверджує розмір матеріального збитку в розмірі 6475,76 грн., але згідно вступної частини зазначеного акту, аварійний комісар Чунихін А.В. при проведенні товарознавчої експертизи, дотримувався в своїй роботі «Науково-методичних рекомендацій з питань проведення автотоварознавчої експертизи оцінки транспортних засобів», затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 60/5 від 01.10.1999 р., згідно п.1.2. яких, визначений порядок призначення та проведення судових експертиз із товарознавчої оцінки транспортних засобів, а згідно п.5, передбачено, що підставою для проведення експертизи є постанова чи ухвала суду. Матеріали з проведення автотоварознавчої експертизи оформлюються у вигляді Висновку автотоварознавчої експертизи, якщо ж питання, які складають предмет товарознавчої оцінки автотранспортного засобу вирішуються за заявою громадян, підприємств, організацій, за його результатам складається «Акт дослідження спеціаліста –автотоварознавця». До того ж, вказаний акт, наданий позивачем у якості доказу матеріального збитку в розмірі 6475,76 грн., оскільки він не відповідає вимогам нормативного акту та діючому законодавству, оскільки на момент проведення експертом Чунихіним А.В. дослідження автомобіля, що належить позивачу –Наказ Міністерства юстиції України № 60/5 від 01.10.1999 р., затверджуючий «Науково-методичні рекомендації з питань проведення автотоварознавчої експертизи оцінки транспортних засобів»втратив силу, згідно Наказу Міністерства юстиції України за № 160/5 від 18.12.2003 р.

Крім того, відповідач вказує на те, що довідка за № 2385, видана 24.04.2007 р. за підписом начальника Кегичівського РВ ГУМВДУ в Харківській області Довженка А.Н. не може вважатися повноцінним доказом по справі, оскільки вона не приєднана до матеріалів кримінальної справи і, таким чином не підтверджує, що експертом 20.01.2004 р. досліджувався автомобіль, з пошкодженнями одержаними 25.08.2003р.

Також, відповідач зазначає, що згідно з рекомендаціями Президіуму Вищого Господарського суду України за № 04-5/239 від 29.12.2007 р. про внесення змін та доповнень до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики рішення спорів, пов'язаних із відшкодуванням шкоди», при вирішенні спорів, пов'язаних із відшкодуванням шкоди, завданих взаємодією декількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад зіткненням транспортних засобів, шкода відшкодовується на загальних засадах з урахуванням принципу вини (ст.1188 ГК України).

Позивач з апеляційною скаргою не погоджується, просить рішення суду першої інстанції –змінити частково та прийняти нове рішення в задоволенні позовних вимог про стягнення 3492,61 грн. інфляційних за час прострочки виконання грошового зобов'язання з 20.01.04 р. по 31.12.07 р.; 760,59 грн. –3% річних та судових затрат в сумі 1500,00 грн. на оплату послуг адвоката.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог, передбачених зазначеною статтею. Жодних обставин та доказів які є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду відповідач не зазначив та не надав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 25 серпня 2003 р. о 08:00 годині на автодорозі в с.Андріївка Кегичівського району Харківської області Даниленко О.І., керуючи трактором МТЗ-80 д/н 087-54, який належить ТОВ агрофірма "Сади України" при здійсненні повороту наліво допустив наїзд на автомобіль ВАЗ-21093 д/н 57098 ХК, який належить Фермерському господарству "Морозівське" (позивач у справі). Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водієві автомобілю ВАЗ-21093 Караптан О.О. заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, а автомобіль суттєво пошкоджений.

Державною Автодорожною інспекцією Кегичівського РО УМВДУ в Х/О було складено протокол огляду та перевірки технічного стану транспорту від 25.08.2003 року, в якому зазначено, що при огляді вказаного автомобілю були виявлені такі пошкодження як деформація лівого переднього крила, капоту, переднього правого крила, задньої лівої двері, передньої лівої двері та переднього бамперу з лівого боку.

Згідно довідки Начальника Кегичевського районного відділу головного управління МВС України в Харківській області №2385 від 24.04.2007 року, автомобіль ВАЗ-21093 570-98 ХК, який належить ФГ "Морозівське" був в порядку ст. 79 КПК України в опечатаному вигляді переданий на відповідальне зберігання ФГ "Морозівське".

По факту подій, що мали місце 25.08.2003 року було порушено кримінальну справу за ознаками ст.286 ч.1 КК України, водія Даниленко О.І. притягнуто до кримінальної відповідальності.

Згідно постанови Кегичівського районного суду від 18.04.06 р. Даниленко О.І. був звільнений від кримінальної відповідальності за дії передбачені ч.1 ст.286 КК України, внаслідок акту амністії. Як вбачається з даної постанови суду Даниленко О.І. визнав себе винним за ч.1 ст.286 КК України.

Матеріали справи свідчать про те, що 13 січня 2004 р. відповідача було повідомлено телеграмою за підписом аварійного комісара Чунихіна А.В. про необхідність з'явлення президента агрофірми "Сади України" Зайцева А.Б., або направлення повноважного представника на 10.00. год. 16.01.2004 року в с. Андріївка фермерське господарство "Морозівське" для огляду автомобіля ВАЗ 21093 д.н. 57098 ХК, який було пошкоджено внаслідок ДТП, що трапилось 25.08.2003 року в с. Андріївка Кегічевського району Харківської області.

Відповідач на телеграму не відреагував, 16 січня 2004 року до позивача не з'явився.

Закритим акціонерним товариством Український центр післяаварійного захисту "Експерт-Сервіс" було проведено автотоварознавчу експертизу автомобілю ВАЗ 21093, на вирішення експерта було поставлено наступне питання:" Який матеріальний збиток завданий власнику ВАЗ 21093 державний номер 57098 ХК та яка вартість відновлюваного ремонту даного автомобіля". За результатами експертизи було складено акт № 2 від 20.01.2004 року, автотоварознавчої експертизи. Згідно висновку вказаної експертизи, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля ВАЗ-21093 д.н. 27098 ХК, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 7810,50 грн., вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу деталей складає 6475,76 грн.

Судом встановлено про те, що право Закритого акціонерного товариства Український центр післяаварійного захисту "Експерт-Сервіс" на здійснення експертної діяльності підтверджується сертифікатом № 122/02 суб'єкта оціночної діяльності від 22.04.02 р. Виконання товарознавчої експертизи було проведено аварійним комісаром Чунихіним А.В., який має кваліфікацію судового експерта, що підтверджується свідоцтвом № 360 від 22.06.01 р. (копії сертифікату № 122/02 та свідоцтва № 360 від 22.06.01 р. долучено до матеріалів справи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 29 від 08.09.06 р. з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму матеріальної шкоди у сумі 6475,76 грн., а також понесені витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1500 грн. Проте, як зазначає позивач, відповідач на вказану претензією не відреагував, відповіді не надав, внаслідок чого позивач був вимушений звернутись до господарського суду Харківської області за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідач заперечує проти позову, з посиланням на те, що висновки експертизи, проведеної ЗАТ Український центр післяаварійного захисту "Експерт-Сервіс", не можуть бути належними доказами, спричиненої матеріальної шкоди у сумі 6475,76 грн. та взагалі прийняті за основу при вирішенні питання щодо визначення суми матеріальної шкоди, оскільки вказана експертиза проведена з порушенням основних положень Закону України "Про судову експертизу". Відповідач заперечує проти заявленої вимоги щодо стягнення інфляційних, 3% річних та витрат, понесених на послуги адвоката, як безпідставно заявлених. Зазначені заперечення також викладені і в апеляційній скарзі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна, нею у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Матеріалами справи встановлено, що Даниленко О.І., який був за кермом трактору МТЗ-80 д/н 087-54, який належить ТОВ агрофірма "Сади України", під час подій, що трапились 25.08.2003 року на автодорозі в с.Андріївка Кегичівського району Харківської області, було притягнуто до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений з необережності, внаслідок якого трапилось ДТП, сам Даниленко, як вбачається з Постанови Кегичівського районного суду від 18.04.2006 року визнав себе винним за ч.1 ст.286 КК України, проте був звільнений судом від кримінальної відповідальності за дії передбачені ч. 1 ст.286 КК України внаслідок акту амністії. Цивільний позов Кегичівським районним судом Харківської області у кримінальному судочинстві розглянуто не було.

Суд правомірно зазначив, що вина Даниленка О.І., який керував трактором МТЗ-80 д/н 17-54, встановлена постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 18.04.06 р., розмір матеріальної шкоди, завданої Даниленком О.І., у сумі 6475,76 грн. підтверджується актом автотоварознавчої експертизи від 20.01.04 р., крім того протоколом огляду технічного стану транспорту від 25.08.03 р. встановлені пошкодження, які були виявлені при зіткненні автомобіля ВАЗ- 21093 д.н. 57098 та трактора МТЗ-80 д/н 17-54, співпадають з пошкодженнями, зазначеними у акті вказаної автотоварознавчої експертизи. Як було вищевказане в довідці Кегичівського районного відділу Головного управління МВС України № 2385 від 24.04.07 р. зазначено про те, що після ДТП від 25.08.03 р. автомобіль ВАЗ-21093 д.н. 570-98 ХК в порядку ст. 79 КПК України в опечатаному вигляді був переданий на відповідальне зберігання ФГ "Морозівське", що підтвердження факт його невикористання з моменту скоєння ДТП по дату проведення автотоварознавчої експертизи від 20.01.04 р.  Тобто, факт вини водія відповідача та причинний зв'язок у скоєнні ДТП встановлений постановою Кегичівського районного суду від 18.04.2006 року і відповідно до вимог ст.35 ГПК України не підлягає додатковому доказуванню.

      У зв'язку з викладеним, заперечення відповідача щодо ненадання суду належних та обґрунтованих доказів спричиненої шкоди та недоведонності його відповідальність - безпідставні.

      Приймаючи рішення суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що після визнання Кегичівським районним судом Харківської області винним, Даниленко О.І., який знаходився за кермом трактору МТЗ-80 д/н 087-54, що належить ТОВ агрофірма "Сади України", відповідачем не було здійснено майже жодних дій на відшкодування завданих позивачу матеріальних збитків внаслідок ДТП.

      Матеріали справи свідчать, як було вищевказане, що на повідомлення аварійного комісара Чуніхіна.А.В. про необхідність з'явлення президента агрофірми "Сади України" Зайцева А.Б., або направлення повноважного представника на 10.00. год. 16.01.2004 року в с. Андріївка фермерське господарство "Морозівське" для огляду автомобіля ВАЗ 21093 д.н. 57098 ХК, який було пошкоджено внаслідок ДТП, що трапилось 25.08.2003 року в с. Андріївка Кегічевського району Харківської області., відповідач не відреагував, на претензію вих. № 29 від 08.09.06 р. з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму матеріальної шкоди у сумі 6475,76 грн., а також понесені витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1500 грн. відповідач теж не відреагував. Дій спрямованих з боку відповідача на визначення розміру завданої позивачеві матеріальної   шкоди,   відповідач   не  здійснював.   Вказане  свідчить   про  ухилення відповідача від відповідальності, що є неправомірним .

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Враховуючи наявність вини відповідача, що призвело до зіткнення автомобіля та трактора, під час якого було пошкоджено майно позивача, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у сумі 6475,76 грн. є обґрунтованою, порушене права позивача підлягає захисту, тому заявлена вимога про стягнення з відповідача, який є володільцем джерела підвищеної небезпеки, з вини якого заподіяно шкоду, матеріальної шкоди у сумі 6475,76 грн. підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних з посиланням на ч.2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд першої інстанції правомірно визнав, що між сторонами не існувало господарських зобов'язальних (договірних) правовідносин, відповідно до яких у відповідача існувало б грошове зобов'язання перед позивачем, оскільки відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, приписами ч.2 ст. 625 ЦК України визначено відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що є за своєю правовою природою санкціями за неналежне виконання грошового зобов'язання, тому у задоволенні заявленої вимоги про стягнення 3492,61 грн. інфляційних та 760,59 грн. 3% річних слід відмовити, оскільки позивач помилково застосовує норми вказаної статті до даного спору.

Розглянувши заявлену вимогу про стягнення з відповідача 1500 грн. витрат на оплату послуг адвоката., суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив, що у відповідності до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цих норм судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх надання підтверджується відповідними документами.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно до ст. 12 ЗУ "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Належних доказів надання адвокатом юридичних послуг, пов'язаних з розглядом даного господарського спору, позивачем не надано як і не надано доказів участі самого адвоката в жодному засіданні суду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що заявлена вимога щодо стягнення витрат у сумі 1500 грн., сплачених за отримання послуг адвоката задоволенню не підлягає.

В позовній заяві позивач заявляв клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача, суд правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, у зв'язку з необгрунтуванням і не підтвердженням належними доказами необхідності такого забезпечення, а також не доведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Також, правомірно у відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд поклав на сторони витрати по сплаті державного мита та витрати на інсрормаційно-технічне пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду Харківської області відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

       Керуючись ст. 216, 217 ГК України, ст.509, ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1172, ч. 2 ст 1187 ЦК України, ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 44, 49, 99, 101, п. 1 ст.103, ст.105 ГПК України, судова колегія, -

                                              постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2008 р. по справі         № 55/412-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                            Могилєвкін Ю.О.  

                                  судді                                                            Пушай В.І.

                                                                                                        Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 25.04.2008 р.