Рішення

від 12.04.2011 по справі 9/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/43

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.04.11 р.                                                                                 Справа № 9/43                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Італінокс Донбас”, м. Донецьк

до відповідача Приватного підприємства „ЯНА-97”, м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 7 101грн.45коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Італінокс Донбас”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „ЯНА-97”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 7 101грн.45коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №СРН-0000149, №СРН-0000150 від 22.07.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПД №185128/24 від 21.07.2008р., вимогу (претензію) вих.№1 від 01.02.2011р., платіжні доручення №20 від 19.10.2009р., №23 від 21.10.2009р.,  №39 від 30.11.2009р., рахунки-фактури №ДСФ-0000415 від 04.07.2008р., №б/н від 30.08.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8978112 Приватне підприємство „ЯНА-97”, м.Донецьк станом на 03.03.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

23.03.2011р. та 06.04.2011р. позивачем надані письмові пояснення по суті спору, згідно яких останній підтримує позовні вимоги.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Італінокс Донбас”, м. Донецьк та Приватним підприємством „ЯНА-97”, м.Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 8 401грн.45коп., що підтверджується видатковими накладними №СРН-0000149, №СРН-0000150 від 22.07.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у наведених видаткових накладних підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПД №185128/24 від 21.07.2008р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з чого, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

На сплату продукції, отриманої за наявною у справі накладною, позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки-фактури №ДСФ-0000415 від 04.07.2008р., №б/н від 30.08.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Докази направлення вказаних рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що рахунок-фактура №ДСФ-0000415 від 04.07.2008р. наданий відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткової накладної №СРН-0000149 від 22.07.2008р., оскільки зазначена накладна містить посилання на рахунок-фактуру №ДСФ-0000415 від 04.07.2008р. При цьому, суд вважає, що рахунок-фактура №б/н від 30.08.2009р. також отриманий відповідачем, оскільки відповідно до платіжних доручень №20 від 19.10.2009р., №23 від 21.10.2009р.,  №39 від 30.11.2009р. відповідач здійснював оплату заборгованості на підставі саме наведеного рахунку. Будь-яких претензій відповідача щодо неотримання наведених рахунків не надходило, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

За твердженням позивача, вартість отриманого товару відповідач оплатив частково, у зв`язку з чим несплаченим залишився борг в розмірі 7 101грн.45коп.

У зв`язку з несплатою залишку боргу 03.02.2011р. позивачем на адресу відповідача направлена вимога (претензія) вих.№1 від 01.02.2011р. про погашення заборгованості за поставлену продукцію у термін до 10.02.2011р. (докази направлення наведеної вимоги наявні у матеріалах справи). Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого товару за видатковими накладними №СРН-0000149, №СРН-0000150 від 22.07.2008р. є 10.02.2011р.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку відповідної продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 7 101грн.45коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 7 101грн.45коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Італінокс Донбас”, м. Донецьк щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 7 101грн.45коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                           ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Італінокс Донбас”, м. Донецьк до відповідача, Приватного підприємства „ЯНА-97”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 7 101грн.45коп. – задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „ЯНА-97” (за адресою: вул. Університетська, б.116, кв.61, м.Донецьк, 83004, код ЄДРПОУ 25103787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Італінокс Донбас” (за адресою (юридична): вул. Хірургічна, б.5, м.Донецьк, 83049; за адресою (поштова): вул. Інженерна, б.1 „в”, м.Донецьк, 83049, р/р 260090311980 в АБ „Укрбізнесбанк”, МФО 334969, код ЄДРПОУ 32255536) суму заборгованості в розмірі 7 101грн.45коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 12.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.           

Повне рішення складено 18.04.2011р.