Постанова

від 23.05.2011 по справі 5002-7/5962-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5002-7/5962-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 16 травня 2011 року   Справа № 5002-7/5962-2010

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Котлярової О.Л.,

суддів                                                                      Маслової З.Д.,

                                                                                          Євдокімова І.В.,

за відсутністю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Апогей" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 01 березня 2011 року у справі № 5002-7/5962-2010

за позовом           Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1, місто Ялта,98600)

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Апогей" (вул. Халтуріна, 49-б, місто Ялта, 98609)

3-тя особа Кримська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (вул. Київська, 77/4, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про розірвання договору оренди землі та скасування реєстраційного запису

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Ялтинська міська рада звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Апогей», про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі земель.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються свої обов'язки за спірним договором оренди землі, зокрема, систематично не сплачується орендна плата, а земельна ділянка впродовж чотирьох років залишається неосвоєною, що є підставою для припинення договірних відносин з оренди землі.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2011 року у справі №5002-7/5962-2010 позов задоволений частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3000 га., яка розташована за адресою: місто Ялта, вул. Халтуріна, 49-Б (кадастровий номер 0111900000:01:012:0023), укладений 08 лютого 2006 року між Ялтинською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційною фірмою "Апогей" строком на 49 років для будування та обслуговування оптово-роздрібної бази, зареєстрованого в Кримській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах" 28 квітня 2006 року за № 040602100050.

Припинено провадження у справі в частині скасування реєстраційного запису за №040602100050 від 28 квітня 2006 року в Державному реєстрі земель, внесеного Кримською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах".

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що факт несплати відповідачем орендної плати підтверджується матеріалами справи. Зазначене порушення умов договору оренди позбавило позивача права на повне та своєчасне отримання орендних платежів.

У частині скасування реєстраційного запису провадження припинено, тому що спір не підлягає розгляду у господарських судах.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Апогей" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Ялтинської міської ради.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, на думку скаржника, судом першої інстанції не правильно застосоване положення статті 16 Господарського процесуального кодексу щодо підсудності розгляду справи.

Крім того, у апеляційній скарзі зазначено, що господарським судом не прийнято до уваги посилання відповідача на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2010 року у справі 5002-8/5465-2010.

Більш детальніше доводи викладені у апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2011 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Апогей" прийнято до провадження апеляційної інстанції у складі судової колегії: головуючого судді Котлярової О.Л., суддів Антонової І.В., Євдокімова І.В.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 травня 2011 року змінено склад судової колегії, суддю Антонову І.В. замінено на суддю Маслову З.Д.

У судовому засіданні 10 травня 2011 року скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 травня 2011 року розгляд справи відкладено на 16 травня 2011 року.

11 травня 2011 року від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по апеляційній скарзі та клопотання про можливість розгляду справи за їх відсутності.

У судове засіданні апеляційної інстанції 16 травня 2011 року представники сторін та третьої особи не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України  –це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

08 лютого 2006 року між Ялтинською міською радою (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Апогей»(Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду земельні ділянки (згідно Українського класифікатора цільового використання землі - «роздрібна торгівля та комерційні послуги», : код  - 1.11.3), розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вул. Халтуріна, 49-Б (кадастровий номер земельної ділянки-111900000:01:012:0023) (а.с. 9-12).

Згідно із пунктом 2.1 Договору в оренду надаються земельні ділянки загальною площею 0,3 га, в тому числі по угіддям: 0,3 га - «забудовані землі», у тому числі «Землі, що використовуються в комерційних цілях»(графи 34, 42 форми 6-зем).

Договір укладений строком на 49 років (пункт 3.1 Договору) та зареєстрований за №040602100050.

Відповідно до пункту 4.1 Договору орендна плата встановлюється Орендодавцем в сумі 47550,26 грн. на рік та вноситься орендарем щомісячно, в строк до 30 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктом 9.4 Договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.

Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою „Апогей” було допущено прострочення внесення орендної плати по строку сплати з  30 вересня 2009 року (лист Державної податкової інспекції у місті Ялта). (а.с. 29)

06 липня 2010 року 33 сесією 5-го скликання Ялтинської міської ради прийнято рішення №862 „Про розірвання договору оренди земельної ділянки з  товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою „Апогей”.

Відповідно до пункту 1 рішення міської ради вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами.

Пунктом 2 рішення вирішено юридичному відділу звернутися в судові органи з позовом про розірвання зазначеного договору. (а.с. 8 обр.)

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2010 року у справі №5002-8/5465-2010 визнано недійсним пункт 1 рішення Ялтинської міської ради від 06 липня 2010 року №862 про розірвання договору оренди землі.

У задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними пункт 2 рішення міської ради відмовлено (а.с. 70-73).

28 січня 2011 року, за запитом господарського суду, Державною податковою інспекцією у місті Ялта надано лист з розрахунок заборгованості орендної плати станом на 25 січня 2011 року, з якого слідує, що за період 2010 року товариством не сплачено 41 426, 99 грн. (а.с 49-53).

Проаналізувавши обставини даної справи, заслухавши представників сторін, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується наявність систематичного прострочення внесення орендної плати протягом 2010 року відповідачем.

Статтею 525 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 3 статті 31 Закону України „Про оренду землі” №161-XIV від 06 жовтня 1998 року (зі змінами та доповненнями) передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Тому посилання скаржника на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2010 року у справі №5002-8/5465-2010, яким визнано недійсним пункт 1 рішення Ялтинської міської ради від 06 липня 2010 року №862 про розірвання договору оренди землі, як підставу скасування оскарженого судового акту не може бути прийнято судовою колегією, оскільки рішення ради визнано недійсним у частині розірвання договору оренди землі саме з тієї позиції, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, вирішення питання стосовно розгляду спорів щодо розірвання договорів віднесено до компетенції суду.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, висновок господарського суду про задоволення позову міської ради у частині розірвання договору оренди земельної ділянки, судова колегія вважає обґрунтованими.

Згідно з пунктом «д»частини 1 статті 141 Земельного кодексу України ( в редакції від 25 жовтня 2001 року №2768-III) систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

У ході судового засідання суду першої інстанції, відповідачем була сплачена заборгованість за оренду плату землі за 2010 рік у розмірі 46000 грн., згідно з платіжного доручення № 353 від 18 лютого 2011 року (а.с. 87).

Але судом першої інстанції правомірно зазначено, що статтею 141 Земельного Кодексу України в якості підстави припинення права користування землею передбачений саме факт систематичної несплати орендної плати, а не факт існування заборгованості, у зв'язку з чим подальше погашення боргу не звільняє орендаря від відповідальності за допущене порушення умов договору.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що спірний договір оренди землі підлягає розірванню на підставі статті 141 Земельного кодексу України.

Стосовно доводів скаржника про порушення позивачем статті 188 Господарського кодексу України, судова колегія зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2009 року N 50/101-08 вказано, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Крім того, резолютивна частина Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Зазначена правова позиція, також,  викладена у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 січня 2010 р. N 01-08/12 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо прининення вимог позивача у частині скасування реєстраційного запису.

До компетенції господарських судів України не віднесено скасування реєстраційних записів в Державному реєстрі земель, у зв'язку з цим провадження у справі в частині скасування реєстраційного запису підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України через непідвідомчість спору господарським судам України.

Позиція скаржника стосовно порушення господарським судом порушено правила підсудності необґрунтоване з огляду на положення статті 16 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаний спір виник із земельних відносин, а тому розглядається господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, тобто Господарським судом Автономної Республіки Крим.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Апогей" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2011 року у справі № 5002-7/5962-2010 залишити без змін

Головуючий суддя                                                  О.Л. Котлярова

Судді                                                                                З.Д. Маслова

                                                                                І.В. Євдокімов