Рішення

від 20.05.2011 по справі 15/192-10-5481

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/192-10-5481

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "20" травня 2011 р.Справа  № 15/192-10-5481

Господарський суд Одеської області  у складі:

головуючого судді                      Петрова В.С.

суддів                                           Власової С.Г.

                                                     Погребної К.Ф.

При секретарі                              Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача –    Тищенко Ю.С.,

від відповідача –Запорощенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Чорноморсько-азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” до Державного підприємства „Устьдунайводшлях” про стягнення заборгованості в сумі 21 028 662,02 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 10.05.2011 р. оголошувалась перерва до 20.05.2011 р в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Державне підприємство „Чорноморсько-азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Устьдунайводшлях” про стягнення заборгованості в сумі 20 444 624,24 грн., посилаючись на наступне.

18.10.2006 р. між Державним Підприємством „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” та Державним підприємством „Устьдунайводшлях” був укладений договір № ВЧ094400 фрахтування земснаряду „Арабатский”.

Як зазначає позивач, незважаючи на назву договору –„тайм-чартерна угода” (на підставі проформи тайм-чартеру „Балтайм-1939”) аналіз умов договору № ВЧ094400, який за суттєвими ознаками (обсяг та розподілення зобов'язань між судновласником та фрахтувальником) відрізняється від договору тайм-чартеру „Балтайм-1939” та від договорів тайм-чартеру взагалі, що призводить до висновку, що дійсно сторонами мався на увазі договір бербоут-чартеру, з окремими елементами димайз-чартеру.          

Так, згідно ст.1 ч. 2 договору № ВЧ094400 судновласник передає, а фрахтувальник приймає судно у чартер на умовах „як є”.

Згідно ст. 29 ч. 2 договору фрахтувальник за власний рахунок на безкомпенсаційній основі протягом 70 діб виконує класифікаційний ремонт судна на СРЗ „Україна”, забезпечує всім необхідним спорядженням та майном, включаючи палубне спорядження, спорядження машинного відділення засобами зв'язку та навігації.

Крім того, відповідно до ст. 4 ч. 2 договору фрахтувальник на період дії чартеру забезпечує ремонт судна та підтримує його в належному технічному стані; забезпечує організацію та безпеку виконання днопоглиблювальних робіт; постачає та оплачує всі види продуктів харчування та заробітну плату екіпажу; забезпечує та оплачує всі види матеріально-технічного постачання та ремонт тощо.

Як вказує позивач, згідно ст. 3 ч. 2 договору судновласник зобов'язується укомплектувати судно капітаном (що начебто наближує договір до тайм-чартерної угоди, яка передбачає, що судновласник споряджає судно екіпажем та виплачує заробітну плату екіпажу.) Так, згідно ст. 49 Кодексу торговельного мореплавства України до складу екіпажу входять капітан, інші особи командного складу та суднова команда. Відповідно до Свідоцтва про мінімальний склад екіпажу з/с „Арабатский” мінімальний склад екіпажу на цьому земснаряді, при умові плавання судна в прибережній зоні, складає 17 осіб.

Крім того, як підтверджується виписками з наказів ДП „Чоразморшлях” та рапортом капітана Очеретяного від 19.09.2007 р., фактично судновласник лише направляв капітанів на судно, заробітну плату капітану під час виконання угоди виплачував фрахтувальник.

Так, позивач вважає, що за своєю правовою природою договір фрахтування № ВЧ094400 від 18.10.2006 р. є договором бербоут - чартеру, та до нього застосовуються загальні положення про договір фрахтування, передбачені Главою 1 Розділу VI КТМ України, а також параграфу 1 „Загальні положення про найм (оренду)” Глави 58 ЦК України та параграфу 5 „Найм (оренда) транспортних засобів”.

Як зазначає позивач, дана угода, укладена за погодженням Міністерства транспорту та зв'язку України, передбачає передачу земснаряду „Арабатский” у тимчасове володіння фрахтувальнику на строк 24 місяці за актом приймання-передачі, у технічному стані на умовах „як є” (без діючих класифікаційних документів), здійснення фрахтувальником за власник рахунок, на протязі 70 діб, ремонту землесосу „на клас”, та виплату фрахтової ставки в сумі 10 000 грн. за добу, в т.ч. ПДВ.

27.10.2006 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі з/с „Арабатский” у чартер.

Як вказує позивач, договір передбачає можливість звільнення фрахтувальника від сплати фрахтової ставки на строк проведення ремонту, до 70 діб, на підставі акту виведення судна із експлуатації для проведення ремонту згідно ст. 29 частини 2 договору (т.з. „акт виведення судна off-hire” згідно мирової практики), проте, за твердженнями позивача, такий акт так і не був підписаний сторонами і судно із експлуатації для проведення ремонту виведене не було.

Згідно Боксу 19 ч. 1 договору від 18.10.2006 р. чартерна ставка складає 10 000,00 грн. за добу.

Відповідно до ст. 6 частини 2 договору оплата чартеру здійснюється кожний місяць у два етапи: І - аванс у розмірі 30% від загальної суми місячного фрахту на підставі рахунку судновласника не пізніше 15 числа звітного місяця на розрахунковий рахунок судновласника; ІІ - залишок у розмірі 70% від загальної вартості місячного фрахту на підставі рахунку судновласника, протягом 5 банківських днів наступного за звітним місяцем.

За твердженнями позивача, протягом дії договору ДП „Чоразморшлях” виставляло рахунки на оплату фрахту, неодноразово висувало претензії щодо нездійснення ДП „Устьдунаводшлях” ремонту судна та несплати фрахту.

Так, всього за період з 27.10.2006 р. по 30.10.2007 р. судновласником було нараховане фрахту на загальну суму 3 450 000,00 грн., однак вказана сума відповідачем сплачена не була. При цьому позивач зазначає, що 30.11.2008 р. ДП „Устьдунайводшлях” була здійснена часткова оплата в сумі 900 000,00 грн.

У зв'язку з систематичним невиконанням умов договору фрахтувальником 11.09.2007 р. ДП „Чоразморшлях” направило ДП „Устьдунайводшлях” лист № 016/2201 про дострокове розірвання договору фрахту з 20.09.2007 р.

Крім того, 20.09.2007          р. ДП „Чоразморшлях” направило відповідачу лист № 016/2252 про здійснення дій по поверненню судна із тайм-чартеру з 24.09.2007 р. та намагалося повернути судно у своє законне володіння, для чого було створена комісія для приймання судна із чартеру та направлена на з/с „Арабатский”.

Проте, за твердженнями позивача,  представники ДП „Устьдунайводшлях” не допустили представників судновласника на судно, що підтверджується рапортами від начальника СТЕФ Четиркіна С.О. №  885 від 24.09.2007 р., №.897 від 25.09.2007 р., № 898 від 27.09.07 р., рапортом від головного механіка з/с „Арабатский” Лещинина В.П. від 28.09.2007 р, а також листом ДП „Устьдунайводшлях” № 616-2/1 від 24.09.2007 р.

12.10.2007 р. до договору тайм-чартеру від 18.10.2006 р. була підписана додаткова угода № 1, в якій зазначалось, що у зв'язку з переходом основних фондів від ДП „Чоразморшлях” до ДП „Укртехфлот” сторонами по цьому договору з моменту підписання додаткової угоди №1 є ДП „Укртехфлот” - судновласник, та ДП „Устьдунайводшлях” - фрахтувальник.

Як зазначає позивач, 27.10.2008 р. строк дії договору фрахтування з/с „Арабатский” закінчився, однак судно повернуто судновласнику не було.

Між тим позивач  вказує, що 02.12.2008          року господарським судом Одеської області було прийняте рішення по справі № 2/212-08-4926, яким ДП „Укртехфлот” було зобов'язано повернути плавзасоби, в т.ч. з/с  „Арабаткий” до ДП „Чоразморшлях”", за актом приймання-передачі, про що був сповіщено ДП „Устьдунайводшлях” як фрахтувальник судна.

Так, 08.12.2008 р. між ДП „Чоразморшлях” та ДП „Устьдунайводшлях” був складений акт технічного стану з/с „Арабатский”.

За твердженнями позивача, нотісом від 30.12.2008 року ДП „Чоразморшлях” офіційно повідомило, що на виконання рішення господарського суду від 02.12.2008 року по справі № 2/212-08-4926 ДП „Укртехфлот” передав з/с „Арабатский” на баланс ДП „Чоразморшлях"” та вимагало повернути судно згідно умов боксу 21 ч. 1 договору - на головну базу технічного обслуговування флоту (ГБТОФ) ДП „Чоразморшлях”, м. Іллічівськ, проте даний нотіс був залишений ДП „Устьдунайводшлях” без реагування.

Листом № 031/192 від 02.04.2009 ДП „Чоразморшлях” повідомило про неможливість подальшого перебування судна території ОСРЗ та запропонувало ДП "Устьдунайводшлях" визначитися щодо подальшої експлуатації судна.

Листом № 287-1 від 03 квітня 2009 року ДП "Устьдунайводшлях" повідомило, що вважає доцільним повернути з/с „Арабатский" в Іллічівський торговельний порт (ГБТОФ ДП „Чоразморшлях”).

За ствердженнями позивача, фактично судно було передано судновласнику ДП „Чоразморшлях” лише 09.07.2009 р., що підтверджується актом приймання-передачі судна та зауваженнями до вказаного акту. Однак, станом на день подання позовної заяви заборгованість ДП „Устьдунайводшлях” перед ДП "Чоразморшлях" за виплату фрахтової ставки за період з 27 жовтня 2006 року по 12 жовтня 2007 року становить 2 550 000,00 грн.

Разом з тим позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування 3% річних на основну заборгованість, що складають 239 720,48 грн., та інфляційних втрат.

До того ж позивач посилається на статтю 27 частини II договору №ВЧ094400 від 18.10.2006 року, згідно якої у разі затримки виплат фрахтувальником судновласнику тайм-чартерної плати, у відповідності зі статтею 6, фрахтувальник сплачує судновласнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. У зв'язку з цим та з огляду на положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 828000,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з 19.12.2008 р. по 08.07.2009 року, яка становить 4 040 000,00 грн., оскільки відповідач не повернув своєчасно судно.

Таким чином, позивач зазначає, що заборгованість Державного підприємства „Устьдунайводшлях” перед Державним підприємством „Чоразморшлях” за невиконання умов договору щодо сплати фрахтової ставки за період з 27.10.2006 р. по 12.10.2007 р. становить 8874070,48 грн., в тому числі: 3 766 350,00 грн. - сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 239 720,48 грн. - 3% річних від простроченої суми; 828000,00 грн. - пеня за прострочу оплати; 4 040 000,00 грн. - неустойка у вигляді подвійної плати за користування судном за час прострочення повернення.

Як вказує позивач, в період з 12.10.2007 р. по 18.12.2008 р. судновласником з/с „Арабатський” було ДП „Укртехфлот”, що підтверджується додатковою угодою №1 до договору № ВЧ094400, наказом на виконання рішення господарського суду Одеської області по справі № 2/212-08-4926 від 02.12.2008 р., актом приймання-передачі державного майна від 19.12.2008 р., а також додатком №1 до зазначеного акту. Так, в період дії договору № ВЧ094400 з урахуванням додаткової угоди №1 від 12.10.2007 р. ДП „Устьдунайводшлях” оплатило ДП „Укртехфлот” лише 100 000 грн. фрахтової ставки, що підтверджується випискою з банківського рахунку ДП „Укртехфлот”.

16.08.2010 р. між ДП „Укртехфлот” та ДП „Чоразморшлях” був укладений договір уступки права вимоги виконання зобов'язань за тайм-чартерною угодою № ВЧ094400 від 18.10.2006 р., в редакції з урахуванням додаткової угоди № 1 від 12.10.2007 р. в повному обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме виплати фрахтової ставки, сплати пені, індексу інфляції та відшкодування збитків,   спричинених невиконання або належним виконанням зобов'язань боржником.

17.08.2010 року ДП „Устьдунайводшлях” рекомендованим листом відповідно до вимог ст.ст. 516, 517 Цивільного кодексу України був повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, та йому була надіслана належним чином засвідчена копія договору уступки права вимоги, проте станом на дату подання позовної заяви оплата боргу не надійшла. У зв'язку з цим сума основного боргу за виплату фрахтової ставки по договору № ВЧ094400 за період з 13.10.2007 р. по 26.10.2008 року склала 4 060 000,00 грн. На зазначену суму боргу позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування 3% річних, що складають 202889,60 грн., та інфляційних втрат. Так, загальна сума боргу з урахуванням індексу інфляції станом на 31 липня 2010 року становить 4 798 920,00 грн.

До того ж на підставі Закону України Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р., а також статті 27 Частини II договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 918116,16 грн. Крім того, відповідачу нарахована неустойка в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення згідно ст. 785 ЦК України, яка за період з 28.10.2008 р. по 18.12.2008 року становить 1040000,00 грн.

Таким чином, заборгованість Державного підприємства „Устьдунайводшлях” перед Державним підприємством „Чоразморшлях” за невиконання умов договору щодо сплати фрахтової ставки за період з 13 жовтня 2007 р. по 27 жовтня 2008 року, придбана ДП „Чоразморшлях” на підставі договору уступки права вимоги з ДП „Укртехфлот” від 16.08.2010 року становить 6 959 925,76 грн., в тому числі: 4 798 920,00 грн. - сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 202 889,60 грн. - 3% річних від простроченої суми; 918116,16 грн. - пеня за прострочку оплати; 1 040 000,00 грн. - неустойка у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення.

Разом з тим позивач зазначає, що 09.07.2009 р. ДП „Устьдунайводшлях” повернуло судно у стані, не придатному для використання. Так, всупереч умов договору ремонт на судні проведений не був, класифікаційні документи не поновлені, що спричинило ДП „Чоразморшлях” значні фінансові збитки. У зв'язку з поверненням з/с „Арабатский” в неналежному стані ремонт судна був вимушений проводити наступний фрахтувальник судна - ТОВ „Чорноморінвестгруп” за рахунок зменшення фрахтової ставки на відповідну суму. При цьому позивач зазначає, що вартість ремонту з/с „Арабаткий”" склала 4 610 628,00 грн., що підтверджується актом приймання судна з ремонту від 06.11.2009 р. до договору №022-14/07/2009 від 14.07.2009 р., та виконавчою відомістю до даного договору. Відтак, за твердженнями позивача, поверненням судна в неналежному стані ДП „Устьдунаводшлях” спричинило ДП „Чоразморшлях” збитки на загальну суму 4 610 628,00 грн.

За таких обставин, загальна сума заборгованості ДП „Устьдунаводшлях” перед ДП "Чоразморшлях" складає 20 444 624, 24 грн., з яких - 8 565 270,00 грн. основний борг з урахуванням індексу інфляції, 442610,08 грн. –3% річних, 1746116,16 грн. - пеня за прострочку оплати, 5 080 000,00 - неустойка за прострочення повернення судна, 4610628,00 грн. - спричинені збитки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2010 р. порушено провадження по справі № 15/192-10-5481 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивачем неодноразово подавались уточнення до позовної заяви (а.с. 133-148 т. 1, а.с. 71-72 т. 2). Так, 17.02.2011 р. представником позивача були подані до суду останні уточнення до позовної заяви (а.с. 84-85 т. 2), згідно яких позивач просить стягнути з Державного підприємства „Устьдунайводшлях” 21 028 662,02 грн., у т.ч.:

- заборгованість зі сплати фрахту в сумі 6 260 000,00 грн. та 3% річних від суми заборгованості в розмірі 222 600,00 грн.;  

- заборгованість зі сплати фрахту з урахуванням індексу інфляції в сумі 3 164 550,00 грн. та 3% річних в сумі 153 000,00 грн.;

- неустойку в сумі 5 100 000,00 грн.;

- пеню в сумі 191 585,02 грн.;

- збитки (упущену вигоду) в сумі 7 592 817,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.02.2011 р. справу № 15/192-10-5481 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.03.2011 р. справу № 15/192-10-5481 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді –Петрова В.С., суддів –Власової С.Г. і Желєзної С.П. та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 23.03.2011 р.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 23.03.2011 р. № 41-р „Про внесення змін до складу колегії суддів” здійснено заміну судді господарського суду Одеської області Желєзної С.П. на суддю господарського суду Одеської області Погребну К.Ф. у складі колегії суддів при колегіальному розгляді справи № 15/192-10-5481 у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Желєзної С.П.

Так, ухвалою господарського суду від 23.03.2011 р. по справі № 15/192-10-5481 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді –Петрова В.С., суддів –Власової С.Г. і Погребної К.Ф. та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 08.04.2011 р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 118-120 т. 1) та додатковому відзиві на позовну заяву з урахуванням уточнень до неї (а.с. 60-62 т. 2), посилаючись при цьому на пропущення позивачем строку позовної давності на звернення до суду із заявленим позовом.

В свою чергу позивачем було подано до суду клопотання про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності (а.с. 50-53 т. 2), в якому позивач просив розглядати вимогу про стягнення заборгованості зі сплати фрахту як таку, щодо якої строк позовної давності не пропущений.

Відповідач проти вказаного клопотання позивача заперечував з підстав, зазначених у відзиві на клопотання про визнання причини пропуску строку позовної давності поважними (а.с. 86-87 т. 2).   

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

18.10.2006 р. між Державним підприємством „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” та Державним підприємством „Устьдунайводшлях” була укладена тайм чартерна угода № ВЧ094400” (на підставі проформи тайм-чартеру „Балтайм-1939”).

Відповідно до ст. 1 ч. 2 зазначеного договору судновласник - ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” передає, а фрахтувальник –ДП „Устьдунайводшлях” приймає судно „як воно є” по акту приймання-передачі, підписаному обома сторонами, на час, зазнаваний а боксі 14, з моменту коли судно передано у розпорядження фрахтувальника з 09:00 до 18:00 в порту, зазначеному в боксі 15, у такого причалу, де воно може бути постійно на плаву. У разі не підписання фрахтувальником акту приймання-передачі на протязі 5 календарних днів, даний договір анулюється.

Згідно ст. 29 частини 2 договору фрахтувальник за власний рахунок на безкомпенсаційній основі протягом 70 діб виконує класифікаційний ремонт судна на СРЗ "Україна", забезпечує всім необхідним спорядженням та майном, включаючи палубне спорядження, спорядження машинного відділення засобами зв'язку та навігації.

Відповідно до ст. 4 частини 2 договору фрахтувальник на період дії чартеру забезпечує ремонт судна та підтримує його в належному технічному стані; забезпечує організацію та безпеку виконання днопоглиблювальних робіт; постачає та оплачує всі види продуктів харчування та заробітну плату екіпажу; забезпечує та оплачує всі види матеріально-технічного постачання та ремонт тощо.

Згідно ст. 3 частини 2 договору судновласник зобов'язується укомплектувати судно капітаном.

Згідно ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Згідно Боксу 19 ч. 1 договору від 18.10.2006 р. чартерна ставка складає 10 000,00 грн. за добу.  Відповідно до ст. 6 частини 2 договору оплата чартеру здійснюється кожний місяць у два етапи: І - аванс у розмірі 30% від загальної суми місячного фрахту на підставі рахунку судновласника не пізніше 15 числа звітного місяця на розрахунковий рахунок судновласника; ІІ - залишок у розмірі 70% від загальної вартості місячного фрахту на підставі рахунку судновласника, протягом 5 банківських днів наступного за звітним місяцем.

Так, вищевказана угода, яка укладена за погодженням Міністерства транспорту та зв'язку України, передбачала передачу земснаряду "Арабатский" у тимчасове володіння Фрахтувальнику на строк 24 місяці за актом приймання-передачі, у технічному стані на умовах "як є" (без діючих класифікаційних документів), здійснення фрахтувальником за власний рахунок на протязі 70 діб ремонту землесосу "на клас" та виплату фрахтової ставки в сумі 10 000 грн. за добу, в т.ч. ПДВ.

Статтею 23 частини II договору передбачено, що дана угода регулюється українським законодавством. Будь-який спір, який виникає між сторонами по цій угоді, або з приводу неї, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення у господарський суд Одеської області, у відповідності з діючим законодавством України.

27 жовтня 2006 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі з/с „Арабатский" у чартер.

Як вказує позивач, протягом дії договору ДП „Чоразморшлях” виставляло рахунки на оплату фрахту, неодноразово висувало претензії щодо нездійснення ДП „Устьдунаводшлях” ремонту судна та несплати фрахту. Всього за період з 27 жовтня 2006 року по 30 жовтня 2007 року було нараховано судновласником, але не сплачено фрахтувальником фрахту на загальну суму 3450000 грн. Часткова оплата в сумі 900000,00 грн. була здійснена ДП „Устьдунайводшлях” лише 30 листопада 2008 р., у зв'язку з чим, за ствердженнями позивача,  заборгованість відповідача по оплаті фрахту склала 2 550 000,00 грн., у т.ч. по наступним рахункам (виходячи з уточнень до позову від 07.02.2011 р., а.с. 141 т. 1):

-          від 30.11.2006 р. № СФ-0179-11 на суму 300 000,00 грн.,

-          від 31.12.2006 р. № СФ-0216-12 на суму 310 000,00 грн.;

-          від 31.01.2007 р. № СФ-0016-1 на суму 90 000,00 грн.;

- від 17.04.2007 р.  № СФ-0076 на суму 20 000,00 грн.;

- від 16.05.2007 р.  № СФ-0101 на суму 93 000,00 грн.;

- від 04.06.2007 р. № СФ-0108 на суму 217 000,00 грн.;

- від 19.09.2007 р. № СФ-0152 на суму 190 000,00 грн., № СФ-0153 на суму 90 000,00 грн., № СФ-0148 на суму 210000,00 грн., № СФ-0149 на суму 310000,00 грн., № СФ-0150 на суму 310000,00 грн., № СФ-0151 на суму 200000,00 грн. (загальна сума за цією датою - 1310000,00 грн.);

-          від 30.09.2007 р. № СФ-0051-1 на суму 100 000,00 грн.;

-          від 31.10.2007 р. № СФ-0155-2 на суму 110 000,00 грн.

Строк дії договору фрахтування з/с „Арабатський” був встановлений з 27.10.2006 р. по 27.10.2008 р.

Між тим 12 жовтня 2007 року до договору тайм-чартеру від 18.10.2006 року було підписано додаткову угоду № 1, у якій зазначалось, що у зв'язку з переходом основних фондів від ДП „Чоразморшлях” до ДП „Укртехфлот”, сторонами по цьому договору з моменту підписання додаткової угоди № 1 є ДП „Укртехфлот” - судновласник, та ДП „Устьдунайводшлях” - фрахтувальник.

Так, позивач вказує, що 27 жовтня 2008 року закінчився строк дії договору фрахтування з/с "Арабатский", але судно не було повернуто судновласнику.

02.12.2008 року господарським судом Одеської області було прийнято рішення по справі № 2/212-08-4926, яким ДП "Укртехфлот" було зобов'язано повернути плавзасоби, в т.ч. з/с "Арабаткий" до ДП "Чоразморшлях" за актом приймання-передачі.

08.12.2008 року між ДП "Чоразморшлях" та ДП "Устьдунайводшлях" був складений акт технічного стану з/с "Арабатский".

Листом № 031/192 від 02.04.2009 ДП "Чоразморшлях" повідомило про неможливість подальшого перебування судна території ОСРЗ та запропонувало ДП "Устьдунайводшлях" визначитися щодо подальшої експлуатації судна.

Листом № 287-1 від 03 квітня 2009 року ДП "Устьдунайводшлях" повідомило, що вважає доцільним повернути з/с "Арабатский" в Іллічівський торговельний порт (ГБТОФ ДП "Чоразморшлях")

Як випливає з матеріалів справи, фактично судно було передано судновласнику - ДП "Чоразморшлях" 09 липня 2009 року, що підтверджується актом приймання-передачі судна та зауваженнями до вказаного акту.

Разом з тим позивач вважає, що відповідач має сплатити ДП "Чоразморшлях" заборгованість за виплату фрахтової ставки за період з 27 жовтня 2006 року по 12 жовтня 2007 року в розмірі 2 550 000,00 грн. При цьому позивач, керуючись  положеннями  ч. 2 ст. 625 ЦК України, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання по сплаті фрахту скористався правом на здійснення нарахування 3% річних та інфляційних на суму заборгованості, у зв'язку з чим позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних в сумі 153000,00 грн. (уточнення до позовної заяви від 16.02.2011 р.) та про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 3 164 550,00 грн.

До того ж, в період з 12 жовтня 2007 року по 18 грудня 2008 року судновласником з/с "Арабатський" було ДП "Укртехфлот", що підтверджується додатковою угодою № 1 до договору № ВЧ094400, наказом на виконання рішення господарського суду Одеської області по справі № 2/212-08-4926 від 02.12.2008 р., актом приймання-передачі державного майна від 19.12.2008 р. та додатком № 1 до зазначеного акту.

16 серпня 2010 року ДП "Укртехфлот" уклало з ДП "Чоразморшлях" договір уступки права вимоги виконання зобов'язань за тайм-чартерною угодою №ВЧ094400 від 18 жовтня 2006 року, в редакції з урахуванням додаткової угоди №1 від 12.10.2007 р. в повному обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме виплати фрахтової ставки, сплати пені, індексу інфляції та відшкодування збитків, спричинених невиконання або належним виконанням зобов'язань боржником. У зв'язку з цим ДП "Укртехфлот" листом від 17 серпня 2010 року за вих. № 56 повідомило ДП "Устьдунайводшлях" про заміну кредитора в зобов'язанні.

Так, позивач зазначає, що за період з 13.10.2007 р. по 26.10.2008 р. ним було нараховано для оплати фрахту ДП „Укртехфлот” 3 810 000,00 грн. Однак, як вказує позивач, в період дії договору № ВЧ094400 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 12.10.2007 р. ДП "Устьдунаводшлях" оплатило ДП "Укртехфлот" лише 100 000 грн. фрахтової ставки, що підтверджується випискою з банківського рахунку ДП "Укртехфлот". У зв'язку з цим позивач стверджує, що у відповідача виникла заборгованість в сумі 3 710 000,00 грн. по наступним пред'явленим рахункам на оплату фрахту:

- 31.10.2007 р. на суму 100 000,00 грн. № РУФ-0000017;

- 15.11.2007 р. на суму 90 000,00 грн. № РУФ-0000019;

-  30.11.2007 р. на суму 210 000,00 грн. № РУФ-0000022;

- 17.12.2007 р. на суму 93 000,00 грн. № РУФ-0000023;

- 29.12.2007 р. на суму 217 000,00 грн. № РУФ-0000028;

- 15.01.2008 р. на суму 93 000,00 грн. № РУФ-0000017;

- 31.01.2008 р. на суму 217 000,00 грн. № РУФ-0000050;

          - 15.02.2008 р. на суму 87 000,00 грн. № РУФ-0000072;

          - 29.02.2008 на суму 203 000,00 грн. № РУФ-0000083;

- 31.03.2008 р. на суму 310 000,00 грн. № РУФ-0000102;

- 30.04.2008 р. на суму 300 000,00 грн. № РУФ-0000122;

- 31.05.2008 р. на суму 310 000,00 грн. № РУФ-0000149;

- 30.06.2008 р. на суму 300 000,00 грн. № РУФ-00001810;

- 31.07.2008 р. на суму 310 000,00 грн. № РУФ-0000194;

- 29.08.2008 р. на суму 310 000,00 грн. № РУФ-0000199;

- 30.09.2008 р. на суму 300 000,00 грн. № РУФ-0000208;

- 31.10.2008 р. на суму 260 000,00 грн. № РУФ-0000203.

Проте, вищезазначені рахунки в матеріалах справи відсутні. Докази їх пред'явлення відповідачу позивач також не надав.

При цьому позивач, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання по сплаті фрахту скористався правом на здійснення нарахування 3% річних та інфляційних на суму заборгованості, у зв'язку з чим позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних в сумі 226000,00 грн. (уточнення до позовної заяви від 15.02.2011 р., а.с. 71-72 т. 2) та про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4 604 110,00 грн.

Також позивач зазначає, що згідно статті 27 частини II договору № ВЧ094400 від 18.10.2006 року у разі затримки виплат фрахтувальником судновласнику тайм-чартерної плати, у відповідності зі статтею 6 фрахтувальник сплачує судновласнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Так, з огляду на положення статті 27 частини II договору, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. та ст. 232 Господарського кодексу України позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 191 585,02 грн., розрахунок якої наведено в уточненнях до позовної заяви (а.с. 133-148 т. 1).

В свою чергу відповідач вважає, що позовна заява подана позивачем з пропущенням строку позовної давності.

В силу положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.     

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, відповідно до ст. 389 Кодексу торгівельного мореплавства України до вимог, що виникають з договорів перевезення пасажирів і багажу, фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лоцманських послуг, морського страхування, угод, укладених капітаном судна в силу наданих йому законом прав, зіткнення суден, здійснення рятувальних операцій, застосовується дворічний строк позовної давності.

Однак, позивач в обґрунтування позову посилається на положення ст. 264 ЦК України, згідно якої  перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому позивач вказує, що 01.12.2008 року між ДП „Укртехфлот” та ДП „Устьдунайводшлях” було підписано акт виведення судна з експлуатації (в оff-hire), цим актом відповідач по справі фактично визнав обов'язок по сплаті фрахту до моменту його укладення. Крім того, ДП „Устьдунайводшлях” була здійснена часткова оплата фрахту за спірним договором від 05.11.2008 року на суму 100 000, 00 грн. та від 30.11.2008 року на суму 900 000,00 грн. Дані платежі були здійснені без зазначення періоду, за який проводилася оплата, а отже, це свідчить про часткове погашення загальної суми боргу (заборгованості, наявної на момент здійснення оплат). В свою чергу за змістом ч. 1 ст. 264 ЦК України вказані дії свідчать про визнання ДП „Устьдунайводшлях” себе зобов'язаною особою по відношенню до ДП „Чоразморшлях” та ДП „Укртехфлот”.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач по справі, підписавши акт виведення судна з експлуатації та здійснивши оплату частини боргу, визнав обов'язок по сплаті фрахту та наявність заборгованості з його оплати. Отже, на думку позивача, позовна давність за зобов'язаннями за спірним договором, що виникли до 01.12.2008 р., починає свій перебіг з 02.12.2008 року, що відповідає положенню ч. 2 ст. 264 ЦК України, якою визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається спочатку. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності по спірним правовідносинам закінчився 02.12.2010 року, тоді як позов було подано до суду 27.12.2010 р., тобто з пропуском позовної давності.

Позивач в клопотанні від 10.02.2011 р. за № 012/127 (а.с. 50-53 т. 2) просить господарський суд Одеської області визнати причину пропуску строку позовної давності поважною, посилаючись на те, що начальник договірно-правової служби позивача Івашкова Н.Є., через погане самопочуття не змогла у встановлені чинним законодавством строки подати позов про стягнення заборгованості, неустойки та спричинених збитків.

Однак, вищезазначене клопотання позивача суд вважає необґрунтованим, тому підлягає відхиленню, оскільки наведені позивачем у клопотанні причини пропуску строку не є поважними.  

Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності можуть бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Проте, з огляду на зазначені позивачем в клопотанні причини для відновлення пропущеного строку, суд зазначає, що представництво інтересів позивача може здійснюватися також іншою особою в силу повноважень, що ґрунтуються на довіреності. Поважною причиною визнання пропуску строку позовної давності може вважатися причина існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин у даному випадку суд не вбачає.

Більш того, відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної  вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальна позовна давність, а саме один рік.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що позивачем пропущено строки позовної давності, як до вимог про стягнення суми боргу (фрахту), так і до вимог щодо сплати пені, неустойки.

При цьому суд вважає безпідставними доводи позивача стосовно визнання відповідачем обов'язку  по сплаті фрахту та наявності заборгованості з його оплати шляхом підписання 01.12.2008 р. акту виведення судна з експлуатації (в off-hire), оскільки у вказаному акті не міститься таких положень щодо визнання відповідачем боргу.

До того ж позивач стверджує, що з/с „Арабатский” не знаходився в ремонті, посилаючись при цьому на те, що сторонами не був складений та підписаний акт виведення судна із експлуатації для проведення ремонту, як це передбачено ст. 29 ч.2 договору фрахтування земснаряда „Арабатський” №ВЧ094400.

Згідно п. 29 Спеціальних (особливих) умов договору №ВЧ094400 фрахтувальник до початку використання судна у виробничої діяльності повинен за свій рахунок на без компенсаційній підставі виконати класифікаційний ремонт судна на СРЗ «Україна», а після закінчення ремонту скласти та підписати акт введення судна в експлуатацію.

Вимогами статті 6 ч.2 договору №ВЧ094400 передбачено, що тайм-чартерна ставка нараховується з моменту виходу судна з ремонту, тобто фрахтова ставка за весь період проведення ремонту, без обмеження його терміну, нараховуватися не повинна.

Вказані умови ст.6 ч.2 договору кореспондуються з положеннями ст. 212 Кодексу торгівельного мореплавства України, згідно якої фрахтувальник звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану.

Як вбачається з матеріалів справи, з/с „Арабатський” після підписання договору №ВЧ094400 від 18.10.2006р. та акту приймання - передач від 27.10.2006р. так і не був введений в експлуатацію у зв'язку з проведенням ремонтних робіт.

Так, матеріалами справи підтверджується той факт, що судно було передано в неморехідному стані (тобто в стані ремонту), про що свідчить наявна в матеріалах справи копія затвердженого Першим заступником Міністра транспорту та зв'язку України Плану першочергових заходів з фінансового оздоровлення ДП «Чоразморшлях” (тобто позивача), п. 6 якого визначено, що з/с «Арабатский” не введено в експлуатацію.

Також згідно Протоколу від 17.10.2007р. наради стосовно питань проведення ремонтних робіт з/с «Арабатский” на виконання тайм-чартерної угоди від 18.10.2007 р. за №ВЧ094400 між ДП «Чоразморшлях” та ДП «Устьдунайводшлях”, станом на 17.10.2007 р. ремонтні роботи з/с «Арабатский»ще тривали, більш того відповідно до вказаного Протоколу позивач  повинен був проаналізувати передані йому контракти та ремонтні відомості на предмет узгодження.

Вищенаведене свідчить про те, що з/с «Арабатский” був переданий відповідачу у неморіходному стані та весь період дії тайм-чартерної угоди знаходився у ремонті.

Стосовно доводів позивача про правомірність нарахування неустойки відповідно до ст. ЦК України суд зазначає наступне.   

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  нотіс щодо повернення судна від 30.12.2008 р. Однак, доказів отримання вказаного нотісу відповідачем позивач не надав, більш того відповідач заперечує факт отримання вказаного нотісу.     

До того ж слід зазначити, що до моменту повернення судна між сторонами по справі тривали переговори щодо подальшого використання землесосу, про що свідчить лист позивача від 02.04.2009 р., який свідчить, що вимоги щодо повернення з/с „Арабатский” з боку позивача не виставлялося оскільки фактично між сторонами по справі тривали переговори щодо подальшого використання землесосу.

Більш того з огляду на положення п. 1 ч. 2  п. 2 ст. 258 ЦК України строк позовної давності до вимог про стягнення нарахованої позивачем неустойки в сумі 5 100 000 грн. на підставі ст.785 ЦК пропущено.   

Крім того, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі  7 592 817,00 грн., виходячи з наступного.

Вимога позивача щодо спричинення збитків обґрунтована тим, що судно було повернуто у неналежному стані.

Як вказує позивач, після повернення судна з чартеру, ДП «Чоразморшлях” було укладено договір бербоут-чартеру з ТОВ „Чорноморінвестгруп”, яким передбачено здійснення останнім ремонту з/с «Арабатський” на безкомпенсаційній основі. Виходячи з незалежної експертної оцінки судна у розмірі 5 023 000,00 грн. фрахтова ставка була визначена у розмірі 3880,00 грн., яка була підтверджена компетентною юридичною особою, шляхом надання ДП „Чоразморшлях” відповідного висновку відносно обґрунтованості розрахунку фрахтової ставки. В свою чергу, з умов спірного договору відомо, що фрахтова ставка за використання судна ДП „Устьдунайводшлях” складає 10 000,00 грн. Так, позивач вважає, що наведена різниця у чартерній ставці яскраво свідчить про погіршення стану судна, через що ДП „Чоразморшлях” було вимушено передати судно у чартер за доволі низькою фрахтовою ставкою, на умовах безкомпенсаційності. Тоді як після завершення ТОВ «Чорноморінвестгруп” ремонту з/с „Арабатський” вартість судна склала 14 600 000,00 грн., фрахтова ставка при такій вартості судна мала б бути у розмірі 9 077,00 грн., що підтверджується висновком про обґрунтованість розрахунку фрахтової ставки.

Таким чином, на думку позивача, ДП „Чоразморшлях” повинно було отримати з чартеру від ДП «Устьдунайводшлях»судно після здійсненого ремонту, однак ремонт проведено так і не було, стан судна було погіршено. У такому випадку позивач вбачає наявність упущеної вигоди, яку ДП „Чоразморшлях” могло б отримати, передавши судно ТОВ „Чорноморінвестгруп” у стані, який би відповідав умовам спірного договору та чинному законодавству, яке визначає стан орендованого майна при поверненні його наймодавцю.

Між тим ст.7 ч. 2 договору тайм-чартеру передбачено, що судно має бути повернено з тайм-чартеру по закінченню строку дії тайм-чартеру в тому же стані, в якому воно було після ремонту, що з боку ДПВШ „Устьдунаводшлях” й було зроблено та знайшло підтвердження у підписаному між сторонами акті приймання-передачі з/с „Арабатский”.

Більш того, як вже зазначалось, судно було передано відповідачу у неморіходному стані та весь період дії тайм-чартерної угоди знаходився у ремонті. При цьому, як вказує відповідач, в ремонт земснаряду відповідачем було інвестовано близько 4,5 млн. грн.

При цьому слід зазначити, що саме невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

При цьому відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

В силу положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вказаних положень ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.

Згідно положень ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.   Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Отже, в даному випадку для стягнення збитків з відповідача необхідно довести протиправність його поведінки, тобто довести, що відповідач порушив взяті на себе за договором зобов'язання. При цьому між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню.    

В свою чергу відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення звільняє сторону від цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків, оскільки її поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Так, обов'язковою умовою деліктної відповідальності є протиправність поведінки заподіювача. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками характеризується наступними ознаками: по перше, причинний зв'язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ, тобто причина завжди передує результату, а останній –це тільки та зміна в зовнішньому світі, яка створюється дією причин; по-друге причина з необхідністю породжує свій наслідок.

У даному випадку протиправність поведінки відповідача не доведена позивачем судом, також між такою поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками відсутній прямий причинний зв'язок.

Надані позивачем копії звітів про експертну оцінку з/с „Арабатский” не приймаються судом до уваги, оскільки не є належними доказами результату протиправної поведінки відповідача.

Відсутність вини у заподіянні збитків доводиться особою, що вчинила порушення. Винна поведінка порушника має місце тоді, якщо він усвідомлював суспільною небезпечний  характер своїх діянь, передбачав його негативні наслідки, бажав їх настання, або коли порушник передбачаючи настання негативних наслідків, розраховував на їх відвернення чи не передбачав настання таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання..

За загальним доктринальним підходом, умисел як форма вини включає в себе елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона свідомо не вчинила дій, спрямованих на виконання зобов'язання, та бажала або свідомо допускала настання такого наслідку, як невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Розподілу умислу на прямий та непрямий цивільне право на відміну від кримінального не знає, оскільки тут відсутня практична необхідність такого поділу. Форма умислу не впливає ані на факт притягнення особи до відповідальності, ані на її розмір. Вина у формі необережності буде мати місце за відсутності у особи наміру не виконати або неналежно виконати зобов'язання.

Разом з тим позивачем документально не підтверджено та не доведено розмір, обставини та причинний зв'язок щодо завданих будь-яких збитків позивачу, за рахунок дій та/або бездіяльності відповідача. Також позивачем не надано суду документів, підтверджуючих причинний зв'язок між протиправною поведінкою позивача та понесеними     позивачем збитками.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Чорноморсько-азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” необґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Державного підприємства „Чорноморсько-азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” до Державного підприємства „Устьдунайводшлях” про стягнення заборгованості в сумі 21 028 662,02 грн.  відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

Головуючий  cуддя                                                                                       Петров В.С.

        Суддя                                                                                        Власова С.Г.

             Суддя                                                                                       Погребна К.Ф.   

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2011 р.